Справа № 420/2561/20
09 квітня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому відповідно до заяви про уточнення позовних вимог просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 року по 30.11.2019 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.01.2018 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 року по 30.11.2019 року - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2018 року по 30.11.2019 року включно в сумі 86938,01 гривень із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.01.2018 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 року по 30.11.2019 року - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 12.05.2014 року по теперішній час він проходить військову службу у лавах Збройних Сил України, а саме у військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач вказав, що у період проходження ним військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме: у період з 01.01.2018 року по 30.11.2019 року не в повному розмірі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, і її проведення у зв'язку зі зростанням споживчих цін є обов'язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
05 листопада 2019 року позивачем було надіслано заяву до військової частини НОМЕР_1 з проханням виплатити індексацію грошового забезпечення за період 01.12.2015 року по теперішній час. Проте у відповіді військової частини НОМЕР_1 було зазначено, що вимога позивача є необґрунтованою та не може бути задоволена, а також роз'яснено, що дане питання може бути вирішено в порядку адміністративного судочинства.
Позивач вважав, що загальна сума індексації грошового забезпечення, яка йому не була виплачена військовою частиною НОМЕР_1 за період з 01.01.2018 року по 28.02.2018 року включно становить 8517,50 грн.
Стосовно періоду з 01.03.2018 року по 30.11.2019 року включно позивач зазначив, що абзацом 5 пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Абзацом 4 пункту 5 порядку №1078 передбачено, що якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
01 березня 2018 року вступила в дію постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі Порядок №704), якою було затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців.
Пунктом 2 Порядку №704 Кабінетом Міністрів України встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Позивач вказав, що відповідно до копії картки особового рахунку військовослужбовця за 2018 рік його грошове забезпечення за лютий 2018 року склало 10545,60 грн. (нараховано в березні 2018 року), а за березень 2018 року - 11070,04 грн. (нараховано в квітні 2018 року). Тобто, грошовий дохід збільшився на 524,44 грн.
Так як у лютому 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн., а величина приросту індексу споживчих цін 241,70%, то відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за лютий рахується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 лютого 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 (1762,00 грн. * 241,70% / 100), що становить 4258,75 грн.
Тобто, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4258,75 грн. - 524,44 грн., та становить 3734,31 грн.
На думку позивача, в супереч абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078, військова частина НОМЕР_1 , починаючи з 01 березня 2018 року не виплачувала йому індексацію грошового забезпечення в розмірі 3734,31 гривень у місяць, а у разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка, то в підвищеному розмірі відповідно до чинного законодавства.
Всупереч Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Закону України від 03.07.1991 №1282-ХІІ “Про індексацію грошових доходів населення”, постанові Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення” військовою частиною НОМЕР_1 за період з 01.03.2018 року по 30.11.2019 року включно не було виплачено індексації грошового забезпечення на суму 78420,51 грн.
За період проходження служби з 01.01.2018 року по 30.11.2019 року включно сума невиплаченої індексації грошового забезпечення становить 86938,01 грн.
Ухвалою судді від 30.03.2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито загальне позовне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 15 квітня 2020 року о 10:30 год.
Ухвалою від 18.05.2020 року за клопотанням представника відповідача зупинено провадження по справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.
Протокольною ухвалою від 30.09.2020 року поновлено провадження у справі.
Протокольною ухвалою від 30.09.2020 року прийнято до розгляду заяву позивача від 30.08.2020 року (вхід №34024/20 від 31.08.2020 року) про уточнення позовних вимог.
Протокольною ухвалою від 30.09.2020 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.
Ухвалою від 30.09.2020 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 21 жовтня 2020 року о 12 год. 00 хв.
Ухвалою від 21.10.2020 року провадження у справі було зупинено до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених Урядом з метою запобігання поширенню коронавірусу COVID-19.
Позивач подав до суду клопотання про поновлення провадження у справі у зв'язку з тим, що відпали обставини, які були підставою для зупинення провадження.
Сторони викликані у судове засідання на 11.03.2021 року на 14 год. 00 хв.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Позивач подав клопотання про розгляд справи за його відсутності у письмовому провадженні. Надіслана на юридичну адресу відповідача судова повістка повернулася без вручення з незалежних від суду причин з відміткою у довідці Ф.20 "адресат відсутній за вказаною адресою". Відповідно до приписів ч.4 ст.124, ч.11 ст.126 КАС України відповідач вважається повідомленим належним чином. Про причини неявки відповідач суд не сповістив.
Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про можливість продовження розгляду справи за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.4 ст.229 КАС України.
Ухвалою від 11.03.2021 року провадження у справі поновлено. Продовжено розгляд справи зі стадії, на якій його було зупинено, в порядку письмового провадження.
18.05.2020 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів” визначено: “міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року” а відтак, базовим місяцем для виплати індексації слід рахувати не січень 2008 року, як зазначає позивач у своїй заяві, а січень 2016 року.
Тому, надані позивачем в позовній заяві розрахунки індексації грошових доходів громадян розраховані не вірно, є необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству.
Відповідач вказав, що підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулось у березні 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”. Відповідно для проведення подальшої індексації індекс споживчих цін має розраховуватись з квітня 2018 року.
Індексація грошових доходів населення здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, з урахуванням якого величина індексу споживчих цін за попередні місяці (наростаючим підсумком) перевищила поріг індексації - 103%.
Право на індексацію відбулося у грудні 2018 року на 3,7%, оскільки індекс споживчих цін за квітень-жовтень 2018 року перевищив встановлений поріг індексації (103%) і становив 103,7%. У листопаді-грудні 2018 року не відбулося перевищення встановленого порогу індексації (індекс споживчих цін за цей період становив 102,2 %), тому вищевказаний індекс (3,7%) мав зберігатись для нарахування індексації також у січні-лютому 2019 року.
Тобто, при розрахунку величини приросту індексу споживчих цін у лютому 2019 року враховувався індекс споживчих цін за грудень 2018 року, який був опублікований у січні 2019 року. Таким чином, згідно з пунктом 1 Порядку, підвищення грошових доходів у зв'язку з індексацією (3,7%) мало здійснюватись з лютого 2019 року. Отже, сума індексації за лютий 2019 року мала нараховуватись і виплачуватись разом із грошовим забезпеченням за лютий 2019 року (роз'яснення Мінсоцполітики від 17.07.2019 № 31/0/216-19).
У березні 2019 року індекс споживчих цін перевищив поріг індексації і становив 107,0%.
Індексації підлягають доходи в межах прожиткового мінімуму (з грудня 2018 року по червень 2019 року - 1921 грн., з липня по листопад 2019 року - 2007 грн.).
Відповідач вважав, що розрахована позивачем сума невиплаченої індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 01.01.2018 року по 30.11.2019 року у розмірі 86938,01 грн. є необґрунтованою та суперечить чинному законодавству.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 13.05.2014 року №1 (по стройовій частині) позивач приступив до виконання обов'язків (а.с. 21).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.09.2014 року №52, військову частину НОМЕР_2 з 25.09.2014 року перейменовано на військову частину НОМЕР_1 (а.с. 22).
У листопаді 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій, зокрема, просив нарахувати і виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року в сумі 82290,87 грн., провести перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення (враховуючи фіксовану суму індексації за березень 2018 року) за період з 01.03.2018 року по теперішній час та продовжувати виплату відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 8).
Листом від 28.12.2019 за вих. №44/1793 відповідач повідомив, що сума індексації, вказана у зверненні, а саме 82290,87 грн., є необґрунтованою, жодного розрахунку та підстав нарахування у зверненні не наведено. У зв'язку з цим заяву не може бути задоволено (а.с. 16).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з ст.1-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частин 2, 3 ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.
Згідно з положеннями ст.8 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями ст.2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Частиною 1 статті 4 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно з ч.1 ст. 6 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Згідно ст.5 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно ч.2 ст.6 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року (далі - Порядок №1078).
Згідно з п.1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з п.4 цього Порядку, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Згідно п.5 Порядку №1078 (у редакції, чинній з 15.12.2015 року), у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Приклади проведення індексації грошових доходів громадян у разі їх підвищення наведено у додатку 4.
У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв'язку з індексацією враховується рівень такого підвищення.
Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.
Приклад обчислення суми індексації у разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції наведено у додатку 5.
У разі коли індекс споживчих цін для проведення індексації, розрахований наростаючим підсумком, перевищив 10 відсотків, Кабінет Міністрів України приймає рішення про підвищення тарифних ставок (окладів) працівникам бюджетної сфери, органам державної влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів з урахуванням суми індексації, яка складається на момент підвищення.
