22 березня 2021 року Справа № 160/747/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у місті ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У січні 2021 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови, оформленої листом 10/01-31/5414 від 20.10.2020 року, у призначенні та виплаті йому щомісячної адресної допомоги як особі, що переміщена з тимчасового окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з вересня 2020 року;
- зобов'язати відповідача призначити та виплатити йому щомісячну адресну допомогу як особі, що переміщена з тимчасового окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з вересня 2020 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що з проведенням бойових дій та антитерористичної операції в населеному пункті за місцем його проживання у Донецькій області, останній був вимушений покинути своє постійне місце проживання та переїхати до м.Кривого Рогу. Відповідно до довідки № 1211-5000310868 від 28.09.2020 року позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу. Відповідно до довідки фактичне місце його проживання в Дніпропетровській області за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки позивач є студентом денної форми навчання, відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 року № 505 (далі - Порядок № 505), він вважає, що має право на отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам. Проте, Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у місті ради йому відмовлено у призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам. Враховуючи викладене, позивач був змушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх майнових прав та інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2021 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
До суду 22.02.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у місті ради позивачу призначена грошова допомога як працездатній особі, яка не навчається та не працює з 30.10.2019 р. по 13.12.2019 р. у розмірі 442 грн., а з 14.12.2019 р. по 13.02.2020 р. - 221 грн. Виплата грошової допомоги припинена позивачу з 14.02.2020 р. відповідно п.7 Порядку. Оскільки ОСОБА_1 грошова допомога була припинена згідно з п.7 Порядку, а також заявник не втратив працездатність, Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, в межах своїх повноважень, було прийнято рішення про відмову у призначені грошової допомоги. Враховуючи наведене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В силу ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку із проведенням бойових дій та антитерористичної операції в населеному пункті за місцем його проживання у Донецькій області був вимушений покинути своє постійне місце проживання та переїхати до м.Кривого Рогу.
Відповідно до довідки № 1211-5000310868 від 28.09.2020 р. позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу, за фактичним місцем проживання в Дніпропетровській області за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до диплому від 28.06.2019 р. серії В19 № 129170 - в 2019 році позивач закінчив навчання у Донецькому національному університеті економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського за ступенем вищої освіти - бакалавр.
Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у місті ради позивачу призначена грошова допомога як працездатній особі, яка не навчається та не працює з 30.10.2019 р. по 13.12.2019 р. у розмірі 442 грн., а з 14.12.2019 р. по 13.02.2020 р. - 221 грн.
Виплата грошової допомоги припинена позивачу з 14.02.2020 р. відповідно до п.7 Порядку.
15.09.2020 р. позивач вступив на денну форму навчання до Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського (освітній ступінь - магістр) і є студентом з часу вступу до ВНЗ по теперішній час, що підтверджується копією довідки зазначеного вищого навчального закладу №001-10/919 від 28.12.2020 р.
У вересні 2020 р. позивач звернувся із заявою до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у місті ради щодо призначення та виплати йому щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, передбаченої Порядком № 505.
Проте відповідно до листа 10/01-31/5414 від 20.10.2020 р. Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у місті ради повідомлено про відмову в наданні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Відмова аргументована тим, що відповідно до Порядку № 505, особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено, грошова допомога не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначає Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», затверджений постановою КМУ від 01.10.2014 року № 505 (далі - Порядок № 505).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 505, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.
Абзацами 1, 5 пункту 3 Порядку № 505 визначено, що грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах, зокрема, для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї).
Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 505, якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.
Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов'язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.
Аналіз вищезазначених норм свідчить, що грошова допомога у разі її припинення відповідно до пункту 7 цього Порядку не призначається лише на наступний строк, тобто чергові шість місяців.
Положення Порядку № 505 не містять норми, яка б у подібних правовідносинах назавжди позбавляла права особу працездатного віку, яка працевлаштувалась та як і раніше має статус внутрішньо переміщеної особи на отримання грошової допомоги.
За таких обставин, коли з моменту припинення виплати грошової допомоги (червень 2019 року) по день звернення до відповідача із заявою про виплату вказаної допомоги (вересень 2020 року), минув шестимісячний строк, тобто наступний строк в розумінні пункту 3 Порядку № 505, то у відповідача відсутні правові підстави для не призначення грошової допомоги, посилаючись на пункт 3 Порядку № 505, оскільки грошова допомога на наступний строк не призначається тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі непрацевлаштованої (безробітної) особи, а у разі якщо така особа працевлаштувалась (отримала статус студента денної форми навчання) і її статус не суперечить зазначеним вище пунктам Порядку, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 15 квітня 2019 року у справі № 227/513/17.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, тому судовий збір у розмірі 908 грн. підлягає поверненню позивачу.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд, -
Позовну заяву - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у місті ради щодо відмови, оформленої листом 10/01-31/5414 від 20.10.2020 року, у призначенні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги як особі, що переміщена з тимчасового окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з вересня 2020 року.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у місті ради призначити та виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу як особі, що переміщена з тимчасового окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з вересня 2020 року.
Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у місті ради (вул.Свято-Миколаївська, буд.27, м.Кривий Ріг, 50000, код ЄДРПОУ 03192187) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 908 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Кучма