Іменем України
09 квітня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/574/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О. В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
03 лютого 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
- визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 30 січня 2020 року, протиправною;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити компенсацію за неотримане речове майно, що належало ОСОБА_1 до видачі станом на 30 січня 2020 року, відповідно до довідки № 54 від 28.10.2020.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 31 січня 2017 року позивача було прийнято на військову службу за контрактом, наказ командира військової частини НОМЕР_2 № 24 від 31.01.2017, та з 10.05.2017 по 30.01.2020 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , наказ командира військової частини пп В 4680 № 94 від 10.05.2017 року та наказ № 27 командира військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2020. 01.07.2017 умовне найменування «військова частина пп НОМЕР_3 » змінено на умовне найменування «військова частина НОМЕР_1 »
Згідно довідки про грошове забезпечення, позивачу не було здійснено нарахування та виплату компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 30 січня 2020 року.
Позивач звертався до відповідача із відповідною заявою про надання довідки про вартість неотриманого речового майна, що належало йому до видачі на момент звільнення - 30 січня 2020 року та про виплату компенсації за неотримане речове майно під час проходження військової служби, однак згідно офіційної відповіді в/ч НОМЕР_1 за № 1515 вих. від 23.03.2020, випливає, що довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, видати не можливо, яке призводить до не можливості виплати компенсації за неотримане речове майно під час проходження військової служби.
22.12.2020 позивач подав відповідачу заяву про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордоної служби, Державної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно» від 16 березня 2016 року №178.
20.01.2020 позивач отримав від відповідача відповідь № 110 від 13.01.2021, в якій зазначено що рапорт в якому висловлено бажання про нарахування та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно перед звільненням з військової служби позивача подано не було, а відтак відповідний наказ не видавався… При цьому виключення зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків дозволяється лише зі згоди такого військовослужбовця. Позивачем не було використане таке право і під час звільнення з військової служби, та надав згоду на виключення зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків, чим фактично позбавив себе права на одержання компенсації вартості не отриманого речового майна в майбутньому.
Ухвалою судді від 08.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
03.03.2021 подано Військовою частиною НОМЕР_1 до суду відзив на позов (а.с.28-31), в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки грошова компенсація виплачується військовослужбовцям на підставі рапорту під час їх звільнення в запас або у відставку з правом носіння військової форми одягу за речове майно, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі, про що видається відповідний наказ командира військової частини НОМЕР_1 .
Отже, виключення зі списків особового складу військовослужбовця, звільненого з військової служби, можливе за умови здачі посади і як наслідок, проведення з ним усіх необхідних розрахунків по грошовому, продовольчому та речовому забезпеченню. При цьому, виключення військовослужбовця зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків дозволяється лише зі згоди такого військовослужбовця. В позовній заяві ОСОБА_1 відсутній рапорт, як підстави для видачі військовою частиною наказу про виплату компенсації за неотримане речове майно.
Відповідне звернення позивача до відповідача відбулось після виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , тобто позивач уже втратив статус військовослужбовця, та як наслідок втратив право на отримання відповідної грошової компенсації, що суперечить п. 3 Порядку №178.
Таким чином, причиною відмови у нарахуванні грошової компенсації за не отримане речове майно є відсутність рапорту позивача про бажання нарахувати та виплатити йому грошової компенсацій за неотримане речове майно перед звільненням з військової служби, що унеможливило видачу відповідного наказу командира військової частини НОМЕР_1 . За наведених обставин вважати дії військової частини НОМЕР_1 протиправними, не має підстав.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №27 від 30.01.2020 ОСОБА_1 звільнено з військової служби та виключено із списків особового складу частини 30.01.2020 (а. с. 35-65).
Компенсація за речове майно позивачу при звільненні не нараховувалася та не виплачувалася.
