30 березня 2021 року 17 год. 21 хв.Справа № 280/9423/20 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., за участю секретаря судового засідання Шелепко Б.В. та сторін
від позивача: адвокат Щасливий О.Р.,
від відповідача: Лисенко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощенного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет Груп Бердянськ»
до - Дніпровської митниці Держмитслужби
про визнання протиправаними та скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації,
22 грудня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет Груп Бердянськ» (далі по тексту позивач) до Дніпровська митниця Держмитслужби (далі по тексту відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000278/2 від 24.11.2020, прийняте у відношенні позивача;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA10230/2020/00643 від 24.11.2020, прийняту відповідачем щодо позивача.
Позовна заява обґрунтована тим, що відповідачем протиправно витребувано у позивача додаткові документи для підтвердження митної вартості декларованих товарів, оскільки позивачем до митного оформлення надано весь спектр наявно документації, якою оформлено дану господарську операцію з поставки товарів, що передбачено ч. 2 ст. 53 МК України, які не містять ознак підробки, містять всі відомості щодо числових значень складових митної вартості, що прямо виключало право митниці запитувати додаткові документи. Крім того, позивачем спростовано та детально роз'яснено всі висунуті митницею зауваження, які стосуються митної вартості товарів, а інші зауваження є суто формалістичними, такими, що не стосуються митної вартості товарів, а стосуються лише форми окремого документа. Також позивач вказує, що митницею неправомірно використано наявну у неї інформацію щодо вищої вартості товару відповідно до джерел цінової інформації з митної декларації №UA807170/2020/057660 від 01.11.2020, оскільки дана декларація стосується зовсім інших товарів ніж ті, що постачались у даній справі.
Ухвалою суду від 24.12.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет Груп Бердянськ» про визнання протиправними та скасування рішення та картку відмови в прийнятті митної декларації - залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
Ухвалою суду від 11.01.2021 продовжено строк на усунення недоліків.
20 січня 2021 р. ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 17 лютого 2021 року об 16 год. 30 хв.
08.02.2021 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 7648), в якому зазначив, що у відповідності до ст.337 МКУ, при проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, виявлено наступне: 1. В платіжних дорученнях від 30.10.2020 № 1 та від 17.11.2020 № 2 в гр.70 «Деталі платежу» відсутнє посилання на специфікацію до контракту від 28.10.2020 № 1, як передбачено умовами п. 2.1 контракту від 28.10.2020 № 27-9/479/20, що не дає можливості визначитися стосовно якої партії товару здійснено розрахунок за товар. 2. В поданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 18.11.2020 № 2064 зазначено, що документ має відношення до платіжно-розрахункового документа, але не зазначено його номер і дату, також, жодного платіжно-розрахункового документа до митного оформлення не надано. 3. Наданий до митного оформлення рахунок-фактура від 18.11.2020 № 2064 не містять печаток і штампів митних органів країни відправлення, що може свідчити про надання декларантом до митниці інших документів, ніж ті, що були додані відправником, що дає підстави для сумніву у достовірності зазначених відомостей та указує на наявність фіскальних ризиків, в частині можливого заниження митної вартості заявленого товару. 4. За наданими до митного оформлення платіжними дорученнями від 30.10.2020 № 1 та від 17.11.2020 № 2 проведена передплата за товар в розмірі 4829175,00 руб. РФ, при цьому товар поставляється згідно специфікації від 28.10.2020 № 1 на суму 8340150,00 руб. РФ. Фактично заявлено за митною декларацією товару на суму 1318200,00 руб. РФ. Тому однозначно співставити суми у платіжних дорученнях заявлених до митного оформлення 30.10.2020 № 1 та від 17.11.2020 № 2 з задекларованою партією товару не видається за можливе. 5. В п.2.2 договору на перевезення від 13.11.2020 № 13/11/2020-1 зазначено, що перевезення здійснюється на основі письмових заявок. Заявка на перевезення до митного оформлення не надавалась.6. До митного оформлення надано комерційну пропозицію від 28.10.2020 № 27-9/5334 на двох сторінках. Перша сторінка не містить жодних печаток та підписів та умов поставки товару. Друга сторінка починається з п. 2, а в п. 11 зазначено: «Дійсна специфікація є невід'ємною частиною договору № 27-9/479/20 від 28.10.2020р.» Тим самим друга сторінка не має відношення до комерційної пропозиції. У митниці наявна інформація щодо вищих рівнів митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Митна вартість може бути визнана за умови надання наступних додаткових документів: 1) виписка з бухгалтерської документації; 2) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Посадовою особою митниці 24.11.2020 проведено процедуру консультації відповідно до ч. 4 статті 57 МКУ. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не може бути застосований через те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, у відповідності до вимог п.2 ч.6 ст.54 МКУ. Методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів не можливо застосувати у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів відповідно до вимог ст.59, 60 МКУ. Методи визначення митної вартості на основі віднімання (додавання) вартості не можливо застосувати у зв'язку з відсутністю у декларанта та митниці інформації щодо складових митної вартості згідно вимог ст.62, 63 МКУ. Митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у митниці інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ч.2 ст.64 МКУ використана наявна в митниці інформація щодо раніше визначених митних вартостей за другорядним методом з розрахунку 1,61 USD/кг (МД № UA807170/2020/057660 від 01.11.2020). На підставі вищевикладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 17.02.2021 відкладено судове засідання у справі на 30 березня 2021 року о 16 год. 00 хв.
