06 квітня 2021 року (12 год. 35 хв.)Справа № 280/9716/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., за участю секретаря судового засідання Лузан К.Ю., представника позивача - Будовської Н.В., представника відповідача - Лактіонової О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,
30.12.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» (далі - позивач або ТОВ «Технохімреагент») до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якій позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000351/2 від 29.12.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Технохімреагент» надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними, у зв'язку із чим, відповідачем неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000351/2 від 29.12.2020, а тому просить скасувати спірне рішення відповідача.
Ухвалою суду від 18.01.2021 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 16.02.2021.
02.02.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 6449), в якому останній зазначає, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару у митниці були наявні сумніви, що заявлена митна вартість товарів ґрунтується на «дійсній вартості» та, відповідно, що надані до митного оформлення документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Так, митницею було запропоновано декларанту надати додаткові документи відповідно до ч. 3 та ч. 6 ст. 53 МК України. Однак, декларант відмовився від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість згідно ст. 53 МК України. До закінчення митного оформлення, документи в повному обсязі відповідно до норм ст. 53 МК України, що підтверджують митну вартість товарів, декларантом не надано. Митна вартість може бути визнана за умови надання документів до митного оформлення в повному обсязі. При прийнятті оскаржуваного рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, митниця діяла згідно норм ст. 256, ч.6 ст. 54, ст. 55 МК України та наказу від 30.05.2012 № 631. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
16.02.2021 розгляд справи відкладено до 11.03.2021.
11.03.2021 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 11.03.2021.
11.03.2021 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 06.04.2021.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.
Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 06.04.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
28.12.2020 декларантом ТОВ «Технохімреагент» до митного контролю та митного оформлення надіслано засобами електронного зв'язку електронну митну декларацію, якій присвоєно № UA110230/2020/028634, на товари (що зазначені в гр. 31 ЕМД):
№ 1 «Органічні сполуки, що містять функціональну нітрильну групу (являють собою сполуки вуглекислоти): DBNPA 99%- 4000кг, 2,2-Dibromo-3- Nіtrilopropionamide (2,2-Дібромо-3- Нітрілопропіонамід) 99%, Cas. № 10222-01-2, партія № 2009251043...»,
№ 2 «НЕDР (Hydroxy Ethylidene-1,1-Diphosphonic Acid) 90%/ 1-гідроксіетіліден-1,1-діфосфонова кислота) 90%- 4000кг, Cas№2809-21-4, Партія № 2010201013...»,
№ 3 «AA/AMPS 43%: Acrylic acid 2- acrylamido-2- methylpropane Sulfonic Acid Copolymer сополімер акрилової кислоти і 2-акріламідо-2-метілпропан сульфонової кислоти АК/АМПС 43% -2000кг.Акриловий полімер у первинних формах, Cas № 40623-75-4,. Партія № 2010201010... Polyacrylic асі (РАА) 50%, поліакрилова кислота 50%- 3000кг Cas № 9003-01-4, прозора рідина жовтого кольору. Партія № 2010201011...»,
№ 4 «2-Phosphonobutane-1,2,4-Tricarboxylic Acid (PBTCA) 50% - 5000кг, (2-Фосфонобутан-1,2,4- Трікарбоксилова кислота) 50%, Cas № 37971-36-1, партія №2009291189...». Виробник: Shandong Taihe Water Treatment Technologies Co.,Ltd. Країна виробництва CN (Китай). Торгівельна марка: ТНWATER.
