30 березня 2021 року м. Львів справа № 380/10627/20
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротек» до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротек» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №0179345104 від 25.06.2020 року про нарахування штрафу в розмірі 20% та в сумі 511652,41 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення було винесене на підставі Акта про результати камеральної перевірки ТОВ «Євротек» з питань своєчасності сплати податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, визначених податковими деклараціями за 2015 рік - 2019 роки №008819/21-22-51-04-03/23509930 від 02.06.2020 р.
Позивач стверджує, що відповідач помилково дійшов висновків про несвоєчасну сплату податкових зобов'язань по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, оскільки дані про несплату сум податку (орендної плати) ТОВ «Євротек» є недостовірними та суперечать судовому рішенню, яке набрало законної сили, а також нормам законодавства в частині врахування призначення платежу в платіжних дорученнях позивача.
Щодо періоду з 09.01.2013 року по 06.08.2015 року, позивач зазначає, що в процесі ліквідаційної процедури ПрАТ «Євротек» (правопопередника Позивача) було погашено грошові вимоги конкурсних кредиторів третьої черги (зобов'язання зі сплати податків і зборів). В той же час, в якості поточних вимог жодні вимоги про сплату орендної плати в сумі 466320,54 грн. за ділянку за адресою: м. Херсон, пр. Будівельників, 15, 17, ні ГУ ДПС, ні іншим органом до позивача в процедурі банкрутства також не заявлялися.
Щодо періоду з 06.08.2015 року, позивач просить врахувати Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 р. у справі №813/3151/16, якою було відмовлено у задоволенні позовних вимог відповідача про стягнення податкового боргу.
Щодо періоду з 06.07.2017 року по 22.06.2018 року, позивач покликається на обставини, встановлені постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 року у справі №813/3959/17, якою було визнано незаконною і скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у Херсонській області №7371-17 від 11.10.2017 року на суму 821391,50 грн. та визнано незаконним і скасовано рішення Головного управління ДФС у Херсонській області про опис майна в податкову заставу №7371-17 від 11.10.2017 року. Вказана Постанова суду першої інстанції залишена в силі Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року № 876/2853/18.
Щодо періоду з 23.06.2018 року по 09.01.2019 рік, позивач зазначає, що самостійне нарахування і сплата позивачем орендної плати за період з 2015 по 2020 р. підтверджується податковими деклараціями з орендної плати та квитанціями про її прийняття податковим органом, а також переліком платіжних доручень, долучених до матеріалів справи.
Факт неправомірності зарахування поточних платежів позивача в рахунок погашеної заборгованості за ППР №0008421502 від 11.10.2012 р., а також факт погашення заборгованості в сумі 466320,54 грн. внаслідок її незаявлення ГУ ДПС в процедурі банкрутства позивача підтверджується судовими рішеннями Львівського окружного адміністративного суду, що набрали законної сили, а саме Постановою від 02.11.2016 р. у справі №813/3151/16 і Постановою від 14.12.2017 у справі №813/3959/17, якою було визнано протиправним і скасовано ще й нарахування пені на суму «боргу» в розмірі 355070,96 грн.
Щодо періоду з 10.01.2019 року по сьогоднішній день, позивач вказує, що Постановою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі №813/3277/18, касаційну скаргу ТОВ «Євротек» задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року та Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2019 року у справі №813/3277/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийнято нову постанову в цій частині про задоволення позову. Зобов'язано Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі провести списання безнадійного податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротек» у сумі 466320,54 грн., ГУ ДПС також було зобов'язано здійснити коригування показників стану розрахунків з бюджетом в інтегрованій картці платника податків у зв'язку із списанням безнадійного податкового боргу у сумі 466320,54 грн.
Позивач стверджує, що відповідачем, виходячи з даних ІПК ТОВ «Євротек», дане судове рішення Верховного Суду не виконане, попри списання 21 січня 2020 р. суми неіснуючого з 2013 року боргу - 466320,54 грн., не було проведено відповідні коригування в частині коректного зарахування усіх платежів, сплачених позивачем з 2017 року, що й призвело до винесення оскаржуваного рішення. В той же час, позивач зазначає, що відповідач протиправно змінював призначення платежу в поточних платежах позивача, зараховуючи їх в рахунок неіснуючого, та ще й списаного ним самим 21.01.2020 р. податкового боргу.
Саме тому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0179345104 від 25.06.2020 року про нарахування штрафу в розмірі 20% та в сумі 511652,41 грн.