16.02.2021 від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх. №9184), в якій він зазначає, що декларантом детально роз'яснено процедуру оплат по договору поставки, чим спростовано зауваження митниці до наданих до митного оформлення платіжних доручень. Також, в рахунку-фактурі від 18.11.2020 № 2064 дійсно графа «к платежно-расчетному документу» не заповнена. Проте, слід підкреслити, що даний окремий документ як за ціною, так і за номенклатурою товару повністю узгоджується із іншими документами, що супроводжують поставку партії товару. Жодних зауважень до числових значень цього документа митницею не зроблено та зроблено не могло бути, адже всі відомості цього документа узгоджуються із змістом інших документів, в тому числі в кількості, якості та по ціні товарів, та будь-яких сумнівів не викликають. Також посилання відповідача на те, що відсутність штампів митних органів країни відправлення на рахунках може свідчити про надання декларантом до митниці інших документів, ніж ті, що були додані відправником, та постанову Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного адміністративного суду від 11.09.2020 у справі №804/1211/16, є недоречними, оскільки в вказаній справі фактичні обставини справи вказували на те, що рахунки контрактоотримувача та рахунки виробника не містять жодних печаток та штампів прикордонних служб, станцій та митниць. Проте, в даній справі спірні рахунки містять відбитки печаток органу доходів і зборів України - Харківської митниці ДФС.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просить позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила, із підстав викладених у відзиві. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Судом встановлені наступні обставини.
20.11.2020 декларантом Хибою І.О. в інтересах одержувача ТОВ «Макрет Груп Бердянськ» до митного контролю та митного оформлення було надіслано засобами електронного зв'язку електронну митну декларацію (далі - ЕМД) з довідковим номером 66, режим ІМ 40 ДЕ, якій було присвоєно №UA110230/2020/025627, на товари (що зазначені в гр. 31 ЕМД):
1. «Стрічка конвеєрна гумовотканинна на основі синтетичних тканин, з вулканізованої гуми, армована тільки текстильними матеріалами, завширшки 1000 мм: 2.2-1000-5-ТК-200-2-5-2-Б-РБ ТУ 22.19.40-003-00320934-2017 - 300 кв.м; завширшки 1200 мм: 2.2-1200-5-ТК-200-2-5-2-Б-РБ ТУ 22.19.40-003-00320934-2017 - 240 кв.м; завширшки 800 мм: 2.2-800-5-ТК-200-2-5-2-Б-РБ ТУ 22.19.40-003-00320934-2017 - 240 кв.м. Призначена для транспортування сипучих, кускових і штучних вантажів. Виробник: АО «Курская фабрика технических тканей». Країна виробництва RU».
До митного оформлення вказаних товарів до митниці разом з ЕМД було надіслано скановані копії наступних документів: договір поставки №27-9/479/20 від 28.10.2020; комерційну пропозицію №29-9/5334 від 28.10.2020; специфікацію №1 від 28.10.2020; рахунок на оплату №13873 від 28.10.2020; платіжні доручення в іноземній валюті №1 від 30.10.2020 та №2 від 17.11.2020; рахунок-фактуру №2064 від 18.11.2020; акт завантаження №1; довідку про транспортні витрати б/н від 20.11.2020; договір про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом №13/11/2020-1 від 13.11.2020; міжнародну товарно-транспортну накладну СМR №083410; сертифікати якості у кількості 8 шт.; декларацію країни походження №10131010/181120/0188651 від 18.11.2020.
При проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, виявлено наступне:
1. В платіжних дорученнях від 30.10.2020 № 1 та від 17.11.2020 № 2 в гр.70 «Деталі платежу» відсутнє посилання на специфікацію до контракту від 28.10.2020 № 1, як передбачено умовами п. 2.1 контракту від 28.10.2020 № 27-9/479/20, що не дає можливості визначитися стосовно якої партії товару здійснено розрахунок за товар.
2. В поданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 18.11.2020 № 2064 зазначено, що документ має відношення до платіжно-розрахункового документа, але не зазначено його номер і дату, також, жодного платіжно-розрахункового документа до митного оформлення не надано.
3. Наданий до митного оформлення рахунок-фактура від 18.11.2020 № 2064 не містять печаток і штампів митних органів країни відправлення, що може свідчити про надання декларантом до митниці інших документів, ніж ті, що були додані відправником, що дає підстави для сумніву у достовірності зазначених відомостей та указує на наявність фіскальних ризиків, в частині можливого заниження митної вартості заявленого товару.
4. За наданими до митного оформлення платіжними дорученнями від 30.10.2020 № 1 та від 17.11.2020 № 2 проведена передплата за товар в розмірі 4829175,00 руб. РФ, при цьому товар поставляється згідно специфікації від 28.10.2020 № 1 на суму 8340150,00 руб. РФ. Фактично заявлено за митною декларацією товару на суму 1318200,00 руб. РФ. Тому однозначно співставити суми у платіжних дорученнях заявлених до митного оформлення 30.10.2020 № 1 та від 17.11.2020 № 2 з задекларованою партією товару не видається за можливе.
5. В п.2.2 договору на перевезення від 13.11.2020 № 13/11/2020-1 зазначено, що перевезення здійснюється на основі письмових заявок. Заявка на перевезення до митного оформлення не надавалась.
6. До митного оформлення надано комерційну пропозицію від 28.10.2020 № 27-9/5334 на двох сторінках. Перша сторінка не містить жодних печаток та підписів та умов поставки товару. Друга сторінка починається з п. 2, а в п. 11 зазначено: «Дійсна специфікація є невід'ємною частиною договору № 27-9/479/20 від 28.10.2020» Тим самим друга сторінка не має відношення до комерційної пропозиції.
Митним органом надіслано Позивачу електронну вимогу про надання (за наявності) додаткових документів для підтвердження митної вартості згідно із ч. 3 ст.53 Митного кодексу України: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також повідомляємо, що згідно ч. 6 ст. 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Декларантом 24.11.2020 засобами електронного зв'язку було надіслано до митниці повідомлення та додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: лист АТ «Альфа-Банк» №8056 від 24.11.2020; заява на транспортування №2 від 13.11.2020.
В повідомленні декларантом було зазначено: «Інші документи надати не маємо можливості».
Митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000278/2 від 24.11.2020, в якому вказано, що у митниці наявна інформація щодо вищих рівнів митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Митна вартість може бути визнана за умови надання наступних додаткових документів: 1) виписка з бухгалтерської документації; 2) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Посадовою особою митниці 24.11.2020 проведено процедуру консультації відповідно до ч. 4 статті 57 МКУ. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не може бути застосований через те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, у відповідності до вимог п.2 ч.6 ст.54 МКУ. Методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів не можливо застосувати у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів відповідно до вимог ст.59, 60 МКУ. Методи визначення митної вартості на основі віднімання (додавання) вартості не можливо застосувати у зв'язку з відсутністю у декларанта та митниці інформації щодо складових митної вартості згідно вимог ст. 62, 63 МКУ. Митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у митниці інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ч.2 ст.64 МКУ використана наявна в митниці інформація щодо раніше визначених митних вартостей за другорядним методом з розрахунку 1,61 USD/кг (МД № UA807170/2020/057660 від 01.11.2020).
