Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 квітня 2021 р. Справа№200/1040/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької про визнання протиправними дій та стягнення коштів,
22 січня 2021 року засобами поштового зв'язку позивач, ОСОБА_1 , подала до суду адміністративний позов до відповідача, Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, у якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати заборгованості з пенсії позивачу за період з 01 листопада 2015 року по 31 жовтня 2018 року;
- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по пенсії за період з 01 листопада 2015 року по 31 жовтня 2018 року в розмірі 64662,69 грн.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач протиправно не виплатив пенсію, нараховану за період з 01 листопада 2015 року по 31 жовтня 2018 року.
Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому позовні вимоги не визнав просив відмовити в їх задоволенні з наступних підстав.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року у справі №200/11226/18-а яке набрало законної сили 25 січня 2019 року було виконано Управлінням в повному обсязі в межах функціональних повноважень та нормативного - правового поля, а саме виконано розрахунок суми пенсії за період з 01 листопада 2015 року по 31 жовтня 2018 року яка складає 64662,69 грн. Починаючи з листопада 2018 року нарахування та виплата пенсії проводиться шляхом включення до сформованої відомості на виплату місячного розміру пенсії. Виплата пенсії позивачу була здійснена за період з 01 листопада 2018 року по 28 лютого 2021 року, у загальному розмірі 77165,83 грн., доплата за вищевказаним рішенням суду за період з 01 листопада 2015 року по 31 жовтня 2018 року в сумі 64662,69., як така що не передбачена бюджетом та потребує додаткового фінансування буде фактично виплачена після отримання відповідного фінансування.
12 лютого 2021 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження.
12 лютого 2021 року від відповідача витребувані докази.
15 березня 2021 року з відповідача стягнуто в дохід Державного бюджету України штраф за неповідомлення суду про неможливість подати докази, які витребувані судом, та неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень.
15 березня 2021 року справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 31 березня 2021 року.
06 квітня 2021 року скасована ухвала про застосування заходів процесуального примусу від 15 березня 2021 року.
У судове засідання, призначене 31 березня 2021 року, сторони не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Позивач подав клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Відповідач не повідомив суд про причини неявки свого представника.
Оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.
Дослідивши докази, письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року у справі №200/11226/18-а, яке набрало законної сили 25 січня 2019 року, Бахмутсько-Лиманського об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області з поміж іншого було зобов'язано відновити нарахування та виплату пенсії та сплатити заборгованість ОСОБА_1 з 01 листопада 2015 року, з урахуванням висновків суду.
З протоколу Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, який охоплюй період з 01 листопада 2015 року по 28 лютого 2021 року, вбачається, що позивачу нарахована проте не виплачена пенсія за період з 01 листопада 2015 року по 31 жовтня 2018 року (заборгованість складає 64662.69 грн.), пенсія за період з 01 листопада по 28 лютого 2021 року нарахована та виплачена у повному обсязі (а.с. 38-40).
При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Україна є […] правова держава (стаття 1 Конституції України) .
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46 Конституції України).
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються:види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях;пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону №1058-IV визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (пункт 1 частини 1 статті 45 №1058-IV).
Згідно частини 2 статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Статтею 47 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;3) у разі смерті пенсіонера;4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з частиною 1 статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів №11 та №14 (04.11.1950), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 26.09.2014 у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та 71378/10) зазначив, що
[…] якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату в якості права на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (див. ухвалу щодо прийнятності у справі «Стек та інші проти Сполученого Королівства» (StecandOthers v. TheUnitedKingdom) [ВП], заяви № 65731/01 та № 65900/01, п. 54, ECHR 2005-X); про важливість такого інтересу також має свідчити застосування статті 1 Першого протоколу (див. рішення від 15 вересня 2009 року у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 39) (пункт 31).
[…] припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (див. рішення у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, п. 72, від 19 червня 2012 року) (пункт 52).
[…] першим і найголовнішим правилом статті 1Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former Kingof Greeceand Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII) (пункт 53).
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
У преамбулі до Закону №1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
25 квітня 2018 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року №365».Підпунктом 2 пункту 1 та підпунктом 2 пункту 2 зазначеної постанови були внесені зміни до пункту 15 «Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та пункту 18 «Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування», а саме «Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України».
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2019 року у справі №640/18720/18визнані протиправними та нечинними підпункт 2 пункту 1, підпункт 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 25 квітня 2018 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365" в частині, що стосується сум невиплачених пенсій.
З огляду на викладене суд вважає, що невиплата пенсії, нарахованої позивачу за період позивачу з 01 листопада 2015 року по 31 жовтня 2018 року в сумі 64662,69 гривні, суперечить Закону №1058-IV, а з точки зору положень статті 1 «Першого протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» становить втручання у право власності позивача, і таке втручання не є законним.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Згідно із частинами 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати нарахованої пенсії, проте за усталеною судової практикою дія це активна поведінка суб'єкта владних повноважень (органу чи посадової особи), яка порушує права чи інтереси позивача.
У даній справі відповідач допустив бездіяльність, тобто не вчинив у встановлений законом строк дію, яку суб'єкт владних повноважень повинен вчинити.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10 частини 2 статті 245 КАС України).
Суд враховує наявність судового рішення у справі № №200/11226/18-а, яке набрало законної сили 25 січня 2019 року. Разом з тим, вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Критерієм розмежування способів захисту «зобов'язання нарахувати та виплатити» і «стягнення коштів» є предмет спору.
Реалізація права на отримання пенсії чи соціальної допомоги передбачає певну послідовність дій та рішень: звернення особи до повноваженого органу; перевірку наявності у неї права на відповідну виплату; розрахунок її розміру; прийняття рішення про призначення пенсії чи соціальної допомоги; проведення виплати. Спір може виникнути на будь-якій стадії правовідносин.
У справі, що розглядається, пенсію призначено, конкретний обсяг заборгованості відповідача перед позивачем встановлений і не є предметом спору (визнається сторонами), а заборгованість виникла внаслідок протиправної бездіяльності боржника: безпідставна затримки виплати вже нарахованих коштів.
Аналогічна за змістом правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 01 грудня 2020 року по справі №465/273/16-а.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягала у невиплаті нарахованої пенсії, та стягнення заборгованості по пенсії в сумі 64662,69 гривень.
Судові витрати, понесені позивачем підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (частина 1 статті 139 КАС України).
Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 205, 241-246, 249, 250, 251, 255, 263, 294, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;РНОКПП НОМЕР_1 ) до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35; код ЄДРПОУ 42172734) про визнання протиправними дій та стягнення коштів задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії за період 01 листопада 2015 року по 31 жовтня 2018 року в сумі 64662,69 гривень.
Стягнути з Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за період з 01 листопада 2015 року по 31 жовтня 2018 року в сумі 64662 (шістдесят чотири тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 69 копійки.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Повне рішення складено 09 квітня 2021 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького окружного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя А.І. Циганенко