Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И < Текст >
"29" квітня 2010 р. № 2а- 384/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді - Курило Л.В.,
за участі секретаря -Воронкової К.П.,
за участі: позивача - ОСОБА_1, представника позивача -ОСОБА_2,
- представника відповідача -Бовдуй О.О.,
- прокурорів -Червенка А.Г., Савицького Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області, прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкових повідомлень - рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій ,
Позивач - ОСОБА_1 - звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області: з податку на доходи від підприємницької діяльності у сумі 804 865,92 грн. (податкове повідомлення рішення від 30.07.2009 року за №0001221700/0, від 29.09.2009 року за №0001221700/1, від 17.11.2009 року за №0001221700/2, від 12.01.2010 року за №0001221700/3), з податку на додану вартість у сумі 1402836,00 грн. (податкове повідомлення рішення від 30.07.2009 року за №0001211700/0, від 29.09.2009 року за №0001211700/1, від 17.11.2009 року за №0001211700/2, від 12.01.2010 року за №0001211700/3), щодо визначення штрафної санкції з податку на додану вартість у сумі 701418 грн.00 коп., від 26.11.2009 року за №0001931700/0, рішення від 30.07.2009 року за №0001251700 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 67303 грн.30 коп. за не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що у перевіряємому періоді нею здійснювалася господарська діяльність по закупівлі молока цільного коров'ячого у населення, згідно договору доручення № 01.01.07/1 ФИЗ від 01.01.2007 р., № 01/01-08/02 від 01.01.2008 р. та угода від 01.01.09 р., укладені між ФО-П ОСОБА_1 (Повірений), та ЗАТ „Лозівський молочний завод" (Довіритель).
Предметом вказаних договорів є здійснення юридичних дій, пов'язаних з закупівлею у населення молока цільного коров'ячого за ціною, не нижче узгодженої Сторонами. При укладені відповідних угод з постачальниками (фізичними особами) Повірений зобов'язаний діяти в інтересах довірителя, діяв як комерційний представник довірителя. У період з 01.01.2007 р. по 31.03.2009р. на виконання умов договору доручення з каси Довірителя - ЗАТ Лозівський молочний завод - було перераховано та видано під звіт грошові кошти у сумі 7154362,30 грн. комерційному представнику - ФО-П ОСОБА_1 - в рахунок виконання зобов'язань по закупівлі молока у фізичних осіб за укладеними договорами доручення, які в подальшому були використані за призначенням.
Позивач вказує, що у разі надходження на розрахунковий рахунок (або отримання під звіт готівки) платника єдиного податку коштів згідно договору доручення до обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) включається лише сума коштів, яку суб'єкт одержав як винагороду (плату) за виконані ним зобов'язання. При цьому, готівкові кошти у сумі 7154362,30 грн., отримані за перевіряємий період ФО-П ОСОБА_1 під звіт з каси довірителя - ЗАТ «Лозівський молочний завод» - під виконання зобов'язань по закупівлі молока у фізичних осіб за договорами доручення не є її доходом і відповідно до складу виручки від реалізації не повинні включатися та відповідно оподатковуватись єдиним податком, оскільки фактично є витратами Довірителя, понесеними у зв'язку з придбанням сировини (молока) у населення.
Враховуючи той факт, що ФОП ОСОБА_1 правомірно перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, позивач зазначає про протиправність визначення зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Позивач та її представник в судовому засіданні вимоги позову, з урахуванням уточнень, підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити.
Представники відповідача - Лозівської об'єднаної податкової інспекції у Харківській області - у судовому засіданні проти позову заперечували, у поданих суду заперечення вказали про необгрунтованість позовних вимог та просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
Прокурор у судовому засіданні повністю підтримав правову позицію відповідача, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Суд, вислухавши позивача та її представника, представника відповідача, прокурора, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.
Судом встановлено, що Лозівською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області проведено виїзну планову перевірку фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.12.2006 року по 31.03.2009 року, за результатами якої складено акт №609/17-213/НОМЕР_1 від 17.07.2009р.
