Справа № 420/2679/20
17 березня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,
за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,
сторін:
позивач: Лісовська М.М. - за ордером
відповідач: Мунтян Є.О. - за Витягом
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), за участю третьої особи Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна,6) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) та стягнення моральної шкоди у розмірі 156250 грн.,
До суду 30 березня 2020 року надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Північного управління у м. Одесі Головного управління ДПС в Одеській області, за участю третьої особи Державної казначейської служби України про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та стягнення моральної шкоди у розмірі 156250 грн.
Ухвалою суду від 31 березня 2020 року позов залишено без руху.
До суду 10 квітня 2020 року надійшла уточнена позовна заява до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), за участю третьої особи Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна,6) про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.01.2020 року № Ф-15535-51 та стягнення моральної шкоди у розмірі 156250 грн.
Ухвалою від 15 квітня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.
Позов обґрунтовано тим, що позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець з 14.07.2020 року та здійснює свою підприємницьку діяльність за кодом КВЕД 69.10 - «Діяльність у сфері права», перебуває на спрощеній системі оподаткування та з 01.01.2016 року є платником єдиного податку другої групи, має найманих працівників, за яких також сплачує податки.
Також, позивач має свідоцтво №2082 від 27.09.2011 року, виданого КДКА в Одеській області на право займатись адвокатською діяльністю, відомості про яку внесені до Єдиного реєстру адвокатів України та деякий час перебувала на обліку як самозайнята особа.
Так, позивач зазначила, що 11.03.2020 року з автоматизованої системи виконавчого провадження, розміщеної на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, Позивачу стало відомо, що відносно нього Другим Суворовським відділом держаної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 21.01.2020 відкрито виконавче провадження (№АСВП: 61018538) та 11.03.2020 року представник ОСОБА_1 ознайомився із матеріалами вищевказаного виконавчого провадження, з яких вбачається, що 21.01.2020 року старшим державним виконавцем Другого Суворовського ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) Франчук Анастасією Сергіївною на підставі вимоги №Ф-15535-51У від 03.04.2019, складеної службовими особами Північного управління у м. Одесі ГУ ДПС в Одеській області, відкрито виконавче провадження про стягнення з Позивача на користь Головного управління ДПС в Одеській області заборгованість з недоїмки по сплаті єдиного соціального внеску в розмірі 10935 грн. 78 коп. станом на 11.12.219 року та 19.03.2020р. на поштову адресу Позивача надійшла ще одна вимога за №Ф-15535-51 від 23.01.2020 року складена начальником Північного управління у м. Одесі ГУ ДПС в Одеській області про стягнення з Позивача на користь Головного управління ДПС в Одеській області заборгованість з недоїмки по сплаті єдиного соціального внеску в розмірі 10933 гривень 90 копійок, станом на 31.12.2019 року.
Позивач зазначив, що жодного боргу у ФОП ОСОБА_1 зі сплати ЄСВ не існує, так як Позивач здійснював наступні щомісячні відрахування за єдиний внесок: 18.01.2019 р. 918 грн. 6 коп. - за період грудень 2018року, 20.02.2019 р. 918 грн. 6 коп. - за січень 2019 року, 21.03.2019 р. 918 грн. 6 коп. - за лютий 2019року, 19.04.2019 р. 918 грн. 6 коп. - за березень 2019 року, 21.06.2019 - 1838 грн. - за квітень, травень 2019 року, 18.07.2019 р. - 918 грн. 6 коп. - за червень 2019 року, 30.08.2019 р. 918 грн. 6 коп. за липень 2019 року, 20.09.2019 р. 918 грн. 6 коп., -за серпень 2019 року, 18.10.2019 - 918 грн. 6 коп. -за вересень 2019 року, 20.11.2019 р. 918 грн. 6 коп. - за жовтень 2019 року, 19.12.2019 р. 918 грн. 6 коп. - за листопад 2019 року, що підтверджено банківською випискою по рахунку ФОП ОСОБА_1 .