Декларантом заявлена митна вартість товару у розмірі 19680,00 дол. США. Митна вартість товару була визначена позивачем виходячи з ціни контракту, тобто за основним методом, що передбачений ст. 58 Митного кодексу України.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано копії наступних документів: сертифікати аналізу від 20.10.2020 б/н, від 29.09.2020 б/н, від 25.09.2020 б/н на товари HEDP, AA/AMPS, РАА, PBTCA, DBNPA; пакувальний лист від 19.10.2020 б/н; проформа інвойс від 22.09.2020 № SC320092203; комерційний інвойс від 19.10.2020 № F20101907; коносамент (bill of lading) від 25.10.2020 № ZIMUQIN5205471А; автомобільна транспортна накладна CMR від 25.12.2020 № 7232/1; платіжний банківський документ від 24.11.2020 № TF08686C60201124; рахунок на оплату за морський фрахт від 24.12.2020 № 46443; Акт надання послуг від 24.12.2020 № 2876; довідка про транспортні витрати від 24.12.2020 № 892/01-20; прайс-лист від 08.09.2020 б/н; калькуляції від 10.09.2020 б/н на товари; додаткова угода від 20.10.2020 № 22444; замовлення від 08.09.2020 №2009101; комерційна пропозиція від 08.09.2020 б/н; контракт від 05.09.2018 № 18363/ІМ; додаткова угода від 12.12.2019 № 2; додаток від 08.09.2020 №11; договір на надання транспортно-експедиційних послуг від 24.12.2019 № 29/01-20; договір на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезеннях вантажів автомобільним транспортом від 07.07.2020 №0607/20; лист від 13.11.2020 про торгову марку; лист від 04.12.2020 щодо печаток на інвойсі; лист від 04.12.2020 щодо печаток на декларації країни відправлення; лист-роз'яснення від 03.12.2020; технічні описи б/н на товари; паспорт безпеки б/н; лист від 04.12.2020 щодо рахунку SWIFT; копія митної декларації країни відправлення від 25.10.2020 № 421720200000007750.
Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, керуючись ч.3 ст.53 Митного кодексу України орган доходів і зборів дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме:
1) за умовами специфікації від 08.09.2020 № 11 до контракту від 05.09.2018 №18363/ІМ поставка товару здійснюється протягом 10 днів з моменту отримання замовлення. Відповідно до поданих до митного оформлення документів замовлення товару здійснено 08.09.2020, але навантаження на борт судна здійснено 25.10.2020;
2) відповідно до п. 3 контракту від 05.09.2018 № 18363/ІМ у вартість товару включені витрати на тару, пакування та маркування. Проте документи надані до митного оформлення не містять витрат на тару;
3) наданий до митного оформлення рахунок від 19.10.2020 № F20101907 не містить печаток і штампів митних органів країни відправлення, що може свідчити про надання декларантом до митниці інших документів, ніж ті, що були додані відправником, що дає підстави для сумніву у достовірності зазначених відомостей та указує на наявність фіскальних ризиків, в частині можливого заниження митної вартості заявленого товару;
4) в копії митної декларації країни відправлення від 25.10.2020 №421720200000007750 не зазначено географічній пункт, згідно умов поставки FOB.
Враховуючи викладене, керуючись ч.ч. 2, 3 ст. 53 МК України, для підтвердження митної вартості товарів, декларанту надіслано електронне повідомлення та зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також, враховуючи норми ч. 6 ст. 53 МК України декларанту запропоновано за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.
29.12.2020 ТОВ «Технохімреагент» засобами електронного зв'язку надіслано до митниці повідомлення, в якому було зазначено:
1. Щодо рахунку від 19.10.2020 №F20101907, який не містить печаток і штампів митних органів країни відправлення, декларантом зазначено, що експортер не зможе надати митні печаті на інвойсі, це пов'язано з тим, що митне оформлення в Китаї проводиться в електронному вигляді без мокрих печаток на паперових носіях. Дану інформацію експортер повідомив у листі №б/н від 04/12/2020, яка подавалась одночасно з митною декларацією №UA110230/2020/028634 від 28.12.2020 в графі 44 п.9000 під назвою «Лист про печатки в інвойсі»;
2. Щодо умов специфікації №11 від 08.09.2020 до контракту від 05.09.2018 №18363/ІМ поставка товару здійснюється протягом 10 днів з моменту отримання замовлення (замовлення товару здійснено 08.09.2020, але навантаження на борт судна здійснено 25.10.2020), декларантом зазначено, що дану інформацію експортер повідомив у листі №б/н від 03.12.2020, яка подавалась одночасно з митною декларацією №UA110230/2020/028634 від 28/12/2020 в графі 44 п.9000 під назвою «Лист роз'яснення»;
3. Щодо не зазначення географічного пункту, згідно умов поставки FOB у митній декларації країни відправлення від 25.10.2020 №421720200000007750, декларантом зазначено, що дану інформацію експортер повідомив в листі №б/н від 04.12.2020, яка подавалась одночасно з митною декларацією №IJA110230/2020/028634 від 28/12/2020 в графі 44 п.9000 під назвою «Лист про печаті в експортній декларації»;
4. Щодо того, що документи надані до митного оформлення не містять витрат на тару, декларантом зазначено, що дану інформацію повідомлено в калькуляціях, які були подані одночасно з МД №UA110230/2020/028634 від 28.12.2020.
