09 квітня 2021 року ЛуцькСправа № 140/17660/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Волдінера Ф. А.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 02 жовтня 2018 року та зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 02 жовтня 2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , де перебував на грошовому забезпеченні.
При цьому, індексація грошового забезпечення була виплачена позивачу по 31 грудня 2015 року, а у період з 01 січня 2016 року по 02 жовтня 2018 року індексація грошового забезпечення виплачена не була.
11 грудня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо врегулювання питання виплати індексації грошового забезпечення, проте листом від 24 грудня 2020 року № 350/495/32/744/пс відповідач повідомив про відсутність підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року.
Вважаючи бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення протиправною, що порушує нормативно-правові акти, вказані у тексті позовної заяви, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Позивач просить визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 02 жовтня 2018 року та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 02 жовтня 2018 року.
Ухвалою судді від 04 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України з січня 2016 по лютий 2018 року у Міноборони не було. Крім того, ВЧ НОМЕР_1 є розпорядником бюджетних коштів третього ступеня. Відповідно, необхідні кошти для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям частини на відповідну статтю кошторису видатків ВЧ НОМЕР_1 не надходили, що унеможливлювало нарахування індексації грошового забезпечення. Таким чином, у відповідача не має підстав для нарахування виплати індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року.
Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .
02 жовтня 2018 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 180 прапорщика ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, зараховано до оперативного резерву першої черги на посаду начальника радіопеленгатора радіопеленгаторного пункту відділення радіотехнічного забезпечення вузла зв'язку та радіотехнічного забезпечення (а. с. 9).
Позивач звернувся до командира ВЧ НОМЕР_1 із заявою, у якій просив надати довідку щодо розміру належної та невиплаченої індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
Листом від 24 грудня 2020 року відповідач повідомив ОСОБА_1 , що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України з січня 2016 по лютий 2018 року у Міноборони не було. Таким чином, у військової частини не має підстав для нарахування виплати індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року (а. с. 11).
Крім того, як вбачається з довідки ВЧ НОМЕР_1 від 25 листопада 2020 року № 97, в період з січня 2016 року по лютий 2018 року у ВЧ НОМЕР_1 не нараховувалась індексація грошового забезпечення військовослужбовцям частини.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд керується таким.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-ХІІ).
У статті 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Частинами першою - другою статті 5 Закону № 1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону № 1282-XII).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (зі змінами, далі - Порядок № 1978), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку № 1078).
Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
При вирішенні даного спору суд, в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18 та від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, відповідно до яких: індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті; виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачу ОСОБА_1 нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у грудні 2015 року, тоді як в період з 01 січня 2016 року по 02 жовтня 2018 року (день виключення зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 ) індексація грошового забезпечення, всупереч вимогам наведених вище нормативно-правових актів, позивачу не була нарахована та не виплачена. Суд наголошує, що відсутність фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Відтак, з урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення взаємопов'язаних позовних вимог шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 02 жовтня 2018 року та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 02 жовтня 2018 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код, ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 02 жовтня 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ф.А. Волдінер