Також, позивач зазначив, що вказані суми недоїмки та/або штрафних санкцій (пені) позивачем ніколи не погоджувалися. Більш того, зазначені суми були визначені Північним управлінням у м. Одесі ГУ ДПС в Одеській області самостійно, без проведення будь-якої перевірки, а також без складання акту перевірки та без будь-якого повідомлення Позивача - платника податків, зборів та єдиних внесків.
Позивач вважає, що оскаржуваними вимогами взагалі не визначено періоду, за який утворилася заборгованість, та не наведено детального розрахунку недоїмки в розрізі кожного місяця, а тому, на думку позивача, при визначені суми податкового зобов'язання не було враховано тієї обставини, що Позивач є ФОП з ознакою здійснення незалежною професійної діяльності, а тому повинна сплачувати ЄСВ лише з діяльності ФОП, яка співпадає з її незалежною професійною діяльністю ж само зайнятої особи, а тому саме виконання спірних вимог призведе до подвійної сплати єдиного внеску за результатами здійснення тії ж самої господарської діяльності .
Окрім того, позивач зазначила, що 08.02.2017 року позивачем до Північного управлінням у м. Одесі ГУ ДПС в Одеській області подано заяву про зняття її з обліку як самозайняту особу на підставі здійснення діяльності як фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування та враховуючи те, що види діяльності позивача як фізичної особи-підприємця та само зайнятої особи співпадають, то вона не має обов'язку подання звітності як само зайнята особа, оскільки у такому випадку буде мати подвійний облік ідентичної господарської діяльності, і відповідно подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.
Також позивач вважає, що протиправними та незаконними рішеннями відповідач наніс позивачу велику моральну шкоду. Так, через зловживання відповідачем своїми правами та повноваженнями, не дивлячись на те, що суд у вищій інстанції вже вирішив це питання остаточно і визнав аналогічну поведінку органів ДПС такою, що не відповідає закону і є недоречного, Відповідач все одно продовжував порушувати права Позивача, у зв'язку з чим позивач нервувала та вимушена була витрачати свій час та кошти для захисту від неправомірної поведінки Відповідача та відтепер, Позивач не може спокійно здійснювати господарську діяльність, а постійно очікує на чергове порушення своїх прав, перебуваючи у стані підвищеної уваги до дій Відповідача і в результаті в стані постійного стресу.
Окрім того, глибокі моральні страждання також полягають у тому, що без повідомлення ОСОБА_1 про існування спірних вимог, не надавши можливість на її оскарження, Відповідач одразу ініціював виконавче провадження, в результаті чого на всі банківські рахунки ОСОБА_1 були накладені арешти. Тепер Позивач позбавлена можливості робити онлайн покупки, замовляти доставку їжі та інших товарів додому, користуючись безготівковим розрахунком, перераховувати грошові кошти працівникам та сплачувати інші платежі. Замість цього Позивач вимушена у період карантину піддавати загрозі своє життя та здоров'я, особисто відвідувати суспільні Місця, такі як банки, магазини та інші у даний психологічно тяжкий період це є особливо тривожним для Позивача та спричиняє їй відчуття страху, несправедливості, а також великі незручності, через порушення налагодженого нею власною працею способу життя, а тому позивач просить з відповідача моральну шкоду у розмірі 156200 грн.
До суду 06 травня 2020 року (вхід. № 17776/20) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що позивач перебуває на обліку в Північному управлінні м. Одеси ГУДПС в Одеській області як фізична особа, яка здійснює свою незалежну професійну діяльність.
Так, відповідач зазначив, що підставою для звільнення фізичної особи-підприємця, що обрав спрощену систему оподаткування від сплати єдиного соціального внеску можливо при наявності двох умов, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Окрім того, відповідач вважає, що підстави для стягнення моральної шкоди відсутні, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження понесеної моральної шкоди, що полягає у душевних стражданнях, завдяки неможливістю користуватися у той саме період часу сервісами ютуб та айклауд, а також онлайн-курсів.
Враховуючи вищевикладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою від 03 червня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 420/2679/20 на 30 днів до 13 липня 2020 року.
До суду 09 липня 2020 року від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до яких позивач просила визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.04.2019 року № Ф-15535-51У на суму 10935 , 78 грн.; від 23.01.2020 року № Ф-15535-51 на суму 10933 , 90 грн.; від 21.05.2020року № Ф-15535-51 на суму 15660,23 грн.; та стягнення моральної шкоди у розмірі 156250 грн.
