Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
11 травня 2010 р. № 2-а- 620/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Заічко О.В.
при секретарі - Пузіковій Н.А.
за участю представників сторін:
позивача - Романюк В.К.,
відповідача- Мазура В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
Державного підприємства "Караванський спиртовий завод"
до Департаменту контролю за виробництвом та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів державної податкової адміністрації України
про скасування наказу та визнання дій протиправними,-
Позивач, Державне підприємство «Караванський спиртовий завод», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить: скасувати наказ Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України № 106-к від 21.01.2010р., визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки ДП «Караванський спиртовий завод».
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що працівники Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України та та Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ДПА України у Чернігівській області прибули на перевірку підприємства без направлення на її проведення, що є, порушенням ч.1 ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а наказ Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України № 106-к від 21.01.2010р., в порушення п.2 ч.1 ст.11-2 та ч.3 ст.11-2 Закону «Про державну податкову службу в Україні» не містить правових підстав для призначення перевірки, не визначає виду перевірки, а також дати її початку та закінчення, створював загрозу проведення перевірки в неробочий час.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив у позові відмовити, посилаючись на те, що прибувши 22.01.2010р. та 25.01.2010р. на перевірку ДП «Караванський спиртовий завод» працівники Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України та Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ДПА України у Чернігівській області надали представникові підприємства видані керівником Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ДПА України у Харківській області наказ № 50 від 22.01.2010р. та направлення на перевірку № 28/32-2П від 22.01.2010р. та № 29/32-2П від 25.01.2010р., які видані на виконання наказу Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України № 106-к від 21.01.2010р., проте, всупереч вимогам законодавства працівників органу державної податкової служби не було допущено до перевірки. За наслідками відмови від допуску до перевірки перевіряючими складено акти відмови від допуску до перевірки від 22.01.2010р. № 1 та від 25.01.2010р. № 2.
За таких обставин, представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановалено, що Державне підприємство «Караванський спиртовий завод» пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, отримав свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 788128, отже набув правового статусу суб'єкта господарювання, обліковується як платник податків, зборів (обов'язкових) платежів у Харківській об»єднаній державній податковій інспекції Харківської області.
Відповідно до ч.7 ст.11-1 Закону «Про державну податкову службу в Україні» перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19.12.1995р. є позаплановими. Умови допуску посадових осіб державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок визначені ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Відповідно до абз.1 ч.1 ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадові особи державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України.
Згідно зі ст.16 Закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19.12.1995р., контроль за його виконанням здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Відповідно до ст.3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19.12.1995р., ліцензії на виробництво спирту етилового видаються органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України. Постановою КМУ "Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та справлянням акцизного збору" № 940 від 07.08.2001р. таким уповноваженим органом визначено Державну податкову адміністрацію України. У свою чергу п.3.8. Положення про Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України, затвердженого наказом ДПА України № 71 від 10.02.2007р. функції з видачі ліцензій на виробництво спирту покладено на Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України.
З положень наведених норм слідує, що працівники Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України вправі проводити позапланові перевірки виробників спирту в межах компетенції, визначеної Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19.12.1995р. та за умови дотримання ними вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Як з'ясовано судом, 22.01.2010р. до ДП «Караванський спиртовий завод» з метою проведення перевірки прибули посадові особи Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України та Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ДПА України у Чернігівській області Микульський С.В. та Любочкін М.М. Як підставу для проведення перевірки, зазначені співробітники надали наказ директора Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України №106-к від 21.01.2010р. За наслідками відмови від допуску до перевірки перевіряючими складено акт відмови від допуску до перевірки від 22.01.2010р. № 1.
Досліджуючи наказ Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України №106-к від 21.01.2010р., суд зазначає, що останній є рішенням суб'єкта владних повноважень і являє собою акт ненормативного характеру.
При цьому, суд бере до уваги приписи п.2 ч.1 ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», де вказано, що у наказі на проведення позапланової перевірки зазначаються підстави її проведення, дата початку та дата закінчення перевірки. Наказ на проведення позапланової перевірки має бути виданий керівником податкового органу.
З аналізу положень наведеної норми закону суд робить висновок, що правильність оформлення наказу на проведення позапланової перевірки платника податків має юридичне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Державна податкова адміністрація України є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Право органу державної податкової служби на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.
Згідно з п.2 ч.1 ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» відповідач мав зазначити у наказі на проведення позапланової перевірки підстави для її проведення, дату початку та дата закінчення перевірки. Проте, як встановлено судом, наказ Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України №106-к від 21.01.2010р. не містить посилань на будь-який закон України та на жодну з підстав для проведення позапланової перевірки позивача. Посилання у тексті наказу на Положення про Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України, не є достатньою підставою для здійснення перевірок, оскільки за своїм змістом не визначає таких підстав. Не містить оскаржуваний наказ і дати початку та дати закінчення перевірки. Строк відрядження працівників Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України становить собою час, необхідний їм для виконання завдань, пов'язаних з перевіркою та проїздом до місця розташування підприємства та поверненням до місця роботи і становив згідно з оскаржуваним наказом 4 дні, з 21.01.2010р. по 24.01.2010р. Працівники Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України прибули для проведення перевірки у п'ятницю, 22.01.2010р. За таких обставин у суду є достатні підстави стверджувати, що проведення перевірки планувалося в тому числі й на вихідні дні, суботу - 23.01.2010р. та неділю - 24.01.2010р., що створило додаткову загрозу порушення законодавства. Так, відповідно до ч.3 ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» проведення перевірок органами державної податкової служби не повинно порушувати нормального режиму роботи платників податків. Відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників інженерно-технічних працівників і службовців ДП «Караванський спиртовий завод», затверджених протоколом № 3 від 30.03.2007р. загальних зборів трудового колективу, на підприємстві встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Лише працівники основного виробництва працюють позмінно, цілодобово.
Визначаючи правовий статус осіб, що мають право на підписання направлення та наказу на перевірку, п.1 та п.2 ч.1 ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» вживають вислови «керівник органу державної податкової служби» (щодо підписання направлення) та «керівник податкового органу» (щодо підписання наказу). Аналіз положень Закону України «Про державну податкову службу в Україні» свідчить, що зазначені терміни є синонімічними, тобто, за своєю правовою природою тотожними.
Система органів державної податкової служби, викладена в ст.1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Серед наведеного там переліку Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України або його регіональні управління відсутні. В п.1.1. положення про Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України зазначено, що Департамент є самостійним функціональним підрозділом у складі ДПА України, з правами юридичної особи. Зазначене положення також не надає Директору Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України, а відповідно і начальникам регіональних управлінь права на підписання направлення або наказу на проведення перевірок, тобто, як керівникам податкових органів. Таким чином, ні Департамент, ні його регіональні управління не є органами державної податкової служби, а лише окремими підрозділами в системі цих органів. Тому, керівники цих установ не мають передбачених Законом про ДПС повноважень на видачу направлень та наказів на проведення перевірок, а тому й не мають визначеної законом компетенції на видання таких індивідуальних актів.
Відповідно до методичних рекомендацій, затверджених наказом ДПА України № 453 від 21.09.2009р., керівнику Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України та начальникам регіональних управлінь Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України надається право на підписання наказів та направлень на перевірки (розділ «Про оформлення розпорядчого документу на проведення перевірки»). Проте, суд не бере до уваги вимог згаданого наказу щодо підписання наказів та направлень на перевірки, оскільки, згідно з вимогами ч.4 ст.9 КАСУ, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору або іншому правовому акту суд застосовує акт, який має вищу юридичну силу, тому при оцінці цього факт суд виходить з приписів ч.1 ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Дослідивши зміст наказу Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України №106-к від 21.01.2010р. суд відзначає, що він має всі ознаки самостійного індивідуального акту, що не передбачає для його виконання винесення подібних додаткових актів (наказів) з боку Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України. В оскаржуваному наказі чітко зазначається, що комісії у складі інспекторів Микульського С.В. та Любочкіна М.М. слід провести перевірку ДП «Караванський спиртовий завод». При цьому, згаданим у наказі начальникам Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Чернігівській області та Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Харківській області приписувалося лише забезпечити участь інспекторів у перевірці позивача. Суд вважає, що під словом «забезпечити», вжитим у наказі № 106-к від 21.01.2010р. не розумілося видання окремого наказу та направлення на перевірку, оскільки працівники Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України та Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ДПА України у Чернігівській області Микульський С.В., Любочкін М.М. не перепідпорядковувались начальнику Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ДПА України у Харківській області. Навпаки, зазначені посадові особи Микульський С.В. та Любочкін М.М., згідно з п.3 наказу № 106-к від 21.01.2010р., були відряджені до ДП «Караванський спиртовий завод», а не до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ДПА України у Харківській області. Таким чином, начальник Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ДПА України у Харківській області згідно з наказом Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ДПА України № 106-к від 21.01.2010р., не отримував права розпоряджатися працівниками, що не були йому підпорядкованими, а тому й не був уповноважений для винесення додаткових наказу та направлення на перевірку.
Як зазначив відповідач у своїх запереченнях на позовну заяву і таку позицію у судовому засіданні підтвердив представник відповідача, доказом факту вручення позивачу під розписку направлення на перевірку є складений працівниками Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ДПА України акт відмови від допуску до перевірки від 22.01.2010р. № 1. Досліджуючи зміст акту відмови від допуску до перевірки від 22.01.2010р. № 1, суд відзначає наступне.
Акт, як документ, яким посвідчуються певні юридичні дії та обставини, що мають юридичне значення, зобов'язаний визначати місце вчинення таких дій або настання певних обставин, а також містити викладення їх із зазначенням суттєвих умов цих подій або обставин. Складання акту відмови від допуску до перевірки службовцями Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ДПА України передбачене наказом ДПА України № 453 від 21.08.2009р. «Про затвердження методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів позапланових перевірок окремих видів діяльності суб'єктів господарювання». Серед обов'язкових реквізитів акту наказом не передбачено місця його складання і в самому акті відмови від допуску до перевірки від 22.01.2010р. № 1 воно також не зазначене. Зазначеним наказом також передбачене складання застереження про ознайомлення керівника або матеріально відповідальної особи підприємства «з відповідальністю, обов'язками, правами і порядком оскарження дій посадових осіб Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ДПА України та його регіональних управлінь». Проте, у акті відмови від допуску до перевірки від 22.01.2010р. № 1 таке застереження відсутнє, підписів уповноважених осіб позивача немає.
В абз.8 наказу ДПА України № 453 від 21.08.2009р розділу «Щодо оформлення акту (довідки) про результати позапланової виїзної перевірки», не передбачено фіксування факту вручення представнику суб'єкта господарювання направлення на перевірку, однак ця прогалина врегульована наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. «Про затвердження порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», де у п.1.11. зазначено, що в акті відмови від допуску до перевірки зазначається про ознайомлення та вручення під розписку (чи відмову від ознайомлення та отримання) керівнику суб'єкта господарювання направлення на перевірку. Проте, представники відповідача цієї вимогу наказу не виконали, у складеному ними акті відмови від допуску до перевірки від 22.01.2010р. № 1 факт вручення під розписку направлення на перевірку чи відмови від його отримання не підтвердили, а отже склали зазначений документ за формою та змістом, що не відповідає вимогам законодавства. Представник позивача, у свою чергу наголошує, що про складання акту відмови від допуску до перевірки від 22.01.2010р. № 1 йому було не відомо, ніхто з представників позивача зазначений акт не бачив та не підписував. За таких обставин, акт відмови від допуску до перевірки № 1 від 22.01.2010р., не може бути доказом вручення 22.01.2010р. під розписку позивачеві направлення на перевірку № 28/32-2П від 22.01.2010р., оскільки не відповідає вимогам ст.70 КАСУ щодо належності доказів. Інших доказів надання 22.01.2010р. позивачеві під розписку направлення на проведення перевірки № 28/32-2П від 22.01.2010р. відповідач не надав.
Суд зазначає, що згідно ухвали суду від 25.01.2010р. заборонено Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ДПА України вчиняти будь-які дії по проведенню перевірки ДП «Караванський спиртовий завод» на підставі наказу Департаменту контролю за виробництвом та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України № 106-к від 21.01.2010р. Суд не розглядає подані відповідачем наказ № 52 від 25.01.2010р. та направлення на перевірку № 29/32-2П від 25.01.2010р., що були видані на виконання наказу Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ДПА України № 106-к від 21.01.2010р., видання яких збігається в часі з винесенням ухвали про забезпечення адміністративного позову, та, як такі, що не стосуються даного адміністративного позову.
Згідно з ч.1 ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, зокрема за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку. Відповідно до ч.2 ст.71 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд зазначає, що відповідач не подав до суду доказів правомірності оскарженого наказу та правомірності своїх дій під час проведення позапланової перевірки позивача, а тому суд визнає, що виданий відповідачем наказ № 106-к від 21.01.2010р. та дії представників Департаменту контролю за виробництвом та обігом щодо проведення перевірки позивача 22.01.2010р. суперечать правам та охоронюваним інтересам ДП «Караванський спиртовий завод».
Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист прав та інтересів юридичних осіб, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а саме: Законом України «Про державну податкову службу в Україні»", а тому її дії є неправомірними.
Згідно вимог ст.8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та ст.9 КАСУ, де передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов”язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, що відповідає принципу верховенства права, який закріплений в ст.8 Конституції України та ст.22 Конституції України, де передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 19, 22 Конституції України, ст. 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні", ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Державного підприємства "Караванський спиртовий завод" до Департаменту контролю за виробництвом та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України про скасування наказу та визнання дій протиправними- задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними дії Департаменту контролю за виробництвом та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України щодо проведення перевірки Державного підприємства "Караванський спиртовий завод" на підставі наказу № 106-к від 21.01.2010р.
Скасувати наказ Департаменту контролю за виробництвом та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України № 106-к від 21.01.2010р. щодо проведення перевірки Державного підприємства "Караванський спиртовий завод".
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства Караванський спиртовий завод (юридична адреса: 62436, Харківська область, Харківський район, м. Люботин, с-ще Караван, вул. Заводська, 23, код ЄДРПОУ: 00375266) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
У повному обсязі постанова виготовлена 14 травня 2010 року.
Суддя О.В. Заічко