Працівникам підприємств i організацій, які перебувають на госпрозрахунку, підвищення заробітної плати у зв'язку із зростанням рівня інфляції провадиться у порядку, визначеному у колективних договорах, але не нижче норм, визначених Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” та положень цього Порядку.
Відповідно до п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці.
Відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
При цьому нормами Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку №1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації.
Відповідно до п.10-1 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації матеріального забезпечення безробітних здійснюється з місяця, в якому розпочата відповідна виплата.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації стипендії здійснюється починаючи з місяця, в якому її призначено. У разі коли особа не отримувала стипендію або втратила право на її призначення, а в подальшому стипендія їй була знову або вперше призначена (за результатами наступного семестрового контролю, у зв'язку з переведенням на навчання за державним замовленням, виникненням підстав для призначення соціальної стипендії, поновленням на навчання тощо), обчислення індексу споживчих цін здійснюється з місяця призначення стипендії.
У разі переведення з іншого навчального закладу студента, який не втрачав право на отримання стипендії, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації цієї стипендії здійснюється починаючи з місяця, в якому її призначено у навчальному закладі до переведення.
У разі збільшення учням і студентам за результатами семестрового контролю розміру ординарної (звичайної) академічної стипендії або соціальної стипендії як таким, що мають 10-12 балів з кожного предмета за дванадцятибальною шкалою або середній бал успішності “5” за п'ятибальною шкалою оцінювання, а також призначення інших академічних стипендій за результатами навчання, розміри та порядок призначення яких визначаються окремими нормативно-правовими актами (стипендії Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, іменні стипендії), обчислення індексу споживчих цін для індексації стипендії продовжує здійснюватись з місяця призначення розміру ординарної (звичайної) академічної стипендії або соціальної стипендії.
Згідно п.14 Порядку №1078 роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
У роз'ясненнях Мінсоцполітики №122/о/66-17 від 29.12.2017 року з посиланням на положення Постанови КМ України № 1013 від 09.12.2015 року зазначено, що якщо посадові оклади військовослужбовців востаннє підвищувались у січні 2008 року, то сума індексації у грудні 2017 року становить 4258,75 грн. (1762*241,7:100) (а.с. 10).
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 року №9-рп/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України “Про оплату праці” такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати. В аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі “Кечко проти України” Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення).
На момент початку невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, пункт 5 Порядку №1078 передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Враховуючи вищенаведене вбачається, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
На момент виникнення оскаржуваних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 07.11.2007 року за №1294, якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців (далі - постанова №1294).
Пунктом 13 постанови №1294 визначено, що остання набирає чинність з 01 січня 2008 року, тобто датою, з якою позивач пов'язує встановлення базового місяця індексації.
Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 р. за №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме 01 березня 2018 року (далі - постанова № 704).
Проаналізувавши постанову №1294 в період її дії з 01 січня 2008 року по 01 березня 2018 року, тобто в період, який охоплює період оскаржуваних правовідносин, суд вбачає незмінність розмірів посадових окладів військовослужбовців.
У постанові від 10.09.2020 року по справі №200/9297/19-а Верховний Суд зазначив, що в частині визначення базового місяця нарахування індексації грошового забезпечення, а саме з серпня 2015 року до грудня 2015 року при розрахунку індексації грошового забезпечення має застосовуватись базовий місяць прийняття на військову службу - серпень 2015 року (відповідно до обставин вказаної справи), а з 01.12.2015 - базовий місяць січень 2008 року відповідно до п. 10-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення № 1078.
Таким чином, позивач має право на індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2018 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.
Постановою Кабінету Міністрів України №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року, в редакції від 24.02.2018 року, яка набрала чинності з 01 березня 2018 року, змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок. Відповідно до пункту 4 Постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Тим самим визначено зовсім інший порядок встановлення та розміру посадового окладу.
Згідно п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Таким чином, березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача, та відповідно і інших складових грошового забезпечення, є базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року.
Згідно офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) в квітні 2018 року становив 100,8%, в травні 2018 року 100,0%, в червні 100,0%, в липні 99,3%, в серпні 100,0%, в вересні 101,9%, в жовтні 101,7%.
Отже, лише у жовтні 2018 року поріг індексації 103% (100,8% * 100,0% * 100,0% * 99,3% * 100,0% * 101,9% * 101,7% * 100) перевищено.