Також, до суду 07 вересня 2020 року від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просила визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.04.2019 року № Ф-15535-51У на суму 10935 , 78 грн.; від 23.01.2020 року № Ф-15535-51 на суму 10933 , 90 грн.; від 21.05.2020року № Ф-15535-51 на суму 15660,23 грн.; від 07.07.2020 року № Ф-15535-51 на суму 27402,95 грн.; від 04.08.2020 року № Ф-15535-51 на суму 18 606,98 грн.; від 05.08.2020 року № 240255-51 на суму 1889,17 грн. та стягнення моральної шкоди у розмірі 156250 грн.
Також, сторонами надані письмові пояснення на обґрунтування своїх доводів та заперечень.
Ухвалою, занесеною до протоколу підготовчого судового засідання 23 вересня 2020 року, закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 23 жовтня 2021 року на 11 годину 30 хвилин.
Ухвалою від 23 жовтня 2020 року зупинено провадження у справі до поліпшення рівня епідеміологічної ситуації в м. Одесі.
Позивачем подано скаргу на зазначену ухвалу та постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року скаргу задоволено, ухвалу від 23 жовтня 2020 року про зупинення провадження у справі скасовано та справу направлено до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
До Одеського окружного адміністративного суду 21 січня 2021 року повернулись матеріали цієї адміністративної справи та призначено судове засідання по суті.
Представник позивача на відкритому судовому засіданні, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача на відкритому судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.
Представник третьої особи на судове засідання не заявився, повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення судової повістки, письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог суду не надав.
Заслухавши у вступному слові пояснення представників учасників справ, вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, судом у справі встановлені такі факти та обставини.
Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_1 зареєстрована 14.07.2010 року, номер запису до ЄДР 2556 000 0000 0088565 04056919, вид діяльності нотаріальна та інша юридична діяльність (74.11.2) (т.1 а.с.18).
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2082 (т.1,а.с.19).
Сторони не заперечують, що позивач перебуває на обліку в Північному управлінні м. Одеси ГУ ДПС в Одеській області, як фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність та є платником ЄСВ.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем подані декларації за 2018-2020 роки щодо нарахування єдиного внеску за КВЕД 69.10-діяльність в сфері права, сплачено ЄСВ, що підтверджено поданими платіжними дорученнями та даними облікової картки платника податків.
Відповідно до постанови Старшого державного виконавця Другого суворовського відділу ДВС від 21.01.2020 року ВП № 61018538 відкрито виконавче провадження з виконання вимоги №Ф-15535-51 від 03.04.2019 року, виданої ГУДПС в Одеській області про стягнення грошової суми у розмірі 10935,78 грн. (т.1, а.с.23).
Також, суд встановив, що ГУДПС в Одеській області прийнято податкові вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.04.2019 року № Ф-15535-51У на суму 10935, 78 грн., від 23.01.2020 року № Ф-15535-51 на суму 10933, 90 грн., від 21.05.2020року № Ф-15535-51 на суму 15660,23 грн., від 07.07.2020 року № Ф-15535-51 на суму 27402,95 грн. від 04.08.2020 року № Ф-15535-51 на суму 18 606,98 грн. від 05.08.2020 року № 240255-51 на суму 1889,17 грн. відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на підставі даних інформаційної системи органу доходів та зборів.
З пояснень представника відповідача суд встановив, що з облікової картки платника податків вбачається, що вказана заборгованість виникла 02.05.2018 року шляхом нарахування розрахунку суми єдиного внеску за рік в сумі 8448 грн. та з урахуванням переплати в сумі 1308, 90 грн., недоїмка складає 7139, 10 грн. (а.с. 120, т.2).
Також представник відповідача у своїх поясненнях стверджував, що лише на підставі даних декларацій позивача, контролюючий орган здійснював в автоматичному режимі.
