09 квітня 2021 р. № 400/4694/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, вул. Пироговська, 6, м.Одеса, Одеська область,65044
про:визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправними дії відповідача щодо виплати грошового забезпечення за період з 31.10.2017 року по 31.08.2020 року в зменшеному розмірі; зобов'язати Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити різницю між грошовим забезпеченням виплаченим в період з 01.03.2018 року по 31.08.2020 року з урахуванням пункту 4 Постанови Кабінету міністрів України 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, яка діяла до внесення змін Постановою Кабінету міністрів України від 21.02.2018 року №103 «про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб»; зобов'язати відповідача виплатити компенсацію у розмірі суми податку на доходи фізичних осіб, по виплатам за цим судовим рішенням.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проходження військової служби та при звільненні з лав Збройних Сил України позивачу були виплачені кошти, розрахунок яких здійснювався відповідними фахівцями (фінансової служби) відповідача. На думку позивача під час проходження служби та при звільненні відповідачем було помилклво не повністю виплачене грошове забезпечення.
Ухвалою суду від 30.10.2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач позов не визнав, 27.11.2020 року надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що доводи позивача є безпідставними та необґрунтованими. Відповідач зазначив, що відповідача не визначав та не встановлював розмір посадового окладу позивача. Відповідач вважає, що ним було вірно визначено посадовий оклад позивача за посадою. Враховуючи вищевикладене, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
07.12.2020 року позивачем подано відповідь на відзив, у якій останні вважає відзив на позовну заяву необґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства Українии, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, встановив наступні фактичні обставини.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС Україии датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 31.07.1998 року до 31.08.2020 року проходив військову службу в Збройних Силах України та з 31.03.2014 року знаходився на всіх видах забезпечення в Одеському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Під час проходження військової служби та при звільненні з лав Збройних Сил України позивачу були виплачені кошти, розрахунок яких здійснювався відповідними фахівцями (фінансової служби) відповідача.
Відповідно до виданого відповідачем грошового атестату від 01.09.2020 року №373 позивачу виплачувалось грошове забезпечення з розрахунків:
- Посадового окладу за 39 тарифним розрядом у розмірі 7190,00 грн.
- Окладу за військовим званням у розмірі 1410,00 грн.
- Інші скалдаові грошового забезпечення обчислювались на підставі зазазначених розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме:
- Надбавка за вислугу років - 45% від посадового окладу та окладу за військовим званням;
- Надбавка за особливості проходження служби -65% від посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років;
- Надбавка за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці - 10% від посадового окладу.
- Премія - 35% від посадового окладу.
Не погоджуючись з зазначеним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з такого.
Спірні правовідносини регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704), Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII, 20.12.1991. (далі - Закон №2011).
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою ст. 9 Закону №2011 встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає, умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно ч. 4 ст. 9 Закону №2011 грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Пунктом 1 Постанови №704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, а також схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16.
Положенням п.2 Постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній на момент прийняття Постанови і до внесення змін 24 лютого 2018 року, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової службі, та деяким іншим категоріям осіб" ( далі - Постанова №103) до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 було викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14."
Згідно із Приміткою 1 Додатку 1, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнтів відповідно до примітки до Додатку 14 також передбачено що, оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Таким чином суд зазначає, що в обох випадках (для посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням) визначено, що розрахунки проводяться шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року, складав 1762 гривні, згідно зі статтею 8 цього ж Закону розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становив 3723 гривні (50% розміру мінімальної заробітної плати складає 1861,50 гривень).
Згідно Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-УШ «Про державний бюджет України на 2019 рік» мінімальна заробітна плата в 2019 році встановлена; у місячному розмірі з 1 січня - 4173 гривні, а прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2019 року -1921 гривня.
Таким чином суд зазначає, що 50% мінімальної заробітної плати на 1 січня 2019 року буде складати 2086,50 гривень, що є більшим ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовано відповідачем у спірному випадку (1762,0грн.)
Відповідно до статей 7 та 8 Закону України № 294-IX від14.11.2019 «Про державний бюджет України на 2020 рік», установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року - 2027 гривень, мінімальну заробітну плату з 1 січня - 4723 гривні.
Отже, 50% мінімальної заробітної плати становить 2361,50 грн, що є отже, 50% мінімальної заробітної плати становить 2361,50 грн, що є більшим ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовано відповідачем. більшим ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовано відповідачем.
Отже, невірне обчислений розміру посадового окладу та окладу за військовим званням також призвело до неправильного визначення розміру надбавки за вислугу років позивача, оскільки остання встановлюється у відсотковому значенні до посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням (додаток 16 до постанови №704), та грошового забезпечення в цілому, а отже відповідно повинен бути збільшений розмір надбавки за вислугу років і розмір грошового забезпечення.
У Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Ольсон проти Швеції" визначено, що норма спеціального закону не може розглядатися як право, якщо її не сформульовано з достатньою точністю так, щоб громадянин мав змогу, якщо потрібно, з відповідними рекомендаціями, до певної міри передбачити наслідки своєї поведінки.
Окрім того, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить, в тому числі, і на судових органах, які застосовують та тлумачать закони (рішення у справах "Вєренцов проти України", "Кантоні проти Франції").
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога стосовно визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення розміру грошового забезпечення позивача з 31.10.2017 року до 31.08.2020 року є обґрунтованою.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача виплатити компенсацію у розмірі суми податку на доходи фізичних осіб, по виплатам за цим судовим рішенням, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Пунктом 2 Порядку № 44 (в редакції, що діяла до 03.06.2017) було передбачено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Держспецзвязку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро.
З 03.06.2017 року набула чинності нова редакція Порядку № 44.
Згідно з пунктом 2 чинної редакції Порядку № 44, щомісячна грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (грошова компенсація) виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Як вказано у пунктах 3 та 4, виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконаннями ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»; виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Таким чином, відповідач був зобов'язаний, одночасно з виплатою позивачу грошової допомоги при звільненні, виплатити компенсацію.
Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.
Судовий збір розподіляється відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул. Пироговська, 6, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 08402040) задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо виплати грошового забезпечення за період з 31.10.2017 року по 31.08.2020 року в зменшеному розмірі.
3. Зобов'язати Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (вул. Пироговська, 6, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 08402040) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) різницю між грошовим забезпеченням виплаченим в період з 01.03.2018 року по 31.08.2020 року з урахуванням пункту 4 Постанови Кабінету міністрів України 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, яка діяла до внесення змін Постановою Кабінету міністрів України від 21.02.2018 року №103 «про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
4. Зобов'язати Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (вул. Пироговська, 6, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 08402040) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) компенсацію у розмірі суми податку на доходи фізичних осіб, по виплатам за цим судовим рішенням
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.М. Мельник