Також митним органом прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110230/2020/00643 від 24.11.2020.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями Дніпровської митниці Держмитслужби позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст. 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем з питання митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, регламентуються Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У відповідності до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
За правилами статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
У відповідності до частини першої статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).
Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Згідно частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, частиною першою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи Частина друга статті 58 Митного кодексу України).
Згідно з частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 23.04.2019 у справі №810/1479/16 та від 26.02.2019 у справі № 808/454/18.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 в адміністративній справі №803/667/17.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Судом встановлено, що декларантом позивача для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог статті 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
На думку суду, всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митниця не зазначила, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Суд не приймає посилання відповідача про наявність розбіжностей в поданих до митного оформлення документах, а саме: в платіжних дорученнях від 30.10.2020 № 1 та від 17.11.2020 № 2 в гр.70 «Деталі платежу» відсутнє посилання на специфікацію до контракту від 28.10.2020 № 1, як передбачено умовами п. 2.1 контракту від 28.10.2020 № 27-9/479/20, що не дає можливості визначитися стосовно якої партії товару здійснено розрахунок за товар, з огляду на таке.
Як вже зазначалось вище, 24.11.2020 на вимогу митниці декларантом додатково надано лист АТ «Альфа-Банк» від 24.11.2020 №8056, в якому вказано, що валютний платіж №1 на суму 4 170 075 рос.руб., проведений 30.10.2020. Оплата проведена на підставі договору №27-9/479/20 від 28.10.2020, рахунку №13873 від 28.10.2020 та специфікації №1 від 28.10.2020.
Валютний платіж №2 на суму 659 100 рос.руб., проведений 17.11.2020. Оплата проведена на підставі договору №27-9/479/20 від 28.10.2020, рахунку №13873 від 28.10.2020 та специфікації №1 від 28.10.2020.
Для проведення платежу були надані усі необхідні документи: договір №27-9/479/20 від 28.10.2020, специфікація №1 від 28.10.2020, рахунок на оплату №13873 від 28.10.2020.
Призначення платежу в валютних платіжках №1 від 30.10.2020 на суму 4170075 рос.руб. та №2 від 17.11.2020 на суму 659 100 рос.руб. заповнено без порушень.
Слід зауважити, що митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару, оскільки такі розбіжності стосується виключно порядку виконання умов контракту.
В платіжних дорученнях від 30.10.2020 № 1 та від 17.11.2020 № 2 в графах 70, 72 (призначення платежу) вказано номер та дату контракту, а також номери та дату рахунку № НОМЕР_1 від 28.10.2020, який фактично повністю відтворює зміст специфікації №1 до договору №27-9/479/20 від 28.10.2020.
В свою чергу, графа 44 митних декларацій містить повний перелік документів, що подані до митного оформлення разом із митними деклараціями та перевірені відповідачем, в тому числі - реквізити специфікації до контракту та рахунку постачальника на оплату товару, що абсолютно ідентифікує проведену оплату з поставленим товаром.
Оплачені платіжними дорученнями суми повністю відповідають вартості товару, яка зазначена в рахунку, специфікації та в митних деклараціях (як країни відправлення, так і країни одержання).
Згідно пункту 2.2 «Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів», затвердженого постановою Правління Національного банку України № 216 від 28.07.2008, платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.
Згідно пункту 6 «Положення про здійснення операцій із валютними цінностями», затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 2, уповноважені установи самостійно, на підставі своїх внутрішніх документів, приймають рішення про необхідність подання клієнтом документів, пов'язаних зі здійсненням валютної операції. Уповноважена установа зобов'язана запобігти проведенню валютної операції (відмовити в проведенні валютної операції), яка не відповідає вимогам валютного законодавства.
Враховуючи зазначене, при перерахування позивачем іноземної валюти на користь продавця товару платіжними дорученнями від 30.10.2020 № 1 та від 17.11.2020 № 2 уповноважений банк здійснив всі необхідні дії, передбачені валютним законодавством щодо перевірки підстав перерахування коштів, перевірки наданих позивачем документів, дотримання вимог валютного законодавства, в тому числі, правильності заповнення реквізитів платіжного доручення та дійшов висновку, що здійснювані валютні операції відповідають валютному законодавству, а реквізит платіжного доручення «Призначення платежу» надає повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких перераховані кошти.
