08 квітня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/857/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №935250189172 від 14.01.2021р. про відмову в перерахунку пенсії у зв'язку із переходом з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника за нормами Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в зв'язку із недоцільністю на підставі заяви від 14.01.2021р. №354 ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити ОСОБА_1 із 14 січня 2021р. переведення пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника за нормами Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та призначити до виплати пенсію у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці годувальника ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , виплати провести з урахуванням отриманих сум.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.25).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та із 2003 року отримує пенсію за віком, призначену за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розмір якої станом на 14.01.2021 - 2918,76 грн. Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_2 , з яким перебувала у зареєстрованому шлюбі із 04.06.1985 року на його повному матеріальному утриманні. Зазначає, що ОСОБА_2 із листопада 2000 являвся суддею у відставці, будучи звільненим із посади судді апеляційного суду Кіровоградської області та перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 % заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді. За життя її чоловіка ОСОБА_2 , його щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області неодноразово перераховувалось. 14.01.2021 вона подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області заяву про переведення її пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника - чоловіка ОСОБА_2 . Проте, відповідачем прийнято рішення №935250189172 від 14.01.2021, згідно з яким відмовлено у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника через недоцільність, оскільки розрахований розмір пенсії у зв'язку із втратою годувальника є меншим, ніж пенсія за віком, яку отримує позивач. Вказане рішення, вважає, протиправним, оскільки на її думку, відповідачем порушено та обмежено її право на отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
Згідно наданого суду відзиву на позов (а.с.28-31), відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на необґрунтованість позовних вимог. Посилався на те, що у відповідності до ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку, виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Вказував, що умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника встановлені статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також зазначав, що вичерпний перелік видів пенсійних виплат, які можуть бути призначені за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі визначає стаття 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Отже, відповідач вважає, оскільки позивач звернулася за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника саме на підставі вказаного Закону, то розмір такої пенсії обчислюється виходячи з пенсії за віком померлого годувальника. Крім того, відповідач стверджує, що довічне грошове утримання судді не є видом пенсії у розумінні норм діючого законодавства, а виплата довічного грошового утримання нерозривно пов'язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, а відтак його розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, у випадку призначенні такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім'ї судді.
У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно ст.ст.257, 263 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Клопотань позивача та представника відповідача про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.
Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено та матеріалами адміністративної справи підтверджується, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу серія НОМЕР_1 (а.с.11).
Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує з 22.11.2003 року пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.65).
ОСОБА_2 був суддею у відставці, з листопада 2000 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначене відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (а.с.108).
Після смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10), його дружина ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсію у зв'язку з втратою годувальника (а.с.20).
Відповідачем прийнято рішення №935250189172 від 14.01.2021, згідно з яким відмовлено у перерахунку пенсії у зв'язку з переходом з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з недоцільністю (а.с.21).
В обґрунтування такої відмови відповідачем у даному рішенні зазначено, що у зв'язку з тим, що розрахунковий розмір пенсії у зв'язку із втратою годувальника станом на 14.01.2021 є меншим, ніж розмір пенсії за віком, який отримує заявниця (2820,11 грн.<2918,76 грн.), проводити перерахунок недоцільно.
Позивач, не погодившись з таким рішенням відповідача, звернулася до суду для захисту своїх прав та інтересів.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з частиною першою та третьою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також: у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також: бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий, від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, розроблено Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника встановлені статтею 36 Закону №1058-IV.
Відповідно до ч.1 ст.36 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону (п.1 ч.2 ст.36 Закону №1058-IV) .
Відповідно до абз.2 п.2 ч.3 ст.36 Закону №1058-IV члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Питання, пов'язані з обчисленням розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, унормовані статтею 37 Закону №1058-IV, якою передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Тобто, базовою величиною для визначення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону №1058-IV є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника. При цьому, суд зазначає, що чоловік позивачки не отримував пенсію за віком.
До того ж, питання, пов'язані з обчисленням розміру пенсії за віком унормовані статтями 25, 27, 28, 40 Закону №1058-IV.
Так, суд зауважує, що відповідач не заперечував права позивачки на призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника, однак, здійснивши розрахунок пенсії за віком померлого годувальника на підставі наведених вище правових норм Закону №1058-IV, а також поданих позивачкою документів, вказав, що 50 відсотків такої пенсії становитиме меншу суму за розмір пенсії, яку вже отримує позивачка.
Натомість, позивачка вважає, що пенсійний орган зобов'язаний перевести її пенсію за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника та призначити до виплати пенсію у розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці годувальника ОСОБА_2 , оскільки така виплата за своєю суттю та в розумінні законодавства є різновидом пенсії.
Однак, такі доводи позивачки засновані на неправильному розумінні статті 37 Закону №1058-IV, якою, як вже зазначалось вище, передбачено обчислення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, виходячи саме з розміру пенсії за віком.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з положеннями частини 1 статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно до статті 5 Закону №1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, окрім іншого, види пенсійних виплат.
Статтею 9 Закону №1058-IV визначено перелік видів пенсійних виплат, який є вичерпним.
Так частиною 1 вказаної статті передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Отже, з огляду на викладені норми, оскільки позивачка звернулась за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника саме на підставі Закону №1058-IV, розмір такої пенсії обчислюється виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника. Іншого цим Законом не передбачено.
Також, суд враховує, що питання пенсійного забезпечення членів сім'ї суддів, в тому числі, у випадку втрати годувальника, не було врегульовано ні Законом України «Про статус суддів» №2862-XII, ні Законом України “Про судоустрій і статус суддів” №2453-VI, ні Законом України “Про судоустрій і статус суддів” №1402-VIII.
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказував на неприпустимість встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.
При цьому, за приписами пункту 4 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Приписи наведеної правової норми необхідно застосовувати й у даному випадку, оскільки позивачка вже отримує пенсію відповідно до Закону №1058-IV, а тому переведення на інший вид пенсії, передбаченому цим же Законом, з одночасною зміною її розміру, за своєю суттю, є перерахунком пенсійної виплати й, до того ж, внаслідок цього її розмір зміниться у бік зменшення, що, у розумінні вказаних вище законодавчих приписів є неприпустимим і виключає можливість прийняття суб'єктом владних повноважень рішень або вчинення ним дій, які б звужували зміст та обсяг існуючих соціальних гарантій.
Довічне грошове утримання судді не є видом пенсії у розумінні норм діючого національного законодавства.
Так, призначення такої виплати передбачено нормами спеціального законодавства, яким, в контексті спірних правовідносин, є Закон України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
Відповідно до частини першою статті 142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142 Закону №1402-VIII).
З аналізу вказаних норм слідує, що до суб'єктів, які мають право на таке утримання, відносяться саме - судді.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.
Так, у рішенні від 08 червня 2016 року у справі № 4-рп/2016 Конституційний Суд України наголошував, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя.
У цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказував, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Відтак, виплата довічного грошового утримання нерозривно пов'язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, у випадку призначенні такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім'ї судді.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №592/7939/16-а, 09 жовтня 2020 року у справі №592/4761/17, від 19 березня 2021 року у справі №318/2128/15-а.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у ході розгляду справи відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, та судом встановлено, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, порушень прав позивача не допускав, що свідчить про відсутність підстав для задоволення даної позовної заяви.
Зважаючи на вимоги ст.139 КАС України, а також з урахуванням ухвалення рішення в інтересах відповідача, сума сплаченого позивачем судового збору відшкодуванню не підлягає. Про наявність інших судових витрат сторонами не повідомлено.
Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 242-246, 255, 287, 293, 295-297 КАС України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м.Кропивницький, вул. Соборна, 7а, ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина