09 квітня 2021 року справа № 580/614/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СУДОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ УКРАЇНИ У ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії,
10.02.2021 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СУДОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ УКРАЇНИ У ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ (18015, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Гоголя, будинок 316; код ЄДРПОУ 26261092) (далі - відповідач) про:
визнання протиправними дій посадових осіб відповідача щодо відмови нарахувати та виплатити передбачену ст.136 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу;
зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату передбаченої ст.136 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу за період роботи з 05.11.2019 до 04.11.2020.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв'язку з використанням частини основної щорічної відпустки за період з 05.11.2019 до 04.11.2020 відповідно до наказу голови Катеринопільського районного суду Черкаської області від 01.12.2020 №58-О “Про виплату грошової допомоги ОСОБА_1 ” відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачу допомогу на оздоровлення. Проте відповідач листом відмовив у зв'язку з отриманням її за минулий рік, що не відповідає вимогам закону.
Ухвалою суду від 15.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п'ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву та доказів. Згідно з даними рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення вказану ухвалу позивач отримав 21.02.2021, а відповідач -19.02.2021.
07.04.2021 та 09.04.2021 відповідач подав до суду відзив (вх.№11809/21 та вх.№12064/21 відповідно), в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обгрунтування зазначив, що виплата допомоги на оздоровлення суддям та працівникам апаратів судів здійснюється з бюджету один раз на рік, не зважаючи на займану посаду. Додатково посилався на листи Мінсоцполітики від 19.09.2017 №2416/101-17 та від 23.12.2016 №1791/0/10116/281, відповідно до яких грошову допомогу не можна ділити на частини і вона виплачується один раз на рік однією сумою під час надання будь-якої з частин щорічної відпустки. Якщо працівник не використав минулорічну відпустку та йому не виплачена матеріальна допомога на оздоровлення, її можливо здійснювати, але тільки за рахунок економії фонду оплати праці та без утисків для інших працівників. Подією, у зв'язку з якою призначається матеріальна допомога на оздоровлення, є щорічна основна відпустка та підставою її нарахування є заява та наказ. Позивач реалізував своє право на отримання вказаної допомоги: у лютому 2020 року йому нарахована та виплачена матеріальна допомога на оздоровлення відповідно до наказу від 27.01.2020 №7-В, яка є гарантованою державною виплатою один раз на рік під час надання щорічної відпустки за відповідний робочий рік.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Указом Президента України від 23.10.2009 №856/2009 позивача призначено на посаду судді Катеринопільського районного суду строком на п'ять років. Постановою Верховної Ради України від 21.05.2015 його обрано суддею безстроково.
Станом на 10.02.2021 позивач перебуває на посаді голови Катеринопільського районного суду Черкаської області.
27.01.2020 №7-В позивач видав наказ №7-В про своє використання невідбутої частини щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 05.11.2018 до 04.11.2019, терміном 16 робочих днів (22 календарних дні), з 10.02.2020 до 02.03.2020 включно та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.
Даними розрахункового листа за лютий 2020 року підтверджується, що позивачу нарахована допомога на оздоровлення у сумі 63060,00грн.
01.12.2020 позивач видав наказ №40-В про надання собі частини щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 05.11.2019 до 04.11.2020, терміном 14 робочих (22 календарних) днів, починаючи з 14.12.2020 до 04.01.2021 включно. На його підставі видав наказ від 01.12.2020 №58-О, яким передбачено у зв'язку з використанням частини щорічної основної відпустки за період з 05.11.2019 до 04.11.2020 виплатити допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу.