06.01.2021 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому додатково зазначено, що вирішувати у цій справі питання перерахунку поточних платежів, вчинених позивачем, але неправомірно зарахованих відповідачем в рахунок погашення неіснуючого податкового боргу, немає потреби, адже ці питання уже вирішені під час розгляду справи №813/3277/18, і в силу ст. 370 КАС України, відповідач зобов'язаний належним чином виконати судові рішення у справі №813/3277/18, списавши (відкоригувавши в ІКП) не тільки суму податкового боргу, який визнано безнадійним і який не існує з 2013 року - 466320,54 грн., але й привівши у відповідність усі розрахунки в ІКП позивача, а саме, списавши в повному обсязі усі нараховані за період 2016-2020 роки штрафи і пені.
На переконання позивача, невиконання судових рішень, які набрали законної сили і стосуються як основної суми податкового зобов'язання, так і нарахованих на неї штрафів і пені, аж ніяк не може вважатися підставою для визнання похідних нарахувань у вигляді штрафу за оскаржуваним рішенням законними і обґрунтованими.
В судовому засіданні 25.02.2021 року представником позивача подано заяву про доповнення позовної заяви в частині судових витрат на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн. в порядку ст. 139 КАС України, в якій також повідомив, що докази прийняття наданих послуг будуть надані представником позивача протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задоволити.
Відповідач у поданому на позовну заяву відзиві від 22.12.2020 року проти позову заперечив з підстав, що за результатами проведеної камеральної перевірки складено акт перевірки від 02.06.2020 №008819/21-51-04-03/23509930, яким встановлено, що в порушення п. 287.3 ст. 287 ПК України, позивачем несвоєчасно сплачено узгоджені податкові зобов'язання самостійно визначені в податкових деклараціях з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 14.08.2017 №9161627519, від 26.09.2017 №9196294278, від 26.09.2017 №9276996620, від 15.02.2018 №9022783230, від 20.08.2018 №9175578175, від 30.08.2018 №9183449839 та від 19.02.2019 №9026447827.
Відповідач покликається на дані інтегрованої картки позивача по орендній платі з юридичних осіб, а саме:
- 2016 рік - станом на 01.01.2017 обліковується податковий борг у розмірі 466320,54 грн., нарахування та сплата податкових зобов'язань відсутні.
- 2017 рік - нараховано поточних зобов'язань на суму 1179959,5 грн., нараховано за несвоєчасну сплату у сумі 342976,97 грн., у її сплату зараховано частину сплачених позивачем поточних нарахувань - 342923,14 грн.
- 2018 рік - нараховано поточних зобов'язань на суму 962239,37 грн., сплачено позивачем 962239,37 грн., нараховано пеню за несвоєчасну сплату у сумі - 98810,05 грн., у її сплату зараховано частину сплачених підприємством поточних нарахувань - 6063,13 грн.
- 2019 рік - нараховано поточних зобов'язань на суму 1694502,20 грн., сплачено позивачем 1694502,20 грн., нараховано пеню за несвоєчасну сплату у сумі - 74087,33 грн., у її сплату зараховано частину сплачених підприємством поточних нарахувань - 127079,22 грн.
- 2020 рік - станом на 01.01.2020 обліковується податковий борг на суму 942385,98 грн. та залишок несплаченої пені 39808,86 грн.
Саме за результатами матеріалів перевірки та встановленими порушеннями (несвоєчасна сплата зобов'язань з орендної плати) відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.06.2020 року №0179345104 про застосування штрафу за порушення граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання у розмірі 20% в сумі 511652,41 грн.
Відповідач також зазначає, що джерелом погашення податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності можуть бути кошти, що сплачуються платником податків за поточні зобов'язання згідно позиції Верховного Суду у справі №805/4337/16-а.
Відповідач зазначив, що у січні 2020 року було проведено списання податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб ТОВ «Євротек»:
- залишку непогашеної пені у розмірі 39808,86 грн.,
- основного платежу в розмірі 42651 1,68 грн.
Всього на суму 466320,54 гривні, що відповідає постанові ВС від 23.12.2019 43/3277/18.
Відповідач просить звернути увагу, що позивач в рамках даного позову не оскаржує дії податкового органу щодо неправомірного, на його думку, перерахування контролюючим органом коштів, що сплачує такий платник податків за поточні зобов'язання, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, що обліковується відповідно до інтегрованої картки платника податків з орендної плати за земельні ділянки.
Отже, на думку відповідача, у контролюючого органу були підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, саме тому відповідач вважає вимоги позивача, викладені в позовній заяві необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 25 листопада 2020 року позовну заяву позивача було залишено без руху.
