Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
08 квітня 2021 р. Справа № 520/3098/21
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області щодо невиплати заборгованості по страховим виплатам ОСОБА_1 за період з грудня 2015 року по травень 2018 року;
- зобов'язати управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області нарахувати та сплатити заборгованість по страховим виплатам ОСОБА_1 за період з грудня 2015 року по травень 2018 року.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області протиправно не здійснило виплату заборгованості по страховим виплатам за період з грудня 2015 року по травень 2018 року. Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що позивач отримав статус внутрішньо переміщеної особи у квітні 2018 року та звернувся до управління із заявою про продовження страхових виплат в червні 2018 року, з 01.06.2018 року позивачу продовжено здійснення страхових виплат відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV з урахуванням вимог пункту 15 Постанови КМУ №365 та з додержанням вимог Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 №27. У відповідача не обліковується заборгованість по страховим виплатам позивача за період з грудня 2015 року по травень 2018 року. Отже відсутні підстави для виплати заборгованості за спірний період.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 встановлено стійку втрату професійної працездатності 70%. З 22.01.2018 року позивач є інвалідом ІІ групи безстроково, має зареєстрований страховий випадок профзахворювання, яке отримане 24 липня 2002 року, внаслідок чого здобув право на отримання щомісячної страхової виплати в разі часткової чи повної справи працездатності (а.с. 8 - 10).
Адреса реєстрації позивача; АДРЕСА_1 .
Як свідчать матеріали адміністративної справи, справа позивача про страхові виплати перебувала на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Єнакієве Донецької області, де позивач отримував страхові виплати.
З 17.12.2014 року позивач як внутрішньо переміщена особа перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати з 01 грудня 2014 року по 18 листопада 2015 року у Новотроїцькому відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області.
Інформаційним листом Новотроїцького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області від 10.08.2018 року № 15-12-470 підтверджено, що станом на 17.12.2014 року розмір щомісячної страхової виплати позивача складав 4 179,79 грн. У січні 2015 року потерпілому (позивачу) був проведений перерахунок. Сума щомісячних страхових виплат після перерахунку складала 4 510,00 грн. Доплата по перерахунку за березень - грудень 2014 раку у розмірі 3 302,10 грн. була виплачена у повному обсязі. У травні 2015 рожу потерпілому виплачено суму нарахованої щомісячної страхової виплати за період з травня по листопад 2014 року включно у розмірі 29 258,53 грн. (4 179,79 x 7 місяців). Індексація щомісячних страхових, виплат потерпілому не проводилась.
З 19.11.2015 року щомісячні страхові виплати у розмірі 4 510,000 грн. потерпілому припинено у зв'язку із закінченням терміну дії довідки про взяття на облік тимчасово переміщеної особи, про що відділенням ВД ФСНВ в Новотроїцькому районі Херсонської області винесено постанову від 18.11.2015 року № 2117/40469/40469/26., копія якої міститься в матеріалах справи.
Учасниками справи не заперечується, що у зв'язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції на території Донецької області ОСОБА_1 був вимушений покинути своє постійне місце проживання та переїхати до Харківської області та отримав довідку від 18.04.2018 року №0000517750 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 7).
Адреса позивача як ВПО: АДРЕСА_2 .
19.06.2018 року позивач звернувся до Ізюмського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області із заявою про продовження страхових виплат.
Постановою Ізюмського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 13.07.2018 року №2008/40469/40469/27 продовжено виплату потерпілому ОСОБА_1 раніше призначену щомісячну страхову виплату в розмірі 7 766,05 грн.
Постановами Ізюмського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 14.03.2019 року №2008/40469/40469/29 та від 21.04.2020 року №2008/40469/40469/32 призначено потерпілому ОСОБА_1 щомісячну страхову виплату в розмірі 8 154,35 грн. (2019 рік) та 9 051,32 грн. (2020 рік). Копії постанов містяться в матеріалах справи.
Суд установив, за період з грудня 2015 року по травень 2018 року позивач страхові виплати не отримав, що не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Щодо виплати виниклої заборгованості за вказаний вище період позивач звертався до управління виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області, яким листом від 17.02.2021 року (а.с. 11) повідомило, що у період з грудня 2015 року по червень 2018 року до будь-яких відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України із заявою про продовження та нарахування страхових виплат позивач не звертався. Управлінням не заперечувалось право на отримання страхових виплат у зазначений період, однак звернень у цей період до управління не було, тому відсутні порушення з боку управління з приводу поновлення страхових виплат.
