22 березня 2021 року Справа № 280/5429/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із вищезазначеною позовною заявою, в якій просило стягнути заборгованість у сумі податкового боргу у розмірі 50 000 грн. з ОСОБА_1 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 50 000 грн. Втім, сума податкового боргу залишається несплаченою на момент звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.10.2020 року було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.12.2020 року позовну заяву Головного управління ДПС у Запорізькій області до ОСОБА_1 було передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2021 року дану справу було передано судді ОСОБА_2 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2021 року було прийнято до провадження дану адміністративну справу та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
До суду 19.02.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач неправомірно прийняв податкове повідомлення-рішення (форми Ф) №0046364-5102-0822 від 04.05.2018 р., з терміном сплати суми податкового грошового зобов'язання у розмірі 25 000 грн. до 11.08.2018 р., за податковий період 2018 р. та податкове повідомлення-рішення (форми Ф) № 00333-5105-0822 від 27.11.2019 р., терміном сплати 07.03.2020 р. суми податкового грошового зобов'язання у розмірі 25 000 грн. Позивач направив вищезазначені повідомлення-рішення засобами поштового зв'язку з рекомендованим повідомленням на адресу, яка не відповідає адресі реєстрації та її проживання: АДРЕСА_1 , які не були отримано нею, а тому вважає їх такими, що вручені податковим органом неналежним чином. Отже, в зв'язку з такими неправомірними діями позивача вона взагалі була позбавлена можливості оскаржити його дії та надати пояснення щодо безпідставності нарахування податкового боргу з транспортного податку.
Відповідач також зазначила, що відповідно до п.п.267.6.1. п.267.6 ст.267 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за податковою адресою (місцем реєстрації) платника податку, зазначеною в реєстраційних документах на об'єкт оподаткування. Так, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , 17 червня 2016 року, на підставі договору купівлі-продажу № 0652602021 від 16.06.2016 р., за нею, адреса реєстрації якої є: АДРЕСА_2 , було зареєстровано право власності на легковий автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», модель GLE 350D 4 MATIC, 2016 року випуску, об'ємом двигуна 2987, тип пального - D. Отже, в чергове порушення позивачем норми п.п.267.6.1. п.267.6 ст.267 ПК України, про яку зазначено вище та згідно якої «обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за податковою адресою (місцем реєстрації) платника податку, зазначеною в реєстраційних документах на об'єкт оподаткування» було здійснено безпідставне нарахування транспортного податку, крім того, в переліках, визначених п.п.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України відсутній транспортний засіб, що відповідає критеріям об'єму двигуна, аналогічному зазначеному у реєстраційних документах на транспортний засіб відповідача. Крім того, у 2018 році її з приводу даного питання було викликано до ДПІ у Чечелівському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, де інспектором було оглянуто відповідні документи з цього питання та не пред'явлено вимог по сплаті транспортного податку. Оскільки, відповідач вважала дане питання вирішеним, копії супровідного листа, яким подавала копії документів до податкового органу вона не зберегла. За таких обставин, відповідач просила суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Позивач своїм правом щодо надання відповіді на відзив на позовну заяву до теперішнього часу не скористався.
В силу ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) з грудня 2014 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією її паспорта та відривним корінцем до запиту від 15.02.2021 року №538/2 Відділу обліку та моніторингу інформації ГУ ДМС України в Дніпропетровській області.
Судом також встановлено, що відповідно до довідки про стан податкового боргу, станом на 30.07.2020 року за відповідачем обраховується податковий борг у розмірі 50 000 грн., який виник на підставі податкового повідомлення-рішення (форми Ф) №0046364-5102-0822 від 04.05.2018 р. терміном сплати 11.08.2018 р. на суму 25 000 грн. та збільшення нарахованого в минулих роках податку на майно громадян (нерухоме майно, транспортний податок, плата за землю) податкове повідомлення-рішення (форми Ф) №03033-5105-0822 від 27.11.2019 р. терміном сплати 07.03.2020 р.
Як видно з матеріалів справи, податковим органом були направлені вказані податкові повідомлення-рішення за адресою: бул.Гайдара, 4/114, м.Бердянськ, 332440, Запорізька область, проте вони були повернуті поштовим відділенням із приміткою «за закінченням терміну зберігання».
Разом із тим, 22.08.2018 року позивачем було складено податкову вимогу №74460-51, яка також була направлена засобами поштового зв'язку з рекомендованим повідомленням про вручення за адресою: бул.Гайдара, 4/114, м.Бердянськ, 332440, Запорізька область.
Підставою для звернення до суду з даним позовом відповідач визначив наявність у відповідача непогашеного узгодженого податкового боргу, що виник на підставі податкових повідомлень-рішень.
Так, за змістом приписів п.58.1 ст.58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).
Пунктом 58.2 ст.58 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з п.58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Згідно з п.42.1 ст.42 ПК України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. (п.42.2 ст.42 ПК України)
Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата. (п.42.3 ст.42 ПК України)
Відповідно до положень п.п.5, 6 розділу ІІІ «Порядок надіслання (вручення) контролюючим органом податкових повідомлень-рішень платникам податків» Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 р. №1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 р. за № 124/28254 (далі - Порядок №1204), в редакції, чинній на момент надсилання вказаного податкового повідомлення-рішення, якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом при його надісланні, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. У разі встановлення такої помилки працівник структурного підрозділу, до функцій якого належить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником контролюючого органу для виконання таких функцій, забезпечує виправлення допущених при надісланні податкового повідомлення-рішення помилок та надсилає його повторно не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відповідного повідомлення пошти (поштової служби).
Отже, при вирішенні питання узгодженості податкових повідомлень-рішень є необхідним дослідження питання належного направлення таких податкових повідомлень-рішень, на адресу відповідача платника податків.
Так, судом встановлено, що відповідно до відомостей наданих відділом адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Дніпропетровській області адреса відповідача - АДРЕСА_2 .
При цьому, судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення №0046364-5102-0822 від 04.05.2018 р. та № 00333-5105-0822 від 27.11.2019 р. та податкова вимога №79460-51 від 22.08.2018 р. в реквізитах містять не вірну адресу відповідача та як наслідок, направлялись на невірну адресу, а саме - АДРЕСА_1 , що підтверджуються копіями конвертів та рекомендованих повідомленнями про вручення поштового відправлення, які були надані позивачем на підтвердження направлення відправлення відповідачу вищевказаних документів.
Аналіз положень ст.ст.42, 58 ПК України та п.п.5, 6 Порядку № 1204 свідчить про те, що належним доказом вручення податкового повідомлення-рішення, навіть у разі фактичного невручення належним чином надісланого податкового повідомлення-рішення, є повідомлення про вручення поштового відправлення або конверт на яких поштовою службою робиться відповідна відмітка про причини невручення поштового відправлення. В цьому випадку саме з дати, вказаної поштовою службою на повідомленні про вручення пов'язується початок перебігу десятиденного строку узгодження податкових зобов'язань.
Дослідивши копії конвертів, в яких направлялись податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник податковий борг, та повідомлення про вручення поштових відправлень, судом встановлено, що вказані податкові повідомлення-рішення були направлені на невірну адресу та були повернуті до податкового органу, у зв'язку із закінченням терміну зберігання, а отже не можна вважати узгодженими такі податкові повідомлення-рішення, в силу приписів ПК України та Порядку № 1204, які для позивача є обов'язковими для виконання.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки держава в особі Головного управління ДПС у Запорізькій області не виконала свій обов'язок належним чином надіслати на адресу відповідача податкові повідомлення-рішення, то негативні наслідки таких дій мають покладатися саме на позивача.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Таким чином, суд доходить висновку відсутність підстав для задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.
На підставі викладеного керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -
У задоволенні позовної заяви Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр-т.Соборний, 166, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 43143945) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості - відмовити повністю.
Судові витрати не відшкодовуються.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Кучма