про повернення позовної заяви
08 квітня 2021 року ЛуцькСправа № 140/2192/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі: судді Смокович В.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення нарахування та виплати складових пенсії, а саме основної (державної) пенсії, додаткової пенсії та підвищення до пенсії, передбачених статтями 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ) в період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі віднесеної до 3 категорії, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до вимог статтею 51 Закону №796-ХІІ в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, з урахуванням раніше виплачених сум, зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, відповідно до статті 39 вказаного Закону у розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин його пропуску.
На адресу суду 30 березня 2021 року надійшла заява позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яка мотивована тим, що реалізація права на виплати, передбачені статтями статями 39, 51 Закону № 796-ХІІ гарантується державою, не обмежені часом, а лише місцем проживання, а тому не може бути обмежено як неправомірними діями відповідача так і процесуальними строками звернення до суду.
Вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду з даними позовними вимогами та виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
При вирішенні даного спору суд, в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19, щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
З матеріалів справи убачається, що позивач оскаржує саме бездіяльність відповідача, яка полягає у непроведенні нарахування та виплати додаткової пенсії та підвищення до пенсії, передбачених статтями 39, 51 Закону №796-ХІІ, за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року.
На думку суду, оскаржувану у цій справі бездіяльність не можна визнати триваючим порушенням, адже вона має чіткі часові межі вчинення (розпочалася з 01 січня 2014 року та завершилася 02 серпня 2014 року).
В той же час, згідно з відбитком штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті, у якому позовну заяву було скеровано до суду поштовим зв'язком, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом 25 лютого 2021 року, тобто за межами шестимісячного строку звернення до адміністративного суду щодо призначення та виплати додаткової пенсії та підвищення до пенсії, передбачених статтями 39, 51 Закону №796-ХІІ за період із 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, перебіг якого розпочався 03 серпня 2014 року (з наступного дня після припинення бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії та додаткової пенсії у розмірах, визначених статтями 39, 51, Закону №796-ХІІ).
При цьому, наведені у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду причини, з яких позивач просить поновити їй строк звернення до суду, на думку суду, не можна визнати поважними та об'єктивними причинами пропуску вказаного строку.
Варто зауважити, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Крім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. До того ж, за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.
Позовна заява подана позивачем до суду після спливу досить тривалого часу з дня виникнення підстав, що дають право на пред'явлення визначених законом вимог, та позивач заяву про поновлення строку звернення до суду, належних, допустимих доказів на підтвердження існування обставин, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з позовними вимогами не подала.
Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Так частиною першої цієї статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Зважаючи на те, що з позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами встановленого статтею 122 КАС України, зазначені у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду обставини не дають підстав для визнання їх поважними, тому у задоволенні заяви позивача про визнання причин пропущення строку звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку слід відмовити, а позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії на підставі частини другої статті 123 КАС України повернути позивачу.
Керуючись статтею 122, частиною другою статті 123, статтями 169, 248, 294 КАС України, суддя
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня підписання ухвали суддею до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Суддя В.І. Смокович