За таких обставин, грошове забезпечення позивача за період з березня 2018 року по вересень 2018 року індексації не підлягало б, за умови, якщо розмір підвищення грошового доходу у березні 2018 року перевищув суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), що відповідає приписам абзацу 3 пункту 5 Порядку № 1078.
Якщо ж розмір підвищення грошового доходу позивача не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці (у даному випадку - березні 2018 року) визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Суд погоджується з доводами позивача з посиланням на його картку особового рахунку за 2018 рік (а.с.19), що грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року (місяць, що передує місяцю підвищення), яке сплачується військовослужбовцю у наступному місяці, тобто в березні 2018 року - складало 10545,60 грн., а грошове забезпечення позивача за березень 2018 року (місяць підпищення грошового забезпечення), яке сплачене у квітні 2018 року - складало 11070,04 грн. Тобто грошовий дохід позивача за березень 2018 року збільшився на 524,44 грн. (11070,04 грн. - 10545,60 грн.).
При цьому, згідно наведеного вище роз'яснення Мінсоцполітики №122/о/66-17 від 29.12.2017 року з посиланням на положення Постанови КМ України № 1013 від 09.12.2015 року, в якому наведено розрахунок суми індексації грошового забезпечення у грудні 2017 року, така сума індексації становить 4258,75 грн. (1762 грн.*241,7%:100%) (а.с.10).
Згідно офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) у січні 2018 року становив 101,5%, у лютому 2018 року - 100,9%.
З викладеного вбачається, що розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року (524,44 грн.) не перевищував суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (вочевидь є не меншою, ніж 4258,75 грн.).
За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача щодо необхідності застосування абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 для визначення суми індексації у березні 2018 року.
Одночасно суд погоджується з тим, що базовим місяцем для перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення позивача у період з 01.04.2018 року по 30.11.2019 року є березень 2018 року, оскільки в цьому місяці відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовця, і значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Вищевикладене дає суду підстави для висновку про протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 року по 30.11.2019 року включно, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при розрахунку суми індексації за період з 01.03.2018 року по 30.11.2019 року. Тому слід зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2018 року по 30.11.2019 року включно, урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при розрахунку суми індексації за період з 01.03.2018 року по 30.11.2019 року.
При цьому суд бере до уваги, що питання визначення базового місяця при нарахуванні індексації є передчасними, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені, а тому позов у частині визначення місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - задоволенню не підлягає.
Так, за січень-лютий 2018 року індексація грошового забезпечення позивачу взагалі не нараховувалася, а в решті спірного періоду позивач застосовував березень 2018 року як місяць у якому значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків.
Вимога позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити суму індексації за період з 01.01.2018 року по 30.11.2019 року у конкретному розмірі - 86938,01 грн. - також не підлягає задоволенню, оскільки нарахування суми індексації за визначеними судом критеріями є дискреційними повноваженнями відповідача, і суд не повинен перебирати на себе повноваження суб'єкта владних повноважень щодо обчислення конкретної суми індексації.
Доводи відповідача про те, що після вжиття заходів, передбачених п.3 постанови №1013, для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року суд до уваги не бере, виходячи з такого.
Правовим обґрунтуванням вищевказаних доводів відповідача стало посилання на постанову КМ України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 року №1013, п. 3 якої передбачено, що: міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 (Офіційний вісник України, 2003 р., № 29, ст. 1471).
Суд звертає увагу, що дію абз. 2 п. 3 постанови №1013 слід нерозривно пов'язувати з абз. 1 даного пункту, яким установлено, зокрема, міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати).
Слід звернути увагу, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
За таких умов, враховуючи, що нові розміри посадових окладів військовослужбовців встановлено постановою №704, починаючи з березня 2018 року, то відсутні підстави стверджувати про необхідність обчислення індексу споживчих цін з січня 2016 року відповідно до Порядку №1078, а отже необґрунтованими є доводи відповідача, що постанова №1013 чітко визначила початок обчислення індексу споживчих цін з січня 2016 року.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з урахуванням наведених вище доводів.
Судові витрати позивачем не понесені, а тому розподілу між сторонами не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229, ст.ст. 241-246, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 року по 30.11.2019 року включно, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при розрахунку суми індексації за період з 01.03.2018 року по 30.11.2019 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2018 року по 30.11.2019 року включно, урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при розрахунку суми індексації за період з 01.03.2018 року по 30.11.2019 року.
У задоволенні решти позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд з одночасною подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Андрухів