Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
06 травня 2010 р. № 2-а- 3023/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді -Перцової Т.С.
секретаря -Ульященко Л.М.
за участю представників сторін:
позивача -ОСОБА_1
відповідача -Зеленського О.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Цимбалістенка Олександра Олександровича, прокурора Балаклійського району Харківської області про визнання дій (бездіяльності) протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач -ОСОБА_1 - звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Цимбалістенка Олександра Олександровича - прокурора Балаклійського району Харківської області, в якому просить суд визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача по відмові у задоволенні інформаційного запиту позивача від 13.11.2009 р., зобов'язати вирішити даний запит згідно Закону.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова у задоволенні його запиту стосовно надання копій звернень ОСОБА_4, в яких ставиться питання про неправомірність дій його повіреної ОСОБА_5, є порушенням його права на інформацію. Вважає неправомірним та безпідставним посилання відповідача при відмові у задоволенні його інформаційного запиту на конфіденційність запитуваної інформації. Стверджує, що відповідач такими діями створює перешкоди в реалізації права ОСОБА_5 на судовий захист від поширення неправдивих відомостей про неї з боку ОСОБА_4 За таких обставин, наголошує на порушенні відповідачем норм ст.ст. 31, 43 Закону України „Про інформацію”, та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в наданих до суду письмових запереченнях та його представник у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, просили відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив, що запитувані позивачем документи містять персональні дані про іншу особу, що є конфіденційною інформацією. Вказує на те, що чинним законодавством прямо не передбачено можливості надання копій звернень громадян іншим особам. За таких обставин, посилаючись на ст.ст.23, 30, 31, 37 Закону України «Про інформацію», ст.10 Закону України «Про звернення громадян» просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що 13 листопада 2009 року ОСОБА_1 звернувся до прокурора Балаклійського району Харківської області ОСОБА_3 з інформаційним запитом, в якому просив надати копію звернення громадянки ОСОБА_4
Виходячи зі змісту положень ч.1 ст.32 Закону України «Про інформацію», під інформаційним запитом (надалі - запитом) щодо доступу до офіційних документів слід розуміти звернення з вимогою про надання можливості ознайомлення з офіційними документами. Запит може бути індивідуальним або колективним. Він подається у письмовій формі.
В обґрунтування подання запиту позивач вказує, що ОСОБА_4 у даному зверненні безпідставно поширює неправдиві відомості щодо ОСОБА_5, в інтересах якої діє ОСОБА_1
На даний запит відповідачем було надано відповідь № 658-09 від 23.11.2009 р., якою ОСОБА_1 відмовлено у наданні копій запитуваного звернення ОСОБА_4 з посиланням на ст.ст.23, 30, 31 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 р. № 2657-ХІІ. Так, в обґрунтування відмови у наданні запитуваних документів відповідач зазначив, що вказані документи містять персональні дані про іншу особу, що є конфіденційною інформацією, надання якої сторонній особі заборонено.
Аналізуючи надані сторонами докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про інформацію», всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
Згідно із ч.2 ст.32 Закону України «Про інформацію», громадянин має право звернутися до державних органів і вимагати надання будь-якого офіційного документу, незалежно від того, стосується цей документ його особисто чи ні, крім випадків обмеження доступу, передбачених цим Законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 при зверненні до прокуратури Балаклійського району Харківської області, діяв в інтересах ОСОБА_5, здійснюючи свої представницькі повноваження на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 09 червня 2008 року. Копія вказаної довіреності додана позивачем до матеріалів справи.
Відповідач, мотивуючи свою відмову надати позивачеві копії звернень ОСОБА_4, послався на те, що документи, копії яких позивач просить надати, містять персональні дані про іншу особу, що є конфіденційною інформацією, надання якої сторонній особі заборонено.
Згідно із ч.2 ст.23 Закону України «Про інформацію», основними даними про особу (персональними даними) є: національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Джерелами документованої інформації про особу є видані на її ім'я документи, підписані нею документи, а також відомості про особу, зібрані державними органами влади та органами місцевого і регіонального самоврядування в межах своїх повноважень.