Зазначеним спростовується твердження відповідача, що позивачем не було надано підтвердження оплати товару, а надані платіжні доручення не містять реквізитів, необхідних для ідентифікації товару.
Разом із цим, відповідач не надав доказів на те, що платіжними дорученнями від 30.10.2020 № 1 та від 17.11.2020 № 2 позивачем здійснено платежі за інший товар та на підставі інших документів, ніж вказані в митних деклараціях, що зазначені в графі «Призначення платежу» платіжних доручень.
З огляду на зазначене, зазначені зауваження митного органу не є розбіжністю в розумінні ч. 3 ст. 53 МК України.
Щодо посилань відповідача стосовно того, що в поданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 18.11.2020 № 2064 зазначено, що документ має відношення до платіжно-розрахункового документа, але не зазначено його номер і дату, також, жодного платіжно-розрахункового документа до митного оформлення не надано, суд зазначає наступне.
Дослідженням наявної в матеріалах справи копії рахунку-фактури від 18.11.2020 № 2064 встановлено, що дійсно в графі (мовою оригіналу) «К платежно-рассчетному документу» цього рахунку фактури не внесено будь-яких записів.
Разом з тим, суд вважає обґрунтованими та не спростованими судовим розглядом зауваження позивача про те, що відповідач не навів в чому саме можуть полягати та чим обґрунтовуються сумніви щодо викривлення таким чином митної вартості товарів. Асортимент товарів, їх вартість та кількість узгоджуються із іншими наданими до митного оформлення документами та фактично задекларованим товаром. Даний недолік в окремому документі, не спростовує взаємозв'язку та узгодженості в сукупності документів в цілому. Форма окремого документа, складанням якого супроводжувалась господарська операція, не може спростовувати його сутність та зміст господарської операції, задокументованої ним. За змістом даного документа відображено фактичний зміст господарської операції - поставки товарів певного асортименту, певної кількості та за визначеною ціною, які в точності відповідають змісту інших документів, що супроводжували цю поставку.
Щодо посилання митного органу на те, що наданий до митного оформлення рахунок-фактура від 30.11.2020 № 2102 не містять печаток і штампів митних органів країни відправлення, що може свідчити про надання декларантом до митниці інших документів, ніж ті, що були додані відправником, що дає підстави для сумніву у достовірності зазначених відомостей та указує на наявність фіскальних ризиків, в частині можливого заниження митної вартості заявленого товару, то суд зазначає наступне.
Позивач не може здійснювати вплив на правильність митного оформлення (проставлення печаток та штампів) уповноваженими органами країни відправлення комерційний інвойсів та декларації країни відправлення; числові значення у митній декларації країни відправлення та інвойсах не містить числових розбіжностей.
Крім того, суд відхиляє посилання відповідача на постанову Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного адміністративного суду від 11.09.2020 у справі №804/1211/16, адже в вказаній справі фактичні обставини справи вказували на те, що рахунки контрактоотримувача та рахунки виробника не містять жодних печаток та штампів прикордонних служб, станцій та митниць. Проте, в даній справі спірний рахунок-фактура містять відбитки печаток органу доходів і зборів України - Харківської митниці ДФС.
Щодо зауважень митниці про те, що за наданими до митного оформлення платіжними дорученнями від 30.10.2020 № 1 та від 17.11.2020 № 2 проведена передплата за товар в розмірі 4829175,00 руб.РФ, при цьому товар поставляється згідно специфікації від 28.10.2020 № 1 на суму 8340150,00 руб. РФ. Фактично заявлено за митною декларацією товару на суму 1318200,00 руб. РФ. Тому однозначно співставити суми у платіжних дорученнях заявлених до митного оформлення 30.10.2020 № 1 та від 17.11.2020 № 2 з задекларованою партією товару не видається за можливе, суд вважає за необхідне вказати таке.
Відповідно до п. 4.1 укладеного між сторонами договору, оплата здійснюється по кожній партії Товару, що підлягає відвантаженню, в наступному порядку: 50% передплата и 50% доплата по факту готовності продукції.
Загальна вартість товару за специфікацією №1 складає 8 340 150 рос.руб., при цьому, як слідує зі змісту платіжного доручення №1 від 30.10.2020 на суму 4 170 075 рос.руб., позивачем було сплачено 50% загальної суми за специфікацією №1, із відповідним призначенням платежу - передплата.
