09 квітня 2021 р. № 400/1135/21
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Лебедєва Г. В., ознайомившись з
адміністративним позовомВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
до відповідачаОСОБА_1 , АДРЕСА_2
простягнення 4 300,00 грн.,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення 4 300,00 грн.
Як вбачається з позовної заяви, підставою для звернення позивачем до суду стала несплата відповідачем суми збитків в розмірі 4300,00 грн.
Ухвалою суду від 02.03.2021 року позовну заяву військової частини НОМЕР_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
08.04.2021 року за вх. №7270 через канцелярію суду від позивача до суду надійшла заява щодо усунення недоліків позовної заяви разом із заявою про поновлення строку звернення та доказів поважності причин його пропуску до адміністративного суду із зазначенням обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення; обґрунтованим розрахунком суми, що пред'явлена до стягнення.
Так, відповідно до ухвали про залишення позовної заяви без руху від 02.03.2021 року позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху необхідно було подати до Миколаївського окружного адміністративного суду заяву про поновлення строку звернення та доказів поважності причин його пропуску до адміністративного суду із зазначенням обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення; обґрунтованого розрахунку суми, що пред'явлена до стягнення; докази сплати судового збору в розмірі 2270, 00 грн.
Розглянувши надану на виконання ухвали суду від 02.03.2021 року заяву, суд зазначає наступне.
відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 160 КАС України, у позовній заяві зазначається ціна позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Позивачем в супереч вказаних вимог не надано обґрунтованого розрахунку суми, що стягується.
Разом з тим, згідно ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 2 статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Предметом позову в даному випадку є стягнення з відповідача збитків, завданих державі у розмірі 4300,00 грн.
Отже, адміністративний позов містить вимоги майнового характеру.
У відповідності до пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою сплачується судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2021 рік" з 1 січня 2021 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 2270 гривень.
Таким чином, за подачу даної позовної заяви позивачу необхідно сплатити суму судового збору у розмірі 2270,00 грн.
Однак, військовою частиною НОМЕР_1 не надано до позову доказів сплати судового збору.
Натомість, в позовній заяві позивач просить суд відстрочити військовій частині НОМЕР_1 сплату судового збору. Клопотання мотивоване тим, що у ВЧ НОМЕР_1 відсутні кошти на сплату судового збору на відповідних рахунках.
Розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору, суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до положень ст.8 Закону України “Про судовий збір”, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Насамперед варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 року у справі № 0940/2276/18.
Предметом спору у вказаній заяві є стягнення суми збитків в розмірі 4300,00 грн.
Зазначене свідчить, що підстави для відстрочення або розстрочення сплати судового збору військовій частині НОМЕР_1 відсутні.
Оскільки суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору.
Таким чином, позивачу необхідно надати до суду докази сплати судового збору в сумі 2270,00 грн.
Відповідно до ч.2 ст.121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
На підставі викладеного, з урахуванням часткового усунення позивачем недоліків позовної заяви, суд вважає, що строк для усунення позивачем недоліків позовної заяви підлягає продовженню.
При цьому суд роз'яснює позивачу, що виявлені недоліки мають бути усунені позивачем шляхом надання до суду:
- доказів сплати судового збору в сумі 2270,00 грн.
Керуючись ст.ст. 121, 160, 161, 169 КАС України, суддя, -
В задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 26.04.2021 року.
Роз'яснити позивачу при цьому, що у разі не усунення недоліків, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Лебедєва