Проте, положеннями Закону України «Про інформацію», як і положеннями жодного іншого закону, не встановлено належність персональних даних про особу до конфіденційної інформації.
Так, відповідно до ст.28 Закону «Про інформацію», за режимом доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Остання, в свою чергу, відповідно до ч.1 ст.30 цього Закону, за своїм правовим режимом поділяється на конфіденційну і таємну.
Згідно із ч.2 ст.30 Закону, конфіденційна інформація - це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.
Таким чином, законодавцем до категорії конфіденційної інформації не відносяться дані, віднесені цим Законом до персональних.
За таких обставин, суд не погоджується із доводами відповідача про те, що дані, зазначені у зверненні ОСОБА_4, не підлягають розголошенню позивачеві та його повіреній, оскільки є конфіденційною інформацією.
Щодо посилання відповідача на ст.31 Закону України «Про інформацію», відповідно до якої забороняється доступ сторонніх осіб до відомостей про іншу особу, зібраних відповідно до чинного законодавства державними органами, організаціями і посадовими особами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з наданої до матеріалів справи копії звернення ОСОБА_4, та пояснень представників сторін, звернення ОСОБА_4, копію якого просив видати позивач, стосується безпосередньо питань діяльності ОСОБА_5 щодо реконструкції та розширення її магазину, розташованого за адресою: м. Балаклія, вул. Куйбишева, 9 А, а саме розроблення відповідної проектної документації.
Слід відмітити, що позивач при поданні спірного запиту діяв в інтересах саме ОСОБА_5, якої безпосередньо стосується вищевказане звернення ОСОБА_4, тому ОСОБА_5 та ОСОБА_1, як її представник, не можуть вважатися сторонніми особами відносно відомостей про ОСОБА_5, що містяться у зверненні ОСОБА_4
Крім того, суд не погоджується із твердженням відповідача про те, що запитувана позивачем інформація не підлягає обов'язковому наданню для ознайомлення за інформаційними запитами у зв'язку з тим, що стосується особистого життя громадян.
Так, статтею 37 Закону України «Про інформацію» встановлено, що не підлягають обов'язковому наданню для ознайомлення за інформаційними запитами офіційні документи, які містять у собі: інформацію, визнану у встановленому порядку державною таємницею; конфіденційну інформацію; інформацію про оперативну і слідчу роботу органів прокуратури, МВС, СБУ, роботу органів дізнання та суду у тих випадках, коли її розголошення може зашкодити оперативним заходам, розслідуванню чи дізнанню, порушити право людини на справедливий та об'єктивний судовий розгляд її справи, створити загрозу життю або здоров'ю будь-якої особи; інформацію, що стосується особистого життя громадян; документи, що становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію (доповідні записки, переписка між підрозділами та інше), якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи, процесом прийняття рішень і передують їх прийняттю; інформацію, що не підлягає розголошенню згідно з іншими законодавчими або нормативними актами. Установа, до якої звернуто запит, може не надавати для ознайомлення документ, якщо він містить інформацію, яка не підлягає розголошенню на підставі нормативного акта іншої державної установи, а та державна установа, яка розглядає запит, не має права вирішувати питання щодо її розсекречення; інформацію фінансових установ, підготовлену для контрольно-фінансових відомств.
Як уже зазначалось вище, звернення ОСОБА_4 стосується розроблення проектної документації, наданої в ДАБК, на земельну ділянку та реконструкцію по розширенню магазину за адресою: м. Балаклія, вул. Куйбишева, 9 А, що належить ОСОБА_5
За таких обставин, суд вважає, що документи, запитувані позивачем, не відносяться до категорії документів та інформації, що не підлягають наданню для ознайомлення за запитами, перелік яких визначено статтею 37 Закону України.
Крім того, суд відмічає, що заборона розголошення відомостей, що містяться у зверненнях, на яку вказує відповідач як на підставу відмови у задоволенні інформаційного запиту відповідача, не поширюється на спірні відносини в силу ч. 2 ст.10 Закону України «Про звернення громадян».
Так, відповідно до положень частини 1 наведеної норми права, не допускається розголошення одержаних із звернень відомостей про особисте життя громадян без їх згоди чи відомостей, що становлять державну або іншу таємницю, яка охороняється законом, та іншої інформації, якщо це ущемлює права і законні інтереси громадян.