З пояснень представника позивача встановлено, що 17.11.2020 постачальником було повідомлено покупця про готовність продукції на суму 1 318 200 рос.руб. Згідно з умовами специфікації №1, позивач сплатив раніше 50% передплати та йому необхідно здійснити доплату у розмірі 50% партії товару по мірі її готовності до відвантаження. Вказана сума склала 659 100 рос.руб. та була сплачена платіжним дорученням №2 від 17.11.2020.
Так як слідує зі змісту декларації №UA110230/2020/025627 від 20.11.2020 загальна вартість партії товару склала 1 318 200 рос.руб. Звідси, відповідно до умов п. 4.1 договору, платіжним дорученням №1 від 30.10.2020 було сплачено 4 170 075 рос.руб., що складає 50% вартості Специфікації №1, а по готовності партії товару, що задекларована за МД №UA110230/2020/025627 від 20.11.2020, сплачено залишок - 50% вартості партії товару - платіжним дорученням №2 від 17.11.2020 на суму 659 100 рос.руб. (1 318 200 рос.руб / 2 =659 100 рос.руб.).
Так як слідує зі змісту декларації №UA110230/2020/025627 від 20.11.2020 загальна вартість партії товару склала 1 318 200 рос.руб, а номенклатура товару, що постачався складається з стрічки конвеєрної гумовотканинної на основі синтетичних тканин, з вулканізованої гуми, армована тільки текстильними матеріалами:
- завширшки 1000 мм: 2.2-1000-5-ТК-200-2-5-2-Б-РБ ТУ 22.19.40-003-00320934-2017 - 300 кв.м;
- завширшки 1200 мм: 2.2-1200-5-ТК-200-2-5-2-Б-РБ ТУ 22.19.40-003-00320934-2017 - 240 кв.м;
- завширшки 800 мм: 2.2-800-5-ТК-200-2-5-2-Б-РБ ТУ 22.19.40-003-00320934-2017 - 240 кв.м.
При цьому, згідно з рахунком - фактурою №2064 від 18.11.2020 до цієї партії поставки, відображено постачання аналогічного асортименту товару та у відповідній кількості, ті самі, що й задекларовані.
Згідно з специфікацією №1 від 28.10.2020 та рахунком - фактурою №2064 від 18.11.2020 вартість всіх перелічених товарів - стрічок транспортерних (в незалежності від їх виду) складає по 1 690 рос.руб за кв.м. Зазначені відомості про кількість та ціну товарів відображені також й в рахунку на оплату №13873 від 28.10.2020.
Звідси, виходячи із сукупності документів, що надані до митного оформлення цієї партії поставки товару, стає очевидним, що її вартість складає 1 318 200 рос.руб. та складається таким чином:
- стрічка транспортерна завширшки 1000 мм: 2.2-1000-5-ТК-200-2-5-2-Б-РБ ТУ 22.19.40-003-00320934-2017 - 300 кв.м х 1690 рос.руб. = 507 000 рос.руб.;
- стрічка транспортерна завширшки 1200 мм: 2.2-1200-5-ТК-200-2-5-2-Б-РБ ТУ 22.19.40-003-00320934-2017 - 240 кв.м х 1690 рос.руб. = 405 600 рос.руб.;
- стрічка транспортерна завширшки 800 мм: 2.2-800-5-ТК-200-2-5-2-Б-РБ ТУ 22.19.40-003-00320934-2017 - 240 кв.м х 1690 рос.руб. = 405 600 рос.руб.;
що у сумі складає вартість партії поставки, що відображена у митній декларації - 1 318 200 рос.руб.
Зазначені відомості також повністю узгоджуються із інформацією, відображеною в експортній декларації країни відправлення №10131010/181120/0188651 від 18.11.2020.
Звідси, суд вважає, що позивачем повністю спростовано зауваження митного органу та детально роз'яснено процедуру проведених оплат та поставок партій товару. Обраний спосіб взаєморозрахунків, хоча й не є зрозумілим при поверхневому аналізі для цілей митного оформлення, проте при більш детальному аналізі наданих до митного оформлення документів, стає очевидним, що партія товару, що заявлена до митного оформлення, за обсягом та ціною узгоджується із умовами поставки та документами, якими вона оформлялась.