Відповідач листом від 11.12.2020 №04-2090/20 повідомив, що під час планування видатків на оплату праці використовується поняття бюджетного періоду, що становить один календарний рік, який починається 01 січня кожного року та закінчується 31 грудня того ж року (ст.3 Бюджетного кодексу). Оскільки виплата допомоги на оздоровлення під час щорічної відпустки є соціальною гарантією, закріпленою на законодавчому рівні, обсяг коштів, необхідний на її виплату в обов'язковому порядку враховується під час складання бюджетного запиту. На виконання Бюджетного кодексу України бюджетний запит складається на початок року, що передує плановому. Враховуючи те, що позивачу відповідно до п.2 наказу від 27.01.2020 №7-В у лютому 2020 року нарахована та виплачена матеріальна допомога на оздоровлення, позивачем реалізовано право, як працівника, на отримання допомоги на оздоровлення, яка є гарантованою державною виплатою один раз на рік.
Тому відповідач повернув згаданий наказ №58-О без виконання.
Відповідно до табелю обліку робочого часу в Катеринопільському районному суді Черкаської області: від 17.04.2020 за період з 01.04.2020 до 30.04.2020 позивач фактично відпрацював 16 днів, 5 днів перебував на лікарняному; від 20.05.2020 за період з 01.05.2020 до 31.05.2020 відпрацовав - 10 днів, 11 днів перебував на лікарняному; від 19.06.2020 за період з 01.06.2020 до 30.06.2020 позивач 30 днів перебував на лікарняному; від 20.07.2020 за період з 01.07.2020 до 31.07.2020 позивач 31 день перебував на лікарняному; від 22.09.2020 за період з 01.09.2020 до 30.09.2020 відпрацював - 15 днів, 9 днів перебував на лікарняному; від 20.10.2020 за період з 01.10.2020 до 31.10.2020 позивач 31 днень перебував на лікарняному; від 24.12.2020 за період з 01.11.2020 до 30.11.2020 позивач 30 днів перебував на лікарняному.
Згідно із табелем обліку використання робочого часу в Катеринопільському районному суді Черкаської області:
в період з 01.12.2020 до 31.12.2020 позивач фактично відпрацював 9 днів, у відпустці перебував 18 днів;
в період з 01.01.2021 до 31.01.2021 позивач фактично відпрацював 18 днів, у відпустці перебував 4 дні.
Не отримавши матеріальної допомоги на оздоровлення, передбаченої наказом №58-О, позивач звернувся в суд з вищевказаним позовом.
Для вирішення спору суд врахував. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд на час виникнення заявлених спірних правовідносин визначає Закон України від 20.06.2020 №1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” (далі - Закон №1402-VIII).
Згідно з ч.5 ст.48 Закону №1402-VIII незалежність судді забезпечується:
1) особливим порядком його призначення, притягнення до відповідальності, звільнення та припинення повноважень;
2) недоторканністю та імунітетом судді;
3) незмінюваністю судді;
4) порядком здійснення правосуддя, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення;
5) забороною втручання у здійснення правосуддя;
6) відповідальністю за неповагу до суду чи судді;
7) окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом;
8) належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді;
9) функціонуванням органів суддівського врядування та самоврядування;
10) визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім'ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту;
11) правом судді на відставку.
Відповідно до ч.ч.6, 7 вказаної вище статті Закону №1402-VIII органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.
Згідно зі ст.136 Закону №1402-VIII суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.
Отже, виплата матеріальної допомоги для оздоровлення під час щорічної відпустки є соціальною гарантією судді, закріпленою на законодавчому рівні спеціальним Законом.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.12 Закону України від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР “Про відпустки” щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
Рішенням Конституційного Суду України від 11.03.2020 № 4-р/2020 у справі № 1-304/2019 (7155/19) вирішене конституційне подання Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Законів України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 №1402-VIII, “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування” від 16.10.2019 №193-IX, “Про Вищу раду правосуддя” від 21.12.2016 № 1798-VIII. У ньому зазначено, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.
Статтею 149 Закону №1402-VIII встановлено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Докази планування судом, який очолює позивач, на 2020 рік його відбуття у відпустки у вказані вище періоди за визначені періоди роботи з виплатою двох матеріальних допомог на оздоровлення, у т.ч. планування їх фінансування відсутні.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.148 Закону №1402-VIII фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.
