Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
08 квітня 2021 року Справа №520/3011/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) 25.02.2021 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФ України в Харківській області), в якому просить:
- визнати дії та бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації на несвоєчасно отриману пенсію позивачу протиправними;
- зобов'язати відповідача провести позивачу нарахування і виплату компенсації на несвоєчасно отриману пенсію з 07.04.2020 у відповідності статей 51, 64 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-111, Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, виплату провести одним платежем.
- встановити контроль за виконанням рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у порушення вимог статті 46 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі по тексту - Закон України №2050-ІІІ) відповідач при виплаті донарахованої пенсії за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 у справі №520/11354/19 не нарахував та не виплатив компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 07.04.2020, відтак за захистом своїх прав позивач звернувся до адміністративного суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у адміністративній справі №520/3011/21.
Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідачем 21.12.2020 до суду надано відзив на позовну заяву, згідно з яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з тих мотивів, що нарахування та виплата позивачу пенсії здійснено відповідачем без затримок більш ніж на один календарний місяць після набрання рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 у справі №520/11354/19 законної сили, фактично у день набрання законної сили рішення суду. На думку відповідача, виплата здійснена без порушення строків.
Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 у справі №520/11354/19 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії ГУ ПФ України в Харківської області, по встановленню ОСОБА_1 , пенсії у розмірі 70% грошового забезпечення за вислугу 32 роки. Зобов'язано ГУ ПФ України в Харківської області, провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення за вислугу 32 роки у відповідності до статті 13 Закону України (2262), яка діяла на 02.02.2004, статті 51, статті 64 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 07.08.1991 починаючи з 01.01.2016, та сплатити її одноразово однією сумою з урахуванням вже виплаченої пенсії. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
З автоматизованої програми діловодства суду встановлено, що вказане рішення суду у справі №520/11354/19 набрало законної сили 03.03.2020.
Після набрання чинності рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 у справі №520/3011/19 відповідачем нараховано різницю пенсії на загальну суму 101 192,52 грн.
У відзиві відповідачем зазначено, що різниця пенсії, нарахована за період з 01.01.2016 по 30.04.2020 частково виплачена позивачу у розмірі 3766,47 грн. у травні 2020 року. Водночас, зазначив, що залишок у сумі 97 426,05 грн. буде виплачуватися позивачу у межах, затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
З 03.03.2020 пенсія відповідачу виплачується з урахуванням рішення суду.
Позивач 15.02.2021 звернувся із заявою до відповідача щодо здійснення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
Відповідач листом від 03.06.2020 №2000-0203-8/29639 повідомив позивача, що правові підстави для виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії відсутні.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, наступне.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі по тексту - Закон України №1058-IV) Пенсійний фонд України є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Згідно із частиною другою статті 46 Закону України №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ (далі по тексту - Закон України №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 (далі по тексту - Порядок №159).
Згідно зі статтями першою та другою підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно з пунктом 2 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 21.06.2018 (справа №523/1124/17), від 03.07.2018 (справа № 521/940/17) від 15.04.2019 (справа №727/7818/16-а).
Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 у справі №520/11354/19 зобов'язано ГУ ПФ України в Харківської області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії починаючи з 01.01.2016. Вказане рішення суду набрало законної сили - 03.03.2020.
Таким чином, несвоєчасне нарахування позивачу сум відбулось з вини органу, що призначає і виплачує пенсію з 01.01.2016.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене та враховуючи частину другу статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 у справі №520/11354/19 та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 03.03.2020.
Щодо позовних вимог у частині зобов'язання ГУ ПФ України в Харківській області здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою, суд зазначає наступне.
Згідно з частинами першою, другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»). «Майном» може бути як «існуюче майно», так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні «легітимні сподівання» на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам ІІ проти Німеччини»). «Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).
У даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання пенсійний виплат передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином, на них поширюється режим «існуючого майна».
Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» зазначив, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 35).
За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності.
Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.
У зв'язку з чим позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем у порушення частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено правомірності своїх дій щодо ненарахування та не виплати позивачу компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 у справі №520/11354/19.
Зважаючи на зазначене, суд приходить до висновків про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Разом з тим, позивачем у позовній заяві просить зобов'язати відповідача подати звіти про виконання рішення суду.
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язковості судових рішень та відсутності об'єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідача, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, місто Харків, 61002, код ЄДРПОУ: 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 03.03.2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 03.03.2020.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривен 00 копійок).
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 08.04.2021.
Суддя О.В. Ніколаєва