Справа № 500/492/21
09 квітня 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області про зобов'язання сформувати та подати подання про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування,
ОСОБА_1 через представника - адвоката Скибу Віталія Михайловича звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов'язання сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України в м.Тернополі Тернопільської області подання про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10315,00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 05.10.2020 позивачем придбано нерухоме майно - квартиру у місті Тернополі. При нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу ним сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості об'єкта нерухомого майна, що становить 10315,00 грн.
Вважає, що такий збір сплачено безпідставно, оскільки житло позивачем придбавалося вперше, а відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
В обґрунтування позову позивач посилається на Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998, Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою суду від 09.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м.Тернополі Тернопільської області.
25.02.2021 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову. Зазначає, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, а тому позбавлений можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше. Вважає, що позивач має надати до суду додаткові докази на підтвердження придбання житла вперше, а саме заяву про те, що він не має та не набув права власності на житло (в тому числі не приватизовував, не успадковував, не отримував у дар, не купував, зокрема як частку в спільному майні подружжя), довідку з усіх місць проживання (після 1992 року) про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду, копію усіх сторінок паспорта, копію РНОКПП.
У відзиві на позов відповідач також просить залучити приватного нотаріуса Іваненко О.С. до участі в розгляді справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (а.с.37-38).
Вирішуючи подане відповідачем клопотання, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
Таким чином, згідно з частиною другою статті 49 КАС України у заяві про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Окрім цього, підставою для залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору є обґрунтоване передбачення, що рішення суду у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки.
Вирішуючи клопотання відповідача про залучення третьої особи, суд зазначає про його безпідставність з огляду на те, що відповідач не обґрунтував з огляду на наведені положення статті 49 КАС України, яким чином рішення у цій справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки приватного нотаріуса Іваненко О.С. При цьому суд наголошує, що положення статті 49 КАС України передбачають можливість залучення третіх осіб не для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи (такий розгляд справи суд проводить незалежно від участі у справі третіх осіб), як вважає відповідач, а у разі коли рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки третіх осіб. Зі змісту вказаної позовної заяви судом не встановлено обставин, які б свідчили, що рішення суду у даній справі може вплинути на права, свободи та інтереси приватного нотаріуса Іваненко О.С.
Відтак відсутні підстави для залучення приватного нотаріуса Іваненко О.С. до участі в розгляді справи як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
19.02.2021 до суду надійшло клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м.Тернополі Тернопільської області, у якому вказано, що при вирішенні спору третя особа «покладається на рішення суду». Також підтверджено, що кошти сплачені ОСОБА_1 у якості збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією №ПН3359134 від 05.10.2020 у розмірі 10315,00 грн зараховано до Державного бюджету України (а.с.35).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 05.10.2020 між Приватним акціонерним товариством «Компанія з управління активами «НАЦІОНАЛЬНИЙ РЕЗЕРВ» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (пункт 1.1 договору). Згідно з пунктом 2.1 договору ціна нерухомого майна, що купується покупцем за цим договором, становить 1031500,00 грн. Вказаний договір купівлі-продажу від 05.10.2020 посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Іваненко О.С. та зареєстрований в реєстрі за № 1284 (а.с.13-14).
Перед укладенням цього договору позивач ОСОБА_1 сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості придбаного житла, а саме 10315,00 грн, що підтверджується квитанцією від 05.10.2020 №ПН3359134 (а.с.12).
Кошти у розмірі 10315,00 грн зараховані на відповідний рахунок та надійшли до Державного бюджету України, що підтверджено Управлінням Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області (а.с.35).
В подальшому позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про повернення коштів у розмірі 10315,00 грн як безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні житла вперше.
Відповідач листом від 16.12.2020 №1900-0504-8/21659 у відповідь на звернення позивача повідомив про відсутність підстав для повернення вказаного збору та зазначив, що Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», визначено вичерпний перелік випадків, в яких збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу не сплачується, а саме, якщо:
право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;
особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Враховуючи перелік документів, яким підтверджується придбання особою житла вперше, та вичерпний перелік випадків, в яких збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу майна не сплачується, у Головного управління відсутні підстави для задоволення заяви (а.с.19-20).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України від 26.06.1997, № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами та доповненнями).
Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 1 даного Закону платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998 (далі - Порядок № 1740).
Згідно з пунктом 15-1 Порядку № 1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
26.09.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» (далі - Постанова №866).
Відповідно до пункту 15-2 Порядку № 1740 (в редакції Постанови №866) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Пункт 15-3 Порядку № 1740, з урахуванням доповнень, внесених Постановою №866, передбачає наступний зміст:
«Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, з 26.09.2020 визначено механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.
