Рішення від 05.04.2021 по справі 160/17045/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2021 року Справа № 160/17045/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу №160/17045/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

21.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач, з урахуванням уточнень від 03.02.2021 року, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, оформлене листом від 05.11.2020 року №0400-0305-8/104844 “Про відмову в призначені пенсії” та листом від 26.01.2021 року №0400-010303-8/11316 “Про відмову в призначені пенсії” щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зарахуванні до стажу періодів його роботи на підставі записів трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 10 жовтня 1977 року, та у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на підстав заяви про призначення пенсій від 28.10.2020року;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до страхового стажу періоди його роботи: з 10.10.1977 року по 02.01.1978 року, з 16.06.1978 року по 23.07.1978 року, з 25.07.1978 року по 23.11.1978 року, з 21.12.1978 року по 01.11.1979 року, з 01.12.1981 року по 27.05.1985 року, з 29.05.1985 року по 06.02.1986 року, з 07.02.1986 року по 03.02.1989 року, з 17.02.1989 року по 28.02.1990 року, з 01.03.1990 року по 04.05.1992 року, з 20.05.1992 року по 01.02.1993 року, з 02.02.1993 року по 20.08.1993 року, з 27.08.1993 року по 25.03.1997 року, з 01.04.1997 року по 09.10.1998 року на підставі записів трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 10 жовтня 1977 року;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити та виплачувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) пенсію за віком з 28.10.2020 року на підставі заяви про призначення пенсій від 28.10.2020 року та наданих документів.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 21.12.2020 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

Ухвалою суду від 23.12.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, було залишено без руху на підставі ст.ст.160,169 КАС України зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

11.01.2021 року позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Проте, поданими документами не усунуто недоліки позовної заяви, а саме не надано:

- доказів, що підтверджують виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначенням та відповідно наданням до суду доказів, що підтверджують вказані обставини, згідно положень п.п.4,5 ст. 160 КАС України, а саме листи/відмови Пенсійного фонду у зарахуванні спірного періоду, тощо).

Ухвалою суду від 18.01.2021 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, що викладені в ухвалі суду від 23.12.2020 року на п'ять днів з дня отримання копії ухвали суду.

03.02.2021 року позивачем усунуті недоліки позовної заяви, викладені в ухвалі суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2021 року відкрито спрощене позовне провадження по справі №160/17045/20, та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку положень ст.262 КАС України.

Також, ухвалою суду від 04.02.2021 року було витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії таких документів:

- пенсійної справи позивача;

- звернення позивача про призначення пенсії від 28.10.2020 року;

- листи Пенсійного фонду від 05.11.2020 року № 0400-0305-8/104844 “Про відмову в призначені пенсії позивачеві” та лист від 26.01.2021 року № 0400-010303-8/11316 “Про відмову в призначені пенсії позивачеві”;

- інформацію (відомості) щодо спірного стажу роботи позивача, а саме: з 10.10.1977 року по 02.01.1978 року, з 16.06.1978 року по 23.07.1978 року, з 25.07.1978 року по 23.11.1978 року, з 21.12.1978 року по 01.11.1979 року, з 01.12.1981 року по 27.05.1985 року, з 29.05.1985 року по 06.02.1986 року, з 07.02.1986 року по 03.02.1989 року, з 17.02.1989 року по 28.02.1990 року, з 01.03.1990 року по 04.05.1992 року, з 20.05.1992 року по 01.02.1993 року, 02.02.1993 року по 20.08.1993 року, 27.08.1993 року по 25.03.1997 року, з 01.04.1997 року по 09.10.1998 року та інші докази щодо суті спору.

26.02.2021 року позивачем подана письмова відповідь на відзив відповідача на позовну заяву.

01.03.2021 року відповідачем до суду було подано відзив на позовну заяву позивача разом із витребуваними судом доказами по справі.

Приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 05.04.2021 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що 28.10.2020 року, з метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Позивачем, до заяви про призначення пенсії від 28.10.2020 року, було надано, на його думку, повний пакет документів, достатній для вирішення питання щодо призначення йому пенсії за віком.

Однак, Пенсійний фонд повідомив позивача про відмову у призначенні пенсії, листом від 26.01.2021 року №0400-010303-8/11316, у якому було зазначено про те, що у зв'язку з відсутністю необхідного стажу позивачу відмовлено в призначені пенсії, страховий стаж складає 24 роки 3 місяці 4 дні при необхідному - 27 роках. Зокрема, до загального стажу не зараховано періоди роботи позивача згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.10.1977 року, оскільки на титульній сторінці неможливо прочитати печатку підприємства, яку відкрило цю трудову, чим на думку відповідача було порушено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників та наказ Міністерства праці України від 29.07.1993 року №58.

Також вказано, про те, що позивачем були надані не всі сторінки паспорту та ІНН в копії.

Позивач вважає, що відповідач, приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії, яке оформлене листом від 05.11.2020 року № 0400-0305-8/104844, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, чим порушив його права на пенсійне забезпечення.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись, на те, що за результатом розгляду, наданих позивачем 28.10.2020 року документів, для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у призначені пенсії йому відмовлено.

Відповідач вказує, що статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що чоловіки, які звертаються за призначення пенсії з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року, мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менш, як 27 років.

Згідно п. 1-3 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За наданими документами на дату звернення стаж роботи позивача складає 24 роки 3 місяці 4 дні.

До загального стажу не зараховано періоди роботи позивача згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.10.1977 року, оскільки на титульній сторінці неможливо прочитати печатку підприємства, яке відкрило цю трудову, чим на думку відповідача було порушено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників та наказ Міністерства праці України від 29.07.1993 року №58.

Окрім цього, позивачем були надані не всі сторінки паспорту та ІНН в копії, замість оригіналу.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до таких висновків.

28.10.2020 року позивач подав до Головного управління заяву про призначення пенсії за віком згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивачем, до заяви про призначення пенсії від 28.10.2020 року, були долучені такі документи: паспорт громадянина України НОМЕР_3 від 23.11.2000 року, довідка про присвоєння ідентифікаційного номера від 03.12.1998 року, трудова книжка НОМЕР_1 , дата заповнення 10.10.1977 року, військовий квиток НОМЕР_4 , свідоцтво НОМЕР_5 від 20.06.1985 року, №000803 від 06.06.1978 та заява про спосіб виплати пенсії.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача, серія НОМЕР_6 , копія якої міститься у матеріалах справи, позивач працював у період:

- запис №№ 1-2, з 10.10.1977 року (наказ № 118-к від 10.10.1977 року) по 02.01.1978року (наказ № 1-к від 02.01.1978 року) слюсарем І розряду в Управлінні механізації Міськшляхрембудтресту;

- запис №№ 4-5, з 16.06.1978 року (наказ №83-к від 16.06.1978 року) по 23.07.1978року (наказ № 134-к від 19.09.1978 року) водієм автомобіля 3 класу в автоколонні № 4 Автобази № 5 м. Дніпропетровська;

- запис №№ 6-7, з 25.07.1978 року (наказ № 50 від 24.07.1978 року) по 23.11.1978року (наказ № 78 від 23.11.1978 року) водієм 3 класу Дніпропетровської автобази зв'язку;

- запис №№ 8-9, з 21.12.1978 року (наказ № 58 від 21.12.1978 року) по 01.11.1979року (наказ № 340к від 01.11.1979 року) водієм автомобіля 3 класу на дільниці №11 базового ізотопного виробниче-технічного підприємства «Укрметалургізотоп»;

- запис №№ 10-12, з 01.12.1981року (наказ № 192-к від 02.12.1981 року) по 27.05.1985 року (наказ №84-к від 23.05.1985) слюсарем, водієм 2 класу на Дніпропетровській виробничий дільниці № 4 Українського СУПНР;

- запис №№ 13-16, з 29.05.1985 року (наказ № 51-к від 27.05.1985 року) по 06.02.1986 року (наказ № 13-к від 07.02.1986 року) слюсарем, водієм 2 класу в Дніпропетровському міжобласному автотранспортному підприємстві магістральних сполучень 12863 (в подальшому АТП 10450);

- запис №№ 17-19, з 07.02.1986 року (наказ № 25-к від 06.02.1986 року) по 03.02.1989року (наказ № 09к від 30.01.1989 року) водієм 2 класу в Управлінні механізації №4;

- запис №№ 20-21, з 17.02.1989 року (розпорядження №12 від 17.02.1989 року) по 03.04.1990 року (розпорядження №63 від 29.03.1990 року) водієм в кооперативі «Автосервіс» Бабушкінського району;

- запис №№ 22-23, з 01.03.1990 року (наказ № 03 від 01.03.1990 року) по 04.05.1992року (наказ № 09 від 04.05.1992 року) водієм в кооперативі «Аліса» Кіровського району;

- запис №№ 24-25, з 20.05.1992 року (наказ № 4/1 від 04.06.1992 року) по 01.02.1993року (наказ № 12 від 01.02.1993 року) водієм в товаристві з обмеженою відповідальністю «Ритм»;

- записи №№ 26-27, з 02.02.1993 року (наказ № 4-к від 02.02.1993 року) по 20.08.1993року (наказ №31-к від 20.08.1993 року);

- запис №№28-29, з 27.08.1993 року (наказ №8к від 27.08.1993 року) по 25.03.1997року (наказ № 3к від 25.03.1997 року) водієм в малому впроваджувальному підприємстві «Наскон»;

- запис №№ 30-31, з 01.04.1997 року (наказ № 5 від 27.03.1997 року) по 09.10.1998року (наказ № 11-к від 08.10.1998 року) на посаді експедитора в закритому акціонерному товаристві «Науково-виробниче підприємство Інструмент-Спектр».

