09 квітня 2021 року справа №320/3363/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Козинської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Козинської селищної ради (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Козинської селищної ради від 01.11.2019 №24/18;
- зобов'язати Козинську селищну раду повторно розглянути заяву від 08.10.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0221 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - житлова та громадська забудова.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2020 відкрито провадження у справі №320/3363/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, витребувано докази у справі від сторін.
15 травня 2020 року на адресу суду на виконання вимог ухвали суду від 22.04.2020 від позивача надійшли витребувані докази, а також заява від 13.05.2020, в якій позивач просить суд допитати в якості свідка ОСОБА_2 , який є сусідом позивача, та який може зазначити про те, чи користується позивач спірною земельною ділянкою чи ні.
19 травня 2020 року на адресу суду від відповідача на виконання вимог ухвали суду від 22.04.2020 надійшов відзив на позовну заяву від 13.05.2020 разом із додатками.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 призначено судове засідання у справі на 04.06.2020. Витребувано докази у справі від відповідача. Викликано у судове засідання в якості свідка ОСОБА_2 .
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 судове засідання відкладено у зв'язку з неявкою сторін на 14.07.2020.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 судове засідання відкладено у зв'язку з клопотанням позивача на 15.09.2020.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 витребувано докази у справі від відповідача, відкладено судове засідання на 29.09.2020.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 повторно витребувано докази у справі від відповідача, відкладено судове засідання на 20.10.2020.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 у зв'язку з неявкою сторін по справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового розгляду справи, відкладено судове засідання на 10.11.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його матері - ОСОБА_3 , рішенням Козинської селищної ради від 11.10.2010 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0221 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства. Термін дії дозволу на той час становив один рік. Разом з тим, у зв'язку з хворобою нею даний термін було пропущено.
Позивач пояснює, що він та члени його родини користуються вищезазначеною земельною ділянкою не один десяток років. Він неодноразово звертався до відповідача із заявами про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі даної земельної ділянки у власність. Однак, йому протиправно було відмовлено у наданні такого дозволу.
Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що з 2010 року члени родини позивача дійсно отримували дозвіл на оформлення спірної земельної ділянки у власність в рамках безоплатної приватизації, проте протягом 10 років даним правом останні не скористались.
Козинською селищною радою рішенням від 23.07.2013 №1 «Про затвердження Детального плану території смт. Козин Обухівського району Київської області (частини населеного пункту)» було затверджено детальний план території смт. Козин (частини населеного пункту), у відповідності до якого спірна земельна ділянка була запроектована як землі житлової та громадської забудови. Таку земельну ділянку вирішено передати дошкільному навчальному закладу ясла-садок «Ялиночка» для будівництва другої черги дитячого садка (господарських та підсобних приміщень).
Відповідач стверджує, що враховуючи оформлення землекористування комунальним закладом та з метою недопущення нанесення позивачу збитків у вигляді витрачених коштів на землевпорядну документацію, сесією було відмовлено останньому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки.
У судове засідання, призначене на 10.11.2020, сторони не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.
При цьому, в матеріалах справи наявне клопотання представника позивача від 10.11.2020 про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з приписами частини третьої статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а також відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд прийшов до висновку здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Обухівським РВ ГУ МВС України в Київський області 18.01.1999 (а.с. 6).
Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого Пенсійним фондом України 27.02.2008, позивач має 2 групу інвалідності, причина інвалідності - загальне захворювання (а.с.7).
З матеріалів справи вбачається, що Козинська селищна рада на засіданні тридцять сьомої сесії V скликання рішенням від 11.10.2010 №15/47 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_3 на розроблення проекту відведення земельної ділянки» згідно з Конституцією України, ст. ст. 12, 96, 118, 123, 186 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26, ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» надала матері позивача дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,221 га (остаточний розмір земельної ділянки визначити за проектом), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства.
Строк дії даного рішення становить один рік з моменту його прийняття (пункт 5 рішення від 11.10.2010 №15/47) (а.с. 8).
Судом встановлено, що протягом встановленого строку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не подано на затвердження до відповідного органу.
14 червня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати йому дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки, у тих самих межах та у тій площі, які були раніше надані його матері, за видом цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства. До вказаної заяви позивачем додані копії паспорту громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, копія посвідчення інваліда 2 групи, а також графічні матеріали на земельну ділянку (а.с. 24).
Козинська селищна рада на засіданні сімдесят першої сесії VІІ скликання рішенням від 12.08.2019 №20/5 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 » згідно з Конституцією України, Земельним кодексом України, ст. ст. 26, 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відмовила позивачу у наданні дозволу на розробку проекту відведення бажаної земельної ділянки.
Підставою відмови у наданні такого дозволу зазначено те, що згідно з відомостей Державного земельного кадастру та Детального плану території смт. Козин 2013 року остання відноситься до земель під житлове будівництво і є категорією земель житлової та громадської забудови, у зв'язку з чим її відведення у власність для особистого селянського господарства є неможливим (а.с. 9).
08 жовтня 2019 року, після отримання рішення Козинської селищної ради від 12.08.2019 №20/5, позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення тієї самої земельної ділянки з цільовим призначенням для житлового будівництва (а.с. 10).
Разом з тим, Козинська селищна рада на засіданні сімдесят п'ятої сесії VІІ скликання рішенням від 01.11.2019 №24/18 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 » згідно з Конституцією України, ст. ст. 20, 118 Земельного кодексу України, ст. ст. 26, 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» знову відмовила позивачу у наданні дозволу на розробку проекту відведення бажаної земельної ділянки.
В рішенні зазначено, що бажаною земельною ділянкою було сформовано земельну ділянку комунальної власності по АДРЕСА_1 для будівництва другої черги Дитячого навчального закладу (ясла-садок) «Ялиночка».
Крім того, відповідач звернув увагу на недоцільність відведення земельної ділянки у власність, про надання дозволу на відведення якої просить заявник, з огляду на ініціювання Козинською селищною радою процедури вилучення для суспільних потреб сусідніх земельних ділянок, що перебувають у власності громадян, в тому числі і родичів заявника (а.с. 11).
Не погоджуючись з правомірністю прийняття спірного рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом «б» частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, серед іншого, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Частиною другою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з частиною третьою статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина четверта статті 116 Земельного кодексу України).
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено статтею 118 Земельного кодексу України.
Так, відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Відповідно до частини восьмої статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Згідно з частиною дев'ятою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Таким чином, частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, підставою для відмови позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою слугувала та обставина, що бажана до відведення земельна ділянка відводиться для будівництва другої черги Дитячого навчального закладу (ясла-садок) «Ялиночка».
Судом встановлено, що після прийняття вищезазначеного рішення, Козинською селищною радою на засіданні вісімдесят п'ятої сесії VІІ скликання було ухвалено рішення від 14.05.2020 №30 «Про надання дозволу Дошкільному навчальному закладу (ясла-садок) комбінованого типу «Ялиночка» на складання технічної документації із землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки для обслуговування дитячого садка», яким сесія відповідно до Конституції України, ст. ст. 92, 123 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26, ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» надала дозвіл Дошкільному навчальному закладу (ясла-садок) комбінованого типу «Ялиночка» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування орієнтовною площею 0,0450 га для будівництва та обслуговування приміщення дитячого садка, яка розташована за адресою: Київська область. Обухівський район, смт. Козин, вул. Садова за рахунок земель комунальної власності (а.с. 56).
В подальшому, Товариством з обмеженою відповідальністю «Кадастровий квартал» було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Козинської селищної ради у постійне користування Дошкільному навчальному закладу (ясла-садок) комбінованого типу «Ялиночка» для обслуговування та будівництва та обслуговування приміщення дитячого садка, яка розташована за адресою: смт. Козин, вул. Садова, Обухівського району Київської області (а.с. 112-157).
Отже, фактично позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв'язку із намірами відповідача оформити та використовувати бажану земельну ділянку для будівництва та обслуговування приміщення дитячого садка.
При цьому, суд враховує те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність чи користування. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є лише стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку.
Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №826/5735/16.
За таких обставин суд дійшов висновку, що зазначені відповідачем підстави відмови не відповідають тим, які визначені частиною сьомою статті 118 ЗК України. Цей перелік є вичерпним. Наміри узаконити виділення земельної ділянки комунальним закладом не є підставою для відмови особі у реалізації гарантованого Конституцією права на землю.