Крім того, у наведених положеннях пункту 15-3 Порядку №1740, з урахуванням змін і доповнень, внесених Постановою №866, деталізовано зміст поняття «придбаває житло вперше», яке необхідно розуміти так, що фізична особа не має та не набувала права власності на житло, в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя. Тобто, виходячи з норм Порядку №1740 при вирішенні питання чи є операція купівлі-продажу житла об'єктом сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, термін «придбавання майна» треба використовувати як такий, що охоплює (включає) не лише оплатне набуття права власності на певний об'єкт, а і його приватизацію, успадкування, дарування та купівлю частки в спільному майні подружжі. Лише у разі відсутності наведених способів придбавання нерухомого майна, особа відповідно до пункту 15-2 Порядку №1740 не сплачує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна.
Зі змісту Порядку №1740 вбачається, що з 26.09.2020 особа звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема, якщо фізична особа подає нотаріусу:
- заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);
- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло;
- дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абзацу четвертого пункту 15-3 Порядку №1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі скористатися ним вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши відповідному територіальному органу Пенсійного фонду визначені підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку № 1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. У разі отримання відмови - відповідно оскаржити таке рішення до суду.
У цій справі на підтвердження обставин придбання житла позивачем вперше суд дослідив наданий позивачем витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.10.2020 (індексний номер витягу: 226821657), з якого вбачається факт придбання ОСОБА_1 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири за №1284 (а.с.18). Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 09.10.2020 (індексний номер 227571605) ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві приватної власності і зареєстрована за ним на підставі договору купівлі-продажу квартири за № 1284 від 05.10.2020. Іншого житла за ОСОБА_1 не зареєстровано (а.с.16-17).
Разом з тим, згідно з довідкою №35/07-2а від 08.10.2020, виданою Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_1 частково використав своє право на безоплатну приватизацію житла державного фонду м. Тернополя за адресою: АДРЕСА_2 , згідно з розпорядженням №18707 від 01.11.1996. Сума використаних житлових чеків становить 2,46 грн, залишок - 1,74 грн. При нормі 22.7 кв.м приватизовано 2.7 кв.м (а.с.15).
Як зазначено вище, умовою звільнення особи від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Порядку №1740, з урахуванням змін і доповнень, внесених Постановою №866, є серед іншого те, що особа не набувала права власності на житло шляхом приватизації, що підтверджується даними про невикористання житлових чеків для приватизації.
Позивач скористався правом безоплатної приватизації житла, але житлові чеки використав не повністю.
Конституційний Суд України у рішенні від 10.06.2010, N 15-рп/2010 у справі N 1-38/2010 за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення пункту 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (справа про безоплатну приватизацію житла), зазначив, що системний аналіз положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 N 2482-12 та Житлового кодексу Української РСР дає підстави для висновку, що право громадянина України на приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз у повному обсязі, якщо він повністю використав житловий чек та у його власність передано загальну площу житла, що не перевищує встановлену санітарну норму і, відповідно, номінальну вартість житлового чека, незалежно від того, відповідає ця площа одній квартирі (будинку) чи кільком. Це вбачається зі змісту пункту 5 статті 5 Закону № 2482-12, згідно з яким кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз. Тобто одноразовість приватизації житла законодавець обумовив номінальною вартістю житлового чека, а не кількістю квартир (будинків), площа яких відповідає цій вартості і встановленій санітарній нормі. Отже, для приватизації державного житлового фонду житлові чеки вважаються використаними повністю, якщо у власність наймача і кожного члена його сім'ї безоплатно передано з державного житлового фонду загальну площу квартири (будинку) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю. Так само житловий чек є використаним у повному обсязі один раз, якщо його залишок після безоплатної приватизації житла, площа якого менша санітарної норми, використано для придбання частки майна державних підприємств, земельного фонду (стаття 4, пункт 2 статті 5 Закону № 2482-12 або весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду. Таким чином тільки повне використання житлових чеків є фактом реалізації один раз права на безоплатну приватизацію житла, передбаченого пунктом 5 статті 5 Закону № 2482-12.
У цій справі, судом встановлено, що ОСОБА_1 має залишок житлових чеків, тому він не вважається таким, що повністю реалізував своє право на приватизацію житла.
Отже, судом не встановлено обставин, які свідчили б про те, що позивач приватизовував, успадковував, отримував у дар чи купував інше житло. Також будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували його твердження про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна (об'єктів житлової нерухомості) та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені положення чинного законодавства суд, приходить до висновку, що ОСОБА_1 05.10.2020 придбав житло вперше та має пільгу у вигляді звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при укладені договору від 05.10.2020 купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . За таких обставин за даною операцією купівлі-продажу нерухомого майна позивачем безпідставно сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Також суд зауважує, що дійсно Постановою № 866 внесено зміни до Порядку № 1740, у відповідності до яких нотаріусам надано право звільняти від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбаванні нерухомого майна, за умови надання особою підтверджуючих документів придбання житла вперше, про що зазначено вище. Проте, якщо особа не вчинила відповідних дій щодо подання підтверджуючих документів придбання житла вперше при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна, це не свідчить про відсутність у неї права на повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу такого майна, якщо вказаний збір все ж був помилково нею сплачений. На переконання суду, внесені Постановою № 866 зміни до Порядку № 1740 не позбавляють Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області обов'язку щодо вчинення дій стосовно повернення позивачу безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Порядок повернення з державного бюджету коштів як помилково сплачених потребує дотримання певних умов та процедур.
Частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України визначено, що Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.
Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначені Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182 (далі - Порядок № 787).
Відповідно до пункту 5 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування компенсації здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Пунктом 8 Порядку № 787 визначено, що подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. Подання складає орган, який здійснює облік заборгованості в розрізі позичальників, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання надається платником до відповідного головного управління Казначейства, Казначейства разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015, №1019) визначено, що Пенсійний фонд України здійснює контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна».
Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а такими органами є органи Пенсійного фонду України, то саме на цих суб'єктів покладено обов'язок щодо формування подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №215 від 15.04.2015, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Відповідно до Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 №43, органи Державного казначейства України у процесі казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями формують розрахункові документи і здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету та здійснюють безспірне списання коштів державного бюджету на підставі виконавчого документа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Подання органу Пенсійного фонду буде підставою для повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
У цій справі позивач просить зобов'язати відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м.Тернополі Тернопільської області подання про повернення йому суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10315,00 грн.
Разом з тим, виходячи з наведеного законодавчого регулювання питання повернення коштів помилково або надміру зарахованих до бюджету, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача обов'язку подавати подання до органу Казначейства, оскільки таке подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету. Відтак суд відмовляє в задоволенні вимоги в частині зобов'язання відповідача подати подання про повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до Управління Державної казначейської служби України у м.Тернополі Тернопільської області.
Суд наголошує, що відповідно до положень пункту 5 Порядку № 787 такий обов'язок у відповідача відсутній. Відповідач видає заявнику подання, а вже він особисто звертається до відповідного органу Державної казначейської служби України та надає йому подання разом із заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа, який підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Так як судом встановлено право позивача на повернення суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна як помилково сплаченого, позивач у встановленому порядку звертався із заявою до відповідача про його повернення, проте йому відмовлено, то, враховуючи завдання адміністративного судочинства та повноваження суду, передбачені частиною другою статті 245 КАС України, достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сформувати та видати позивачу подання щодо повернення йому збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості у розмірі 10315,00 грн.
Позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Також у позові представник позивача просить стягнути з відповідача судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що оскільки суд позов задовольняє частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір при подані позову до суду в сумі 908,00 грн відповідно до квитанції № 1013970456 від 29.01.2021 (а.с.8), необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 454,00 грн.
Стосовно витрат на правничу допомогу, то в прохальній частині представник позивача їх суму не визначає, а долучив до позовної заяви попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які особа понесла чи очікує понести при розгляді позовної заяви, відповідно до якого оплата витрат на правову допомогу складає 8000,00 грн з розрахунку 8 годин витраченого часу по 1000,00 грн (а.с.21).
Стосовно стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано лише вже згаданий вище судом попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які особа понесла чи очікує понести при розгляді позовної заяви (а.с.21) та акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 01.02.2021 підписаний ОСОБА_1 клієнтом та адвокатом Скибою В.М., відповідно до якого вартість послуг адвоката за цим актом складає 8000,00 грн, що складається з розрахунку 1000,00 грн за одну годину правової роботи. В акті наведено зміст витраченого часу, який включає: попереднє опрацювання матеріалів 2 год, опрацювання законодавчої бази, формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи - 1 год, підготовка процесуальних документів по справі 3 год, судове представництво (2 судові засідання) - 2 год (а.с.22).
Як встановлено частинами другою, третьою статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У цій справі позивачем (представником позивача) не надано суду доказів укладеного договору про надання правничої допомоги, виставленого до оплати рахунку, сплати коштів за надану правничу допомогу, які є обов'язковими для підтвердження витрат сторони відповідно до положень частини сьомої статті 139 КАС України. При цьому наданий акт приймання-передачі наданих послуг від 01.02.2021 суд оцінює критично, оскільки такий має включати лише реально (фактично) надані послуги. Станом на 01.02.2021 провадження у цій справі ще не було відкрито, а сторони вже підписали акт приймання-передачі наданих послуг щодо участі адвоката у двох судових засіданнях. Позивач не обґрунтував неможливість подання доказів на підтвердження розміру судових витрат до закінчення розгляду справи у суді.
З огляду на часткове задоволення позову та відсутність в матеріалах справи належних доказів складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, такі не підлягають до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-77, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області про зобов'язання сформувати та подати подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сформувати та видати ОСОБА_1 подання про повернення йому помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10315,00 грн (десять тисяч триста п'ятнадцять грн 00 коп.), сплаченого згідно з квитанцією №ПН3359134 від 05 жовтня 2020 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 454,00 грн (чотириста п'ятдесят чотири грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, 3, місто Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14035769).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м.Тернополі Тернопільської області (вулиця Листопадова, 3, місто Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37977726).
Повний текст рішення складено та підписано 09 квітня 2021 року.
Суддя Чепенюк О.В.