Листом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 22.02.2021 року № 02-14-691 повідомлено, що пунктом 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 (набули чинності з 12.05.2018) передбачено, що орган, що здійснює соціальні виплати на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Крім того, пунктами 3.8 та 3.9 Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 № 27, який набув чинності 28.12.2018, визначено, що суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, в яких зберігались справи про страхові виплати до початку антитерористичної операції, та тимчасової окупації українських територій, в порядку визначеному виконавчою дирекцією Фонду, та будуть виплачені на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Щомісячні страхові виплати починаючи з червня 2018 по теперішній час відділенням виплачені позивачу в повному обсязі. Заборгованість зі страхових виплат Ізюмським відділенням відсутня (а.с. 12).
У відзиві на позов представник відповідача зазначив, що у відповідача не обліковується заборгованість по страховим виплатам позивача за період з грудня 2015 року по травень 2018 року. Отже відсутні підстави для виплати заборгованості за спірний період.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у виплаті йому страхових виплат за період з грудня 2015 року по травень 2018 року, позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке нормативно-правове обґрунтування спірних правовідносин.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб визначено Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (надалі - Закон N 1706-VII).
Статтею першою Закону N 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього ж Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 2 цієї статті).
Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону (ч. 1 ст. 5 Закону N 1706-VII).
Як зазналося судом раніше, позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується копією довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка знаходиться в матеріалах справи.
Водночас, ст. 14 Закону № 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм, слід дійти висновку, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами, що й інші громадяни, які постійно проживають на території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Як свідчать матеріали справи, позивач має стійку втрату професійної працездатності 70%. З 22.01.2018 року позивач є інвалідом ІІ групи безстроково, має зареєстрований страховий випадок профзахворювання, отриманого 24 липня 2002 року, у зв'язку з чим отримує щомісячну страхову виплату. З 01.06.2018 року позивачу здійснюються страхові виплати Ізюмським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області як ВПО. З 17.12.2014 року до 19.11.2015 року страхові виплати позивачу сплачувались Новотроїцьким відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області як ВПО. До 17.12.2014 року позивач отримував страхові виплати за місцем своєї реєстрації на території Донецької області (ВВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Єнакієве Донецької області).
Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, унормовано Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-ХІV), який із 01 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII.
Відповідно до підпункту "в" пункту 1 частини першої статті 21 Закону № 1105-ХІV (у редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року) у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.
Згідно зі статтею 28 Закону № 1105-ХІV, грошові суми, які відповідно до статті 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку, є страховими виплатами. Зазначені грошові суми складаються, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.
Статтею 40 Закону № 1105-ХІV (у редакції до 01 січня 2015 року) передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком. Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК.
З 01 січня 2015 року зазначені норми встановлені частинами першою, п'ятою та шостою статті 47 Закону № 1105-XIV (у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІІ).
Суд також зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 47 Закону №1105-XIV, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
За таких обставин, незважаючи на зміну місця проживання позивач має беззаперечне право на отримання страхових виплат, як особа, що втратила працездатність від професійного захворювання, з часу первинного призначення страхових виплат. Норми статті 47 Закону №1105-XIV гарантують позивачу право виплати страхової суми без обмеження протягом будь-якого строку (оскільки інвалідність встановлено безстроково) та не ставлять в залежність від прийняття окремого порядку Кабінетом Міністрів України.
Положеннями пункту 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції затверджено постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 № 20 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2015 за №6/26451 (далі - Порядок № 20).
Пунктом 1 Розділу 3 Порядку № 20 передбачено, що особи, які тимчасово переміщені, мають право на продовження раніше призначених та нарахованих страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) на підставі заяви, до якої додаються копії довідки про взяття на облік, паспорта або документа, що посвідчує особу, та реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи і мають відмітку у паспорті). Копії засвідчуються працівником відділення при пред'явленні оригіналів.
Суд зазначає, що окремо підстав для припинення виплат Порядком № 20 не передбачено.
Отже, твердження представника відповідача стосовно того, що саме Дружківське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, яке є відокремленим підрозділом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, повинно здійснювати страхові виплати позивачу з грудня 2015 по травень 2018 року (включно), є безпідставними та не приймаються судом до уваги, оскільки такі виплати здійснюються за фактичним місцем проживання (перебування) потерпілого. В даному випадку, саме Фонд соціального страхування на території Харківської області (адреса реєстрації позивача як ВПО: Харківська область, Ізюмський район, село Студенок, вул. Лісна, буд. 25) уповноважений здійснювати нарахування страхових виплат за минулий період, в якому обліковуються суми страхових виплат, що не були виплачені позивачу з грудня 2015 року по травень 2018 року включно.
