м. Вінниця
09 квітня 2021 р. Справа № 120/8641/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що після досягнення 55-річного віку звернувся до відповідача із заявою у якій просив призначити пенсію за віком на пільгових умовах, згідно із Списку №2.
Рішенням від 24.07.2020 №025650003327 позивачу відмовлено в призначені пенсії на пільгових умовах, з огляду на відсутність необхідного пільгового стажу роботи зі шкідливими та важкими умовами праці.
Крім того, позивач отримав рішення комісії ГУ ПФУ у Вінницькій області про відмову у підтвердженні періодів роботи з 11.12.1988 по 04.02.2003 та з 28.03.2005 по 05.02.2008.
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні та призначенні на пільгових умовах, а тому, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою від 11.01.2021 відкрито провадження у справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім, того відповідачеві встановлено 15 - ти денний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Також ухвалою від 11.01.2021 витребувано за ініціативою суду у відповідача матеріали пенсійної справи ОСОБА_1
12.03.2021 на адресу суду надійшли витребувані докази та відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що відповідно до ч. 1 та 2 ст. 114 Закону від 09.07.2003 № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які повний робочий день працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.
Згідно п. 2.2 ст. 114 Закону від 09.07.2003 № 1058 пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2.
При визначені права на пільгову пенсію слід враховувати, що до спеціального стажу включаються періоди часу, коли працівник був зайнятий повний робочий день на відповідних посадах. Під повним робочим днем слід розуміти виконання робіт в умовах, передбачених списками не менше 80% робочого часу, установлених для працівників даного виробництва.
Крім того, відповідач покликається на те, що при призначенні цього виду пенсії обов'язковою умовою є підтвердження спеціального стажу уточнюючими довідками, відповідного зразка, підприємств або організацій про пільговий характер роботи, у якій має бути зазначено: період роботи, що зараховується до спеціального стажу; професію або посаду, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їхні номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи на підставі яких видано зазначену довідку.
Також зазначив, що відповідно до трудової книжки позивача простежується трудова зайнятість на роботах з ймовірно шкідливими умовами праці. Проте, з огляду на те, що позивачем не були надані ані уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, ані накази на проведення атестації робочих місць, ані будь-які інші документи, що підтверджували б шкідливі умови праці, для обчислення пільгового стажу законні підстави відсутні.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
16.07.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням відповідача від 24.07.2020 №025650003327 йому відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.
Рішення мотивовано тим, що відповідно до трудової книжки позивача простежується трудова зайнятість на роботах з ймовірно шкідливими умовами праці. Проте, з огляду на те, що позивачем не були надані ані уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, ані накази на проведення атестації робочих місць, ані будь-які інші документи, що підтверджували б шкідливі умови праці, для обчислення пільгового стажу законні підстави відсутні.
Також рішенням Комісії по розгляду спірних питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій відповідно до чинного законодавства України від 05.10.2020 № 9 відмовлено у підтвердженні періодів роботи з 11.12.1988 по 04.02.2003 та з 28.03.2005 по 05.02.2008, оскільки професія, за якою працював позивач, не відповідає чинним на період роботи Спискам, а також за період з 22.08.1992 відсутність даних про проведення атестації робочих місць.
Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У спірних правовідносинах із 01.01.2004 таким законом є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV, який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII.
Статтею 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Законом України від 03.10.2017 № 2148-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" внесено зміни до Закону від 09.07.2003 № 1058-IV та доповнено його розділом XIV-І "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян".
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Також Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" внесено зміни у п. 2 розділу XV "Прикінцеві положення" та викладено їх в такій редакції:
Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Щодо віднесення посади позивача "зварювальник", "електрозварник", "механік", "газоелектрозварник", "електрогазозварювальник" до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, який затверджений Кабінетом Міністрів України, суд зазначає наступне.
Згідно вимог ст. 62 Закону від 05.11.91 № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Як вбачається з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 у періоди з 28.07.1986 по 15.11.1988, з 11.12.1988 по 03.03.1998, з 28.03.2005 по 05.02.2008, з 30.06.2009 по 10.02.2012, з 11.06.2012 по 31.05.2013 працював на посадах "зварювальник", "електрозварник", "механік" "газоелектрозварник", "електрогазозварювальник".
Згідно з п. 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Суд зазначає, що на період роботи позивача з 06.08.1987 по 10.03.94 діяв Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад та показників із шкідливими та тяжкими умовами праці, зайнятість в яких надає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені Постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 та Постанова Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10; у період роботи з 11.03.94 по 15.01.2003 Постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162; у період роботи з 16.01.2003 по 30.05.2014 Постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.
Посада "зварювальник", "електрозварник" була віднесена до Списку № 2 згідно Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.56 № 1173 та Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10.
Посада "механік" була віднесена до Списку № 2 згідно Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.
Відповідно до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, передбачено посаду "газоелектрозварник", "електрогазозварювальник".
Із аналізу процитованого видно, що посади на яких працював позивач передбачені Списком № 2, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Разом з тим, відмовляючи у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідач у рішенні від 24.07.2020 № 025650003327 зіслався на те, що позивачем не надано наказів про проведення та результатів проведення атестації робочих місць та документів, які б підтверджували шкідливі умови праці.
Крім того рішенням комісії ГУ ПФУ у Вінницькій області від 05.10.2020 № 9 позивачу не підтверджено періоди роботи з 11.12.1988 по 04.02.2003 та з 28.03.2005 по 05.02.2008, у зв'язку із відсутністю даних про проведення та результати проведення атестації робочих місць.
Щодо посилань відповідача на необхідність проведення атестації робочих місць, як умови реалізації права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.
