Іменем України
08 квітня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1907/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О. розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - відповідач), в якому позивач просив суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області від 27.04.2020 щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугою років згідно з ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» та рішення Конституційного Суду України № 7-р (ІІ)/2019 від 13.12.2019 за заявою від 11.03.2020 на підставі довідки про заробітну плату прокуратури Луганської області від 11.03.2020 № 18-179вих-20;
- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області здійснити з 13.12.2019 року перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), виходячи з розрахунку 78% від суми місячної заробітної плати, в розмірі зазначеному у постанові Кабінету Міністрів України №657 від 30.08.2017 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», на підставі довідки про заробітну плату Прокуратури Луганської області від 11.03.2020 № 18-179вих-20, без обмеження її граничного розміру, та виплатити різницю з урахуванням раніше проведених виплат (арк.спр.1-12).
В обґрунтування позову зазначено, що з 05.03.1982 по 30.12.2010 позивач працювала в прокуратурі м. Первомайську Луганської області на різних посадах, з яких з 14.11.1988 по 30.12.2010 на посаді помічника та старшого помічника прокурора міста Первомайська Луганської області. У 2006 році позивачу у відповідності до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (редакція від 11.03.2002) було призначено пенсію за вислугою років, виходячи з розрахунку 78 відсотків від суми заробітної плати. Прокуратурою Луганської області позивачу була видана довідка №18-179 вих-20 від 11.03.2020, про розмір заробітної плати, згідно якої слідує, що її розмір дійсно значно був збільшений. Вказані обставини дали підстави 11.03.2020 звернутися до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області із заявою щодо перерахунку пенсії, виходячи з розрахунку її розміру 78 відсотків від суми місячної заробітної плати у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорських працівників, згідно довідки прокуратури Луганської області № №18-179 вих-20 від 11.03.2020. 11.05.2020 позивач отримала рішення УПФУ в Сєвєродонецьку Луганської області від 27.04.2020, яким було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії, з посиланням на те, що положення ч.18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, яка визначала умови та порядок перерахунку пенсії працівникам прокуратури у зв'язку з підвищенням заробітної плати, з дня набрання чинності Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ від 14.10.2014 з липня 2015 року втратила чинність. Вважаючи протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області від 27.04.2020 щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугою років згідно з ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» та рішення Конституційного Суду України № 7-р (ІІ)/2019 від 13.12.2019 за заявою від 11.03.2020 на підставі довідки про заробітну плату прокуратури Луганської області від 11.03.2020 № 18-179вих-20, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач до канцелярії суду через відділ діловодства та обліку звернення громадян 18.06.2020 за вхідним реєстраційним номером 23951/2020 надав відзив на позовну заяву від 17.06.2020 №1216-06-7/1420 (арк.спр.40-43), в якому заперечував проти задоволення позову та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідачем також надані письмові пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву (арк.спр.57-59).
Судом по справі вчинено наступні процесуальні дії:
- ухвалою суду від 19.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом сторін) (арк.спр.25-26);
- ухвалою суду від 18.06.2020 зупинено провадження у справі № 360/1907/20 до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 560/2120/20 (арк.спр.46-47);
- ухвалою суду від 08.04.2021 поновлено провадження у справі (арк.спр.57).
В судове засідання позивач не прибув, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, просив розглянути справу без його участі (арк.спр.56).
Відповідач в судове засідання не прибув, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи (арк.спр.54).
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта - частина дев'ята статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
З огляду на положення статті 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути адміністративну справу за відсутності представників сторін у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (арк.спр.14,15).
Позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугою років, що підтверджується пенсійним посвідченням Серії НОМЕР_2 від 01.06.2016 (арк.спр.16).
11.03.2020 за № 18-179вих-20 прокуратурою Луганської області відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р (ІІ) 2019 та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», позивачу видано довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, за нормами чинними на 06.09.2017 за відповідною (прирівняною) посадою старший помічник прокурора міста (арк.спр.17).
11.03.2020 позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області із заявою про перерахунок пенсії за вислугою років у зв'язку із підвищенням розміру посадового окладу на підставі довідки прокуратури Луганської області від 11.03.2020 за № 18-179вих-20 (арк.спр.35,зворотній бік арк.спр.35).
За результатами розгляду заяви позивача від 11.03.2020 відповідач прийняв рішення від 27.04.2020 №2737/2020, яким відмовив ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до ч.20 ст.86 Закону №1697 (арк.спр.18-19).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади пенсійного забезпечення працівників прокуратури встановлює Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VІІ), який набрав чинності з 15.07.2015.
