про забезпечення позову
09 квітня 2021 р. № 400/2254/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В. С., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034
про:заява про забезпечення позову,
До Миколаївського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (надалі - відповідач) про визнання незаконним та скасування наказу №584-УБД від 23.03.2021 року.
Разом із позовною заявою 08 квітня 2021 року року позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач клопоче про забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії наказу №584-УБД від 23.03.2021 року Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.
- заборони Відповідачу здійснювати будь-які дії відносно земельної ділянки щодо якої наказом №1000-УБД від 31.12.2020 року Позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої в межах поворотних точок з координатами: 1) X- 5158200,945; Y-4199145,361; 2) Х- 5158195,211; Y -4199196,729; З) Х- 5158008,959; Y4199221,724; 4) х- 5157820,760; Y-4199246,980; 5) Х- 5157836,178; Y-4199187,482; 6) Х-5158022,841; Y-4199165,927; зокрема але не виключно, дii спрямованi на розпорядження, змiну цільового призначення та складу угiдь, змiну конфiгурації та меж, подiл чи об'єднання, передання у власнiсть чи надання в оренду, у тому числi продаж на земельних торгах (аукцiонi), земельної дiлянки або її частини.
- заборони органам державної влади та органам місцевого самоврядування, в тому числi Державнiй службi України з питань геодезiї, картографiї та кадастру (Держгеокадастр) код ЄДРПОУ З9411771, здійснювати будь-якi дiї вiдносно земельної дiлянки щодо якої наказом № 1000-УБД вiд 31.12.2020 року надано Позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо вiдведення земельної дiлянки, розташованоi в межах поворотних точок з координатами: 1) X- 5158200,945; Y-4199145,361; 2) Х- 5158195,211; Y -4199196,729; З) Х- 5158008,959; Y4199221,724; 4) х- 5157820,760; Y-4199246,980; 5) Х- 5157836,178; Y-4199187,482; 6) Х-5158022,841; Y-4199165,927; зокрема але не виключно, дії спрямовані на розпорядження, змiну цiльового призначення та складу угiдь, змiну конфiгурації та меж, подiл чи об'єднання, передання у власнiсть чи надання в оренду, у тому числi продаж на земельних торгах (аукцiонi), земельної дiлянки або її частини.
Заява мотивована тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області №1000-УБД від 31.12.2020 року позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою. 10.03.2021 року позивачем укладено договір з Миколаївською регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на виготовлення проекту землеустрою. Наказом №584-УБД від 23.03.21 року визнано таким, що втратив чинність наказ №1000-УБД від 31.12.2020 року. Наслідком прийняття оскаржуваного наказу є неможливість завершення розроблення проекту землеустрою, та як наслідок неможливість звернення до компетентного органу із заявою про затвердження проекту та надання земельної ділянки у власність. Крім того, у зв'язку з втратою чинності наказу №1000-УБД будь-яка особа може звернутись до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на ту саму ділянку, а відповідач не матиме жодних перешкод в ухваленні рішення на користь будь-якої іншої особи про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на те саму земельну ділянку, оскільки відповідач не буде мати визначених Земельним кодексом України підстав для відмови в наданні дозволу на розробку проекту та в подальшому на передачу земельної ділянки у власність будь-якій іншій особі.
Згідно ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
При вирішенні заяви про забезпечення позову суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст.151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Наведеною вище нормою процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову мають бути вжиті в межах позовних вимог та бути співмірними (пропорційними) з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Аналіз змісту заяви про забезпечення позову дає підстави для висновку про не наведення заявником обґрунтованих доводів та, відповідно, не надання належних доказів, які б у своїй сукупності могли свідчити про те, що невжиття заходів, про які просить представник позивача, може істотно ускладнити чи унеможливити: 1) виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду даної справи; 2) ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; 3) поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Проаналізувавши мотиви, якими позивачі обґрунтовують подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів.
Крім того, суд зазначає, що забезпечення позову у спосіб заявлений позивачами буде фактично вирішенням справи по суті до постановляння рішення в даній справі.
Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачами спосіб є неможливим, оскільки при цьому фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Разом з тим, порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні правові наслідки для особи у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю. Іншими словами, таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами (постанова Верховного Суду від 21.02.2018 р. у справі №826/15718/16).
Стосовно посилання позивачів на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, суд зазначає, що таке, в даному випадку, може бути виявлено судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Водночас, із наведених позивачами у заяві про вжиття заходів забезпечення позову обставин не вбачається очевидної протиправності оскаржуваного рішення, а правомірність прийняття такого підлягає дослідженню судом під час судового розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
Тобто, на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення.
Суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до практики Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.02.2019 року у справі 813/1631/14, в якій зазначено, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки одній особі - не є підставою для відмови в його наданні іншій особі.
Крім того, і відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 28.11.18 року у справі №826/5735/16, - отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Проте отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом, про що Велика Палата Верховного Суду зазначила у постанові від 23.01.19 року у справі №308/10112/16-а.
З урахуванням наведеного, будь-які докази існування відповідних майнових прав на обрану земельну ділянку, так само, як і легітимних очікувань на виникнення таких прав на підставі рішення суду у цій справі, як у позивача так і в будь-якої іншої особи, якій, як стверджує позивач, відповідачем може бути надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, - наразі відсутні.
Вищезазначене свідчить про те, що і доводи позивача про ймовірність порушення її права через існування можливості у відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою іншій особі- є безпідставними, а посилання, на яких ґрунтуються такі доводи, -за можливості одночасного надання дозволу на розробку проекту землеустрою кільком особам одночасно, які є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку, - також не може бути прийняте судом до уваги як підстава для забезпечення позову, оскільки жодним чином не впливає на можливість виконання рішення суду у даній справі та не свідчить про необхідність вжиття додаткових способів захисту прав та інтересів позивача у разі прийняття судом рішення у даній справі на її користь.
Таким чином, бажаний позивачем спосіб забезпечення позову в даному випадку - не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Доводи, викладені у заяві про забезпечення позову, мають лише характер особистих припущень, при цьому будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення чи реальні наміри відповідача вчинити дії щодо розпорядження земельною ділянкою, на яку претендує заявник, - позивачем не надано, а судом, на підставі наявних матеріалів станом на час вирішення питання про забезпечення позову - не встановлено.
При цьому, на даний час судом не встановлено обставин, які б підтверджували те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.
Відтак, виходячи з фактичних обставин справи та з принципу співрозмірного вжиття заходів забезпечення позову, суд не вбачає наявності обставин для застосування заходів забезпечення позову, визначених ст. 150 КАС України, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви про забезпечення позову по справі 400/2254/21 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) - відмовити.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В. С. Брагар