Окрім того, декларантом зазначено, що рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) контрактом не передбачено; виписку з бухгалтерської документації декларант фізично не може надати, оскільки в вимозі наявна тільки загальна фраза без конкретизації, яку виписку вимагається, щодо яких показників, за якою формою; висновки про якісні та вартісні характеристику товару декларант фізично не може надати, оскільки в Запорізькій області відсутні спеціалізовані експертні організації, які мають повноваження видавати такі висновки. Інформація, біржових організацій відсутня, оскільки відсутні такі біржові організації, які проводять торги щодо зазначеного у вимозі товару. Від надання неіснуючих додаткових документів у строк визначений ст. 53 МК України декларант відмовився. Відмовився також від консультації по методу, крім першого.
Однак, відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000351/2 від 29.12.2020, із застосуванням другорядних методів № 2а та №2б (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) у відповідності з вимогами ст.ст. 59, 60 МК України.
Зазначене рішення обґрунтовано тим, що за результатом проведення консультації встановлено, що застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) неможливо у зв'язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів у відповідності до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України. Митна вартість товару що імпортується, визначається із застосуванням другорядних методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних, подібних/аналогічних товарів згідно наявної у митниці інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Митна вартість товарів № 3, № 4, що імпортуються, визначено із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно наявної у митниці інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями ГАТТ.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 59 МК України використана наявна у митниці інформація щодо продажу на експорт в Україну ідентичного товару № 3 «AA/AMPS 43%: Acrylic Acid -2-acrylamido-2- methylpropane Sulfonic Acid Copolymer/ сополімер акрилової кислоти і 2-акріламідо-2-метілпропан сульфо кислоти» за ціною угоди на умовах поставки FOB QINGDAO (CN) на рівні 0,83 USD за 1 кг + витрати на транспортування до місця ввезення на митну територію України, у співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього за МД від 27.07.2020 № UА110230/2020/016291.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 59 МК України використана наявна у митниці інформація щодо продажу на експорт в Україну ідентичного товару № 3 «Polyacrylic асі (РАА) 50% min, поліакрилова кислота 50%» за ціною угоди на умовах поставки FOB QINGDAO (CN) на рівні 0,825 USD за 1 кг + витрати на транспортування до місця ввезення на митну територію України, у співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього за МД від 17.08.2020 №UA110230/2020/017882.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 59 МК України використана наявна у митниці інформація щодо продажу на експорт в Україну ідентичного товару № 4 «РВТСА 50%: 2-Phosphonobutane- 1,2,4-tricarboxylic acid / 2-Фосфонобутан-1,2,4- Трікарбоксилова кислота 50%» за ціною угоди на умовах поставки FOB QINGDAO (CN) на рівні 1,39 USD за 1 кг + витрати на транспортування до місця ввезення на митну територію України, у співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього за МД від 17.02.2020 №UA110230/2020/003607.
Митна вартість товарів №1, №2: методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів неможливо застосувати у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів відповідно до умов та вимог ст. 59 МК України. Митна вартість товарів № 1, № 2, що імпортуються, визначено із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів згідно наявної у митниці інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями ГАТТ. Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 60 МК України використана наявна в митниці інформація щодо раніше визначених митних вартостей.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 60 МК України використана наявна у митниці інформація щодо продажу на експорт в Україну подібного товару № 1 «DBNPA 99%, 2,2-Dibromo-3-Nitrilopropionamide (2,2-Дібромо-3- Нітрілопропіонамід) 99%» за ціною угоди на умовах поставки FOB QINGDAO (CN) на рівні 5,035 USD за 1 кг + витрати на транспортування до місця ввезення на митну територію України, у співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього за МД від 16.09.2020 №UA110230/2020/020395.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 60 МК України використана наявна у митниці інформація щодо продажу на експорт в Україну подібного товару № 2 «HEDP (Hydroxy Ethylidene-l,l-Diphosphonic Acid)90%/ 1-гідроксіетіліден-1,1- діфосфонова кислота) 90%» за ціною угоди на умовах поставки FOB QINGDAO (CN) на рівні 1,535 USD за 1 кг + витрати на транспортування до місця ввезення на митну територію України, у співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього за МД від 17.08.2020 №UA110230/2020/017882.