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач зазначив, що, на його думку, у нього наявні всі правові підстави для призначення пенсії за віком, згідно положень ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року та змінами внесеними відповідно ст.26 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №2148-VІІІ від 03.10.2017року, якими передбачено: починаючи з 01.01.2020 року право на призначення пенсії за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними віку 59 років 6 місяців (народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року) за наявності страхового стажу (з 01.01.2020 по 31.12.2020) - не менше 27 років.

Листом від 05.11.2020 року №0400-0305-8/104844 та листом №0400-0103038/11316 від 26.01.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії за віком, з огляду на такі обставини.

Статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що чоловіки, які звертаються за призначення пенсії з 01.01.2020року по 31.12.2020 року, мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менш, як 27років.

Згідно п. 1-3 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідач вказує, що на його думку, за наданими документами на дату звернення стаж роботи позивача складає 24 роки 3 місяці 4 дні.

До загального стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.10.1977, оскільки на титульній сторінці не можливо прочитати печатку підприємства, яке відкривало дану трудову. Це зауваження суперечать вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, наказ Міністерства праці України від 29.07.1993 року №58.

Окрім цього, надано не всі сторінки паспорту.

Отже, на думку Пенсійного фонду, право на пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'" на день звернення

відсутнє.

Таким чином, з викладених вище підстав, Пенсійним фондом було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком згідно його заяви від 28.10.2020 року.

Не погодившись із такими діями відповідача щодо незарахування до страхового стажу періоди його роботи: з 10.10.1977 року по 02.01.1978 року, з 16.06.1978 року по 23.07.1978 року, з 25.07.1978 року по 23.11.1978 року, з 21.12.1978 року по 01.11.1979 року, з 01.12.1981 року по 27.05.1985 року, з 29.05.1985 року по 06.02.1986 року, з 07.02.1986 року по 03.02.1989 року, з 17.02.1989 року по 28.02.1990 року, з 01.03.1990 року по 04.05.1992 року, з 20.05.1992 року по 01.02.1993 року, з 02.02.1993 року по 20.08.1993 року, з 27.08.1993 року по 25.03.1997 року, з 01.04.1997 року по 09.10.1998 року на підставі записів трудової книжки НОМЕР_1 від 10.10.1977 року та відповідно відмови у призначенні йому пенсії за віком, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх порушених прав на належне соціальне забезпечення.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України “Про пенсійне забезпечення”.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника та інших випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію (частина перша та друга статті 7 Закону №1788-XII).

Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок № 637).

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 року.

Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п. 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Таким чином, слід зазначити, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вказувати щодо відсутності трудового стажу позивача за спірний період.

Відповідно до пунктів 2 і 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12 серпня 1993 року №637.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, в т.ч. і профспілкові квитки.

Аналогічний висновок вказаний в постановах Верховного Суду від 24 травня 2018року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04 вересня 2018року у справі № 423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18).

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Дослідивши матеріали справи, встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці позивача, серія НОМЕР_1 , копія якої міститься у матеріалах справи, позивач працював:

- запис №№ 1-2, з 10.10.1977 року (наказ № 118-к від 10.10.1977 року) по 02.01.1978 року (наказ № 1-к від 02.01.1978 року) слюсарем І розряду в Управлінні механізації Міськшляхрембудтресту;

- запис №№4-5, з 16.06.1978 року (наказ №83-к від 16.06.1978 року) по 23.07.1978року (наказ № 134-к від 19.09.1978 року) водієм автомобіля 3 класу в автоколонні № 4 Автобази № 5 м. Дніпропетровська;

- запис №№6-7, з 25.07.1978 року (наказ № 50 від 24.07.1978 року) по 23.11.1978року (наказ № 78 від 23.11.1978 року) водієм 3 класу Дніпропетровської автобази зв'язку;

- запис №№8-9, з 21.12.1978 року (наказ № 58 від 21.12.1978 року) по 01.11.1979року (наказ № 340к від 01.11.1979 року) водієм автомобіля 3 класу на дільниці №11 базового ізотопного виробниче-технічного підприємства «Укрметалургізотоп»;