На підтвердження понесених моральних страждань позивачем надано до суду висновок № 4/20 за результатами проведення судово-психологічної експертизи від 07.07.2020 року, здійснений психологом, судовим експертом 1 кваліфікаційного класу, Савостіним О.П .
Відповідач просив відхилити вказаний доказ, посилаючись у письмових поясненнях на те, що за законом пріоритет у проведенні судових експертиз надається державним спеціалізованим установам і службам, яким у переважній більшості суди й доручають виконання експертних досліджень.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, заслухавши вступні слова учасників справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково, з огляду на таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон № 2464-VI).
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).
Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Сторони не заперечують, що позивач перебуває на обліку в Північному управлінні м. Одеси ГУ ДПС в Одеській області, як фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність та є платником ЄСВ.
Відповідно до ч. 2 ст. Закону № 2464-VІ, платник єдиного внеску зобов'язаний: 1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску; 2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; 4) подавати звітність про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Матеріалами справи підтверджено, та не заперечується відповідачем, що у період з 2018-2020 роки до контролюючого органу ФОП ОСОБА_1 щомісячно подавались декларації за КВЕД 69.10-діяльність в сфері права, дані декларацій вносилися до Інтегрованої картки платника податків.
Також згідно з даними картки платника податків, позивач сплачувала ЄСВ та заборгованість виникла 02.05.2018 року шляхом нарахування розрахунку суми єдиного внеску за рік в сумі 8448 грн. та з урахуванням переплати в сумі 1308, 90 грн., недоїмка складає 7139, 10 грн. (а.с. 120, т.2).
Позивач стверджувала, що вказана заборгованість виникла через подвійне нарахування ЄСВ за рік позивачу як самозайнятої особи. У свою чергу, відповідач стверджував, що подвійного нарахування ЄСВ не мало місце, та заборгованість виникла лише на підставі даних декларацій позивача.
Оцінюючи надані сторонами докази, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено факт несплати позивачем самостійного нарахованого ЄСВ відповідно до поданих декларацій.
Так, матеріалами справи підтверджено, що позивачем подані декларації за період з 2018-2020 роки з самостійно визначеними сумами ЄСВ, які були сплачені, що підтверджено платіжними дорученнями та даними облікової картки платника податків.
Однак, суд зазначає, що відповідачем не доведено та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, на підставі яких документів 02.05.2018 року позивачу було нараховано контролюючим органом суму 8448 грн. за рік.
Щодо недопустимості подвійного нарахування ЄСВ, суд погоджується з позицією позивача з підстав викладених у рішенні Верховного Суду 02 вересня 2019 року по зразковій справі № 520/3939/19, залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року.
Так, у рішенні Верховного Суду 02 вересня 2019 року зазначено, що відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абзац третій частини другої статті 20 Закону № 2464-VI).
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562, затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Положення №10-1), яке відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.
З метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки (пункт 1 розділу ІІІ Положення № 10-1).
Облікова картка відкривається у разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом (пункт 2 розділу ІІІ Положення № 10-1).
До облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.
Дослідивши форму витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (додаток 8 до Положення № 10-1, пункт 6 розділу V), Суд зазначає, що до відомостей, які містить цей витяг, віднесено й відомості щодо статусу застрахованої особи, серед типів якого нормотворець визначає фізичну особу-підприємця і самозайняту особу, під якою мається на увазі особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, що обумовлює висновок про те, що такого статусу застрахованої особи, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, Положення № 10-1 не визначає.
Системний аналіз норм Закону № 2464-VI та Положення № 10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач, заперечуючи проти позову з посиланням на відповідні докази, не довів правомірність своїх рішень, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) є правомірними та належать задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 156250 грн., суд доходить висновку, що позовні вимоги не належать задоволенню, з таких підстав.
