м. Вінниця
07 квітня 2021 р. Справа № 120/2451/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036; код ЄДРПОУ 43316784) про скасування постанови,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, позивач) з адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі - відповідач).
За змістом позовних вимог позивач просить суд: cкасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Заводнюк І.М. про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за невиконання рішення суду по виконавчому провадженню за №64526510 від 15.03.2021 року в сумі - 5100 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначає, що постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання Заводнюк І.М. від 16.02.2021 року відкрито виконавче провадження №64526510 щодо виконання виконавчого листа № 120/762/20-а від 02.09.2020 року, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом, про зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою та отриманою ним пенсією за період з 01.01.2018 року по день, з якого почнеться виплата перерахованої йому у п. 2 пенсії за вислугу років. Надано строк 10 робочих днів для надання відповіді та документального підтвердження виконання рішення суду. Як зазначає представник позивача, листом від 23.02.2021 року №0200-0802-5/11564 Головного управління повідомлено старшого державного виконавця, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30.04.2020 року добровільно виконано 10.08.2020 року до відкриття виконавчого провадження. Стягувачу проведено перерахунок пенсії і розмір заборгованості становить 18733,56 грн. за період з 01.01.2018 року по 31.08.2020 року. Одночасно повідомлено, що заборгованість буде виплачена після виділення коштів з Державного бюджету України, оскільки нормами статті 8 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон №2262-ХІІ) встановлено, що виплата пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Крім того, сторона позивача зазначає, що Головним управлінням сформовано потребу у бюджетних коштах, оскільки бюджетні зобов'язання та платежі здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення (ч.ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України) шляхом обліку вказаної заборгованості в Реєстрі судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою
За таких умов, на переконання ГУ ПФУ у Вінницькій області, ним виконано рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/762/20-а у відповідності до вимог чинного законодавства, про що письмово повідомлено Відділ примусового виконання. Відтак, у відповідача були відсутні підстави для винесення постанови про накладення штрафу від 15.03.2021 року №64526510.
Вищенаведені обставини стали підставою для звернення до суду з цим адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 25.03.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку, визначеному статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Справу призначено до судового розгляду на 01.04.2021 року. Цією ж ухвалою суд вирішив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , третя особа).
Окрім цього, зазначеною ухвалою також витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії виконавчого провадження №64526510.
31.03.2021 року до суду подано відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що дії державного виконавця при прийнятті оскаржуваної постанови, а також сама постанова від 15.03.2021 року про накладення штрафу є такою, що прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом. Зауважує, що умови і порядок виконання рішень немайнового характеру визначено розділом VIII Закону України “Про виконавче провадження”, зокрема статтями 63 та 75 передбачено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення. Так, представник відповідача зазначає, що державний виконавець зобов'язаний вчинити всі заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, у зв'язку з чим, наділений повноваженнями щодо накладення штрафів на боржника, повідомлення правоохоронних органів для притягнення боржника до відповідальності, на підставі чого, виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Враховуючи викладене та керуючись статтями 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження”, 15.03.2021 року винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 5100,00 грн. та надано новий строк виконання. Копію постанови з вимогою виконати рішення суду направлено боржнику. Крім цього, боржника попереджено, що в разі повторного невиконання рішення боржником державний виконавець накладає штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності.
З огляду на зазначене, сторона відповідача просить суд в позові відмовити.
Ухвалою суду від 01.04.2021 року вирішено відкласти розгляд справи на 05.04.2021 року.
05.04.2021 року у судовому засіданні оголошено перерву до 07.04.2021 року.
07.04.2021 року представники сторін та третя особа до суду не прибули про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
У свою чергу, представником ГУ ПФУ у Вінницькій області подано клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, без участі сторін. Крім того, представник відповідача, 07.04.2021 року також подала клопотання, у якому просила провести розгляд справи без її участі та зазначила, що просить відмовити у задоволенні позову згідно з поданими запереченнями.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 3 статті 194 та частини 3 статті 268 КАС України, на думку суду, наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
Інших заяв по суті справи від учасників справи до суду не надходило.
Суд з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані сторонами докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30.04.2020 року у справі № 120/762/20-а вирішено адміністративний позов задовольнити. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 80% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% від відповідних сум грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 в розмірі 80% від відповідних сум грошового забезпечення. Окрім того, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою йому та отриманою ним пенсією за період з 1 січня 2018 року по день, з якого почнеться виплата перерахованої йому у п. 2 пенсії за вислугу років.
12.08.2020 року Вінницьким окружним адміністративним судом по даній справі видано виконавчий лист № 120/762/20-а .
На підставі цього виконавчого документа постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Заводнюк І.М. від 16.02.2021 року відкрито виконавче провадження № 64526510 щодо виконання судового рішення. Серед іншого, у даній постанові зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, надати обґрунтовану відповідь та документальне підтвердження щодо виконання рішення суду.