Щодо тверджень представника відповідача, викладених у відзиві на позов, що сума щомісячних страхових виплат за період з грудня 2015 року по травень 2018 року (включно) не може вважатися заборгованістю, оскільки за відсутності правових підстав відділенням не здійснювалось їх нарахування, а тому, в розумінні п.15 Постанови № 365, не є сумою щомісячних страхових виплат, яка може обліковуватись в органі Фонду, а відтак підлягати виплаті, суд враховує таке.
Пунктом 5 розділу ІІІ Порядку № 20, на який посилається відповідач, зазначено, що щомісячні страхові виплати ВПО нараховуються з місяця подання заяви або з місяця, в якому не здійснювались страхові виплати робочим органом виконавчої дирекції Фонду, в якому зберігалася справа про страхові виплати на той час, та фінансується впродовж тридцяти календарних днів з дати прийняття постанови про продовження раніше призначених страхових виплат.
В розумінні норм викладених в пункті 5 розділу III Порядку № 20, щомісячні страхові виплати ВПО нараховуються з місяця подання заяви для осіб, які вперше звернулись за страховою виплатою, а для ВПО, які вже отримували страхові виплати з місяця, в якому не здійснювались страхові виплати робочим органом виконавчої дирекції Фонду.
Пунктом 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО, затвердженим Постановою КМУ № 365 визначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного КМУ.
Дана норма п.15 Порядку не надає підстав для нарахування або не нарахування соціальних виплат. Вона визначила лише одну підставу обліку соціальних виплат - "як/ не виплачені за минулий період".
Факт не виплати страхових виплат за період з грудня 2015 року по травень 2018 року (включно) відповідачем фактично підтверджується. Доказів того, що Фондом соціального страхування було нараховано та виплачено позивачу суму страхових виплат відповідачем не надано. Крім того, відповідач в спірних відносинах уособлює державу, яка взяла на себе обов'язок здійснювати соціальні страхові виплати.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів правомірності щодо ненарахування та невиплати позивачу суми страхових виплат з грудня 2015 року по травень 2018 року (включно).
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що відмова управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області щодо виплати позивачу страхових виплат за період з грудня 2015 року по травень 2018 року (включно) є протиправною.
З приводу строку звернення позивача до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 та 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень ч. 7 ст. 47 Закону №1105-XIV, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
Порушення прав позивача на отримання належних сум страхових виплат відбулося з вини органу, що призначає і виплачує страхові виплати, і мало триваючий характер. Процесуальний строк обмежує лише строк звернення до суду з позовом, і не обмежує строк захисту порушеного права, якщо спеціальними нормами матеріального права встановлені більші строки для такого захисту (в даному випадку на підставі ч. 7 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач має право захистити своє порушене право на виплату страхових за минулий час без обмеження будь-яким строком).
На необхідність застосування крім процесуальних строків також й положень спеціальних норм неодноразово зазначалося і в рішеннях Верховного Суду України (зокрема, в рішенні від 25 травня 2016 року в справі № 21-1249а16), а також в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі № 805/402/18 (провадження №Пз/9901/20/18), які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Зважаючи, що в судовому порядку встановлено протиправність дії управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області щодо невиплати заборгованості по страховим виплатам ОСОБА_1 за період з грудня 2015 року по травень 2018 року, тому заборгованість за вказаний період виплачується без обмеження протягом будь-якого строку.
Отже позивач не пропустив строк звернення до суду з даним позовом.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 N 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам II проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").
У даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання допомоги передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином на них поширюється режим "існуючого майна".
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 24.04.2015 за заявою N 38667/06 у справі "Будченко проти України" наголосив, що відсутність механізму реалізації законодавчого положення становить втручання у право заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції (пункт 39).
Крім того, у рішенні від 09.07.2007 N 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Отже, в силу положень частини 7 статті 47 Закону №1105-XIV, на Харківське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, на обліку в якому перебуває позивач з червня 2018 року, покладено обов'язок нарахувати та виплатити позивачу раніше призначені страхові виплати за період з грудня 2015 року по травень 2018 року (включно).
З таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову ОСОБА_1 .
Питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, п.п.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації як ВПО: АДРЕСА_2 ) до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (код ЄДРПОУ 41313928, адреса: м-н Конституції, буд.1, Палац Праці, 3 під., 4 пов., м. Харків, 61200) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості по страховим виплатам за період з грудня 2015 року по травень 2018 року (включно).
Зобов'язати управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 заборгованість по страховим виплатам за період з грудня 2015 року по травень 2018 року (включно).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Шевченко О.В.