ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"01" лютого 2021 р. справа № 809/281/17
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Остап'юк С.В., судді: Гундяк В.Д., Скільський І.І.,
за участю секретаря Баточенко О.-А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про скасування наказу №29-о від 12.01.2017, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
10 лютого 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України, в якому просив скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 12 січня 2017 року № 29-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновити його на посаді начальника відділу внутрішньої безпеки ГУ ДФС в Івано-Франківській області, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 13 січня 2017 року по день поновлення на роботі.
В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав на протиправність наказу від 12 січня 2017 року № 29-о про звільнення його посади начальника відділу внутрішньої безпеки Головного управління ДФС в Івано-Франківській області та з податкової міліції Державної фіскальної служби України у запас (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 підпунктом "а" (за віком) з 13 січня 2017 року, підставою для винесення якого є протокол засідання атестаційної комісії Головного управління внутрішньої безпеки ДФС від 12 січня 2017 року № 12/99-99-22-06-39.
Позивач вказує на те, що чинним законодавством не передбачено необхідність проведення атестації у зв'язку зі звільненням зі служби за віком. Крім того його не було ознайомлено з висновком атестаційної комісії. Звільнення особи зі служби за віком можливе лише за її бажанням у разі подання відповідного рапорту, дії ж позивача були спрямовані на продовження служби, бажання звільнитись зі служби він не виявляв.
Звільнення зі служби за віком відбулося 12 січня 2017 року тобто на наступний день після поновлення його 11 січня 2017 року на службі на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року у справі № 826/1993/13-а та постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року у справі № 809/867/16. Про винесення наказу про звільнення за віком позивач дізнався тільки отримавши інформацію про це засобами поштового зв'язку. Трудову книжку відповідач йому не видає.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, залишеною ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року, позов задоволено повністю. Скасовано наказ Державної фіскальної служби від 12 січня 2017 року № 29-о «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено його на посаді начальника відділу внутрішньої безпеки Головного управління ДФС в Івано-Франківській області з 13 січня 2017 року.
Зобов'язано Державну фіскальну службу України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 січня 2017 року до дня ухвалення рішення суду відповідно до Порядку обчислення середньої плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, постановою від 22.01.2020, за наслідками касаційного перегляду судових рішень судів першої та апеляційної інстанції ухвалених в цій справі такі рішення скасував, а справу направив на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Верховний Суд скасував судові рішення, з направленням даної справи на новий судовий розгляд з тих мотивів, що судами першої та апеляційної інстанцій в порушення норм процесуального права не досліджено та не надано правову оцінку наявним у справі доказам, що стосуються суті спору, а також не надано оцінки доводам щодо застосування до спірних правовідносин норми Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (в редакції, чинній станом на 28 жовтня 2015 року, далі - Положення № 114) в частині визначення граничного віку перебування на службі в Державній фіскальній службі, наслідки досягнення особою граничного віку перебування на такій службі, можливість залишення особи на службі понад граничний вік, що є порушенням норм матеріального права. Верховний Суд вказав, що дані обставини є визначальними для правильного вирішення спору.
У відповідності до частини 5 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
03.02.2020 адміністративна справа надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, а справу призначено до судового розгляду.
Під час перебігу строку розгляду даної справи постановою Кабінету Міністрів України за №211 від 11.03.2020 з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19 установлено з 12.03.2020 на усій території України карантин.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-ІХ від 30.03.2020 доповнено пунктом 3 розділу VI Кодексу адміністративного судочинства України.
Вказаною нормою передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Процесуальні строки в даній справі продовжені в силу дії пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 № 731-IX пункт 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України виклав в новій редакції, яка передбачає, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Окрім того, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 № 731-IX встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Внаслідок чого, судом продовжено її розгляд.
Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів встановила таке.
На виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року у справі № 826/1993/13-а та постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року у справі № 809/867/16 ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника відділу внутрішньої безпеки Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, про що видано відповідний наказ від 11 січня 2017 року № 20-о. З цим наказом ОСОБА_1 ознайомлено 12 січня 2017 року.
В цей же день, 12.01.2017 атестаційною комісією Головного управління внутрішньої безпеки ДФС (протокол №12/99-99-22-06-39 від 12.01.2017) розглянуто питання подальшого проходження служби в податковій міліції ДФС підполковника податкової міліції ОСОБА_1 , поновленого на посаді начальника відділу внутрішньої безпеки Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (а.с.37-39).
Розглядом вказаного питання встановлено, що станом на 11.01.2017, тобто на момент поновлення позивача згідно з судовим рішенням на посаді начальника відділу внутрішньої безпеки Головного управління ДФС в Івано-Франківській області з 07.02.2012, ОСОБА_1 досяг 51 року та проходить службу в податковій міліції понад встановлений законодавством граничний вік, що суперечить пункту 7 розділу 1 Положення №114.
За наслідками розгляду атестаційна комісія ухвалила звільнити полковника податкової міліції ОСОБА_1 , начальника відділу внутрішньої безпеки Головного управління ДФС в Івано-Франківській області за підпунктом «а» пункту 64 Положення №114.