29 квітня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просив суд:
- визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , щодо невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 30 січня 2020 року, протиправною;
- визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 від 23 березня 2020 року за №1515 вих. про відмову в наданні довідки про вартість неотриманого речового майна, що належало ОСОБА_1 до видачі станом на 30 січня 2020 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 довідку про вартість неотриманого речового майна станом на 30 січня 2020 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести розрахунок за неотримане ОСОБА_1 речове майно станом на 30 січня 2020 року та виплатити компенсацію за неотримане речове майно, що належало ОСОБА_1 до видачі станом на 30 січня 2020 року.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови в наданні довідки про вартість неотриманого речового майна, що належало ОСОБА_1 до видачі станом на 30 січня 2020 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 підготувати та видати ОСОБА_1 довідку про вартість неотриманого речового майна, що належало ОСОБА_1 до видачі станом на 30 січня 2020 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду набрало законної сили 13.10.2020.
Під час розгляду адміністративної справи № 360/1768/20 судом встановлено, що 04.03.2020 позивач звернувся із запитом про видачу довідки про вартість речового майна, яке належить до видачі, однак відповідач листом від 23.03.2020 відмовив у видачі такої довідки, пославшись на відсутність вислуги у військовій частині більше ніж п'ять років, пропорційно часу, який минув з дня настання права на отримання речового майна.
Посилання відповідача на те, що перед звільненням зі служби позивач не подав відповідний рапорт про виплату компенсації, суд не вважає слушними, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що про свою забезпеченість речовим майном позивач дізнався 17.02.2020, коли отримав речовий атестат № 81, що об'єктивно позбавило його можливості подати рапорт у вказаний період.
Однак, вимоги позивача про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 провести розрахунок за неотримане ОСОБА_1 речове майно станом на 30 січня 2020 року та виплати компенсацію за неотримане речове майно, що належало йому до видачі станом на 30 січня 2020 року, суд вважає передчасними, оскільки виплата такої компенсації відбувається відповідно до вказаних вимог законодавства саме на підставі довідки про склад та вартість такого речового майна. А як встановлено судом, така довідка позивачу відповідачем не видавалася. Тому на час розгляду справи відсутні підстави для задоволення вимог в цій частині.
Частиною 4 ст. 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, дана процесуальна норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі №360/1768/20 відповідач надав позивачу оригінал довідки про вартість неотриманого речового майна №54 від 28.10.2020, яку відповідач отримав 25.11.2020 (а. с. 34).
22.12.2020 позивач подав відповідачу заяву про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордоної служби, Державної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно» від 16 березня 2016 року №178.
20.01.2021 позивач отримав відповідь відповідача № 110 від 13.01.2021, в якій зазначено що рапорт в якому висловлено бажання про нарахування та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно перед звільненням з військової служби позивача подано не було, а відтак відповідний наказ не видавався. При цьому виключення зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків дозволяється лише зі згоди такого військовослужбовця. Позивачем не було використане таке право і під час звільнення з військової служби, та надав згоду на виключення зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків, чим фактично позбавив себе права на одержання компенсації вартості не отриманого речового майна в майбутньому (а. с. 12-13).
Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом, за захистом своїх прав на соціальний захист.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає про таке.
Відповідно до ч.3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Частиною 1 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон №2011) передбачено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі - Порядок № 178) передбачає, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Пунктом 3 Порядку № 178 передбачено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Згідно п. 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (п. 5 Порядку).
З аналізу вищенаведеного суд дійшов висновку, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у позивача виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Як свідчать матеріали справи, позивача з 30.01.2020 виключено із списків особового складу Військової частини та всіх видів забезпечення, проте не було нараховано та виплачено компенсацію вартості неотриманого речового майна.
Так, застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Таким чином, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
У зв'язку з тим, що з позивачем не було проведено повного розрахунку, позивач звернувся до відповідача про виготовлення довідки про вартість не отриманого речового майна та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.
Пунктом 4 Порядку № 178 передбачено, що застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Як встановлено судом, на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі №360/1768/20 відповідач надав позивачу оригінал довідки про вартість неотриманого речового майна №54 від 28.10.2020, яку відповідач отримав 25.11.2020, але на заяву про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно позивач отримав відмову відповідача щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Факт невидачі речового майна сторонами, які беруть участь у справі не оскаржується.
Тому суд вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно
Згідно з ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно відповідно до довідки №54 від 28.10.2020.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 77, 78, 90, 139, 242-246, 250-251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 30 січня 2020 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у зв'язку зі звільненням з військової служби станом на 30 січня 2020 року, відповідно до довідки №54 від 28.10.2020.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Ірметова