Справа № 500/980/21
09 квітня 2021 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'юка П.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі, також, - позивач) із адміністративним позовом до Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України (далі, також, - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.05.2017;
зобов'язати Тернопільський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 03.05.2017 з проведеною її компенсацією у зв'язку із порушенням термінів виплати; при обчисленні розміру індексації, місяцем (базовим), в якому відбулося підвищення грошового забезпечення вважати березень 2015 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що йому за період перебування на військовій службі за період з 01.01.2016 по 03.05.2017 не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення, що порушує його права та стало підставою для звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 09.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від відповідача на адресу суду 19.03.2021 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначено, що відповідач виконував роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України, в якому було зазначено про ненарахування індексації грошового забезпечення. Зокрема, посилається на статтю 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та пункт 6 Постанови №1078, якими визначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, встановив наступне.
ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в період з 01.01.2016 по 03.05.2017 проходив військову службу в Збаразькому РВК Тернопільської області.
Згідно з наказом командувача Сухопутних військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " від 14.04.2017 №101 ОСОБА_1 - заступника військового комісара, начальника мобілізаційного відділення Збаразького районного військового комісаріату Тернопільської області звільнено у запас відповідно до пункту а пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку із закінченням строку контракту).
Відповідно до наказу №39 від 03.05.2017 позивача виключено із списків особового складу Збаразького районного військового комісаріату та всіх видів забезпечення.
Позивач 17.02.2021 звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.05.2017.
Листом відповідача від 17.02.2021 №11/2/1449 позивачу відмовлено у здійсненні зазначеної виплати у зв'язку із відсутністю відповідного фінансування Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Позивач вважає так дії відповідача протиправними, що порушують його права та законні інтереси, а тому, звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
За приписами ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з ч.2, 3 ст.9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ) визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
У ч.1, 6 ст.2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно з ч.2, 6 ст.5 Закону №1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
При цьому, ст.6 Закону №1282-ХІІ передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.200 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078), згідно з п.4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Відповідно до п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
При цьому, ст.18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
З аналізу наведених правових норм випливає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, а проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Відповідно до довідки Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про щомісячне грошове забезпечення ОСОБА_1 від 17.02.2021 №11/2/1446 індексація грошового забезпечення позивачу за спірний період не нараховувалась та не виплачувалась.
Посилання відповідача на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України та Міністерства соціальної політики України суд вважає безпідставними, оскільки такі не є нормативно-правовими актами та мають виключно рекомендаційний характер.
Не може бути підставою для невиконання вимог Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078 та, як наслідок, не нарахування індексації грошового забезпечення, і твердження відповідача про відсутність фінансового ресурсу на виплату такої.
Відповідно до ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року у справі "Кечко проти України" (п.23, заява №63134/00) вказав: якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Отже, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.12.2019 року у справі №822/1731/16, від 23.09.2020 року у справі №620/3282/18.
Більше того, Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 року №7-рп/2016 вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності військовослужбовців Збройних Сил України як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (також випливає з положень абз.2 п.3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 року №5-рп/2002, абз.4 п.3 мотивувальної частини Рішення від 17.03.2004 року №7-рп/2004).
Враховуючи зазначене, суд приходить до переконання, що відсутність бюджетного фінансування відповідача не позбавляє позивача права на отримання належних йому сум індексації грошового забезпечення і не звільняє відповідача від обов'язку ці суми виплачувати, а відтак дії Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови в нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.05.2017 є протиправними і порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення, що належить до повноважень відповідача.
Щодо позовної вимоги зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.05.2017 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення березня 2015 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, суд звертає увагу позивача, що питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв'язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись позивачу, належить до компетенції відповідача при нарахуванні та виплаті відповідних сум.
Отже, суд не може встановити базовий місяць для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення, так як уповноважений лише встановити право позивача на її отримання та надати правову оцінку діям відповідача стосовно нарахуванню чи не нарахуванню такої індексації. Однак, на момент розгляду даної справи, відповідач жодних дій по фактичному нарахуванню певного розміру індексації не здійснив.
Суд зазначає, що у процесі виконання рішення суду відповідачем, в порядку встановленому Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядком №1078, буде визначено базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення позивача, а тому вимога позивача в частині зобов'язання відповідача встановити базовий місяць для обчислення індексації не підлягає задоволенню, оскільки є передчасною та спрямована на захист ще не порушеного права, що суперечить ст. 5 КАС України, тоді як судовий захист може надаватися лише порушеним правам.
З огляду на викладене, оскільки індексація позивачу за спірний період не нарахована, вимога зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення із встановленням для обчислення індексації базових місяців є передчасною та задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги позивача провести компенсацію у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.05.2017 суд вважає, що така вимога не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-III) від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з положеннями статті 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (частина друга статті 2 Закону №2050-III).
Статтею 3 Закону №2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно з положеннями статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 134/89/16-а, від 10 лютого 2020 року у справі № 134/87/16-а, від 05 березня 2020 року у справі №140/1547/19.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вимога позивача щодо проведення компенсації у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення є передчасною, а тому, підстави для задоволення такої позовної вимоги відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в користь позивача частину сплаченого згідно з квитанцією №ПН215600426655 від 04.03.2021 судового збору в розмірі 454,00 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.05.2017.
Зобов'язати Тернопільський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 03.05.2017
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути в користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України судовий збір в розмірі 454,00 грн (чотириста п'ятдесят чотири гривні).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідач:
- Тернопільський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України (місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 2, м. Тернопіль, 46001; код ЄДРПОУ: 07704709).
Головуючий суддя Баб'юк П.М.