Наказом Державної фіскальної служби України від 12 січня 2017 року № 29-о ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу внутрішньої безпеки Головного управління ДФС в Івано-Франківській області та зі служби в податковій міліції Державної фіскальної служби України у запас (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 підпункту "а" (за віком) 13 січня 2017 року. Із даним наказом позивач був ознайомлений шляхом направлення його копії засобами поштового зв'язку.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, колегія суддів зазначає, що регулюють та підлягають застосуванню до цих правовідносин такі норми права.
Постановою Кабінетів Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236 затверджено Положення про Державну фіскальну службу України (в редакції чинній станом на 23 серпня 2016 року, далі - Положення № 236)
Відповідно до пункту 1 Положення № 236 Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.
ДФС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (пункт 2 Положення № 236).
Станом на час виникнення спірних правовідносин порядок проходження служби в податковій поліції визначався статтею 353 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на 01 січня 2017 року, далі - Податковий кодекс України), відповідно до частини 1 якої особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Особливості проходження служби в органах внутрішніх справ визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (в редакції, чинній станом на 28 жовтня 2015 року) особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
Відповідно до пункту 5 Положення № 114 особи рядового і молодшого начальницького складу в органах внутрішніх справ перебувають: чоловіки - до 45-річного віку, жінки - до 40-річного віку. При необхідності та за згодою цих осіб, за умови їх придатності до служби, строк служби може бути продовжено їм до п'яти років начальниками, яким надано право призначати на посади рядового і молодшого начальницького складу.
За змістом пункту 7 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, залежно від присвоєних їм спеціальних звань, перебувають на службі в органах внутрішніх справ до такого віку: особи середнього і старшого начальницького складу, за винятком полковників міліції та полковників внутрішньої служби - 45 років; полковники міліції та полковники внутрішньої служби - 50 років генерал-майори міліції, генерал-майори внутрішньої служби, генерал-лейтенанти міліції та генерал-лейтенанти внутрішньої служби - 55 років генерал-полковники внутрішньої служби - 60 років.
Пунктом 64 Положення № 114 визначено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), зокрема, за віком - при досягненні віку, встановленого для них пунктом 7 цього Положення.
Крім того, за віком можуть бути звільнені особи середнього начальницького складу, які мають вислугу 20 і більше років (у пільговому обчисленні), і яким до досягнення встановленого віку перебування на службі залишилося 3 роки і менше, а за їх бажанням при досягненні цього віку - незалежно від наявності вислуги років.
Підпунктом 1 пункту 8 Положення № 114 визначено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, які досягли встановленого для них пунктом 7 цього Положення віку, підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік або у відставку.
При необхідності на службі в органах внутрішніх справ можуть бути залишені на строк до п'яти років: особи середнього і старшого начальницького складу до полковника міліції та полковника внутрішньої служби включно - начальниками, яким надано право призначати їх на посаду; генерал-майори міліції, генерал-майори внутрішньої служби, генерал-лейтенанти міліції, генерал-лейтенанти внутрішньої служби - Міністром внутрішніх справ; генерал-полковники внутрішньої служби - Кабінетом Міністрів (підпункт 2 пункт 8 Положення № 114).
У виняткових випадках особам середнього, старшого або вищого начальницького складу строк служби в органах внутрішніх справ може бути продовжено, з урахуванням стану здоров'я, в такому ж порядку повторно до 5 років, а окремим із них, які мають вчену ступінь або вчене звання, - до 10 років. Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, залишені на службі в органах внутрішніх справ понад граничний вік перебування на службі, можуть бути звільнені в запас Збройних Сил або у відставку до закінчення строку, на який вони були залишені на службі (пункт 64 Положення № 114).
Пунктом 68 Положення № 114 визначено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
Відповідно до підпункту 12 пункту 11 Положення № 236 повноваження щодо прийняття на роботу та звільнення з роботи працівників ДФС, здійснює голова ДФС у передбаченому законодавством порядку.
Як наслідок, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Положення №114 в частині визначення граничного віку перебування на службі в Державній фіскальній службі позивача, відповідно до положень яких станом на момент звільнення 12.01.2017 позивач проходив службу в органах податкової міліції за межами визначеного граничного віку перебування на службі.
Наслідком досягнення позивачем граничного віку перебування на такій службі є звільнення в запас з постановкою на військовий облік або у відставку.
Перебіг шести років з моменту досягнення позивачем граничного віку перебування на службі на момент звільнення, виключає можливість залишення його на службі понад граничний вік, оскільки перевищує п'ятирічний строк служби, на який він може бути продовжено.
Як наслідок, колегія суддів дійшла висновку про дотримання норм Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 при звільненні позивача з посади начальника відділу внутрішньої безпеки Головного управління ДФС в Івано-Франківській області та зі служби в податковій міліції Державної фіскальної служби України у запас (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 підпункту "а" (за віком) 13 січня 2017 року.
Доводи позивача про неналежність його повідомлення про звільнення, а також порушення ухилення відповідачем від обов'язку видати належно оформленої трудової книжки спростовані дослідженими в судовому засіданні доказами (а.с.32-34).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача необґрунтовані, а в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, місто Київ-53, 04655, код ЄДРПОУ 39292197) про скасування наказу №29-о від 12.01.2017, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовити.< Текст >
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головуючий суддя Остап'юк С.В.
Суддя Гундяк В.Д.
Суддя Скільський І.І.
Рішення складене в повному обсязі 22.03.2021