Справа №500/1102/21
09 квітня 2021 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Мартиць О.І.
за участю:
секретаря судового засідання Семеха В.Т.
представників позивача Банадиги І.Ф., адвоката Авдєєнка В.В.
представника відповідача Савчук А.О.
представника третьої особи адвоката Котиса В.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Тернопільського обласного центру медико-соціальної експертизи до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування вимоги
10 березня 2021 року Тернопільський обласний центр медико-соціальної експертизи звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування вимоги від 26.02.2021 №12835 у ВП №63558620.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.03.2021 позивачем отримано вимогу державного виконавця №12825 від 26.02.2021 у виконавчому провадженні №63558620, якою позивача зобов'язано видати ОСОБА_1 довідку зразка 158/о відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації 158/о "Довідка про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках" у відповідності до ухвали з питань роз'яснення судового рішення №500/1240/20 від 05.01.2021 Восьмого апеляційного адміністративного суду.
На думку позивача, вказану вимогу слід визнати протиправною та скасувати, враховуючи, що виконавче провадження відкрито за виконавчим листом Тернопільського окружного адміністративного суду №500/1240/20 від 13.10.2020 про зобов'язання Тернопільського обласного центру медико-соціальної експертизи видати ОСОБА_1 довідку за формою 158/о про результати визнання у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, визначену відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №158/о "Довідка про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках".
На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020 по справі №500/1240/20 довідка була видана позивачем 05.11.2020, що підтверджується її копією серії 12ААА №046610 та про що було повідомлено відповідача листом №192 від 23.11.2020.
Таким чином, позивач вважає, що рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі №500/1240/20 добровільно виконано позивачем ще 05.11.2020 і у відповідача не було правових підстав виносити вимогу про виконання судового рішення, оскільки таке рішення було виконано ще до відкриття виконавчого провадження.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Тернопільського обласного центру медико-соціальної експертизи до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування вимоги від 26.02.2021 №12835 у ВП №63558620. У справі призначено судове засідання на 22.03.2021.
22.03.2021 представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 до суду подано заперечення щодо позовних та їх доводів, в яких зазначено, що надана позивачем копія довідки №046610 від 05.11.2020 не може свідчити про фактичне виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом.
В судовому засіданні 22.03.2021 розгляд справи відкладено до 31.03.2021 у зв'язку з неявкою відповідача.
25.03.2021 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву про скасування вимоги державного виконавця, в якому просить в задоволенні позовної заяви Тернопільського обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання протиправною та скасування вимоги державного виконавця від 26.02.2021 №12835 у виконавчому провадженні №63558620 відмовити, оскільки спірна вимога винесена з дотриманням норм чинного законодавства.
В судовому засіданні 31.03.2021 розгляд справи відкладено до 09.04.2021 у зв'язку з неявкою представника позивача та представника відповідача.
09.04.2021 в судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві та просили позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 09.04.2021 проти задоволення позову заперечила з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи в судовому засіданні 09.04.2021 зазначив, що вимога державного виконавця від 26.02.2021 №12835 у ВП №63558620 скасуванню не підлягає.
Заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, оглянувши матеріали виконавчого провадження, суд встановив такі обставини.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі №500/1240/20 визначено:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року у справі №500/1240/20 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Тернопільського обласного центру медико-соціальної експертизи щодо ненадання ОСОБА_1 довідки за формою 158/о про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.
Зобов'язати Тернопільський обласний центр медико-соціальної експертизи видати ОСОБА_1 довідку за формою 158/о про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках, заповнену відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №158/о "Довідка про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках", затвердженої Наказом МОЗ України №577 від 30.07.2012.
05.11.2020 Тернопільським окружним адміністративним судом у справі №500/1240/20 видано виконавчий лист.
12.11.2020 старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63558620 з примусового виконання виконавчого листа №500/1240/20 виданого 13.10.2020 Тернопільським окружним адміністративним судом про зобов'язання Тернопільський обласний центр медико-соціальної експертизи видати ОСОБА_1 довідку за формою 158/о про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках, заповнену відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №158/о "Довідка про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках", затвердженої Наказом МОЗ України №577 від 30.07.2012.
Пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.11.2020 ВП №63558620 боржника зобов'язано виконати рішення протягом 10 робочих днів.
Листом від 23.11.2020 Тернопільський обласний центр медико-соціальної експертизи повідомив Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про виконання рішення суду. До вказаного листа долучено копію довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках затвердженої Наказом МОЗ України №577 від 30.07.2012 та копію квитанції відправлення Укрпошти від 20.11.2020.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.01.2021 про роз'яснення судового рішення визначено:
Заяву представника відповідача Тернопільського обласного центру медико-соціальної експертизи про роз'яснення постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 у справі №500/1240/20 задовольнити.
