про залишення позовної заяви без руху
Справа № 500/1795/21
09 квітня 2021 рокум.Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Чепенюк О.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 через представника - адвоката Костишина Василя Михайловича звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 до 02.08.2014 по інвалідності, як особі з інвалідністю 2-ї групи в розмірі не нижче 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі з інвалідністю 2-ї групи в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ з урахуванням проведених виплат;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 до 02.08.2014 по інвалідності, як особі з інвалідністю 2-ї групи в розмірі не нижче 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі з інвалідністю 2-ї групи, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ з урахуванням проведених виплат.
Відповідно до вимог пунктів 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду.
З приводу дотримання строків на звернення до суду представник позивача у позові зазначає, що право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, в даному випадку - органом пенсійного фонду за зверненням такої особи.
Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Таким чином, представник позивача вважає, що в даному випадку строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає. Так само, без обмеження строком провадиться і перерахунок пенсії (з дати виникнення права на нього).
Стверджує, що застосовування шестимісячного строку звернення до адміністративного суду матиме наслідком неможливість реалізувати право на перерахунок пенсій у зв'язку зі зміною видів грошового забезпечення.
Також не погоджується з позицією органів пенсійного фонду про те, що строк звернення до суду слід обчислювати з дати отримання пенсії, оскільки пенсіонер не має розумних причин сумніватися у добросовісності дій працівників Пенсійного фонду.
При цьому представник позивача покликається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26.01.2021 у справі № 520/11178/2020, Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-за, змістом якого у спорах, що виникають з органами пенсійного фонду, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу пенсійного фонду відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Отже, на переконання представника позивача, в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов'язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз'яснення від органу пенсійного фонду на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку.
Водночас позивач не отримала відповіді на свій запит, тому вважає, що нею дотримано строки на звернення до суду за захистом своїх прав.
Суд не погоджується з такими аргументами представника позивача з огляду на таке.
Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, за змістом статті 122 КАС України початком перебігу строку звернення до адміністративного суду є день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, на яку покликається представник позивача, справді вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Однак поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Водночас Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, предметом оскарження у якій були дії органу пенсійного фонду щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати позивачу пенсії за період з 01.01.2014 до 02.08.2014 відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ, наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
У згаданій постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 Верховний Суд також вказує на безпідставність посилань на статтю 46 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих сум пенсій пенсійним органом.
Верховний Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
У даній позовній заяві ОСОБА_1 просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії за період з 01.01.2014 до 02.08.2014.
Тобто про порушення своїх прав щодо невиплати пенсії у належному розмірі позивач повинна була дізнатися після отримання пенсії у відповідні місяці 2014 року.
З наведеного слідує, що шестимісячний строк звернення особи до суду з вищевказаними позовними вимогами сплинув ще у 2015 році.
Натомість позивач звернулася до суду лише 05.04.2021, тобто з пропуском встановленого строку звернення до суду. Звернення до відповідача 22.03.2021 із заявою та не отримання на неї відповіді, про що вказує представник позивача у позові, не впливає на порядок обчислення строку звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду позивачем не подано.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, оскільки позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, її належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу у цей строк необхідно усунути вказані недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, у якій вказати підстави для поновлення строку, та надати відповідні докази поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 49, 122, 123, 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Чепенюк О.В.