Крім того, суд звертає увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим, відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №804/4680/16.
Щодо зауважень митного органу про те, що в п.2.2 договору на перевезення від 13.11.2020 № 13/11/2020-1 зазначено, що перевезення здійснюється на основі письмових заявок. Заявка на перевезення до митного оформлення не надавалась, суд зазначає, що 24.11.2020 декларантом на вимогу митниці було надано заявку на транспортування вантажу у міжнародному напрямку №2 від 13.11.2020 до договору №13/11/2020-1 від 13.11.2020, чим дані зауваження спростовано.
Також, що стосується посилань митниці до того, що до митного оформлення надано комерційну пропозицію від 28.10.2020 № 27-9/5334 на двох сторінках. Перша сторінка не містить жодних печаток та підписів та умов поставки товару. Друга сторінка починається з п. 2, а в п. 11 зазначено: «Дійсна специфікація є невід'ємною частиною договору № 27-9/479/20 від 28.10.2020» Тим самим друга сторінка не має відношення до комерційної пропозиції, суд зазначає таке.
Суд вважає за можливе погодитись із доводами позивача про те, що зі змісту наведеної розбіжності не зрозуміло яким саме чином висунуті зауваження впливають на митну вартість товару.
При цьому, не спростованими судовим розглядом та дослідженням доказів залишились доводи позивача про те, що зміст даного документу як окремо взятого, так і у взаємозв'язку із іншими документами, що супроводжують оформлення даної партії товару, узгоджуються між собою в частині кількості, якості та цін на товар, а відповідач, в свою чергу, висуває лише абстрактні зауваження до деяких недоліків документу, які не стосуються митної вартості ні на прямо, ні опосередковано.
При цьому, за змістом ч. 2 ст. 53 МК України, відсутній такий документ як комерційна пропозиція, а тому для цілей визначення митної вартості товару митниця позбавлена можливості висувати до такого документа зауваження.
З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Додатково на запит митного органу позивачем подавались всі витребувані митницею документи, які узгоджуються між собою та підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.
Суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналогічний правовий висновок зроблено Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 13.08.2020 по справі №815/5816/17.
Приписами статті 60 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.
У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.
Відповідно до частини 1статті 33 Митного кодексу України інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Їх використання для здійснення митного контролю обумовлене Митного кодексу України.
Як вбачається з оскаржуваних рішень про коригування митної вартості в самому рішення зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості. Приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості митницею у графі 33 спірних рішень, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії подібних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваного товару із застосуванням другорядного методу.
Такий підхід для формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечать цитованим вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування. Вказана позиція підтверджується уставленою судовою практикою Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду викладеної в постанові від 21.12.2018 у справі №815/1670/17.
Суд вважає за необхідне окремо зазначити, що за митною декларацією у даній справі №UA110230/2020/025627 від 20.11.2020 постачався товар - стрічка конвеєрна гумовотканинна на основі синтетичних тканин, з вулканізованої гуми, армована тільки текстильними матеріалами:
- завширшки 1000 мм: 2.2-1000-5-ТК-200-2-5-2-Б-РБ ТУ 22.19.40-003-00320934-2017 - 300 кв.м;
- завширшки 1200 мм: 2.2-1200-5-ТК-200-2-5-2-Б-РБ ТУ 22.19.40-003-00320934-2017 - 240 кв.м;
- завширшки 800 мм: 2.2-800-5-ТК-200-2-5-2-Б-РБ ТУ 22.19.40-003-00320934-2017 - 240 кв.м.
Призначена для транспортування сипучих, кускових і штучних вантажів. Виробник: АО «Курская фабрика технических тканей». Країна виробництва RU».
Проте, за наданою митницею декларацією №UA807170/2020/057660 від 01.11.2020 постачався інший товар - стрічка транспортерна із іншим маркуванням. За даною митною декларацією постачалась, серед іншого, стрічка транспортерна завширшки 500, 600, 800, 1200, яка співпадає із товарами за митною декларацією у даній справі лише за шириною 800 мм та 1200 мм, проте при більш детальному порівнянні цих товарів слідує, що ці стрічки є різними стрічками, виготовленими за різними технологіями та стандартами, про що свідчить їх маркування.