Відповідно до висновків акту перевірки встановлено наступні порушення, які є предметом оскарження по даній адміністративній справі:
- п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями) внаслідок чого занижено податкове зобов'язання до сплати з ПДВ на суму 1 403 836,00 грн.
- ст.13, ст.14 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 року (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку з доходів в сумі 804865,92 грн.
- п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95- ВР від 06.07.1995 року (із змінами та доповненнями внаслідок чого отримано дохід в сумі 13460,66 грн. без застосування РРО.
Не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем подано заперечення №3 від 23.07.2009р., які були розглянуті Лозівською ОДПІ та листом №5873/10/17-224 від 29.07.2009р. надано відповідь, в якій зазначено про залишення без змін висновків, викладених в акті перевірки (т.1 а.с.24-28).
На підставі встановлених в акті перевірки порушень Лозівською ОДПІ прийняті наступні рішення:
- податкове повідомлення - рішення №0001221700/0 від 30.07.2009р. про донарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на загальну суму 804865,92 грн., в т.ч. за основним платежем 804865,92 грн. (т.1 а.с. 61);
- податкове повідомлення - рішення №0001211700/0 від 30.07.2009р. про донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 1 402 836,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 402 836,00 грн. (т.1 а.с. 62);
- податкове повідомлення - рішення №0001931700/0 від 26.11.2009 року з донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 701418,00 грн. в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 701418,00 грн. (т.1 а.с. 63);
- рішення №0001251700/0 від 30.07.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 67303,30 грн. (т.1 а.с. 64);
Позивач скористався правом адміністративного оскарження, передбаченим статтею 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та, не погодившись з винесеними рішеннями, подав до Лозівської ОДПІ скаргу №4 від 17.08.2009р. про скасування винесених рішень (т.1 а.с.29-30).
Рішенням Лозівської ОДПІ №7446/10/25-013 від 29.09.2009р. залишено без змін податкове повідомлення - рішення №0001211700/0 від 30.07.2009р. та №0001221700/0 від 30.07.2009р., а скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення (т.1 а.с.31-33).
З метою доведення до платника податків нового граничного строку сплати податкового зобов'язання Лозівською ОДПІ були винесені та направлені на адресу платника податкові повідомлення - рішення №0001211700/1 та №0001221700/1 від 29.09.2009 року.
Не погодившись із здійсненими нарахуваннями, позивачем подано повторну скаргу б/н від 15.10.2009р. до Державної податкової адміністрації у Харківській області. Рішенням ДПА у Харківській області №1958/П/25-203 від 11.11.2009 року скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а винесені податкові повідомлення-рішення та рішення за результатами розгляду первинної скарги - без змін (т.1 а.с.37-48).
Також, ФОП ОСОБА_1 до ДПА у Харківській області подано скаргу №6 від 07.09.2009р. на рішення №0001251700/0 від 30.07.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Рішенням ДПА у Харківській області №1832/П/25-203 від 09.10.2009р. залишено без змін рішення Лозівської ОДПІ № 0001251700 від 10.07.2009р., а скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.
Після цього позивачем подано повторну скаргу №9 від 25.11.2009р. про скасування винесених рішень до Державної податкової адміністрації України та рішенням ДПА України №7127/П/25-0315 від 28.12.2009 року скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а винесені податкові повідомлення-рішення, рішення (про застосування штрафних (фінансових) санкцій та рішення за результатами розгляду скарг - без змін (т.1 а.с.58-60).
Судом при дослідженні наданих до справи письмових документів встановлено наступне.
Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію Виконавчим комітетом Лозівської міської ради зареєстровано фізичну особу - підприємця ОСОБА_1, про що зроблено запис про державну реєстрацію №2 476 000 0000 003219 від 21.12.2006 року.
Відповідно до Свідоцтв про сплату єдиного податку, серія Є №087533 від 20.12.2007 року та серія Є №822691 від 19.12.2008 року за перевіряємий період ФО-П ОСОБА_1 була платником єдиного податку та здійснювала діяльність за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності.
Фактично у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_1 здійснювала закупівлю молока коров'ячого у населення згідно з договорами доручення з ЗАТ «Лозівській молочний завод» (код ЄДРПОУ 30447310, м.Лозова) №01.01.07/1ФИЗ від 01.01.2007р. (строк дії з 01.01.2007р. по 31.12.2007р.), №01/01-08/02 від 01.01.2008р. (строк дії з 01.01.2008р. по 31.12.2008р., згідно додаткової угоди від 01.01.2009р. дію договору продовжено на 2009 рік.
В акті перевірки зазначено, що в порушення абз.5 п.1 Указу Президента №746/99 від 28.06.1999р. та абз.5 ч.6 ст.128 Господарського Кодексу України, ст.3 Порядку ведення обліку доходів та витрат, затвердженого Наказом ДПА України №490 від 16.10.2003р., зареєстрований в Мінюсті 29.10.2003р. №988/8309 підприємцем в перевіряємому періоді не враховано кошти, отримані на закупівлю молока від населення, а враховані тільки суми винагороди за договорами доручення, внаслідок чого перевіркою встановлене перевищення 500 тис. грн. - граничного обсягу виручки від реалізації для фізичних осіб-підприємців - платників єдиного податку у І кв. 2007р., в сумі 279288,10 грн.
Суд не може погодитися з такими висновками з наступних підстав.
Відповідно до умов договорів доручення, укладених між ФО-П ОСОБА_1 (Повірений) та ЗАТ «Лозівський молочний завод» (Довіритель), Повірений за винагороду зобов'язується від імені і за рахунок Довірителя здійснювати юридичні дії, пов'язані з закупівлею у населення молока цільного коров'ячого за ціною, не нижче узгодженої Сторонами в додатку до цього Договору.
Довіритель зобов'язується сплатити Повіреному винагороду у розмірі 0,25 (0,20) грн. за 1 кг. молока цільного коров'ячого в перекладі на базисну жирність від загальної маси Товару, отриманого Довірителем за угодами, укладеними Повіреним.
При укладенні відповідних угод з постачальниками Повірений зобов'язаний діяти від імені, за рахунок та в інтересах Довірителя як комерційний представник останнього.
У власному обліку в якості виручки (доходу) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) позивач відображав лише суми винагороди, фактично отриманої від довірителя за надання посередницьких послуг. Інші грошові суми, які позивач отримував від довірителя для розрахунків з населенням за заготовлене молоко, не обліковувались в книзі обліку доходів та витрат позивача, до складу винагороди за договорами доручення не включались та в звітності не відображались.
Пунктом 2.1.8 договорів доручення визначено обов'язок Повіреного провести відповідні розрахунки з постачальниками за поставлений Товар, для чого, відповідно до п.3.1.1 договорів, Довіритель зобов'язаний передати у розпорядження Повіреного необхідні кошти.
Згідно зі ст. 1 Указу Президента “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів підприємницької діяльності” № 727/98 від 03.07.98р. спрощена система застосовується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року знаходиться не більш 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Відповідно до ст.2 цього Указу суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Як вбачається з матеріалів справи, сума грошових коштів, віднесена перевіряючими до складу виручки від реалізації товарів, внаслідок чого і було встановлено перевищення 500-тисячного ліміту, була одержана позивачем у рамках договорів доручення від 01.10.2006 р. № 01.10./06ФИЗ та від 21.11.2007 р. б/н, укладених із ЗАТ “Лозівський молочний завод” в особі директора Зіменкова Ю.І. При цьому позивач виступала у даному договорі Повіреним та відповідно до умов договорів здійснювала заготівлю молока від імені та за рахунок Довірителя -ЗАТ “Лозівський молочний завод”.
Суд відмічає, що за своїм змістом та юридичною силою договори, які укладені позивачем з ЗАТ “Лозівський молочний завод” у спірних правовідносинах, є договорами доручення, а не комісії, як помилково зазначено в акті перевірки та письмових запереченнях відповідача.
