ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
07 квітня 2021 року м. Київ № 320/6387/19
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправною та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області в якому просить суд:
- визнати податкову вимогу від 25.09.2019 року № 193984-55 про сплату податкового боргу за земельний податок з фізичних осіб у розмірі 1430, 73 грн. протиправною;
- скасувати податкову вимогу від 25.09.2019 року № 193984-55 про сплату податкового боргу за земельний податок з фізичних осіб у розмірі 1430, 73 грн. повністю.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржувана податкова вимога про сплату податкового боргу за земельний податок з фізичних осіб є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки позивач є особою, яка відповідно до приписів податкового законодавства звільнення від сплати такого податку, а саме є учасником бойових дій, на якого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Крім того, позивач зазначає про порушення відповідачем порядку вручення податкового повідомлення-рішення про внесення податку за відповідний рік.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2019 року відкрито провадження у справі № 320/6387/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
31.01.2020 року до суду надійшов відзив від відповідача. Згідно змісту наданого відзиву відповідач просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, оскільки при винесенні оскаржуваної податкової вимоги останній діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений положеннями законодавства України.
03.02.2020 року до суду надійшла відповідь позивача над відзив відповідача, відповідно до якої позивач вказує, що не погоджується з висновками відповідача, зокрема, щодо надсилання податкового повідомлення-рішення від 24.07.2019 року. На думку позивача, відповідачем також не заперечується недотримання контролюючим органом вимог ст. 281 Податкового кодексу України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з п.п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.
Пунктом 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України визначено, що об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
За змістом підпунктів 14.1.72 та 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
У силу абзацу 1 пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст. 58 цього Кодексу.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Водночас згідно з п.п. 281.1.4 п. 281.1 ст. 281 Кодексу від сплати земельного податку звільняються ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зі змінами та доповненнями (далі - Закон 3551-ХІІ).
Ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни (ст. 4 Закону 3551-ХІІ).
Відповідно до норм Закону визнані учасниками бойових дій, звільняються від сплати земельного податку. При цьому звільнення від сплати земельного податку, передбачене для такої категорії фізичних осіб, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:
- для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;
- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;
- для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;
- для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;
- для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара (п. 281.2 ст. 281 Кодексу).
З матеріалів справи вбачається, що позивачу належить на праві приватної власності земельна ділянка № 1 розміром 0, 081 га на підставі рішення Козинської селищної Ради народних депутатів від 29.09.1994 року № 33/71 та земельна ділянка № 2 розміром 0, 039 га на підставі рішення Козинської селищної Ради народних депутатів від 27.06.1997 року № 55/1. Дані земельні ділянки передано для садівництва. Зазначене підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю.
Суд також зазначає, що відповідно до наданих матеріалів справи статус позивача як учасника бойових дій підтверджується посвідченням учасника бойових дій: серія НОМЕР_1 , виданого 28.01.1997 року Головним управлінням кадрів МО. Вказану обставину відповідач не заперечує.
З матеріалів справи також вбачається, що 26.10.2019 року позивач звернувся до Обухівської ДПІ Обухівського управління ГУ ДПС у Київській області з заявою про звірку нарахованої суми податку на землю. Надання відповіді не встановлено.
Щодо доводів відповідача про направлення податкового повідомлення-рішення № 44826-5506-1016 від 24.07.2019 року суд зазначає, що вони є такими, що не підтверджуються матеріалами справи. Копія ППР надана відповідачем унеможливлює ознайомлення з її змістом та доказами його вручення.
Враховуючи зазначене, суд зазначає, що відповідачем не надано суду доказів щодо наявності правових підстав для незастосування до позивача зазначеної пільги в межах спірних правовідносин.
Аналізуючи підстави визначення позивачеві грошового зобов'язання із земельного податку, суд наголошує на наступному.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
Судом також встановлено, що 17.07.2020 року відповідачем надано суду додаткові пояснення, відповідно до яких контролюючий орган акцентує увагу суду на здійсненні коригування даних в інтегрованій картці платника податків, у результаті чого 31.12.2019 року було виключено грошові зобов'язання по земельному податку в розмірі - 1428, 00 грн., відтак станом на 22.06.2020 року у позивача обліковуються податковий борг в розмірі 2, 73 грн. (пеня). Водночас, доказів зазначеного суду не надано.
З урахуванням наведеного, враховуючи доведення позивачем факту наявності у нього встановленої законодавством пільги щодо сплати земельного податку як учаснику бойових дій, недоведенність правомірності дії контролюючого органу щодо висування податкової вимоги вимогу позивачу від 25.09.2019 року № 193984-55 про сплату податкового боргу за земельний податок з фізичних осіб у розмірі 1430, 73 грн., виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі та визнання протиправним та скасування податкової вимоги від 25.09.2019 року № 193984-55 про сплату податкового боргу за земельний податок з фізичних осіб у розмірі 1430, 73 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як убачається з матеріалів справи, позивач судовий збір не сплачувався, оскільки останній звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 5а, ЄДРПОУ 43141377) про визнання протиправною та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
2. Визнати протиправною податкову вимогу від 25.09.2019 року № 193984-55 про сплату податкового боргу за земельний податок з фізичних осіб у розмірі 1430, 73 грн.
3. Скасувати податкову вимогу від 25.09.2019 року № 193984-55 про сплату податкового боргу за земельний податок з фізичних осіб у розмірі 1430, 73 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст. ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.А. Качур