У митному оформленні МД від 28.12.2020 №UA110230/2020/028634 відмовлено та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.12.2020 №UA110230/2020/00783.
Оформлення товару ТОВ «Технохімреагент» здійснено та випущеного у вільний обіг за МД №UA110230/2020/028843 від 29.12.2020 з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів від 29.12.2020 № UA110230/2020/000351/2. Випуск товарів у вільний обіг здійснено шляхом надання гарантій відповідно розділу X МК України.
Позивач, не погодився з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся з даним позовом до суду.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем з питання митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, регламентуються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У відповідності до частини першої статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
За правилами статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
У відповідності до статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).
Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до частини 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У відповідності до частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7статті 54 Митного кодексу України).
Відповідно до частин 1 - 3 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Таким чином, аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 в адміністративній справі №803/667/17.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Судом встановлено, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог статті 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Щодо твердження митного органу, що за умовами специфікації від 08.09.2020 № 11 до контракту від 05.09.2018 № 18363/ІМ поставка товару здійснюється протягом 10 днів з моменту отримання замовлення. Відповідно до поданих до митного оформлення документів замовлення товару здійснено 08.09.2020, але навантаження на борт судна здійснено 25.10.2020.
Суд зазначає, що відповідач вказуючи на вищенаведену розбіжність жодним чином не зазначає, яким чином зазначені обставини перешкоджали перевірці обґрунтованості визначення декларантом митної вартості імпортованого товару.
На переконання суду, така розбіжність як «за умовами специфікації від 08.09.2020 №11 до контракту від 05.09.2018 № 18363/ІМ поставка товару здійснюється протягом 10 днів з моменту отримання замовлення. Відповідно до поданих до митного оформлення документів замовлення товару здійснено 08.09.2020, але навантаження на борт судна здійснено 25.10.2020» не є такою, що впливає на заявлену митну вартість імпортованого товару.
Окрім того, суд зауважує, що одночасно з МД № UA110230/2020/028634 від 28.12.2020 позивач надав лист контрагента від 03.12.2020, у якому постачальником повідомлено причини затримки завантаження товару на борт судна. Однак, відповідач не надав оцінку зазначеним документам та взагалі не взяв їх до уваги, оскільки у повідомленні від митниці декларанту відомості щодо підстав їх неврахування відсутні.
Щодо твердження митного органу стосовно того, що в п. 3 контракту від 05.09.2018 №18363/ІМ у вартість товару включені витрати на тару, пакування та маркування, проте документи надані до митого оформлення не містять витрат на тару, суд зазначає наступне.
Так, до митного оформлення позивачем надавались калькуляції на товар, які містять у складі витрати на тару, пакування та маркування. Відповідно до п.3 контракту від 05.09.2018 № 18363/ІМ витрати на тару, пакування та маркування вже включені в вартість товару. Суд зазначає, що зазначені витрати не потрібно окремо виділяти так як вони вже включені у вартість товару, про що чітко зазначено в контракті. Крім того, діючим законодавством не передбачено, що позивач повинен подавати до митного органу додаткові документи на вартість тари, пакування, маркування.
Щодо твердження відповідача про те, що рахунок від 19.10.2020 № F20101907 не містить печаток і штампів митних органів країни відправлення, суд зазначає, що рахунок-фактура це вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використаний як супровідний документ. Затвердженої форми рахунку-фактури чи рахунку-проформи та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. Згідно загальносвітової практики, рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також, в рахунку - фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок. Більш того, вимога митниці щодо наявності печаток і штампів митних органів країни відправлення не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, до того ж відповідачем не надано пояснень щодо таких вимог з огляду на подання такого документа за допомогою засобів електронного декларування.