Зокрема, за митною декларацією №UA110230/2020/025627 від 20.11.2020 у даній справі постачалась стрічка транспортерна завширшки 800 мм: 2.2-800-5-ТК-200-2-5-2-Б-РБ ТУ 22.19.40-003-00320934-2017, а за митною декларацією №UA807170/2020/057660 від 01.11.2020, наведеною митницею як джерело цінової інформації, - стрічка транспортерна завширшки 800 мм, проте із зовсім іншим маркуванням, що свідчить про виготовлення її по зовсім іншим стандартам: 2ШТС (ТГ) - 800-5-ЕР-200-4,5-3-ТСО-РБ У ТУ 2561-216-00149245-96.
За митною декларацією №UA110230/2020/025627 від 20.11.2020 у даній справі постачалась стрічка транспортерна завширшки 1200 мм: 2.2-1200-5-ТК-200-2-5-2-Б-РБ ТУ 22.19.40-003-00320934-2017, а за митною декларацією №UA807170/2020/057660 від 01.11.2020, наведеною митницею як джерело цінової інформації, - стрічка транспортерна завширшки 1200 мм, проте із зовсім іншим маркуванням, що свідчить про виготовлення її по зовсім іншим стандартам:
- 2.1-1200-4-ТК-200-2-6-2-И-РБ ГОСТ 20-2018;
- 2.2-1200-5-ТК-200-2-5-2-Б-РБ ГОСТ 20-2018.
Крім того, по цим двом деклараціям товари виготовлено різними виробниками:
- по МД у даній справі АО «Курская фабрика технических тканей»;
- по МД №UA807170/2020/057660 від 01.11.2020 - ОАО «Курскрезинотехника».
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення», реалізація державної цінової політики, проведення економічного аналізу рівня та динаміки цін, розроблення та внесення пропозицій щодо формування та реалізації державної цінової політики здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну цінову політику.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459 забезпечення, формування та реалізація державної цінової політики покладено на Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (на даний час - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (Мінекономіки).
Окрім того, суд зазначає, що згідно Наказу Мінекономрозвитку № 608 від 02.05.2018 «Деякі питання діяльності Державного підприємства «Держзовнішінформ», Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення моніторингу цін на вугільну продукцію» від 18.01.2012 № 78, ДП «Держзовнішінформ» є державним підприємством, спеціалізованою експертною організацією, уповноваженою державою здійснювати цінову експертизу, надавати інформацію щодо відповідності контрактних (зовнішньоторговельних) цін кон'юктурі світового ринку.
З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Оцінюючи оскаржувані рішення у сукупності з іншими обставинами справи, суд приходить до переконання, що загальні посилання на норми Митного кодексу України, зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, не можуть вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятих суб'єктом владних повноважень рішень.
При цьому, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення подібних товарів, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року №689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Вищевказані сумніви митного органу судом відхиляються, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними та іншими документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.
Натомість, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення саме складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
У відповідності до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Суд зауважує, що відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх документів та на подання документів які мають розбіжності, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Митного кодексу України надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість, а також письмові пояснення з приводу об'єктивної неможливості надання інших документів та відсутності цих документів. Також додатково декларант повідомив митний орган про те, що надані всі наявні на момент декларування документи, інші документи надаватися не будуть.
Відповідачем під час судового розгляду справи не доведено суду, що документи подані позивачем для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA110230/2020/000278/2 від 24.11.2020 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2020/00279, № UA110230/2020/00643 від 24.11.2020 є такими, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Згідно з частинами 1 та 2статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові
витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 204 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет Груп Бердянськ» (юридична адреса: 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Свободи, буд. 67, код ЄДРПОУ 30000429, адреса для листування: 69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 145-В, кв. 20), до - Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправаними та скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000278/2 від 24.11.2020, прийняте у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет Груп Бердянськ».
Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA10230/2020/00643 від 24.11.2020, прийняту Дніпровською митницею Держмитслужби щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет Груп Бердянськ».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43350935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет Груп Бердянськ» (юридична адреса: 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Свободи, буд. 67, код ЄДРПОУ 30000429, адреса для листування: 69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 145-В, кв. 20) судовий збір у розмірі 4204 (чотирі тисячі двісті чотири) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписане суддею 05.04.2021.
Суддя Р.В. Сацький