Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 квітня 2021 р. Справа №200/8607/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про заміну способу та порядку виконання рішення по адміністративній справі № 200/8607/20-а за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено в повному обсязі. Визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Зобов'язано Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
26 березня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про заміну способу та порядку виконання рішення по адміністративній справі № 200/8607/20-а за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначає, що рішення Донецького окружного адміністративного суду щодо зобов'язання відповідача сплатити недоплачену частину допомоги має зобов'язальний характер.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» Державна казначейська служба України здійснює виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (бюджетна програма КПКВ 3504040 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою»).
Не підпадають під вимоги Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та не виконуються за бюджетною програмою КПКВ 3504040 судові рішення зобов'язального характеру.
Водночас, Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 14.01.2020 № 440-ІХ внесені зміни до ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» та визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (ч.2 ст. 6 зазначеного Закону).
Оскільки органи Державної казначейської служби не зможуть виконати рішення зобов'язального характеру, для забезпечення виконання рішення суду позивач просить суд встановити новий спосіб виконання рішення суду.
А саме, заявник просить суд змінити спосіб та порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.01.2021 у справі № 200/8607/20-а відповідно до абзацу три резолютивної частини рішення наступним чином: «Стягнути з Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі 6 800, 00 грн (шість тисяч вісімсот гривень).
Відповідачем надано відзив на заяву представника позивача, відповідно до якого представник Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради також спросить суд змінити спосіб та порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.01.2021 у справі № 200/8607/20-а.
Сторони на судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч. 2 ст. 378 КАС України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
У зв'язку з тим, що учасники справи на судове засідання не з'явились, суд розглядає справу у порядку письмового провадження.
Проаналізувавши встановлені обставини, суд вважає заяву представника позивача про заміну способу та порядку виконання рішення, такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Конституція України встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Ці положення також відображені у статтях 1, 11 Закону України «Про судоустрій України», із уточненням по колу осіб, а саме: судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру. У справі «Горнсбі проти Греції» суд зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін. Крім того, невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Відповідно до приписів частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Як зміну способу і порядку виконання судового рішення розуміють застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не повинна змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Суд зазначає, що процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення не передбачає зміну судового рішення по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб.
У разі необхідності встановлення або зміни способу або порядку виконання слід враховувати, що для зміни способу або порядку виконання судового рішення повинні існувати обставини, що істотно ускладнюють належне виконання рішення або роблять його неможливим, а також на виконання вимог процесуального законодавства потрібно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вищевказаних обставин як підстави для задоволення судом відповідної заяви.
Суд звертає увагу, що поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення дій. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого приписами чинного законодавства.
Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб. Така правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 10.06.2019 року у справі № 350/426/16-ц, від 05.09.2018 року у справі № 2-749/11/2229.
Як вже було зазначено вище рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25.01.2021 у тому числі зобов'язано Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
За правилами частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно, керуючись викладеним, суд вважає за належне змінити спосіб захисту прав ОСОБА_1 із зобов'язання відповідача вчинити певні дії на стягнення на користь позивача грошової допомоги.
Керуючись наведеним вище, ст. 7 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, ст.ст. 243, 248, 256, 295, 297, 370, 378 КАС України, суд, -
Заяву представника позивача про зміну способу та порядку виконання рішення у справі № 200/8607/20-а за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Змінити спосіб виконання рішення суду у справі № 200/8607/20-а від 25.01.2021 в частині зобов'язання Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги, встановивши новий спосіб виконання рішення: “Стягнути з Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі 6 800, 00 грн (шість тисяч вісімсот гривень).
Ухвалу складено та підписано 08 квітня 2021 року.
Ухвала може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень КАС України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя В.А. Голуб