Окрім того, суд звертає увагу, що одночасно з МД № UA110230/2020/028634 від 28.12.2020 позивач надав лист контрагента від 04.12.2020, у якому зазначено, що митне оформлення в Китаї здійснюється в електронному вигляді без проставлення мокрих печаток на паперових носіях. Однак, відповідач не надав оцінку зазначеним документам та взагалі не взяв їх до уваги, оскільки у повідомленні від митниці декларанту відомості щодо підстав їх неврахування відсутні.
Щодо твердження відповідача на те, що в копії митної декларації країни відправлення від 25.10.2020 № 421720200000007750 не зазначено географічний пункт, згідно умов поставки FOB, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 контракту від 05.09.2018 № 18363/ІМ, продавець поставляє товари згідно строків на умовах «Інкотермс 2010», зазначених у відповідних додатках.
Умови поставки кожної партії товару вказується окремо в інвойсі на нього.
Так, згідно інвойсу-проформі та комерційному інвойсу зазначені наступні данні: номер та дата контракту, за яким був поставлений товар; найменування постачальника та покупця товару, найменування товару, опис товару, вартість товару, вага товару, географічний пункт погрузки та порт призначення товару. В додатковій угоді зазначено також умови постачання товару, згідно Інкотермс 2010 - FOB.
Також, відповідно до калькуляцій, прайс-листа також зазначено умови поставки - FOB - Циндао.
Тобто, з поданих документів до митного органу вбачається, що географічний пункт згідно умов поставки FOB - Циндао.
Крім того, суд зазначає, що декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, а тому посилання відповідача на те, що в ній не зазначено географічний пункт, згідно умов поставки FOB є недоречним.
З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Надаючи оцінку доводам митного органу, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Так, Верховний суд у постанові від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що «Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей…».
Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як не містили всіх відомостей щодо складових вартості імпортованого товару, суд відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів у декларанта.
Проте, на підставі ч.3 статті 53 Митного кодексу України, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Дніпровською митницею Держмитслужби повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) договір купівлі-продажу та додатки до нього у разі їх наявності; 2) договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку транспортного засобу; 3) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 4) каталоги, специфікації, прейскуранти; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики транспортного засобу, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, про вартість транспортного засобу.
Також відповідно до частини 6 статті 53 Митного кодексу України декларанту повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.
Слід зазначити, що з наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим митниця може витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі можливі документи, передбачені у статті 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Суд зауважує, що витребовуючи весь перелік додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, передбачений ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, митний орган не обґрунтував яким чином кожен з витребуваних документів може усунути розбіжність або підтвердити заявлену мину вартість товару.
Однак, декларантом 29.12.2020 засобами електронного зв'язку було надіслано до митниці повідомлення разом із письмовими поясненнями на кожну виявлену митним органом розбіжність для підтвердження заявленої митної вартості. у повідомленні декларантом було зазначено: «Від надання неіснуючих додаткових документів у строк визначений ст. 53 МК України відмовляюсь, та відмовляюсь від консультації по методам, крім першого.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.
В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).
Відповідно до частини 5 статті 55 Митного кодексу України, декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.
Також, згідно з ч.4 статті 57 Митного кодексу України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Як зазначено митницею в оскаржуваному рішенні, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються не може бути застосований через те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару у відповідності до вимог п.2 ч.6 ст. 54 МК України.
Верховним Судом у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №818/1186/17 зазначено наступне: «...Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.»
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 27 липня 2018 року по справі № 809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
У рішенні про коригування митної вартості товару №UA110230/2020/000351/2 від 29.12.2020 вказано, що відповідачем використана наявна у митниці інформація щодо продажу на експорт в Україну ідентичного та подібного товару із зазначенням номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару.
Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.
Однак, оскаржуване рішення такої інформації не містить.
Отже, суд відхиляє посилання митниці на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних та аналогічних товарів, оскільки самі по собі відомості даної системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.
Пунктом 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
На думку суду, позивачем було надано для митного оформлення імпортованого товару необхідні документи, які ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів. В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки, а також не доведено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.
Відтак, рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000351/2 від 29.12.2020 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» (69034, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, 29-А, код ЄДРПОУ 34155997) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000351/2 від 29.12.2020.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» судовий збір у сумі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 09.04.2021.
Суддя Ю.В. Калашник