справа № 380/245/21
05 квітня 2021 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач - ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (Відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 51871-13 від 19 червня 2017 року, винесене Головним управлінням ДПС у Львівській області;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00556824-1311-1306 від 23 квітня 2018 року, винесене Головним управлінням ДПС у Львівській області;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0035674-0420-1306 від 25 вересня 2020 року, винесене Головним управлінням ДПС у Львівській області.
- судові витрати стягнути з відповідача;
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями № 51871-13 від 19 червня 2017 року, № 00556824-1311-1306 від 23 квітня 2018 року та № 0035674-0420-1306 від 25 вересня 2020 року відповідач визначив йому суму податкового зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки щодо об'єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 . Проте, позивач не є власником зазначеного вище об'єкта нерухомого майна, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 50999693 від 28 грудня 2015 року та рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2015 року у справі № 463/4647/15-ц. Відтак, на думку позивача, відповідач безпідставно визначив йому податкове зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме квартири АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 51871-13 від 19 червня 2017 року, № 00556824-1311-1306 від 23 квітня 2018 року та № 0035674-0420-1306 від 25 вересня 2020 року є незаконними та їх належить скасувати.
Враховуючи викладене, просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач володіє нерухомістю, яка знаходиться за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 (66/100 частки). На підставі вищезгаданої інформації Головне управління ДФС (ДПС) у Львівській області винесло податкові повідомлення-рішення № 51871-13 від 19 червня 2017 року, № 00556824-1311-1306 від 23 квітня 2018 року та № 0035674-0420-1306 від 25 вересня 2020 року, якими визначено позивачу суму податкового зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у розмірі 2987,36 грн.
Таким чином, відповідач вважає, що діяв у межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачений законом. У зв'язку з вищевикладеним просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 15 січня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 11 лютого 2021 року в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
19 червня 2017 року Головне управління ДФС у Львівській області винесло податкове повідомлення-рішення № 51871-13, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України повідомило ОСОБА_1 про те, що йому визначено суму податкового зобов'язання за платежем: Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у розмірі 453,60 грн. за податковий період 2016 року (а.с.17).
23 квітня 2018 року Головне управління ДФС у Львівській області винесло податкове повідомлення-рішення № 0556824-1311-1306, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України повідомило ОСОБА_1 про те, що йому визначено суму податкового зобов'язання за платежем: Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у розмірі 965,58 грн. за податковий період 2017 року (а.с.18).
25 вересня 2020 року Головне управління ДПС у Львівській області винесло податкове повідомлення-рішення № 0035674-0420-1306, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України повідомило ОСОБА_1 про те, що йому визначено суму податкового зобов'язання за платежем: Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у розмірі 1568,18 грн. за податковий період 2019 року (а.с.19).
Відповідно до листа Головного управління ДПС у Львівській області № 42912/10/13-01-04-20-06 від 02 листопада 2020 року «Про надання відповіді»:
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 51871-13 від 19 червня 2017 року на суму 453,60 грн. було сформовано в автоматичному режимі засобами АІС «Податковий блок» по квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 23 квітня 2018 року № 0556824-1311-1306 на суму 965,58 грн. сформовано в автоматичному режимі засобами АІС «Податковий блок» по квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 25 вересня 2020 року № 0035674-0420-1306 на суму 1568,18 грн. сформовано в автоматичному режимі засобами АІС «Податковий блок» по квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Уважаючи податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС (ДПС) у Львівській області № 51871-13 від 19 червня 2017 року, № 00556824-1311-1306 від 23 квітня 2018 року та № 0035674-0420-1306 від 25 вересня 2020 року протиправними, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС (ДПС) у Львівській області № 51871-13 від 19 червня 2017 року, № 00556824-1311-1306 від 23 квітня 2018 року та № 0035674-0420-1306 від 25 вересня 2020 року, якими позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо об'єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 на загальну суму 2987,36 грн. за податкові періоди 2016, 2017, 2019 років.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Порядок нарахування, об'єкти оподаткування та порядок сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовані статтею 266 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно з підпунктом «а» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів.
Аналіз наведених норм права дає суду підстави дійти висновку, що платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є, зокрема, фізична особа, якій на праві власності належить об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості (об'єкт оподаткування), а базою оподаткування є загальна площа такого об'єкта житлової/нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Суд встановив, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями № 51871-13 від 19 червня 2017 року, № 00556824-1311-1306 від 23 квітня 2018 року та № 0035674-0420-1306 від 25 вересня 2020 року податковий орган визначив позивачу податкове зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо об'єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 на загальну суму 2987,36 грн. за податкові періоди 2016, 2017, 2019 років.
В той же час з наявного у матеріалах справи Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний № 50999693 від 28 грудня 2015 року (а.с.15) слідує, що власником об'єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 .
Вказана обставина підтверджується також рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2015 року у справі № 463/4647/15-ц, яким визнано за ОСОБА_2 в цілому право власності квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 107,4 кв.м.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, позивач не є власником об'єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 (об'єкта оподаткування), а тому, зважаючи на приписи підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України не може бути платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо цього об'єкта нерухомого майна.
За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідач протиправно визначив позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями № 51871-13 від 19 червня 2017 року, № 00556824-1311-1306 від 23 квітня 2018 року та № 0035674-0420-1306 від 25 вересня 2020 року податкове зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо об'єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 на загальну суму 2987,36 грн. за податкові періоди 2016, 2017, 2019 років.
У межах спірних правовідносин відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв не у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, а тому прийняті у результаті вчинення таких неправомірних дій податкові повідомлення-рішення № 51871-13 від 19 червня 2017 року, № 00556824-1311-1306 від 23 квітня 2018 року та № 0035674-0420-1306 від 25 вересня 2020 року належить визнати протиправними та скасувати.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС (ДПС) у Львівській області № 51871-13 від 19 червня 2017 року, № 00556824-1311-1306 від 23 квітня 2018 року та № 0035674-0420-1306 від 25 вересня 2020 року не відповідають критеріям, які визначені у пунктах першому, третьому, п'ятому, шостому частини другої статті 2 КАС України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
У позовній заяві представник позивача зазначає про те, що розрахунок судових витрат складається із суми сплаченого судового збору в розмірі 2522,40 грн., комісії банку у розмірі 51,48 грн. та витрат на правничу (правову) допомогу, які позивач очікує понести у зв'язку із розглядом цієї справи у розмірі 10000,00 грн. Просить ці судові витрати стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до квитанції № ПН29609 від 28 грудня 2020 року при поданні позовної заяви позивач сплатив судовий у збір у розмірі 2522,40 грн. Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 2522,40 грн.
Щодо стягнення з відповідача комісії банку з суми сплаченого позивачем судового збору у розмірі 51,48 грн. суд враховує таке.
Стаття 132 КАС України визначає види судових витрат.
Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Таким чином, оскільки комісія банку зі сплати судового збору не входить до складу судових витрат, то підстави для її стягнення з відповідача у суду відсутні.
Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд враховує таке.
Відповідно до пункту першого частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами першою, другою, четвертою статті 134 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивач не додав до матеріалів справи жодних доказів, які б підтверджували понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., а тому підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
Позов - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 51871-13 від 19 червня 2017 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 0556824-1311-1306 від 23 квітня 2018 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 0035674-0420-1306 від 25 вересня 2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, код ЄДРПОУ 43143039) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2522,40 грн. сплаченого судового збору, згідно квитанції № ПН29609 від 28 грудня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 09 квітня 2021 року.
Суддя Клименко О.М.