До того ж судом встановлено, що спірна земельна ділянка розташована біля житлового будинку позивача. Позивачем здійснювалось користування даною земельною ділянкою довгий час.
Судом встановлено, що матір позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , подарувала позивачу ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними побудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування житлового будинку від 04.06.2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М.В., зареєстровано в реєстрі за №1630. Зазначений вище житловий будинок загальною площею 50,8 кв.м., житловою площею 26,9 кв.м., що слідує з п.3 даного договору. У пункті 5 договору вказано, що вищезгаданий житловий будинок знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,1404 га, кадастровий номер 3223155400:05:062:0149, яка відчужується разом з ним (а.с.67-68).
Право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за позивачем 04.06.2020, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.06.2020 №211470399 (а.с.69).
Судом встановлено, що матір позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , подарувала позивачу ОСОБА_1 земельну ділянку, розташовану на території: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування земельної ділянки від 04.06.2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М.В., зареєстровано в реєстрі за №1634. Згідно з п.2 даного договору розмір земельної ділянки, що є предметом цього договору загальною площею 0,0096 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3223155400:05:062:0150 (а.с.70-72).
Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:062:0150 зареєстровано за позивачем 04.06.2020, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.06.2020 №211472231 (а.с.73).
Також судом встановлено, що матір позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , подарувала позивачу ОСОБА_1 земельну ділянку, розташовану на території: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування земельної ділянки від 04.06.2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М.В., зареєстровано в реєстрі за №1632. Згідно з п.2 даного договору розмір земельної ділянки, що є предметом цього договору загальною площею 0,1404 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3223155400:05:062:0149 (а.с.74-75).
Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:062:0149 зареєстровано за позивачем 04.06.2020, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.06.2020 №211471600 (а.с.76).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла, про що свідчить копія свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_3 , виданого 10.06.2020, оригінал якого оглянутий судом у судовому засіданні (а.с.93).
З приводу вказаних вище обставин, в судовому засіданні 29.09.2020 була допитана як свідок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є сусідкою позивача. Свідок ОСОБА_5 вказала, що проживає з 1993 року постійно у смт. Козині у будинку, який раніше належав її матері. На даний час мати померла, а частина будинку тепер належить їй. Свідок пояснила, що ОСОБА_1 є її сусідом, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначила, що вона дружила з матір'ю позивача, а тому знає останнього з дня його народження. Свідок ОСОБА_5 повідомила суду про те, що сім'я позивача користувалася лугом поруч зі своїм городом, зокрема косила траву для годування тварин. Він не огороджений, однак всі знали, що цим лугом користується саме сім'я ОСОБА_3 та питали в них дозволу.
Таким чином, відповідач не довів суду правомірності своєї відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв'язку з чим рішення Козинської селищної ради від 01.11.2019 №24/18 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 » підлягає скасуванню як протиправне. З огляду на це позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Козинську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.10.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0221 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - житлова та громадська забудова, суд зазначає таке.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, але можливість обрати з двох або більш альтернатив, кожна з яких є законною. У разі, коли законом передбачено єдиний можливий варіант поведінки адміністративного органу, але він діє в іншій спосіб, аніж той, що передбачено законом, мова про дискрецію не йде, в такому випадку порушено принцип законності як складової принципу Верховенства права. Слід зауважити, що межі судового контролю за рішеннями та діями адміністративного органу дозволяють оцінити їх за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України, у тому числі у розрізі висвітленої проблематики.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Практика Європейського суду з прав людини підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» №30985/96).
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас згідно з пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
З урахуванням тієї обставини, що оскаржуване рішення не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов'язати Козинську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.10.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0221 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - житлова та громадська забудова та прийняти рішення у порядку, визначеному законодавством.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача, не надав.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач в силу приписів статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, суду не надано, судові витрати розподілу та стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Козинської селищної ради від 01.11.2019 №24/18 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ».
3. Зобов'язати Козинську селищну раду (ідентифікаційний код: 04362697; місцезнаходження: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Партизанська, буд. 2) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) від 08.10.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0221 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - житлова та громадська забудова та прийняти рішення у порядку, визначеному законодавством.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено та підписано - 09.04.2021 р.
Суддя Кушнова А.О.