Ухвалою суду від 07 грудня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 13 січня 2021 року клопотання відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено, встановлено участь представника відповідача в судових засіданнях у цій справі в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду, яка занесена в протокол судового засідання 09.02.2021 року задоволено клопотання представника позивача і в порядку ст. 52 КАС України замінено відповідача - ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 43143201) на його правонаступника ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 43995495) та ухвалою суду, яка занесена в протокол судового засідання було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні 25.02.2021 року ухвалою суду, що занесена в протокол судового засідання постановлено закінчити з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами, розгляд справи продовжити в письмовому провадженні.
Суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
На підставі пп. 20.1.4., 20.1.18, 20.1.19 п.20.1 ст. 20 та пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п.75.1. 75 ПК України ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі була проведена камеральна перевірка ТОВ «Євротек» з питань своєчасності сплати податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, визначених поданими податковими деклараціями за 2015-2019 роки, за результатами якої складено акт перевірки від 02.06.2020 №008819/21-51-04-03/23509930 (далі - акт перевірки).
Перевіркою встановлено, що в порушення п. 287.3 ст. 287 ПК України, позивачем несвоєчасно сплачено узгоджені податкові зобов'язання самостійно визначені в податкових деклараціях з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 14.08.2017 №9161627519, від 26.09.2017 №9196294278, від 26.09.2017 №9276996620, від 15.02.2018 №9022783230, від 20.08.2018 №9175578175, від 30.08.2018 №9183449839 та від 19.02.2019 №9026447827.
На підставі акта та за результатами перевірки Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі прийняло податкове повідомлення-рішення про застосування штрафу у розмірі 20% за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб від 25.06.2020 №0179345104 в сумі 511652,41 грн.
03.08.2020 року позивач звернувся до ДПС України зі скаргою №3-8/2020/1 на податкове повідомлення-рішення від 25.06.2020 №0179345104.
Рішенням про результати розгляду скарги від 27.10.2020 ДПС України оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Предметом спору у даній справі є правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, саме тому позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010, який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Так, відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи
Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною.
Згідно з нормами ст. 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені вказаним Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого вказаним Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.
Поряд з цим, п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 вказаного кодексу.
Так, згідно з п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Відповідно до п. 31.1 і п. 31.3 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.
Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України).
У відповідності до приписів п. 20.1.19 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування встановлюється та застосовується згідно з вказаним Кодексом у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п. 111.2 ст. 111 Податкового кодексу України).
Зокрема, згідно з абз. 2 п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин), у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених вказаним Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Судом встановлено, що 14.06.2017 на підставі пункту 1.4. рішення Херсонської міської ради від 28.04.2017 №678 між позивачем та Херсонською міською радою укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 07.04.2009 №040971300110, якою строк договору оренди продовжено з 12.05.2013 до 12.05.2018, а позивача зобов'язано протягом трьох місяців зареєструвати право власності на земельну ділянку.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер 9124485 від 05.07.2017 позивач зареєстрував право оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: Херсонська обл., м.Херсон, проспект Будівельників (вулиця Будівельників) 15,17, кадастровий №6510136600:04:001:0064.
Статтею 269 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) або землекористувачі.
Згідно з пп. 270.1.1 п. 270.1. ст. 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Пунктом 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Момент виникнення права на земельну ділянку визначений у ст. 125 Земельного Кодексу України, згідно з якою право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації таких прав.
Отже, з моменту державної реєстрації речового права у позивача виник обов'язок сплачувати земельний податок в формі орендної плати за земельну ділянку площею 1,2828 га в АДРЕСА_1 , 17.
Як слідує зі змісту Акта перевірки від 2 червня 2020 року, відповідачем проведено камеральну перевірку з питання своєчасності сплати податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, визначених наступними податковими деклараціями:
за 2015 рік - від 26.09.2017 року №9276996620 (звітна);
за 2017 рік - від 14.08.2017 року №9161627519 (звітна) та від 26.09.2017 року №9196294275 (уточнююча);
за 2018 рік - від 15.02.2018 року №9022783230 (нова звітна), від 20.08.2018 року №975578175 (уточнююча) та від 30.08.2018 року №9183449839 (уточнююча);
за 2019 рік - від 19.02.2019 року №9026447827 (звітна).
Разом з цим, суд встановив, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.01.2013 у справі № 914/105/13 порушено провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Євротек», та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
В подальшому, ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.01.2013 у вказаній справі ПрАТ «Євротек» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та зобов'язано ліквідатора надати суду докази публікації в офіційних друкованих виданнях оголошення про визнання його банкрутом.