Відповідно до ст.1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
З урахуванням викладеного твердження відповідача про те, що позивач, укладаючи угоди з постачальниками, діяв від свого імені, є помилковим та таким, що спростовуються фактичними обставинами у справі.
Статтею 1002 Цивільного кодексу України передбачено право повіреного на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.
Суд зазначає, що, як вбачається з п.1.3 (1.4) договорів доручення, винагорода Повіреному виплачується у фіксованому розмірі (0,20 грн. та 0,25 грн. відповідно за 1 кг молока) в залежності від кількості заготовленого товару, тобто, вираховується окремо від коштів, що надаються Довірителем для проведення розрахунків з постачальниками.
Згідно з абзацем 5 статті 1 Указу Президента №727/98, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично одержана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Договір доручення відноситься до договорів про надання послуг, тобто повірений надає послугу і отримує за це відповідну плату, тому повірений продає не товар, а свою послугу. Таким чином, обсяг виручки фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, який є платником єдиного податку згідно Указу здійснює діяльність згідно з договорами доручення і виступає в цьому договорі Повіреним, складається з сум винагороди, одержаної таким Повіреним згідно договору доручення.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.1007 Цивільного кодексу України, довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором, забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення.
Суд вважає за необхідне відмітити, що кошти, необхідні для виконання позивачем своїх обов'язків за договором доручення, передавались йому саме у розпорядження, і тільки після надання накопичувальних відомостей (тобто, плану використання цих коштів), а не для використання на власний розсуд і не є власністю позивача. Таким чином, кошти, які отримувались позивачем від ЗАТ “Лозівський молочний завод” для розрахунків з постачальниками, є саме засобами, необхідними для виконання доручення.
За таких обставин суд не вбачає підстав для включення до складу виручки позивача коштів, отриманих від ЗАТ “Лозівський молочний завод” для розрахунків з постачальниками.
Таким чином, у справі, що розглядається, під виручкою слід розуміти лише ті суми грошових коштів, які отримані позивачем від здійснення господарської діяльності у власність, а саме - суми винагороди: у 2007р. - 424508,59 грн.; у 2008р. - 486095,46 грн., у 1 кв. 2009р. - 5495,5 грн. З огляду на викладене, висновок відповідача про перевищення позивачем у І кварталі 2007 року обсягу виручки встановленого законодавцем у розмірі 500000,00 грн. на календарний рік, є помилковим та необгрунтованим.
Відповідно до статті 6 Указу №727/98 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником окремих видів податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема, податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва).
В зв'язку з вищенаведеним, твердження відповідача про порушення позивачем ст.1 Указу Президента України від 03.07.1998р. №727/98 ст.ст.13,14 Декрету КМУ “Про прибутковий податок з громадян” є необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення №0001221700/0 від 30.07.2009р., (№0001221700/1 від 29.09.2009р., №0001221700/2 від 17.11.2009р., №0001221700/3 від 12.01.2010р.) про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 804865,92 грн. є такими, що підлягають скасуванню.
В частині винесення податкових повідомлень-рішень №0001211700/0 від 30.07.2009р., (№0001211700/1 від 29.09.2009р., №0001211700/2 від 17.11.2009р., №0001211700/3 від 12.01.2010р.) про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 582369,51 грн., суд зазначає наступне.
В акті перевірки зафіксовано, що ФО-П ОСОБА_1 повинна була зареєструватися платником ПДВ з квітня 2007р., оскільки обсяг її виручки за 1 кв. 2007р. склав 779288,10 грн., чим порушено п.п. «б» п.2.1, п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.9.3, п. «а» 9.6 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями), також п.2 Постанови КМУ від 16.03.00р. №507 «Про роз'яснення Указу Президента України від 03.07.1998р. №727». Враховуючи, що ФОП ОСОБА_1 всупереч зазначеним нормам не зареєструвалася платником ПДВ та не сплачувала податок на додану вартість, тому нею занижено суми податкового зобов'язання з ПДВ на суму 1402836 грн.