Так, позивач зазначає, що вона нервувала та вимушена була витрачати свій час та кошти для захисту від неправомірної поведінки Відповідача та відтепер, Позивач не може спокійно здійснювати господарську діяльність, а постійно очікує на чергове порушення своїх прав, перебуваючи у стані підвищеної уваги до дій Відповідача і в результаті в стані постійного стресу. Окрім того, глибокі моральні страждання також полягають у тому, що без повідомлення ОСОБА_1 про існування спірних вимог, не надавши можливість на її оскарження, Відповідач одразу ініціював виконавче провадження, в результаті чого на всі банківські рахунки ОСОБА_1 були накладені арешти. Тепер Позивач позбавлена можливості робити онлайн покупки, замовляти доставку їжі та інших товарів додому, користуючись безготівковим розрахунком, перераховувати грошові кошти працівникам та сплачувати інші платежі. Замість цього Позивач вимушена у період карантину піддавати загрозі своє життя та здоров'я, особисто відвідувати суспільні Місця, такі як банки, магазини та інші у даний психологічно тяжкий період це є особливо тривожним для Позивача та спричиняє їй відчуття страху, несправедливості, а також великі незручності, через порушення налагодженого нею власною працею способу життя.
На підтвердження цим обставинам позивач надала висновок за результатами проведення судово-психологічної експертизи, відповідно до якого експерт надав відповіді на запитання: що ситуація, пов'язана з незаконним нарахуванням недоїмки по сплаті ЄСВ, блокування банківських рахунків є психотравмуючою та грошова компенсація в сумі 156 250 грн. є обґрунтованою.
ОСОБА_1 обґрунтувала величину завданої моральної шкоди в сумі 156 250 грн. тим, що 91 000 грн. - це витрати на візит до вищих державних органів однієї із розвинених країн з делегацією від України, 13 000 грн.- на розповсюдження публікації щодо спростування інформації, яка порочить її ділову репутацію, 27000 грн. - на курс тренінгів з саморозвитку, 25 250 грн. - на особисті консультації з психологом.
Оцінюючи надані докази, суд виходить із такого.
Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Зміст поняття моральної шкоди розкрито у статті 23 Цивільного кодексу України.
Так, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами та доповненнями), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Оцінюючи наведені позивачем доводи щодо отримання страждань від незаконних дій відповідача та висновки експерта, суд вважає, що наведені доводи не свідчать про виникнення істотної моральної (немайнової) шкоди від оскаржуваних дій відповідача, позивачем не доведено, а у висновку експерта не обґрунтовано наявність причинно-наслідкового зв'язку між прийнятими відповідачем вимогами та понесеними позивачем стражданнями, та витратами, які планує відшкодувати за рахунок компенсації.
Враховуючи вищевикладені обставини, судом відхиляється висновок за результатами проведення судово-психологічної експертизи, та враховуючи відсутність у матеріалах адміністративної справи належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння позивачеві моральних страждань та причинного зв'язку між діями відповідача і отриманням моральної шкоди, суд доходить висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову у частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач заперечуючи проти позову, за посиланням на відповідні докази частково не довів правомірності свого рішення, а тому позовні вимоги позивача належать задоволенню частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, сплачений судовий збір належить стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань пропорційно до кількості задоволених позовних вимог. У зв'язку з тим, що судові витрати пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз в цій справі відсутні, жодні судові витрати не належать стягненню з позивача на користь відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -
Позову заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), за участю третьої особи Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна,6) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) та стягнення моральної шкоди у розмірі 156250 грн.,- задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про сплату боргу (недоїмки) від 03.04.2019 року № Ф-15535-51У на суму 10935 , 78 грн.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про сплату боргу (недоїмки) від 23.01.2020 року № Ф-15535-51 на суму 10933 , 90 грн.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про сплату боргу (недоїмки) від 21.05.2020року № Ф-15535-51 на суму 15660,23 грн.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про сплату боргу (недоїмки) від 07.07.2020 року № Ф-15535-51 на суму 27402,95 грн.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про сплату боргу (недоїмки) від 04.08.2020 року № Ф-15535-51 на суму 18 606,98 грн.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про сплату боргу (недоїмки) від 05.08.2020 року № 240255-51 на суму 1889,17 грн.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 890,8 грн. (вісімсот дев'яносто гривень 80 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 розділу УІ Прикінцевих положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано « 08» квітня 2021 року, з урахуванням перебування головуючого судді на лікарняному з « 22» березня 2021 року по « 07» квітня 2021 року.
Суддя Л.Р. Юхтенко