Проте, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про звернення громадян», ця заборона не поширюється на випадки повідомлення інформації, що міститься у зверненні, особам, які мають відношення до вирішення справи.
Враховуючи, що питання, викладені у зверненні ОСОБА_4, безпосередньо стосуються діяльності ОСОБА_5, а рішення, прийняте за результатами перевірки за зверненням, може вплинути на права та інтереси останньої, суд вважає, що ОСОБА_5 має відношення до вирішення справи та має право одержувати відомості про себе, що містяться у зверненні ОСОБА_4
Згідно із ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач належним чином не довів правомірності своїх дій (бездіяльності) по розгляду інформаційного запиту позивача.
Підсумовуючи викладене, суд вважає позовні вимоги щодо визнання протиправними дій (бездіяльності) прокурора Балаклійського району Харківської області по відмові в задоволенні інформаційного запиту позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а заперечення відповідача відхиляє як безпідставні.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про інформацію», основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації та свобода її обміну; об'єктивність, вірогідність інформації; повнота і точність інформації; законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації.
Забезпечення додержання цих принципів є одним з обов'язків учасників інформаційних відносин, передбачених у ст.44 Закону України «Про інформацію».
Згідно із ст.43 цього Закону, учасники інформаційних відносин мають право одержувати (виробляти, добувати), використовувати, поширювати та зберігати інформацію в будь-якій формі з використанням будь-яких засобів, крім випадків, передбачених законом.
Кожний учасник інформаційних відносин для забезпечення його прав, свобод і законних інтересів має право на одержання інформації про: діяльність органів державної влади; діяльність народних депутатів; діяльність органів місцевого і регіонального самоврядування та місцевої адміністрації; те, що стосується його особисто.
Враховуючи викладене, суд приймає в якості належного обґрунтування позовних вимог посилання відповідача на порушення відповідачем його права на інформацію, передбаченого ст.43 Закону України «Про інформацію».
Статтею 33 Закону України «Про інформацію» встановлено, що термін вивчення запиту на предмет можливості його задоволення не повинен перевищувати десяти календарних днів. Протягом вказаного терміну державна установа письмово доводить до відома запитувача, що його запит буде задоволено або що запитуваний документ не підлягає наданню для ознайомлення.
Зі змісту спірної відповіді на інформаційний запит випливає, що у задоволенні останнього позивачеві було відмовлено.
Відповідно до ст.34 Закону України «Про інформацію», відмова в задоволенні запиту доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. У відмові має бути зазначено: 1) посадову особу державної установи, яка відмовляє у задоволенні запиту; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови.
Всупереч вимогам наведеної статті відповідачем у спірній відповіді не наведено мотивованих підстав відмови, а також порядку її оскарження.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Проте, слід зазначити, що позивач у прохальній частині позову не визначає норму закону, згідно якої відповідачеві слід вирішити його запит.
За таких обставин, суд вважає за необхідне, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та зобов'язати прокурора Балаклійського району Харківської області ОСОБА_3 вирішити запит ОСОБА_1 від 13.11.2009 року згідно вимог чинного законодавства України.
Керуючись ст.ст. 4, 8, ч.2 ст.11, ст.ст. 17, 86, 87, 94, 138, 143, ч.1 ст.158, ст.ст.161-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Цимбалістенка Олександра Олександровича, прокурора Балаклійського району Харківської області про визнання дій (бездіяльності) протиправними, зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити в повному обсязі.
Визнати дії (бездіяльність) прокурора Балаклійського району Харківської області ОСОБА_3 по відмові в задоволенні інформаційного запиту ОСОБА_1 від 13.11.2009 року протиправними.
Зобов'язати прокурора Балаклійського району Харківської області ОСОБА_3 вирішити запит ОСОБА_1 від 13.11.2009 року згідно вимог чинного законодавства України.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (64200, АДРЕСА_1), державне мито у розмірі 3,40 грн.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова у повному обсязі виготовлена та підписана 11.05.2010 р.
Суддя Т.С. Перцова