ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
06 квітня 2021 року м. Київ № 640/3579/19
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державного виконавця Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Стрепетової Олександри Сергіївни
третя особа Деснянський районний відділ Державної виконавчої служби м. Києва Головного управління юстиції у м. Києві
про визнання протиправною постанови,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Державного виконавця Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Стрепетової Олександри Сергіївни, третя особа - Деснянський районний відділ Державної виконавчої служби м. Києва Головного управління юстиції у м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Державного виконавця Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві ВП № 57855565 від 26.02.2019 року про накладення штрафу в розмірі 1700 грн. на ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач прийняв постанову про накладення штрафу від 26.02.2018 без достатніх підстав, оскільки позивачем не виконано рішення суду зобов'язального характеру в силу поважних причин, про які позивач повідомляла відповідача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 19.06.2019 року у адміністративній справі № 640/3579/19 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, зазначивши про відсутність протиправності дій та навмисне перешкоджання виконання рішення суду з примусового виконання виконавчого листа позивачем.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Починаючи з грудня 2018 року в провадженні Деснянського РВ ДВС м. Київ ГТУ юстиції у м. Києві перебувало виконавче провадження №57855565, відкрите з примусового виконання виконавчого листа №754/10112/16-ц, виданого Деснянським районним судом м. Києва на виконання рішення суду від 16.02.2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , за участі третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Аніскова Н.А. про зобов'язання співвласників квартири усунути перешкоди у розпорядженні майном та надати оригінал правовстановлюючих документів на квартиру, а саме з: усунення ОСОБА_2 перешкоди у розпорядженні своїм майном, шляхом зобов'язання інших співвласників квартири - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 надати ОСОБА_2 оригінал свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , виданого 29.05.2006 року відділом приватизації державного житлового фонду Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації згідно з розпорядженням (наказом) №790, для можливості укладення договору дарування частини квартири.
Відповідно до тексту постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №57855565 від 06.12.2018 року боржнику ( ОСОБА_1 ) було встановлено строк для виконання рішення суду - 10 робочих днів.
У ході виконавчого провадження державним виконавцем Стрепетовою О.С. були складені на адресу ОСОБА_1 вимоги виконавця від 20.12.2018 №57855565/10, від 11.01.2019 року №57855565/10, від 25.09.2019 року №57855565/10, в текстах яких державний виконавець вимагав від боржника бути присутнім 10.01.2019 року за місцем свого проживання ( АДРЕСА_2 ), з'явитися 06.02.2019 року та згодом 07.03.2019 року за адресою Деснянського РВ ДВС м. Київ ГТУ юстиції у м. Києві у зв'язку з необхідністю вчинення виконавчих дій за виконавчим документом.
Крім того, 20.12.2018 року, 26.12.2018 року, 06.02.2019 року, 13.02.2019 року та 07.03.2019 року працівниками Деснянського РВ ДВС м. Київ ГТУ юстиції у м. Києві складено акти державного виконавця, в т.ч. у деяких випадках за участю стягувача - ОСОБА_2 і уповноваженого представника боржника - ОСОБА_3 . Зокрема, у текстах актів державного виконавця від 26.12.2018 року, 13.02.2019 року, 07.03.2019 року зафіксовано, що представник боржника Ворон О.С. пояснила про неможливість виконання рішення суду з причини відсутності у боржника оригіналу свідоцтва.
Додатково ОСОБА_1 і ОСОБА_3 до Деснянського РВ ДВС м. Київ ГТУ юстиції у м. Києві були подані письмові заяви (вх. №29033 від 26.12.2018 року, №5779 від 07.03.2019 року), де вони повідомили, що ОСОБА_2 , у якого, як співвласника та родича заявників, наявний свій комплект ключів від квартири, самостійно виніс оригінал свідоцтва про приватизацію квартири. Таким чином, оригінал свідоцтва вже знаходиться у розпорядженні стягувача.
У свою чергу ОСОБА_2 в текстах своєї заяви (вх. №1020 від 11.01.2019) до Деснянського РВ ДВС м. Київ ГТУ юстиції у м. Києві, а також актів державного виконавця від 06.02.2019 року і 07.03.2019 року заперечував факт наявності у нього оригіналу свідоцтва та наполягав на виконанні рішення суду.
Також з матеріалів справи вбачається, що в подальшому, 18.04.2019 державним виконавцем Стрепетовою О.С. за невиконання боржником ( ОСОБА_1 ) рішення суду, на неї відповідно до ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» накладено штраф у розмірі 3 400,00 грн., про що винесено відповідну постанову.
Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу та вважаючи протиправними дії державного виконавця, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини щодо примусового виконання рішення суду та інших органів у виконавчому провадженні державними виконавцями врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як, зокрема обов'язковість виконання рішень (ст. 2 вказаного Закону).
Згідно ч. 1 ст. 18 цього Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Так, згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 63 вказаного Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною третьою ст. 63 цього Закону передбачено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження..
Також за нормами ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», що визначає відповідальність за невиконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Вказана стаття, як і спеціальний закон, не містить норм, які б звільняли боржника від відповідальності за невиконання без поважних причин рішення суду в залежності від тих чи інших обставин.
Поважними в розумінні наведених норм закону можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його волевиявлення.
Дослідивши наявні у справі матеріали суд дійшов висновку, що позивач як боржник у виконавчому провадженні не заперечує проти того, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню.
Водночас у текстах своїх заяв, адресованих відповідачу, та в актах державного виконавця позивач полилась на наявність, на її думку, поважної причини, що перешкодила виконати рішення суду, а саме - у зв'язку з відсутністю в розпорядженні позивача оригіналу документа, який вона на виконання такого рішення суду мала передати стягувачу ( ОСОБА_2 ).
У свою чергу з наявних у справі матеріалів виконавчого провадження вбачається, що стягувач ( ОСОБА_2 ) категорично заперечував факт отримання (набуття) ним оригіналу свідоцтва про право власності на квартиру.
У контексті з наведеними запереченнями стягувача позивач не надала ні до Деснянського РВ ДВС м. Київ ГТУ юстиції у м. Києві, ні до суду документальні докази звернення ОСОБА_1 до органу Нацполіції за фактом втрати (незаконного вибуття тощо) з її розпорядження відповідного документу та/або звернення позивачки до відповідного компетентного органу для отримання дубліката документу у зв'язку з його втратою.
Окремо суд звертає увагу, що Верховний Суд зауважено, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII .
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі №640/9234/19.
Таким чином, оскільки заявлена позивачем обставина про відсутність у неї оригіналу свідоцтва про право власності на квартиру самим стягувачем не підтверджена та відповідними зверненнями позивача з метою відновлення попереднього стану правовідносин не задокументована, то суд погоджується з позицією відповідача, що в розумінні ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» така наведена позивачем причина у контексті заперечень стягувача не можна вважати поважною. Як наслідок, суд вважає, що встановивши обставини невиконання позивачем рішення суду без поважних причин у державного виконавця були правові підстави для накладати стягнення у вигляді штрафу на боржника виконавчого провадження, шляхом прийняття оспорюваної постанови.
Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги наявні у справі матеріали (в т.ч. матеріали виконавчого провадження), суд приходить до висновку про дотримання державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» при прийнятті постанови про стягнення виконавчого збору від 26.02.2019 ВП №57855565.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У силу ч. ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно з ч. 1, 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зважаючи на те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, а матеріали справи не містять доказів понесення відповідачем судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для компенсації судових витрат.
Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241 - 246, 250, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного виконавця Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Стрепетової Олександри Сергіївни ((02232, м. Київ, вул. Бальзака, буд. 64), третя особа - Деснянський районний відділ Державної виконавчої служби м. Києва Головного управління юстиції у м. Києві (02232, м. Київ, вул. О. Бальзака, 64) про визнання протиправною постанови - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей визначених ст. 272 цього Кодексу.
Суддя І.А. Качур