08 квітня 2021 р. № 400/158/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2
про:визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, зобов'язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день звільнення з військової служби.
Свої вимоги позивач обґрунтовує наявністю права на компенсацію за неотримане речове майно на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011).
23.02.2021 р. відповідач подав відзив на позовну заяву (а. с. 47-51), в якому відзначив, що станом на момент виключення позивача зі списків особового складу частини його вислуга з дня призначення на посаду складала 3 роки, що не дає йому права на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на підставі ч. 10 п. 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 р. № 232 (далі - Інструкція № 232).
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Позивач проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 15.11.2017 р. по 16.11.2020 р. До цього позивач також неодноразово укладав контракт на проходження військової служби.
Наказом командира військової частини від 27.10.2020 р. № 190-РС позивача звільнено з військової служби в запас за п. 2 п.п. "а" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку із закінченням строку контракту).
Наказом від 16.11.2020 р. № 236 позивача виключено зі списків особового складу частини (а. с. 12). Грошова компенсація за неотримане речове майно позивачу не виплачувалась.
Позивач звертався до відповідача з рапортом про виплату йому грошової компенсації за неотримане речове майно (а. с. 13).
Листом від 17.12.2020 р. відповідач повідомив про відсутність підстав для нарахування та виплати відповідної компенсації, посилаючись на положення ч. 10 п. 4 розділу ІІІ Інструкції № 232 (а. с. 14).
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного:
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначає Закон № 2011.
Абзацом 2 ч. 1 ст. 9-1 Закону № 2011 передбачено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. № 178 (далі - Порядок № 178).
Відповідно до п. 3, 4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Постанова № 178 не містить обмежень для виплати грошової компенсації в залежності від підстав звільнення з військової служби чи вислуги років.
Відповідно до абз. 1, 3 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10.12.2008 р. № 1153/2008, в редакції чинній на момент звільнення позивача з військової служби (далі - Положення № 1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
У спірних правовідносинах, з приводу виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно належить керуватися не абз. 10 п. 4 розділу III Інструкції № 232, а вищенаведеними положеннями Закону № 2011, Положенням № 1153/2008 та Порядком № 178.
Суд констатує, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям у разі, зокрема, їх звільнення з військової служби здійснюється з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, а не після досягнення 5 років вислуги.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 12.02.2020 р. у справі № 803/1135/17 і від 24.10.2018 р. у справі № 803/963/17.
Як встановлено судом, грошова компенсація за неотримане речове майно позивачу виплачена не була, що підтвердив і відповідач.
Відповідач не довів правомірності оскаржуваної бездіяльності, що має наслідком задоволення позову.
Крім того, позивач заявив про понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500,00 грн. На доказ понесених витрат позивачем надано копії договору про надання правової допомоги від 17.12.2020 р. № 24, додаткової угоди № 24, акту наданих послуг від 13.01.2021 р., ордеру на ім'я ОСОБА_2 (а. с. 15-36).
У відзиві відповідач заперечив проти стягнення витрат на правничу допомогу у зв'язку з відсутністю документа, який підтверджує перерахування на рахунок адвоката коштів. Перелік виконаних робіт не конкретизований, справа незначної складності, а тому розмір заявлених витрат є неспівмірним зі складністю справи.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в рішеннях від 26.02.2015 р. у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 р. у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 р. у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 р. у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
За умовами договору про надання правової допомоги вартість послуг є фіксованою і становить 3500,00 грн (п. 4.3). При цьому, договір не містить вказівки на те, що гонорар має бути виплачений адвокату після ухвалення рішення суду. Натомість зазначено, що факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг та являється підставою для сплати гонорару. У випадку затримки, на строк більше ніж на 5 днів, оплати згідно умов даного договору, адвокат має право відмовитися від виконання договору (п. 4.7.).
Акт наданих послуг підписано сторонами договору 13.01.2021 р., однак станом на 08.04.2021 р. доказів фактичної оплати послуг ані позивач, ані його представник не надали.
Враховуючи приписи п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається на підставі доказів щодо їх вартості, що сплачена, або підлягає сплаті.
Таким чином, надання суду доказів фактичної сплати вартості послуг адвоката не є обов'язковим, якщо за умовами договору витрати мають бути сплачені після ухвалення рішення суду. Договір про надання правової допомоги від 17.12.2020 р. № 24 такої умови не містить.
Отже, суд виходить з того, що позивачем не доведено фактичне понесення ним витрат на правову допомогу в сумі 3500,00 грн. Тим більше, як учасник бойових дій (а. с. 37) позивач має право на безоплатну правову допомогу.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; фактична адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, зобов'язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день звільнення з військової служби - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день звільнення з військової служби.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 08.04.2021 р.
Суддя Н.В. Лісовська