Відповідно до частини 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ, в редакції Закону № 76-VIII від 28.12.2014, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, Рішенням Другого Сенату Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(II)/2019 (справа № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Конституційний Суд України у вказаному рішенні встановив, що:
частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VІІ зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.
Конституційний Суд України також дійшов висновку, що оспорюване положення Закону порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу і судову, призводить до порушення регулювання основ соціального захисту прокурорів, оскільки за його змістом регулювання порядку перерахунку призначеної пенсії працівникам прокуратури має здійснюватися актом Кабінету Міністрів України, а не законом України.
Частиною другою статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 №2136-VIII передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У Рішенні від 24.12.1997 № 8-зп у справі № 3/690-97 Конституційний Суд України зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
У Рішенні від 30.09.2010 № 20-рп/2010 у справі № 1-45/2010 за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 08.12.2004 № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення.
Таким чином, положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ зі змінами, якою передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №7-р(II)/2019 (справа №3-209/2018(2413/18, 2807/19), як це визначено статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», тобто з 13.12.2019.
Отже, з 13.12.2019 Закон №1697-VІІ не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.
Натомість, підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.
Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» затверджено у новій редакції схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, що призвело до підвищення заробітної плати прокурорських працівників.
Відтак, зазначена постанова, що набрала чинності 06.09.2017, є підставою для проведення перерахунку пенсії позивачу.
Суд зауважує, що дана постанова Уряду хоча й набрала чинності 06.09.2017, однак на позивача її положення поширюються лише з дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення №7-р(ІІ)/2019.
Так, за змістом довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій Прокуратури Луганської області від 11.03.2020 за № 18-179вих-20, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 657 від 30.08.2017, що є підставою для перерахунку пенсії, розмір заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за нормами, чинними на 06.09.2017, за відповідною (прирівняною) посадою старший помічник прокурора міста, з урахуванням усіх складових, становить 32418,40 грн (арк.спр.17).
Таким чином, суд приходить до висновку, що у позивача на підставі Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 у справі № 7-р(ІІ)2019 існувало на момент звернення до відповідача право на перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшенням розміру складових його заробітної плати.
На підставі наведеного та враховуючи, що протиправні дії відповідача полягали саме у прийнятті рішення, яке створює відповідні правові наслідки, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо відмови позивачу у перерахунку раніше призначеної пенсії у відповідності до довідки прокуратури Луганської області від 11.03.2020 за №18-179вих-20, оскільки з 13.12.2019 підстави для відмови в такому перерахунку були відсутні.
Щодо вимоги позивача про виплату пенсії, виходячи з розрахунку 78% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Луганської області від 11.03.2020 за №18-179вих-20, суд зазначає наступне.
Спір між позивачем та відповідачем виник з підстави відмови йому у здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури. Відповідно питання щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії є похідним і повинно вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.
Суд зазначає, що відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії з мотивів відсутності нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури.
Відтак, спору щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії на час звернення позивача у цій справі відсутній.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Аналогічна правова позиція висловлена у рішенні Верховного Суду від 14.09.2020 року за результатами розгляду зразкової справи № 560/2120/20.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії в розмірі 78% від загальної суми місячного заробітку слід відмовити.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже ефективним способом захисту порушених прав позивача у межах спірних правовідносин є зобов'язання відповідача здійснити з 12.12.2019 перерахунок та виплату раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII на підставі довідки прокуратури Луганської області від 11.03.2020 за №18-179вих-20, з урахуванням раніше проведених виплат.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідачем не доведено правомірності винесення ним оскаржуваного рішення.
Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
При розгляді даної справи відповідно до частини третьої статті 291 КАС України суд враховує правові висновки викладені Верховним Судом у рішенні від 14.09.2021 у зразковій справі №560/2120/20, оскільки дана справа є типовою по відношенню до зразкової.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією (арк.спр.3).
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до приписів статті 139 КАС України судовий збір у розмірі 420,40 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 27 квітня 2020 року №2737/2020, яким ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії призначеної за вислугу років за заявою від 11 березня 2020 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області (місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул.Шевченка, буд.9, код ЄДРПОУ 21792459) здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплату раніше призначеної ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії за вислугу років відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII на підставі довідки прокуратури Луганської області від 11 березня 2020 року за №18-179вих-20, з урахуванням раніше проведених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області (місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул.Шевченка, буд.9, код ЄДРПОУ 21792459) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляцій-ного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну час-тини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Суддя Є.О. Кисельова