Роз'яснити, що відповідно до абзацу третій резолютивної частини зазначеної постанови відповідач Тернопільський обласний центр медико-соціальної експертизи, зобов'язаний видати позивачу ОСОБА_1 довідку за формою 158/о про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках, заповнену відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №158/о "Довідка про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках", затвердженої Наказом МОЗ України №577 від 30.07.2012, з урахуванням правової оцінки, наданої судом в мотивувальній частині постанови суду, а саме з огляду на довідку від 03.10.2019 серії АБ №0050491 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, у відповідних графах якої МСЕК встановлено другу групу інвалідності та 70 (сімдесят) відсотків втрати професійної працездатності позивача.
26.02.2021 старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на адресу боржника направлено вимогу державного виконавця №12835 у виконавчому провадженні №63558620 наступного змісту: вимагаю Тернопільський обласний центр медико-соціальної експертизи видати ОСОБА_1 довідку зразка 158/о відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №158/о "Довідка про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках" у відповідності до ухвали з питань роз'яснення судового рішення №500/1240/20 від 05.01.2021 Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Вирішуючи спір суд застосовує до спірних правовідносин наступні норми права.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, визначені статтею 287 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець (частина третя статті 287 КАС України).
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Правовідносини, які виникають під час виконання судових рішень та рішень інших органів регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Положеннями статті 2 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" встановлено, що правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.
Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб.
Частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 19 Закону №1404-VIII сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення.
Частиною першою статті 26 Закону №1404-VIII визначено підстави початку примусового виконання рішення виконавцем, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частинами першою та другою статті 63 Закону №1404-VIII визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Відповідно до пункту 18 частини третьої цієї статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Частиною четвертою статті 18 Закону №1404-VIIІ встановлено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до пунктів 6, 9, 12 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов'язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.
Вимога підписується виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв'язку або вручається виконавцем особі, яка зобов'язана вчинити дії.
У вимозі, дорученні, запиті виконавця обов'язково зазначаються: найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця або прізвище, ім'я та по батькові приватного виконавця; дата відкриття та номер виконавчого провадження; реквізити виконавчого документа; строк виконання; наслідки невиконання.
У пункті 51 рішення від 30.11.2004 у справі "Михайленки та інші проти України" (Заяви NN 35091/02, 35196/02, 35201/02, 35204/02, 35945/02, 35949/02, 35953/02, 36800/02, 38296/02, 42814/02) Європейський суд з прав людини наголосив, що пункт 1 статті 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.
Згідно копії довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА №046610 від 05.11.2020 виданої на ім'я ОСОБА_1 у графі "5. Ступінь втрати професійної працездатності у відсотках" зазначено: визначити неможливо у зв'язку з відсутністю посильної документації (Ф№088/о) та інших необхідних законодавчо передбачених документів, а в аналогічній довідці від 05.03.2021 зазначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 0 (нуль).
Також суд зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013).
Крім того, Конституційний Суд України наголошував, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід'ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв'язку із внесенням Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 2 червня 2016 року №1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Аналіз статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України у їх системному зв'язку, наведених юридичних позицій Конституційного Суду України дає підстави стверджувати, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Зазначена правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду наведеного в постанові від 26.02.2020 у справі №821/1867/17 (провадження №К/9901/47228/18).
Згідно поданих до матеріалів справи документів видно, що рішення суду у справі №500/1240/20 з урахуванням змісту ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.01.2021 про роз'яснення судового рішення не виконане в повному обсязі на момент винесення спірної вимоги державного виконавця від 26.02.2021 №12835 у виконавчому провадженні №63558620.
Враховуючи наведені вище обставини, суд вважає, що оскаржувану вимогу державним виконавцем винесено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з метою недопущення порушень положень Закону №1404-VIII.
Суд звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішенням у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, ЄСПЛ нагадав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Відповідно за наведених обставин, судом не встановлено, а позивачем не доведено підстав які б свідчили, що спірна вимога державного виконавця від 26.02.2021 №12835 у виконавчому провадженні №63558620 прийнята без дотриманням вимог частини другої статті 2 КАС України.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд доходить висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог, а, отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову Тернопільського обласного центру медико-соціальної експертизи до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування вимоги від 26.02.2021 №12835 у виконавчому провадженні №63558620 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 09 квітня 2021 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Тернопільський обласний центр медико-соціальної експертизи (місцезнаходження: вул. Князя Острозького, 6, м. Тернопіль, 46006, код ЄДРПОУ: 03327204);
відповідач:
- Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (місцезнаходження: вул. Князя Острозького, 14, м. Тернопіль, 46008, код ЄДРПОУ: 40330167);
третя особа:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Головуючий суддя Мартиць О.І.