справа№380/7312/20
08 квітня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грень Н.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, -
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, як учаснику бойових дій та щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, як інваліду війни III групи.
- зобов'язати Галицький відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради нарахувати та виплатити мені - ОСОБА_2 , недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2016 - 2020 роки у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, як учаснику бойових дій, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги, та невиплачену грошову допомогу до 5 травня за 2019 і 2020 роки, як інваліду війни III групи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.07.2016 ОСОБА_1 , отримав статус учасника бойових дій. З 2019 року позивач отримав статус інваліда війни III групи. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.» Згідно із ч. 4 ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам 1 групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.» Позивач звертає увагу, що Законом України № 107-VI від 28.12.2007 внесені зміни до вказаних норм викладено їх у наступній редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Статтю 12 доповнено частиною згідно із Законом № 367-XIV від 25.12.98; в редакції Закону № 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № .10-рп/2008 від 22.05.2008». «Щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Статтю 13 доповнено частиною згідно із Законом № 367-XIV від 25.12.98; в редакції Закону № 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.20081» Не зважаючи нате, що зміни внесені Законом України № 107-VI від 28.12.2007 до ч. 4 ст. 12 та ч. 4 ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визнано неконституційною, районним органом соціального захисту не здійснено разової грошової допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та з 2019 року у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
При цьому, позивач стверджує, що законодавством не передбачено, що виплата щорічної грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни, передбаченої ч. 4 ст. 13, позбавляє їх права на отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня як учасникам бойових дій, передбаченої ч. 4 ст. 12. Зазначає, що йому здійснено виплати у розмірі 1200,00 грн у 2017 році, 1265,00 грн у 2018 році, 2950,00 грн у 2019 році та 3160,00 грн у 2020 році. Проте виходячи із розміру мінімальних пенсій за віком в період 2016 - 2020 років різниця між належними виплатами як учаснику бойових дій та як інваліду 3 групи і реально виплаченою сумою становить 74 371,00 грн.
Таким чином, не погоджуючись із діями відповідача щодо виплати одноразової грошової допомоги у зменшеному розмірі, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні. Обґрунтовуючи відзив, відповідач зазначив, що виплата щорічної разової грошової допомоги за період з 2016 по 2020 роки здійснювалась позивачеві відповідно до постанов Кабінету Міністрів України, які були чинними та не визнавалися неконституційними. Відповідач вказав, що нормативно-правовими актами Уряду встановлено фіксований розмір допомоги до 5 травня для певних категорій осіб. Акцентував увагу також на тому, що норми Бюджетного кодексу України прямо забороняють розпорядникам бюджетних коштів здійснювати будь-які виплати за рахунок бюджетних коштів у розмірі іншому, ніж той, що передбачений відповідними бюджетними асигнуваннями.
Окремо відповідач звертає увагу суду, що відповідно до ч. 2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач отримав щорічну разову грошову допомогу до 5 травня та Конституційним Судом України рішення прийнято 27 лютого 2020 року, а відтак до суду звернувся з порушенням терміну, передбаченого ч. 2 ст.122 КАС України.
Ухвалою судді від 11.09.2021 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 29.09.2020 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою від 18.11.2020 провадження у справі зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 440/2722/20 (Пз/9901/14/20).
Ухвалою від 16.02.2021 провадження у справі поновлено.
Надавши оцінку аргументам учасників справи, що наведені у позові та відзиві, а також дослідивши подані разом із заявами по суті справи докази, суд встановив наступне.
Позивач відноситься до категорії осіб, які в силу Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII мають право на пільги передбачені для учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки до Акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ№311538 від 20.08.2019 (а.с. 9-10) та копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 26.07.2016.
Не погоджуючись із розміром отриманої разової грошової допомоги до 5-го травня, позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив здійснити йому доплату відповідної допомоги за 2017-2020 роки.
Разом із тим, листом від 12.06.2020 відповідач повідомив позивача, що розмір виплаченої щорічної грошової допомоги до 5 травня визначено відповідно до діючого законодавства в межах, затверджених кошторисом асигнувань на зазначені виплати.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року (далі - Закон України №3551-XII).
Статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що громадянам, які належать до кількох категорій осіб згідно з цим Законом, виплачується одна допомога - у більшому розмірі. Таким чином доводи позивача про те, що законодавством не передбачено, те, що виплата щорічної грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни, передбаченої ч. 4 ст. 13, позбавляє їх права на отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня як учасникам бойових дій, передбаченої ч. 4 ст. 12, суд вважає необґрунтованими.
Відповідно до статті 13 Закону України №3551-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-XIV) щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України Про державний бюджет України на 2008 рік згадану вище норму права викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності 01 січня 2008 року) статтю 13 частину 5 Закону України № 3551-XII викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту "б" підпункту 2 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року.
В подальшому, Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: № 147 від 31 березня 2015 року, № 141 від 02 березня 2016 року, № 233 від 05 квітня 2017 року, № 170 від 14 березня 2018 року, № 237 від 20 березня 2019 року та № 112 від 19 лютого 2020 року, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
Так, допомога до 05 травня у періоди з 2016 - 2019 р., визначалась наступним чином:
- пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №141 від 02 березня 2016 року Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань встановлено, що розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, ґетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 920 гривень. Отже, виплата разової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у 2016 році встановлена у розмірі 920 гривень;
- пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2017 р. № 223 Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань встановлено, що розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1200 гривень. Отже, виплата разової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у 2017 році встановлена у розмірі 1200 гривень;
- пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №170 від 14 березня 2018 року Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань встановлено, що розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків 1 265 гривень . Отже, виплата разової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у 2018 році встановлена у розмірі 1 265 гривень;
- пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №237 від 20 березня 2019 року Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань встановлено, що розмір щорічної разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:I групи - 3850 гривень; II групи - 3400 гривень; III групи - 2950 гривень.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №112 від 19 лютого 2020 року (набрала чинності 25 лютого 2020 року) визначено розмір виплати разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи - 3160 гривень.
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, з 27 лютого 2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, з 27 лютого 2020 року застосовуються положення статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року № 367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня особам з інвалідністю 3-ї групи внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Відповідно до статті 28 частини 1 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 294-IX від 14 листопада 2019 року встановлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 грн.
Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни 3-ї групи у 2020 році становить 11466 грн. (1638 грн. х 7).
Разом із тим, оскільки разову грошову допомогу позивачу за 2020 рік виплачено у розмірі, меншому ніж передбачено статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд дійшов висновку про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі та, як наслідок, наявність підстав для задоволення адміністративного позову в цій частині, шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо виплати позивачу щорічної разової допомоги до 5-го травня у 2020 році в розмірі меншому, ніж сім мінімальних пенсій за віком та як наслідок зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми.
Визначаючись стосовно позовних вимог щодо невиплати у повному розмірі допомоги до 05 травня за період з 2016 -2019, суд виходить з наступного.
Правовий статус інвалідів війни/учасників бойових дій визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-ХІІ), який забезпечує створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Статтею 12, 13 Закону № 3551-ХІІ (в редакції чинній станом на 05.05. 2016 по 05.05.2019 р.) передбачалось, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій/особам із інвалідністю виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Так, підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено в наступній редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
У подальшому, зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
Пунктом 63 Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, згідно з яким норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Ця норма Закону № 79-VІІІ нечинною або неконституційною в період до 05.05.2019 не визнавалась.
Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.
Отже, положення щодо виплати разової допомоги до 05 травня у 2016-2019 р. застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення: державні програми соціальної допомоги (грошова допомога особам, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, та особам, яким надано тимчасовий захист; компенсації на медикаменти; програма протезування; програми і заходи із соціального захисту осіб з інвалідністю, у тому числі програми і заходи Фонду соціального захисту інвалідів; відшкодування збитків, заподіяних громадянам; заходи, пов'язані з поверненням в Україну кримськотатарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з України, та розміщенням іноземців і осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України; щорічна разова грошова допомога ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань; довічні державні стипендії; кошти, що передаються до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; програми соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інші види цільової грошової допомоги, встановлені законом).