Частиною четвертою ст.148 Закону №1402-VIII встановлено, що функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу регулюються Бюджетним кодексом України (ч.1 ст.1 Бюджетного кодексу України).
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років; довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов'язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
Згідно з ч.1 ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1402-VIII голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.
Вказані вище накази про надання частини щорічної оплачуваної відпустки за вказані періоди роботи з виплатою допомог на оздоровлення не оспорені. Докази невідбуття чи відкликання з відпустки відсутні.
Докази оскарження чи скасування вказаних наказів матеріали адміністративної справи не містять. Отже, вони є чинними та підлягаю виконанню.
Статтею 74 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) обумовлено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
Для аналізу вказаних норм суд відповідно до ч.5 ст.242, ч.3 ст.291 КАС України застосував висновки щодо застосування вказаних норм права Верховного Суду (далі - ВС) у постанові від 20 березня 2019 року в адміністративній справі №809/474/17, що набрало законної сили 20.03.2019, щодо обставин, коли у квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до керівника апарату Косівського районного суду Івано-Франківської області Мельничук Іванни Степанівни, за участю третьої особи - Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, в якому просив:
визнати протиправним дії щодо невиплати допомоги для оздоровлення під час надання щорічної відпустки за період з 12 червня 2015 року до 30 травня 2016 року та ненадання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати працівника патронатної служби;
зобов'язати прийняти рішення про виплату допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу, невиплаченої під час надання щорічної відпустки за період роботи з 12 червня 2015 року до 30 квітня 2016 року та прийняти рішення про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати працівника патронатної служби.
У вказаному рішенні ВС зазначив: “п.28 Частиною другою статті 80 КЗпП України визначено, що щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена у разі виконання працівником державних або громадських обов'язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати.
п.31-33. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що трудовим законодавством право працівника на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення при отриманні відпустки в порядку, визначеному статті 80 КЗпП України, не обмежено фактом отримання такої допомоги при наданні чергової відпустки в одному календарному році.
За таких обставин у зв'язку з призовом з 14 травня 2016 року на військову службу по частковій мобілізації зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку та безпосередній участі позивача у період з 21 червня 2015 року по 23 червня 2016 року в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, тобто виконанням у вказаний період позивачем громадянських обов'язків він за період роботи з 12 червня 2015 року по 30 квітня 2016 року набув права на щорічну основну відпустку, яка підлягала перенесенню на інший період.
Крім того одночасно з набуттям права на щорічну основну відпустку за період роботи з 12 червня 2015 року по 30 квітня 2016 року та правом її перенесення на інший період, позивач набув також право на виплату допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу при наданні такої відпустки”.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Посилання відповідача на листи Мінсоцполітики не обгрунтоване, оскільки вони не мають нормативного характеру.
Зважаючи, що спір виник у зв'язку з не отриманням позивачем коштів, та відсутність доказів отримання позивачем допомоги на оздоровлення за відпустку за період роботи з 05.11.2019 до 04.11.2020, саме бездіяльність відповідача (пасивна поведінка), а не дії посадових осіб, порушує його право на належну оплату праці та соціальне забезпечення.
З метою належного та ефективного відновлення порушеного права відповідно до ст.ст.2, 9 КАС України суд дійшов висновку, що належним, ефективним і достатнім способом повного захисту порушеного права позивача є визнання вказаної бездіяльності протиправною та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату передбаченої ст.136 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу за період роботи з 05.11.2019 до 04.11.2020.
Зважаючи на відсутність доказів понесення позивачем судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СУДОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ УКРАЇНИ У ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 передбаченої ст.136 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу за відпустку за період роботи з 05.11.2019 до 04.11.2020.
Зобов'язати ТЕРИТОРІАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СУДОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ УКРАЇНИ У ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ (18015, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Гоголя, будинок 316; код ЄДРПОУ 26261092) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) передбачену ст.136 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу за його відпустку за період роботи з 05.11.2019 до 04.11.2020.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя А.М. Бабич
Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 09.04.2021.