Надалі, в процесі ліквідаційної процедури, ПрАТ «Євротек» досягнуто домовленості з кредиторами про укладення мирової угоди, що затверджена ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.08.2015, і відповідно з 06.08.2015 платоспроможність ПрАТ «Євротек» відновлена, а провадження у справі про банкрутство - припинене.
Як встановлено судом і не заперечується сторонами, Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 у справі №813/3151/16, що набрала законної сили, встановлено, що контролюючий орган у встановлений законом строк не заявив свої вимоги щодо стягнення податкової заборгованості, тобто не скористався своїм правом, визначеним законодавством України. В постанові також вказано, що суд, позитивно оцінюючи твердження відповідача, зазначає, що оскільки вимоги позивача до відповідача в процедурі банкрутства у встановлені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 №2343 строки не заявлялися, в реєстр вимог конкурсних кредиторів не вносились, тому грошові зобов'язання, зокрема визначені податковими повідомленнями-рішеннями вважаються погашеними та не можуть набути статусу податкового боргу.
Суд також відзначив, що з урахуванням норм п. 102.4 ст.102 Податкового кодексу України, такий податковий борг відповідача міг бути стягнутий з відповідача лише протягом 1095 днів з моменту його виникнення, тобто у строк до 01.02.2016 року, однак позивачем податкова вимога винесена лише 31.03.2016 року, тобто через два місяці після закінчення строку позовної давності.
Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що сума боргу позивача з орендної плати, яка виникла до 2013 року - в сумі 466320,54 грн., є погашеною у відповідності до норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 №2343, оскільки вимоги про сплату орендної плати за ділянку за адресою: м. Херсон, пр. Будівельників, 15, 17 відповідачем до позивача у процедурі банкрутства не заявлялися.
Також судом встановлено, що Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 у справі №813/3959/17, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду, визнано протиправною і скасовано податкову вимогу відповідача №7371-17 від 11.10.2017 на суму 821391,50 грн., а також визнано протиправним і скасовано рішення відповідача про опис майна в податкову заставу №7371-17 від 11.10.2017.
Судом апеляційної інстанції під час розгляду справи №813/3959/17 зазначено: «Отже, судом встановлено, що сума боргу 466 320, 54 грн. є погашеною, а відтак, в силу пункту 57.4. статті 57 ПК України, пеня та штрафні санкції нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленою статтею 43 цього Кодексу».
Крім цього, Постановою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі №813/3277/18, касаційну скаргу ТОВ «Євротек» задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року та Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2019 року у справі №813/3277/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийнято нову постанову в цій частині про задоволення позову. Зобов'язано Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі провести списання безнадійного податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротек» у сумі 466320,54 грн., ГУ ДПС також було зобов'язано здійснити коригування показників стану розрахунків з бюджетом в інтегрованій картці платника податків у зв'язку із списанням безнадійного податкового боргу у сумі 466320,54 грн.
Суд звертає увагу на те, що згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже факт, що сума боргу 466 320, 54 грн. є погашеною, а відтак, в силу пункту 57.4. статті 57 ПК України, пеня та штрафні санкції нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, підтверджується обставинами, які підпадають під ознаки преюдиційних та відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України не підлягають додатковому доказуванню.
В той же час, із наданих представником позивача у судовому засіданні пояснень та з долучених до матеріалів справи бухгалтерських довідок №39 - 41 від 19.09.2017 та платіжних доручень, суд встановив, що позивач сплатив орендну плату:
1) за 2015 рік - з 06.08.2015 (день відновлення платоспроможності позивача по 31.12.2015) орендну плату в сумі 143 884,93 грн., та штраф 3% (в порядку п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України) в сумі 4 316,56 грн. відповідно до платіжних доручень №25310 від 19.09.2017 та №25312 від 20.09.2017;
2) за 2016 рік - 511 344,00 грн. орендну плату та 15 340,32 грн. штраф відповідно до платіжного доручення №25311 від 19.09.2017;
3) за 1 півріччя 2017 року - з 01.01.2017 по 02.07.2017 (місяць реєстрації речового права за додатковою угодою до договору оренди) - 273926,43 грн. орендну плату та 8217,79грн. штрафу відповідно до платіжного доручення №25309 від 19.09.2017.
Отже, позивач самостійно донарахував та сплатив за 2015-2017 роки орендну плату на загальну суму 929155,36 грн., а також штрафні санкції за такий період в сумі 27874,67 грн.
Наведене підтверджено і встановленими обставинами у справі №813/3277/18.
Суд зазначає, що самостійне нарахування і сплата позивачем орендної плати за період з 2015 по 2020 р. підтверджено податковими деклараціями з орендної плати та квитанціями про її прийняття податковим органом (т.1 а.с. 135-187), а також платіжними дорученнями: №25380 від 25.01.2018 року, №25421 від 25.04.2018 року, №25451 від 26.06.2018 року, №25469 від 25.07.2018 року, №25521 від 26.10.2018 року, №25533 від 27.11.2018 року, №25393 від 27.02.2018 року, №25404 від 27.03.2018 року, №25487 від 27.08.2018 року, №25488 від 27.08.2018 року, №25489 від 27.08.2018 року, №25507 від 24.09.2018 року, №25560 від 28.12.2018 року, №25436 від 29.05.2018 року, №25748 від 24.12.2019 року, №25621 від 25.04.2019 року; №25648 від 25.06.2019 року, №25682 від 25.07.2019 року, №25723 від 25.10.2019 року, №25710 від 26.09.2019 року, №25736 від 26.07.2019 року, №25587 від 27.02.2019 року, №25603 від 27.03.2019 року, №25635 від 27.05.2019 року, №25573 від 28.01.2019 року, №25697 від 28.08.2019 року, №68 від 24.06.2020 року, №22 від 25.02.2020 року, №34 від 25.03.2020 року, №18 від 25.09.2020 року, №56 від 26.05.2020 року, №5 від 26.08.2020 року, №33 від 27.10.2020 року, №11 від 27.01.2020 року, №45 від 28.04.2020 року, №79 від 28.07.2020 року.
В ході розгляду даної справи згідно пояснень представника відповідача, зазначених у відзиві, підтверджено, що згідно даних інтегрованої картки позивача:
- 2016 рік - станом на 01.01.2017 обліковується податковий борг у розмірі 466320,54 грн., нарахування та сплата податкових зобов'язань відсутні;
- 2017 рік - нараховано поточних зобов'язань на суму 1179959,5 грн., нараховано пеню за несвоєчасну сплату у сумі 342976,97 грн., у її сплату зараховано частину сплачених позивачем поточних нарахувань - 342923,14 грн.
- 2018 рік - нараховано поточних зобов'язань на суму 962239,37 грн., сплачено позивачем 962239,37 грн., нараховано пеню за несвоєчасну сплату у сумі - 98810,05 грн., у її сплату зараховано частину сплачених підприємством поточних нарахувань - 6063,13 грн.
- 2019 рік - нараховано поточних зобов'язань на суму 1694502,20 грн., сплачено позивачем 1694502,20 грн., нараховано пеню за несвоєчасну сплату у сумі - 74087,33 грн., у сплату зараховано частину сплачених підприємством поточних нарахувань - 127079,22 грн.
- 2020 рік - станом на 01.01.2020 обліковується податковий борг на суму 942385,98 грн. та залишок несплаченої пені 39808,86 грн.
Отже, судом встановлено і не спростовано відповідачем, що усі платежі за орендну плату, нараховані позивачем, зараховувалися відповідачем на погашення неіснуючого боргу перед бюджетом, що неодноразово встановлено рішеннями судів у справах №813/3151/16, №813/3959/17, №813/3277/18, а тому у позивача безпідставно виникала неустойка, що в результаті призвело до прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення.
За таких обставин, суд критично оцінює доводи відповідача, що джерелом погашення податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності можуть бути кошти, що сплачуються платником податків за поточні зобов'язання, адже податковий борг в розмірі 466320,54 грн. у позивача відсутній.
Більше того, покликання на позицію Верховного Суду у справі №805/4337/16-а від 24.04.2018 року, суд вважає недоречними, оскільки Постанова у даній справі прийнята за інших, відмінних обставин, ніж у даній справі та за іншого правового регулювання.
Не враховує суд і доводи відповідача, що у січні 2020 року було проведено списання податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб ТОВ «Євротек» на суму 466320,54 грн., адже жодних доказів здійснення коригування показників стану розрахунків з бюджетом в інтегрованій картці позивача у зв'язку із списанням безнадійного податкового боргу відповідачем не надано і такі в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених обставин та наведених правових положень, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримано наведені приписи ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №0179345104 від 25.06.2020 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ч. 1, п.2 ч.2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов слід задоволити повністю.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 7674,79 грн. сплаченого судового збору та заяви про доповнення позовної заяви в частині судових витрат на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн. подану 25.02.2021 року, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до правил частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до платіжного доручення №47 від 01 грудня 2020 року при зверненні з цим позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 7674,79 грн.