Так, допомога до 05 травня у періоди з 2016 - 2019 р., визначалась наступним чином:
- пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №141 від 02 березня 2016 року "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" встановлено, що розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, ґетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 920 гривень. Отже, виплата разової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у 2016 році встановлена у розмірі 920 гривень;
- пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2017 р. № 223 "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" встановлено, що розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1200 гривень. Отже, виплата разової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у 2017 році встановлена у розмірі 1200 гривень;
- пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №170 від 14 березня 2018 року "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" встановлено, що розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків 1 265 гривень . Отже, виплата разової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у 2018 році встановлена у розмірі 1 265 гривень;
- пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №237 від 20 березня 2019 року "Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" встановлено, що розмір щорічної разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 3850 гривень; II групи - 3400 гривень; III групи - 2950 гривень.
Статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Із аналізу процитованих норм видно, що Кабінетом Міністрів України разова допомога до 5 травня учасникам бойових дій у 2016 встановлена у розмірі 920 грн., у 2017 - 1200 грн., у 2018 - 1265 грн., а особам з інвалідністю внаслідок війни 3 групи у 2019 - 2950 грн.
Так, відповідач при виплаті позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у 2016-2019 роках визначав її розмір саме із урахуванням норм вказаних вище постанов Кабінету Міністрів України.
Натомість позивач вважає, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 27.02.2020 (в справі 1 - 247/2018(3393/18)) дійшов висновку про неконституційність делегування повноважень Уряду визначати розмір допомоги в цілому. Тобто, рішення Конституційного Суду, на думку позивача, є застосовним і до виплат проведених в 2017-2019 роках. Тому, як наслідок, позивач просить провести йому доплату недоотриманої у цей період допомоги.
Однак суд не погоджується із доводами позивача виходячи із наступного.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Норма аналогічного змісту міститься у ч. 1 ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII.
Із аналізу вказаних приписів, суд робить висновок, що загальним є правило про втрату чинності законів які визнані неконституційними саме з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Проте, винятки із такого правила можуть бути встановлені у самому рішенні Конституційного Суду України.
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2000 року (вказана вище Справа № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.
Поняття прямої дії рішень Конституційного Суду у Законі не розкрито. Водночас у абз. 2 п. 2 рішення від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів, Конституційний Суд України зазначив, що принцип прямої дії у часі закону чи іншого нормативно-правового акту потрібно розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Необхідно зазначити, що такий принцип є гарантією стабільності суспільних відносин та забезпечення принципу юридичної визначеності. Оскільки, в іншому випадку усі суспільні відносини у яких було застосовано «неконституційний закон» підлягали б «ревізії». Тому, з огляду на відсутність у Рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2020 року вказівки на інше, суд вважає, що вказане Рішення слід застосовувати до правовідносин які виникли з дня його ухвалення.
Отже, встановлена у Рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2020 неконституційність закону, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду правовідносин із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності.
Враховуючи, що підпункт 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», яким розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного Кодексу України доповнено пунктом 26, був чинним на момент проведення позивачу виплат у 2016- 2019 роках, розмір оспорюваної допомоги відповідачем визначено правомірно.
Відтак, позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату допомоги до 5 травня за 2016 - 2019 роки задоволенню не підлягають.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік в розмірі меншому, ніж сім мінімальних пенсій за віком та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, із урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
В той же час, суд критично оцінює посилання представника відповідача на пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду, адже саме з відповіді Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики від 12.06.2020 позивач і дізнався про позицію відповідача щодо відсутності підстав для здійснення виплати грошової допомоги до 5 травня у розмірі іншому, ніж передбачено постановою Кабінету Міністрів України, що, власне, і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Прийняття Конституційним Судом вказаного рішення слугувало для позивача приводом для звернення до відповідача із заявою у якій ним висловлено прохання провести перерахунок та виплату оспорюваної у цій справі допомоги.
З огляду на викладене, шестимісячний строк звернення до суду слід обчислювати саме з моменту отримання позивачем відповіді відповідача, а не з моменту неправомірної виплати позивачу грошової допомоги у розмірі меншому, ніж встановлено законом, як вказує на це представник відповідача.
Згідно з вимогами частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для його відшкодування відповідно до частини першої статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо вимоги про стягнення з Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради витрат на професійну правничу допомогу, то така задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано жодних доказів понесення таких витрат.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
вирішив:
позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової допомоги до 5-го травня у 2020 році в розмірі меншому, ніж сім мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Галицький відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (79005, м. Львів, вул. Ференца Ліста, 5 ЄДРПОУ 26181358) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Грень Н.М.