Згідно із пунктом 3 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 року.
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 (далі - Порядок № 442), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.92 № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Суд зазначає, що 19.02.2020 Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у справі № 520/15025/16-а, в які зазначено, що з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10.09.2013 у справі № 21-183а13, від 25.11.2014 у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14.04.2015 у справі № 21-383а14, від 02.12.2015 у справі № 21-1329а15, від 10.02.2016 у справі № 21-5432а15 та від 12.04.2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Приймаючи зазначену вище постанову у справі № 520/15025/16-а, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.
Отже, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII.
Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, із урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а суд зазначає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин та враховуючи зазначені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд вважає, що не проведення чи несвоєчасне проведення атестації робочого місця ОСОБА_1 не може бути підставою для неврахування періодів роботи до стажу роботи, який дає право пільгового пенсійного забезпечення за Списком № 2.
Щодо доводів відповідача, що до спеціального стажу включаються періоди часу, коли працівник був зайнятий повний робочий день на відповідних посадах. За переконанням останнього, під повним робочим днем слід розуміти виконання робіт в умовах, передбачених списками не менше 80% робочого часу, установлених для працівників даного виробництва, то суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 56 Закону №1788, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
При цьому, відповідно нормами постанови Ради Міністрів СССР "Про трудові книжки колгоспників" від 21.04.1975 №310, визначалось, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність члену колгоспу.
Трудові книжки відкриваються на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу. В трудову книжку колгоспника вносяться такі дані: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: зарахування до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу; відомості про трудову участь: визначення річного мінімуму трудової участі в колективному господарстві та її виконання.
Записами трудової книжки колгоспника (вкладиш) № НОМЕР_2 від 11.12.1988 вказано, професія - електрозварювальник, зарахований в члени колгоспу "Україна" 11.12.1988 відповідно до рішення правління колгоспу. 03.03.1998 переведений на посаду механіка, 04.02.2003 - звільнений (а.с. 9-11).
Відповідно до записів вказано про виконання річного мінімуму трудової участі в колективному господарстві (а.с. 10 зворотній бік), що підтверджується і архівними довідками про те, що ОСОБА_1 зробив вихододні та одержав заробітну плату за період з 1989 по 2003 роки (а.с. 12-14).
Відомості, що член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві відсутні, а отже в силу приписів ст. 56 Закону №1788, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до записів трудової книжки у період з 28.03.2005 по 05.02.2008 прийнятий на посаду газоелектрозварювальника, проведена атестація робочого місця, зайнятий різанням та ручним зварюванням.
Враховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку, суд доходить висновку, що періоди роботи з 11.12.1988 по 04.02.2003 та з 28.03.2005 по 05.02.2008 підтверджують роботу ОСОБА_1 зі шкідливими умовами праці, а тому підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача.
Щодо вимоги позивача зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 28.07.1986 по 15.11.1988, з 30.06.2009 по 10.02.2012, з 11.06.2012 по 31.05.2013 суд зазначає, що в рішенні від 24.07.2020 № 025650003327 та в рішенні Комісії ГУ ПФУ у Вінницькій області від 05.10.2020 № 9 висновки щодо цих періодів відсутні.
Отже, суд не надає оцінку питанню щодо зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 28.07.1986 по 15.11.1988, з 30.06.2009 по 10.02.2012, з 11.06.2012 по 31.05.2013, оскільки із рішення від 24.07.2020 № 025650003327, рішення Комісії ГУ ПФУ у Вінницькій області від 05.10.2020 № 9 та відзиву на позовну заяву встановлено, що вказані обставини не досліджувалися в процесі вирішення питання щодо призначення пенсії позивача на пільгових умовах за Списком № 2.
Перевіривши в сукупності підстави відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, суд дійшов висновку про неправомірність не зарахування періодів роботи з 11.12.1988 по 04.02.2003 та з 28.03.2005 по 05.02.2008 до пільгового стажу позивача та відмови у призначені такої пенсії з підстав викладених у рішенні, з огляду на неврахуванням та ненадання оцінки усім обставинам, що мали значення для прийняття правомірного рішення.
Отже, належним способом захисту законних прав та інтересів позивача є вихід за межі позовних вимог та визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за №025650003327 від 24.07.2020 про відмову в призначенні пенсії за віком та рішення Комісії при Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області за №9 від 05.10.2020 про результати розгляду заяви.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У межах заявлених підстав позову, при розгляді цієї справи, судом надавалась оцінка лише питанню неврахованих відповідачем періодів роботи позивача, вказане виключало можливість перевірки всіх умов, визначених законом для прийняття позитивного рішення в користь позивача.
Тому, з метою захисту порушених прав та інтересів позивача, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву від 16.07.2020 із урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині судового рішення.
Пунктом 8 частини 2 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Принцип пропорційності вимагає щоб використані засоби були належними для досягнення легітимної мети; засіб, який застосовується для обмеження, має бути найменш обтяжливим для права особи; використані засоби мають бути пропорційними очікуваним наслідкам, тобто тягар, який несе особа не може бути надмірним по відношенню до вигоди, яку отримує протилежний інтерес.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за №025650003327 від 24.07.2020 про відмову в призначенні пенсії за віком та рішення Комісії при Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області за №9 від 05.10.2020 про результати розгляду заяви.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 11.12.1988 по 04.02.2003 в КСП "Україна" та з 28.03.2005 по 05.02.2008 в ТОВ "Калинівський комбікормовий завод".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.07.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із урахуванням висновків суду у цій справі.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень 40 коп.).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Реквізити: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ); Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна