З ПИТАНЬ ВИЗНАННЯ ДІЙ ПРОТИПРАВНИМИ, ВЧИНЕНИХ СУБ'ЄКТОМ ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ НА ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ СУДУ
09 квітня 2021 року Справа № 280/5087/19 м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
21.10.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, у якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не включення до складу грошового забезпечення позивача, з якого призначається пенсія, додаткових видів грошового забезпечення, а саме: надбавки за виконання особливо важливих завдань, надбавки за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, індексації грошового забезпечення та премії, які були нараховані за 24 місяці перед звільненням та з яких утримувався та був сплачений єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 09.09.2019 перерахунок та виплату пенсії позивачу, з урахуванням листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.09.2019 №563/ф та довідки від 08.08.2019 №291/ф про розмір додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.01.2018 з включенням до складу грошового забезпечення позивача, з якого призначається пенсія, додаткових видів грошового забезпечення, а саме: надбавки за виконання особливо важливих завдань, надбавки за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, індексації грошового забезпечення та премії, які були нараховані за 24 місяці перед звільненням та з яких утримувався та був сплачений єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.12.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення у справі набрало законної вили 17.03.2020.
01.04.2021 до суду надійшла заява позивача про визнання дій протиправними, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем, на виконання рішення суду (вх. № 18885), в якій позивач просить:
1) поновити строк на звернення до суду із заявою про визнання протиправними дій. вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду;
2) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 доплати згідно з рішенням суду за період з 01.01.2020 по 01.06.2020 у розмірі 24 209,84 грн. на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.12.2019 по справі № 280/5087/19;
3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомити Запорізький окружний адміністративний суд про вжиті заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, у визначений законодавством строк.
Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Як зазначено у ч.4 ст.383 КАС України, заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Згідно з ч.5 ст.383 КАС України, у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу (ч.6 ст.383 КАС України).
Враховуючи зміст заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльність, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду та документів доданих до неї суд вважає за можливе поновити строк подачі даної заяви до суду.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно ч.1 ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно з положеннями ч. 1, ч. 6 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
З системного аналізу вищезазначених норм, суд вказує, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України можливо у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання судового рішення у справі №280/5087/19 органом Пенсійного фонду здійснено донарахування на користь позивача коштів в розмірі 19650,85 грн., за період з 01.09.2019 по 01.01.2020, які на даний час залишаються не виплаченими.
У спірному випадку заявник фактично не погоджується з невиплатою йому нарахованих сум пенсії, як наслідок вказує на протиправні дії ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо відмови у здійсненні виплати донарахованих сум на виконання рішення у справі.
Відповідно до приписів статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Отже, є обґрунтованими доводи відповідача про те, що кошти належні до виплати позивачу відшкодовуються за рахунок Державного бюджету України, а не коштів Пенсійного фонду України, оскільки кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України (лист ПФУ від 17.09.2020 № 8296-7556/П-02/8-0800/20).
Суд зазначає, що під час формування Бюджету України на 2020 рік, постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 «Про питання погашення заборгованості пенсійних виплат за рішенням суду» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №788) була чинною та підлягала обов'язковому застосуванню пенсійними органами. Після винесення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі № 640/5248/19, якою визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови КМУ від 22.08.2018 №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», відповідні зміни до бюджету не вносились.
Суд зазначає, що Постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 №20-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 22.10.2018 за №1189/3264, затверджено Порядок ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, що визначає процедуру функціонування реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. В реєстрі обліковуються рішення, що набрали законної сили та видані після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 та підпункту 2 пункту 2.2 розділу II Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України Про затвердження положень про територіальні органи Пенсійного фонду України та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, основним завданням управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі висування пенсій та виплати пенсій, щомісячного довічного утримання судцям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між зонами (містами). Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань планує у відповідному регіоні доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду.
Повноваження Пенсійного фонду України, як виконавця бюджетних програм, визначаються перш за все ст.23 цього Кодексу, а саме: будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Згідно з п.20 та 29 ч.1 ст.116 Бюджетного кодексу України, взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Також суд зазначає, що Верховний Суд України неодноразово приходив до висновку (справи № 21-66а14, № 21-199а15, №21-1044а15, №21-2630а15, №21-5118а15, №804/5081/13-а), що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат.
Враховуючи вчинені відповідачем дії, спрямовані на фактичне виконання рішення по справі №280/5087/19, суд приходить до висновку про відсутність протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача в межах справи №280/5087/19.
Суд зазначає, що за відсутності необхідного бюджетного фінансування, застосування заходів передбачених статтею 249 КАС України, у будь-якому випадку не призведе до досягнення завдань для досягнення яких законодавцем запроваджено статтю 383 КАС України, оскільки не буде сприяти виконанню судового рішення.
Окрема ухвала має на меті зобов'язати особи вчинити дії, яка вона безпідставно та всупереч вимог закону або суду не вчиняє, проте в даному випадку відповідач вчинив залежні від нього дії спрямовані на виконання судового рішення.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви та відсутність підстав для винесення ухвали в порядку, передбаченому статтею 249 КАС України.
З огляду на викладе, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.241-243, 248, 383 КАС України суд,
Поновити ОСОБА_1 строк подачі заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльність, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі №280/5087/19, - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.251, 256, 295 КАС України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.251, 295 КАС України.
Суддя Ю.В.Калашник