- запис №№10-12, з 01.12.1981року (наказ № 192-к від 02.12.1981 року) по 27.05.1985 року (наказ №84-к від 23.05.1985) слюсарем, водієм 2 класу на Дніпропетровській виробничий дільниці № 4 Українського СУПНР;

- запис №№13-16, з 29.05.1985 року (наказ № 51-к від 27.05.1985 року) по 06.02.1986року (наказ № 13-к від 07.02.1986 року) слюсарем, водієм 2 класу в Дніпропетровському міжобласному автотранспортному підприємстві магістральних сполучень 12863 (в подальшому АТП 10450);

- запис №№ 17-19, з 07.02.1986 року (наказ № 25-к від 06.02.1986 року) по 03.02.1989 року (наказ № 09к від 30.01.1989 року) водієм 2 класу в Управлінні механізації № 4;

- запис №№ 20-21, з 17.02.1989 року (розпорядження №12 від 17.02.1989 року) по 03.04.1990 року (розпорядження №63 від 29.03.1990 року) водієм в кооперативі «Автосервіс» Бабушкінського району;

- запис №№22-23, з 01.03.1990 року (наказ № 03 від 01.03.1990 року) по 04.05.1992року (наказ № 09 від 04.05.1992 року) водієм в кооперативі «Аліса» Кіровського району;

- запис №№24-25, з 20.05.1992 року (наказ № 4/1 від 04.06.1992 року) по 01.02.1993року (наказ № 12 від 01.02.1993 року) водієм в товаристві з обмеженою відповідальністю «Ритм»;

- записи №№26-27, з 02.02.1993 року (наказ № 4-к від 02.02.1993 року) по 20.08.1993року (наказ №31-к від 20.08.1993 року);

- запис №№28-29, з 27.08.1993 року (наказ №8к від 27.08.1993 року) по 25.03.1997року (наказ № 3к від 25.03.1997 року) водієм в малому впроваджувальному підприємстві «Наскон»;

- запис №№30-31, з 01.04.1997 року (наказ № 5 від 27.03.1997 року) по 09.10.1998року (наказ № 11-к від 08.10.1998 року) на посаді експедитора в закритому акціонерному товаристві «Науково-виробниче підприємство Інструмент-Спектр».

Згідно матеріалів справи, встановлено, що, відмовляючи у призначенні позивачу пенсії за віком, з підстав недостатнього трудового стажу, відповідач не посилається на його відсутність, а на неможливість прочитати печатку підприємства, яке відкривало цю трудову, у зв'язку із чим на їх думку неможливо зарахувати спірний період роботи позивача.

Таким чином, встановлено, що вказані вище записи внесено з порушенням Інструкції.

Дослідивши докази по справі, встановлено, що дійсно печатку підприємства, яке відкривало трудову книжку позивача неможливо прочитати, проте, суд зазначає, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Слід вказати, що внаслідок того, що підприємство, яке відкривало позивачу трудову книжку неналежно проставило печатку на першій сторінці, позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

З огляду на зазначене, суд не вбачає правомірними дії відповідача щодо незарахування спірного періоду роботи позивача до загального (страхового) стажу для призначення пенсії за віком.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 року по справі №490/12392/16-а.

Також, слід вказати, що відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993року № 637, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Проте, Пенсійним фондом було відмовлено у підтвердженні стажу роботи на підставі показань свідків, чим в свою чергу порушили норми вищевказаного порядку.

Крім цього, суду зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.

Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018 року.

Також суд зазначає, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Крім того, суд враховує вимоги пункту 3.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, орган, що призначає пенсію, надає, зокрема, допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу І цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.

Відповідачем не надано суду доказів надання позивачу допомоги в одержанні відсутніх документів для зарахування стажу його роботи у спірні періоди.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.

Фактично, суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

З огляду на вищезазначене, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, та з урахуванням положень ч.2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке оформлено листом від 26.01.2021 року №0400-010303-8/11316 «Про відмову в призначенні пенсії», яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до заяви від 28.10.2020 року.

Щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу позивача спірного періоду, слід зазначити про таке.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частин другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Також, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005р. (остаточне) у справі “Кечко проти України” зазначив, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Також і у рішенні від 13.01.2011 року (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України” констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог позивача в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати позивачу до страхового стажу для призначення пенсії за віком такі періоди його роботи, а саме: з 10.10.1977 року по 02.01.1978 року, з 16.06.1978 року по 23.07.1978 року, з 25.07.1978 року по 23.11.1978 року, з 21.12.1978 року по 01.11.1979 року, з 01.12.1981 року по 27.05.1985 року, з 29.05.1985року по 06.02.1986 року, з 07.02.1986 року по 03.02.1989 року, з 17.02.1989 року по 28.02.1990року, з 01.03.1990 року по 04.05.1992 року, з 20.05.1992 року по 01.02.1993 року, з 02.02.1993 року по 20.08.1993 року, з 27.08.1993 року по 25.03.1997 року, з 01.04.1997 року по 09.10.1998 року, з урахуванням висновків суду.

Щодо вимог позивача про призначення та виплату пенсії.

Відповідно до пункту 2 розділу 4 Указу Президента України «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» від 10.05.2006 року №361/2006 адміністративне судочинство спрямоване на захист прав особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За своїм статусом у суспільстві учасники таких правовідносин перебувають у нерівних умовах, тому адміністративний суд має вжити всіх передбачених законом заходів, щоб захистити порушені органом влади права особи, в тому числі збирати докази з власної ініціативи, виходити за межі вимог сторін тією мірою, наскільки це необхідно для повного захисту прав особи.

Слід зазначити, що до компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, а здійснюється лише контроль легальності рішень, дій або бездіяльності відповідача щодо вказаних питань.

З метою ефективного та повного захисту прав позивача, слід відповідно до частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке оформлено листом від 26.01.2021 року №0400-010303-8/11316 «Про відмову в призначенні пенсії», яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії відповідно до заяви його від 28.10.2020 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу для призначення пенсії за віком такі періоди його роботи: з 10.10.1977 року по 02.01.1978 року, з 16.06.1978 року по 23.07.1978 року, з 25.07.1978 року по 23.11.1978 року, з 21.12.1978 року по 01.11.1979 року, з 01.12.1981 року по 27.05.1985 року, з 29.05.1985 року по 06.02.1986 року, з 07.02.1986 року по 03.02.1989 року, з 17.02.1989 року по 28.02.1990 року, з 01.03.1990 року по 04.05.1992 року, з 20.05.1992 року по 01.02.1993 року, з 02.02.1993 року по 20.08.1993 року, з 27.08.1993 року по 25.03.1997 року, з 01.04.1997 року по 09.10.1998 року, з урахуванням висновків суду, а також зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 28.10.2020 року, з урахуванням висновків суду.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані позовні вимоги щодо протиправної відмови Пенсійного фонду у призначення їй пенсії за віком.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , з урахуванням положень ч. 2 ст. 9 КАС України, в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке оформлено листом від 26.01.2021 року №0400-010303-8/11316 «Про відмову в призначенні пенсії», яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії відповідно до заяви його від 28.10.2020 року; в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу для призначення пенсії за віком такі періоди його роботи: з 10.10.1977року по 02.01.1978 року, з 16.06.1978 року по 23.07.1978 року, з 25.07.1978 року по 23.11.1978 року, з 21.12.1978 року по 01.11.1979 року, з 01.12.1981 року по 27.05.1985року, з 29.05.1985 року по 06.02.1986 року, з 07.02.1986 року по 03.02.1989 року, з 17.02.1989 року по 28.02.1990 року, з 01.03.1990 року по 04.05.1992 року, з 20.05.1992року по 01.02.1993 року, з 02.02.1993 року по 20.08.1993 року, з 27.08.1993 року по 25.03.1997 року, з 01.04.1997 року по 09.10.1998 року, з урахуванням висновків суду, а також в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 28.10.2020 року, з урахуванням висновків суду.

Щодо розподілу судових витрат.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 630,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке оформлено листом від 26.01.2021 року №0400-010303-8/11316 «Про відмову в призначенні пенсії», яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії відповідно до заяви його від 28.10.2020року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу для призначення пенсії за віком такі періоди його роботи: з 10.10.1977 року по 02.01.1978 року, з 16.06.1978року по 23.07.1978 року, з 25.07.1978 року по 23.11.1978 року, з 21.12.1978 року по 01.11.1979 року, з 01.12.1981 року по 27.05.1985 року, з 29.05.1985 року по 06.02.1986року, з 07.02.1986 року по 03.02.1989 року, з 17.02.1989 року по 28.02.1990 року, з 01.03.1990 року по 04.05.1992 року, з 20.05.1992 року по 01.02.1993 року, з 02.02.1993 року по 20.08.1993 року, з 27.08.1993 року по 25.03.1997 року, з 01.04.1997 року по 09.10.1998 року, з урахуванням висновків суду.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 28.10.2020 року, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 630,60 гривень.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач : Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 05.04.2021 року.

Суддя В.В Ільков