Суд не може погодитись з таким висновком відповідача з огляду на наступне.
Як встановлено судом, позивач правомірно перебувала у 2007-2008р.р. на спрощеній системі оподаткування на підставі виданих Лозівською ОДПІ свідоцтв про сплату єдиного податку, а тому в неї не виникло обов'язку з 01.04.2007р. перейти на загальну систему оподаткування, оскільки з підстав, зазначених вище, ОСОБА_1 не допустила перевищення обсягу виручки, встановленого законодавцем, у розмірі 500000,00 грн. на календарний рік.
При цьому ФОП ОСОБА_1 здійснювала свою діяльність у межах договорів доручення, а не договорів комісії, як на цьому наполягає відповідач.
Судом взято до уваги, що діяльність позивача полягала у виконанні умов договорів доручення на відплатній основі у вигляді отриманої винагороди, розмір якої у повному обсязі позивач відобразив у обов'язковій звітності. Судом встановлено, що розмір отриманої позивачем плати з зазначених вище підстав не перевищував 500000,00 грн. на календарний рік. Інші грошові кошти, отримані позивачем від довірителя - ЗАТ „Лозівський молочний завод”- після отримання товару (молока) від третіх осіб -постачальників у повному обсязі сплачено позивачем на користь останніх, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями розрахунково-платіжних відомостей.
Положеннями статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.
Під поставкою товарів згідно з п.1.4 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” слід розуміти будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання.
Відповідно до пункту 6 Указу № 727/98 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.
Виходячи з цього, суд вважає, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.п. «б» п.2.1, п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.9.3, п. «а» 9.6 ст.9 Закону про ПДВ і не врахував під час визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість посередницького характеру господарських операцій позивача, що має наслідком хибний висновок про необхідність нарахуваня та сплати податку на додану вартість за перевіряємий період.
Щодо винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення №0001931700/0 від 26.11.2009р. про донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість за штрафними фінансовими санкціями на суму 701418,00 грн. на підставі пп. “б” пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону про ПДВ та пп.17.1.2 п.17.1 ст.17 Закону № 2181, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4.11 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за № 925/11205, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.
В порушення зазначеної норми спірне податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних санкцій за донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість, платником якого позивач не є і не повинен бути з підстав, викладених вище, винесено значно пізніше, ніж у встановлений вказаним Порядком десятиденний термін з дня реєстрації акту перевірки.
Щодо винесення рішення №0001251700/0 від 30.07.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 67303,30 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995р. (із змінами та доповненнями), реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Пунктом 6 статті 9 Закону України №265/95-ВР встановлено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.
Відповідно до абз.3 пункту 6 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №727/98 від 03.07.1998р., суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи - платники єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами.
За таких обставин, враховуючи той факт, що судом встановлено та підтверджено правомірність перебування ФО-П ОСОБА_1 у 2007, 2008 та 2009 роках на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, тому висновок контролюючого органу щодо порушення вимог частини 1 статті 3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995р. є неправомірним та необгрунтованим.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч.2 ст. 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень покладається саме на відповідачів.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як нормативно не обґрунтовані та такі, що суперечать фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 8, 17, 71, 161-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області, прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкових повідомлень - рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій -задовольнити у повному обсязі..
Скасувати податкові повідомлення-рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області №0001221700/0 від 30.07.2009р., (№0001221700/1 від 29.09.2009р., №0001221700/2 від 17.11.2009р., №0001221700/3 від 12.01.2010р.), №0001211700/0 від 30.07.2009р., (№0001211700/1 від 29.09.2009р., №0001211700/2 від 17.11.2009р., №0001211700/3 від 12.01.2010р.), №0001931700/0 від 26.11.2009р., рішення про застосування штрафних ( фінансових) санкцій) від 30.07.2009 року за № 0001251700 від 30.07.2009р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова у повному обсязі виготовлена та підписана 05.05.2010р.
Суддя Курило Л.В.