Враховуючи наведене, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, який є відповідачем у справі - Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротек» належить стягнути 7674,79 грн. сплаченого судового збору відповідно до платіжного доручення №47 від 01 грудня 2020 року.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень суд враховує таке.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт перший частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За правилами частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На виконання вимог вказаної норми позивач подав суду:
- копію договору про надання правової допомоги № 3/11-20 від 25 листопада 2020 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євротек» та Адвокатським бюро «Дениса Дроздова» (далі - Договір);
- виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Адвокатського бюро «Дениса Дроздова»;
- Рішення №2 засновника Адвокатського бюро «Дениса Дроздова»;
- довіреність від 26 листопада 2020 року (т. 1 а.с.196);
- акти прийому передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 3/11-20 від 25 листопада 2020 року.
Відповідно до пункту 1.1 Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання протягом терміну дії цього Договору надавати Замовнику правову допомогу та інші юридичні послуги (надалі-послуги) згідно чинного законодавства України, а Замовник зобов'язується прийняти їх та оплатити.
Згідно із пунктом 3.1. Договору за надання послуг, передбачених цим Договором, Замовник зобов'язаний оплачувати Виконавцеві суму 1000,00 грн. на місяць без ПДВ. Пунктом 3.5. Договору передбачено, що надання послуг оформлюється відповідними Актами здачі-приймання послуг.
Згідно долучених до матеріалів справи Актів №1/12 від 11 січня 20201 року, №1/1 від 31 січня 2021 року, №1/2 від 26 лютого 2021 року слідує, що в період з 01.12.2020 року по 31.12.2020 року, з 01.01.2021 року по 31.01.2021 року, з 01.02.2021 по 26.02.2021 року Виконавець надав, а Замовник прийняв наступні послуги:
- надання правової допомоги у справі №380/10627/20 - ознайомлення зі справою (1 година), складення клопотання про усунення недоліків позовної заяви (1 година), подана до суду 04.12.2020 року, аналіз відзиву відповідача на позов, складення відповіді на відзив (2 години), подана до суду 06.01.2021 року - вартість 1000,00 грн. за місяць (незалежно від числа годин);
- надання правової допомоги у справі №380/10627/20 - підготовка проекту клопотання про заміну відповідача у справі (2 години), подане до суду 05.02.2021 року - вартість 1000,00 грн. за місяць (незалежно від числа годин);
- надання правової допомоги у справі №380/10627/20 - участь у судовому засіданні 09.02.2021 року (1 година), участь у судовому засіданні 25.02.2021 року (1 година), підготовка заяви про відшкодування судових витрат (0,5 години) - вартість 1000,00 грн. за місяць (незалежно від числа годин).
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. суд зазначає таке.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України.
Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, з аналізу статті 134 КАС України, випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в тому числі неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п'ятій цієї статті. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Відповідно до частин дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
З огляду на викладене, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходить зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), надання до суду доказів, які стосуються спірних правовідносин.
Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу (за Договором про надання правової допомоги № 3/11-20 від 25 листопада 2020 року) у розмірі 3000,00 грн. суд дійшов висновку, що такі витрати є співмірними по відношенню до складності справи та повністю відповідають обсягу виконаних представником позивача робіт (наданих послуг), а розмір заявлених витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Також суд погоджується доводами позивача про те, що норма статті 134 КАС України передбачає можливість здійснювати розподіл судових витрат на правничу допомогу адвоката, які підлягають сплаті, тобто, ще не сплачені стороною.
Правова позиція з цього питання викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, у якій суд заначив про те, що «КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
На переконання колегії суддів, зазначені норми (ст.ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб'єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з'явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб'єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб'єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції».
Суд також зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України».
Правова позиція з цього питання викладена Верховним Судом у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви представника позивача щодо стягнення судових витрат на правову допомогу за Договором про надання правової допомоги № 3/11-20 від 25 листопада 2020 року у розмірі 3000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
Позов - Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротек» (79040, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 359, ЄДРПОУ 23509930) до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 75, ЄДРПОУ 43995495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №0179345104 від 25.06.2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 75, ЄДРПОУ 43995495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротек» (79040, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 359, ЄДРПОУ 23509930) 7674,79 грн. сплаченого судового збору та 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Повне рішення складено 08.04.2021 року.
Суддя Клименко О.М.