Справа № 560/6919/20
іменем України
09 квітня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М.
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,
до суду з адміністративним позовом звернувся позивач - ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 07.02.2020р. № Ф-901-50.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є фізичною особою - підприємцем, зареєстрованим відповідно до законодавства України, однак не сплачує ЄСВ з доходів від підприємницької діяльності, оскільки не проводить підприємницьку діяльность.
Закон не містить застереження для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, стосовно сплати внеску незалежно від отримання доходу.
Отже, у фізичної особи - підприємця, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування та не отримує дохід не виникає обов"язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі.
Просив позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Суд ухвалою від 04.11.2020 залишив позовну заяву без руху.
Суд ухвалою від 26.11.2020 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд ухвалою від 21.01.2021 відмовив у клопотанні про перехід від спрощеного провадження до загального.
Суд ухвалою від 21.01.2021 залишив адміністративний позов без руху.
Суд ухвалою від 15.02.2021 продовжив провадження у справі.
Суд ухвалою від 02.03.2021 витребував докази по справі.
Суд ухвалою від 25.03.2021 витребував докази по справі.
Суд ухвалою від 09.04.2021 замінив сторону по справі.
Відповідач надав суду відзив в якому зазначає, що
Відповідно до статті 25 Закону України від 08.07.2010 року №2464-УІ „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями та Наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 „Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями в зв'язку із наявністю в інтегрованих картках платника боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 29293,44 грн.
ГУ ДПС у Хмельницькій області сформовано та направлено ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу ( недоїмки) від 07.02.2020р. № Ф-901-50 в сумі 29293,44 грн. з повідомленням про вручення та вручена адресату 02.04.2020 (копія повідомлення про вручення додається).
Виходячи з викладеного та враховуючи те, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач був зареєстрований як фізична-особа підприємець та перебував на обліку як платник єдиного внеску, а відтак зобов'язаний був сплачувати єдиний внесок за вказаний період у розмірі не меншому ніж розмір мінімального страхового внеску, вимога вимогу про сплату боргу ( недоїмки) від 07.02.2020р. № Ф-901-50 сформована та направлена платнику відповідно до чинного законодавства, підстави для скасування відсутні.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено.
Позивач - ОСОБА_1 (РНОК ПП НОМЕР_1 ) перебував на обліку в ГУ ДПС у Хмельницькій області (Волочиська ДПІ) як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування та як платник єдиного соціального внеску, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 був зареєстрований Волочиською державною адміністрацією 29.01.1996 року, 31.01.1996 року постановлено на облік у Волочиській ДПІ Головного управління ДПС у Хмельницькій області, 01.10.2020 знятий з обліку платника податків.
05.10.2020року позивачем погашено заборгованість в сумі 26539,30грн.
Станом на 30.11.2020року згідно інтегрованих карток платника ІС «Податковий блок» за позивачем рахується заборгованість в сумі 5871,32грн.
Відповідач 01.04.2020 направив позивачу оскаржувану вимогу про сплату боргу №Ф-901-50 від 07.02.2020, яка вручена адресату 02.04.2020 про що засвідчує повідомлення про вручення.
Позивач, не погоджуючись із таким рішенням суб'єкта владних повноважень, звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини судом враховано наступне.
Правові відносини, що склались, регулюються Конституцією України та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно п.2 ч.1 ст.1 цього Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У відповідності до п.4 ч.1 ст. 4 цього Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці.
Частиною 4 цієї ж статті встановлено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 2-4 статті 6 визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Обов'язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5-1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону.
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.
Згідно ч.1 ст.7 цього Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Частиною 5 ст. 8 встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Аналізуючи твердження представника позивача стосовно підстав звільнення його від сплати єдиного внеску в контексті норм чинного законодавства, суд зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, що позивач - ОСОБА_1 (РНОК ПП НОМЕР_1 ) перебував на обліку в ГУ ДПС у Хмельницькій області (Волочиська ДПІ) з 31.01.1996, як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування та як платник єдиного соціального внеску, що підтверджується матеріалами справи.
Аналізуючи наведені вище норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд зазначає, що для фізичних осіб-підприємців чітко визначено підстави для сплати внеску, його розміри та строки сплати.
Позивач вказує на нездійснення ним діяльності, однак чинне законодавство у сфері збору та обліку єдиного внеску не пов'язує фактичне проведення фізичними особами-підприємцями своєї підприємницької діяльності із обов'язком сплати єдиного внеску. Судом наведено цитування норм чинного законодавства з приводу підстав звільнення від сплати єдиного внеску, серед яких відсутні обставини, на які посилається позивач. На думку суду, обов'язок сплати єдиного внеску, за відсутності інших умов, пов'язаний саме із статусом «фізична особа-підприємець» і припиняється разом із внесенням відомостей щодо припинення діяльності саме фізичної особи-підприємця.
Судом встановлено, що таке припинення відбулось 30.09.2020 року, тобто у зазначеному контролюючим органом періоді позивач був платником єдиного внеску.
Крім цього, суд зазначає, що згідно положень ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.02.2015 року затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, згідно п.4 Розділу VI якого вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Тому, посилання представника позивача на необхідність наявності попереднього рішення або проведення документальної перевірки для винесення Вимоги не відповідають дійсності. Облікові дані є достатніми для винесення вимоги, а сама вимога і є рішенням органу доходів і зборів, яка підлягає виконанню як виконавчий документ у разі, якщо процедура її узгодження за ст. 25 Закону не призвела до її скасування.
Також суд наголошує, що державна реєстрація фізичної особи-підприємця чи державна реєстрації припинення її діяльності є в даному випадку волевиявленням позивача. В контексті тверджень позивача щодо завчасного припинення його діяльності як ФОП суд зазначає, що таке рішення не залежить від дій Головного управління ДПС в Хмельницькій області. При її реєстрації, як вбачається із відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивача взято на облік як платника єдиного внеску, обов'язок щодо такої сплати міститься у приписах чинного законодавства, тобто позивач обізнаний про такий обов'язок та те, що такий обов'язок пов'язаний із його статусом фізичної особи-підприємця.
Суд не бере до уваги твердження позивача, що він перебував на спрощеній системі оподаткування, оскільки це спростовується довідкою Головного управління ДПС в Хмельницькій області від 26.03.2021 року №3297/6/22-01-2404, де зазначено, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні ДПС в Хмельницькій області (Волочиська ДПІ) як фізична особа підприємець на загальній системі оподаткування.
Відповідачем при оформленні оскаржуваної вимоги дотримано процесуальний порядок її прийняття.
Так, п.3 Інструкції №499 встановлено обов'язок винесення Вимоги протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступних висновків: по-перше, позивач, маючи відповідний обов'язок, не сплачував суми єдиного внеску у встановленому розмірі, внаслідок чого виникла заборгованість (недоїмка) зі сплати єдиного внеску у сумі 29293,44 грн.; по-друге, відповідачем правомірно та з дотриманням порядку винесено Вимогу про сплату боргу, який виник внаслідок несплати єдиного внеску у сумі 29293,44 грн.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом враховано висновки Верховного Суду викладені у постанові від 18.11.2020 року № 420/2929/19.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведена обґрунтованість та законність оскаржуваної вимоги, підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні, оскільки вимоги позивача не ґрунтуються на законодавстві.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 07.02.2020 року №Ф-901-50 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 09 квітня 2021 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 44070171)
Головуючий суддя П.М. Майстер