Листом від 23.02.2021 року № 0200-0802-5/11564 ГУ ПФУ у Вінницькій області повідомило старшого державного виконавця, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30.04.2020 року у справі № 120/762/20-а добровільно виконане 10.08.2020 року до відкриття виконавчого провадження. Додатково зазначено, що на виконання рішення суду управлінням проведено розрахунок розміру пенсії стягувача, який станом на 01.01.2018 року склав - 4879,13 грн. з урахуванням 80 % від сум грошового забезпечення та донараховано стягувачу кошти в сумі 18733,56 за період з 01.01.2018 року по 31.08.2020 року, що підтверджується розрахунком на доплату.
Поряд із цим наголошено, що сума заборгованості у розмірі 18733,56 грн. за період з 01.01.2018 року по 31.08.2020 року буде виплачена після виділення коштів на фінансування з Державного бюджету України, оскільки нормами статті 8 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” встановлено, що виплата пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
До цього листа позивач додав докази перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 від 10.08.2020 року та розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № ХЛ60410 за період з 01.01.2018 року по 31.08.2020 року.
Разом з тим, 19.02.2021 року стягувач - ОСОБА_2 самостійно звернувся до органу державної виконавчої служби із письмовою заявою з метою виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30.04.2020 року у справі № 120/762/20-а.
У зв'язку з надходженням такої заяви стягувача, 10.03.2021 року відповідач надіслав на адресу позивача вимогу державного виконавця за №3127/2.3-22/2, якою зобов'язав боржника в строк до 12.03.2021 року в повному обсязі виконати рішення суду.
На виконання даної вимоги ГУ ПФУ у Вінницькій області листом від 15.03.2021 року № 0200-0802-5/17084 повідомило відповідача про те, що Головне управління 04.08.2020 року звернулось із запитом до Пенсійного фонду України щодо виконання судових рішень (винесених до 22.07.2020 року (дня визнання нечинними п. 1 та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649 “Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду”) та після вказаної дати) в частині виплати заборгованості по пенсіях, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України. У свою чергу, Пенсійним фондом України в листі від 09.11.2020 року роз'яснено, що погашення заборгованості по вказаній категорії судових рішень проводиться в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
У подальшому, постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Заводнюк І.М. від 15.03.2021 року в рамках виконавчого провадження № 64526510 накладено штраф у розмірі 5100 грн. на боржника у зв'язку з невиконанням рішення суду і зобов'язано останнього протягом десяти робочих днів виконати останнє.
Не погоджуючись із винесеною постановою про накладення штрафу від 15.03.2021 року, ГУ ПФУ у Вінницькій області звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Питання примусового виконання судових рішень регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
У відповідності до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно частини 1 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У відповідності до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Як слідує із матеріалів справи, оскаржувана постанова від 15.03.2021 року про накладення штрафу на боржника в розмірі 5100 грн. винесена відповідачем на підставі статей 63, 75 Закону № 1404-VIII із мотивів невиконання судового рішення.
Так, частиною 2 статті 63 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно частини 1 статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Отже, з аналізу вказаних норм вбачається, що Законом № 1404-VIII встановлено відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення без поважних причин. А тому, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
При цьому поважними в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Відповідно до положень підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Окрім того, в силу статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Власні кошти Пенсійний фонд не включає до складу Державного бюджету України, що передбачено статтею 72 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Статтею 73 вищезазначеного Закону також встановлено вичерпний перелік підстав для використання коштів Пенсійного фонду та заборону їх спрямування на цілі, не передбачені цим Законом.
Так, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Отже, фінансування та виплата пенсій здійснюється за рахунок коштів Фонду виділених з Держаного бюджету України та за наявності відповідного бюджетного призначення.
Відтак, невиконання судового рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області в частині виплати грошових коштів за період з 01.01.2018 року по 31.08.2020 року у сумі 18733,56 грн. у зв'язку з відсутністю відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
У свою чергу, частиною 1 статті 75 Закону № 1404-VIII чітко визначено, що постанова про накладення штрафу виноситься у разі невиконання рішення саме без поважних причин.
Окрім того, накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Аналогічних висновків дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 25.02.2021 року у справі №120/7463/20-а та Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 року у справі №757/29541/14-а.
Враховуючи вище викладене, суд доходить висновку, що рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 року по 31.08.2020 року у сумі 18733,56 грн. не виконано з поважних причин. Відтак, підстава для застосування штрафу визначена частиною першою статті 75 Закону України “Про виконавче провадження” - відсутня.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень, надані на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд зазначає про наступне.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що відшкодуванню підлягають судові витрати лише у випадку, коли задоволено позов особи, яка не є суб'єктом владних повноважень або судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи те, що позивачем є суб'єкт владних повноважень та відсутність витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експерти, підстави для відшкодування судового збору, на переконання суду, відсутні.
Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Заводнюк І.М. про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні №64526510 від 15.03.2021 року в сумі - 5100 грн.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100; код ЄДРПОУ 13322403).
Відповідач: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028; код ЄДРПОУ 43316784).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Рішення суду у повному обсязі сформовано: 07.04.2021 року.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна