ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 квітня 2021 року м. Київ № 640/611/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання вчинити дії,
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо невчинення дій, передбачених частиною 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» та зобов'язання Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) невідкладно виключити відомості з Єдиного реєстру боржників, а саме запис 1 за виконавчим провадженням № 60756580, боржник - Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" (код ЄДРПОУ 38619024).
В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Закон України "Про виконавче провадження" та зазначає, що відповідачем не вчинено відповідних дій в межах виконавчого провадження № 60756580 відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», а саме не виключено відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників.
Від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач вказав про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Постановою старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шереметом О.В. від 03.12.2019 відкрито виконавче провадження № 60756580 по примусовому виконанню виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2019 № 826/165/18 про стягнення судового збору в розмірі 640 грн на користь ОСОБА_1 з Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський".
Постановою старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шереметом О.В. від 20.05.2020 ВП № 60756580 виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач в позовній заяві зазначає, що згідно з інформацією з Автоматизованої системи виконавчих проваджень Фонду стало відомо, що станом на 04.01.2021 виконавче провадження № 60756580 має статус «завершено». Наведене, на думку позивача, свідчить про наявність обов"язку у державного виконавця щодо виключення відомостей про боржника - уповноважену особу Фонду з Єдиного реєстру боржників.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (із змінами та доповненнями) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з абз. 1 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Згідно з ч. 5 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
Отже, одночасно з прийняттям державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження до Єдиного реєстру боржників вносяться відомості щодо боржника.
Разом з тим, ч. 1 ст. 40 вказаного Закону передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 7 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 ч. 1 ст. 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Згідно з пунктом 1 розділу X Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року №2432/5, Єдиний реєстр боржників формується з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Відповідно до пункту 2 розділу X Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, система забезпечує обробку даних про боржника та вносить відомості про нього до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
Пунктом 6 розділу X Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження встановлено, що система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:
про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження»;
про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»;
про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Таким чином, нормами Закону України «Про виконавче провадження» та Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження визначені обставини, за яких підлягають виключенню відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 60756580 не приймались постанови, на підставі ч. 7 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 6 розділу X Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження.
Як встановлено судом, старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», що свідчить про не виникнення у державного виконавця обов"язку по виключенню Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" з Єдиного реєстру боржників.
Виходячи з наведеного відсутні підстави для висновку про допущення державним виконавцем протиправної бездіяльності щодо не виключення боржника з Єдиного реєстру боржників у зв'язку з прийняттям постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного, на підставі встановлених під час розгляду справи фактів та обставин, беручи до уваги, що мотивація та докази, наведені відповідачем під час розгляду адміністративної справи, спростовують доводи позивача, а позивачем не доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, а позов таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 21708016) до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Саксаганського, 110, м. Київ, 01032) про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева