м. Вінниця
09 квітня 2021 р. Справа № 120/912/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 звернувся його представник ОСОБА_2 до Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" про визнання протиправною бездіяльності щодо незабезпечення права засудженого на телефонні розмови 1, 2, 3, 4, 7, 8, 9, 10, 12, 15, 16, 17, 23, 24, 30 та 31 січня 2021 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що 04.12.2020 його довіритель звернувся із заявою до начальника Державної установи “Вінницька установа виконання покарань (№ 1)” про надання можливості здійснити телефонні дзвінки кожного дня у січні 2021 року (а саме: з 01.01.2021 по 31.01.2021 включно).
Однак, Державна установа "Вінницька установа виконання покарань (№1)" не забезпечила можливість реалізації ОСОБА_1 його права на телефонні розмови 1, 2, 3, 4, 7, 8, 9, 10, 12, 15, 16, 17, 23, 24, 30 та 31 січня 2021 року.
Вважаючи, що установою виконання покарань порушено право ОСОБА_1 на телефонні розмови, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 10.02.2021 відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у Державної установи "Вінницька установа виконання покарань №1" належним чином засвідчені копії виписки із журналу обліку телефонних розмов за січень 2020 року, що ведеться відповідачем, в частині, що стосується ОСОБА_1 .
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що ОСОБА_1 відповідно до вироку Піщанського районного суду Вінницької області №1-4/11 від 21.12.2011 засуджений до покарання у вигляді довічного позбавлення волі та відбуває покарання в Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№1)". Телефонні розмови засуджених корпусного відділення №3, у якому перебуває позивач, надаються в спеціально обладнаному приміщенні під контролем начальника відділення соціально-психологічної служби. У відзиві йдеться про те, що право позивача на телефонні розмови було забезпечено з врахуванням можливості відповідальної за забезпечення засудженим права на телефонні розмови особи в повному обсязі виконувати свої функціональні обов'язки, оскільки від засуджених щоденно надходить 25-30 заяв про забезпечення їх прав на телефонні дзвінки. Також, представник відповідача зазначив, що з метою надання рівної можливості всім засудженим скористатися своїм правом на спілкування телефонні розмови надаються відповідно до поданих заяв, у порядку черговості, відповідно до внутрішніх постів відділення №9, 10 та 11. Відтак, відповідач вважає, що підстав для задоволення позову немає.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 04.12.2020 звернувся із заявою до начальника Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" про надання йому можливості здійснення телефонних розмов кожного дня протягом січня 2021 року.
Проте, Державна установа "Вінницька установа виконання покарань (№1)" не забезпечила можливість реалізації ОСОБА_1 його права на телефонні розмови 1, 2, 3, 4, 7, 8, 9, 10, 12, 15, 16, 17, 23, 24, 30 та 31 січня 2021 року, що по суті не заперечується відповідачем.
В свою чергу, із наданого представником відповідача відзиву на позовну заяву слідує, що підставою, яка зумовила виникнення обставин незабезпечення можливості реалізації ОСОБА_1 його права на телефонні розмови 1, 2, 3, 4, 7, 8, 9, 10, 12, 15, 16, 17, 23, 24, 30 та 31 січня 2021 року, слугувало те, що відповідальна за забезпечення засудженим права на телефонні розмови особа не має можливості в повному обсязі виконувати свої функціональні обов'язки, так як від засуджених щоденно надходить 25-30 заяв про забезпечення їх прав на телефонні дзвінки, тому права засуджених на телефонні розмови забезпечуються відповідно до поданих заяв, у порядку черговості, відповідно до внутрішніх постів відділення №9, 10 та 11.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду (частина 3 статті 63 Конституції України).
Відповідно до частини 1 статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
Кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Кримінально-виконавчого кодексу України).
Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку. Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду (частини 1, 2 статті 7 Кримінально-виконавчого кодексу України).
На осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов'язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу (частина 2 статті 151 Кримінально-виконавчого кодексу України).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що державою гарантовано права, свободи і законні інтереси засуджених, які користуються усіма правами людини та громадянина за винятком обмежень, визначених Кримінально-виконавчим кодексом України, законами України і встановлених вироком суду.
Перелік прав та обов'язків засуджених до позбавлення волі наведено у статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України, частиною 1 якої визначено, що засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України, в тому числі й здійснювати листування з особами, які знаходяться за межами колоній, вести з ними телефонні розмови, у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку, користуватися глобальною мережею Інтернет.
Особливості реалізації права засуджених на телефонні розмови врегульовано статтею 110 Кримінально-виконавчого кодексу України.
Частиною 5 згаданої статті передбачено, що засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров'я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку) без обмеження їх кількості під контролем адміністрації, а також користуватися глобальною мережею Інтернет. Телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі, забороняються. Телефонні розмови та користування у глобальній мережі Інтернет оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови проводяться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну, а за необхідності та за погодженням з адміністрацією - у будь-який час.
Водночас, частиною 8 статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що порядок організації побачень, телефонних розмов, користування мережею Інтернет встановлюється Міністерством юстиції України.
На реалізацію положень статей 107 та 110 Кримінально-виконавчого кодексу України наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року №2823/5 затверджені Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, згідно з пунктом 2 розділу 2 яких засуджені мають право вести телефонні розмови у порядку, встановленому розділом XІV цих Правил.
Відтак, розділом XІV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року №2823/5, деталізовано особливості реалізації прав засуджених на телефонні розмови.
Так, пунктом 2 вказаного розділу передбачено, що адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час. З метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених, які відбувають покарання в установі, тривалість розмови одного засудженого не має перевищувати 15 хвилин.
Для проведення телефонних розмов у визначеному адміністрацією установи виконання покарань місці встановлюються таксофони та забезпечується наявність засобів рухомого (мобільного) зв'язку, які знаходяться на обліку установи.
Телефонні розмови проводяться за рахунок засудженого під контролем представника адміністрації установи виконанням покарань протягом дня у вільний від роботи час і поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну. За необхідності та за погодженням з адміністрацією установи виконання покарань телефонну розмову може бути надано у будь-який час.
Телефонні розмови надаються засудженому за його письмовою заявою, в якій зазначаються місцезнаходження, телефонний номер абонента та тривалість розмови.
У разі якщо засуджений набирає телефонний номер абонента, який не зазначений у заяві, вживає під час телефонної розмови нецензурні слова, телефонна розмова припиняється, про що робиться відмітка на заяві засудженого.
Факт телефонної розмови засудженого реєструється у журналі обліку телефонних розмов засуджених.
Системний аналіз приписів частини 5 статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України та пункту 2 розділу XІV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року №2823/5, свідчить про те, що адміністрація установи виконання покарань забезпечує право засуджених на телефонні розмови, не обмежуючи при цьому їх кількості у визначений розпорядком дня час; однак, з метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених підзаконним нормативним актом передбачено обмеження тривалості розмови засудженого, що не може перевищувати 15 хвилин.
В ході судового розгляду судом досліджено долучені до матеріалів справи копії журналу обліку телефонних розмов за січень 2021 року та встановлено, що відповідачем не забезпечено право ОСОБА_1 на здійснення ним телефонних розмов 1, 2, 3, 4, 7, 8, 9, 10, 12, 15, 16, 17, 23, 24, 30 та 31 січня 2021 року.
Однак, на думку суду, відсутність можливості у відповідальної особи в повному обсязі виконувати свої функціональні обов'язки, не може слугувати достатньою підставою для обмеження прав позивача на можливість реалізації ним гарантованого права на здійснення телефонних розмов.
У цьому контексті варто згадати рішення Європейського суду з прав людини у справі "Тросін проти України" (заява №39758/05) від 23 лютого 2012 року, відповідно до пункту 39 якого Суд повторює, що тримання під вартою або будь-який захід, яким особа позбавляється свободи, тягне за собою невід'ємні обмеження щодо приватного та сімейного життя. Проте, важливим елементом права ув'язненого на повагу до його сімейного життя є надання йому державними органами можливості або, за потреби, допомоги у підтриманні зв'язків зі своїми близькими.
Відтак, за встановлених обставин суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не забезпечено право ОСОБА_1 на здійснення телефонних розмов 1, 2, 3, 4, 7, 8, 9, 10, 12, 15, 16, 17, 23, 24, 30 та 31 січня 2021 року, а тому позовна заява про визнання протиправню бездіяльності відповідача, що полягає у незабезпеченні відповідного права позивача, є обґрунтованою.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані докази, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує положення частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)", що полягає у незабезпеченні права ОСОБА_1 на телефонні розмови 1, 2, 3, 4, 7, 8, 9, 10, 12, 15, 16, 17, 23, 24, 30 та 31 січня 2021 року.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Державна установа "Вінницька установа виконання покарань №1" (21001, м. Вінниця, вул. Брацлавська, 2, код ЄДРПОУ 08562602)
Повний текст рішення суду складено 09.04.2021
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна