Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
28 квітня 2010 р. № 2-а- 42971/09/2070
Харківський окружний адміністративний суд
в складі: головуючого -судді Білової О.В.,
за участю секретаря судового засідання Романенко Т.С.,
за участю: позивача -ОСОБА_1, представника відповідача - Волкова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 0501, Військової частини А 1314 про визнання дій неправомірними та незаконними, відшкодування невиплачених сум ,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А 0501, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати дії командування Військової частини А 0501 неправомірними, стягнути з Військової частини А 0501 на користь позивача кошти за службове відрядження з 15 березня 2008 року по 18 квітня 2008 року в сумі 1134 грн.
Ухвалою суду від 02.02.2010 року до участі у справі було залучено в якості другого відповідача Військову частину А 1314.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у військовій частині А 0501 з 16 вересня 2000 року по 14 серпня 2009 року. Позивача, без видачі авансу, 15.03.2008 р., відповідно до плану бойової підготовки підрозділів протиповітряної оборони Сухопутних військ Збройних Сил України, було направлено у відрядження до с.м.т Тучин, де проводились заплановані тактичні навчання. Позивач посилався на Інструкцію про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил витрат на службові відрядження в межах України, затверджену Наказом Міністра оборони України №9 від 17.01.2000р., якою визначено, що військовослужбовцю перед від'їздом у відрядження видається аванс у межах сум, передбачених на виплату добових та відшкодування витрат на проїзд та наймання житлового приміщення. Позивач зазначив, що на пересування до місця відрядження та у зворотному напрямку, а також під час відрядження він витрачав власні кошти. По теперішній час витрати на відрядження позивачу відшкодовані не були, що суперечить п. б ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». В зв'язку з зазначеним просив стягнути заборгованість за службове відрядження з 15.03.2008 р. по 28.03.2008 року у сумі 350 грн., з 29.03.2008 р. по 18.04.2008 р. у сумі 630 грн. та за пересування до місця відрядження та у зворотному напрямку у сумі 154 грн. Загальна сума заборгованості, за підрахунками позивача, склала 1134 грн.
Позивач ОСОБА_1 - в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача - Військової частини А0501 Волков В.В.- в судовому засіданні проти позову заперечував, посилався на те, що ОСОБА_1 було відряджено в с. Тучін Рівненської області для проведення польового виходу розпорядженням начальника штабу Військової частини А 1314 від 04 лютого 2008 року №1314/779/119/ППО, а згідно п.п. 8.2.2 Наказу Міністра оборони України № 625 від 28 жовтня 2006 року відрядження за викликом вищих штабів підлягають оплаті за рахунок коштів вищого штабу. Крім того, представником відповідача зазначено про пропущення позивачем строку звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України, наполягав на його застосуванні як підставі для відмови в задоволенні позову.
Представник відповідача - Військової частини А1314 Порубай В.В. - у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву з проханням проводити розгляд справи без участі представника військової частини А1314. Відповідно до раніше наданих заперечень, представник відповідача вважає вимоги позивача необґрунтованими у відношенні до військової частини А1314 та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на наступне. Відповідно до п. 1 Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України польового забезпечення, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.10.2000 №334, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2000 р. за №728/4949, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які проходять службу на території України, за час перебування у навчальних центрах (навчальних військових частинах військових навчальних закладів) для відпрацювання завдань з бойової (навчально-бойової) підготовки, у таборах, на полігонах, запасних аеродромах, маневрах і навчаннях за межами постійного розташування (поза пунктом постійного розквартирування) військової частини або підрозділу виплачується польове забезпечення у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України про польові виплати. Згідно п. 8 Інструкції №334 польові виплачуються військовослужбовцям за місцем їх штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира військової частини, а саме командира військової частини А0501. На думку представника відповідача, позивачу в період 15 березня по 18 квітня 2008 року мають бути надані саме польові виплати, а не добові за відрядження. Таким чином, польові мають бути виплачені позивачу за вищевказаний період за місцем його штатної служби на той час на підставі наказу командира військової частини А0501.
Суд, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України у військовій частині А0501 з 16 вересня 2000 року по 14 серпня 2009 року, що підтверджується довідкою від 20.08.2009 року №4/1649 Чугуївського об'єднаного районного військового комісаріату (а.с. 9).
З наданої представником військової частини А0501 довідки від 27.04.2010 року №4/275 вбачається, що прапорщик запасу ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді начальника радіостанції батареї управління начальника ППО у військовій частині А0501 в період з 27.11.2006 року по 14.08.2009 року (а.с. 59).
Спірні правовідносини позивача з військовою частиною А 0501 виникли з приводу відшкодування позивачу витрат на службове відрядження у березні -квітні 2008 року.
Судом встановлено, що згідно посвідчення про відрядження від 14.03.2008 року №189 розпорядженням начальника штабу Військової частини А 1314 від 04 лютого 2008 року №1314/779/119/ППО, ОСОБА_1 було відряджено в с. Тучін Рівненської області для проведення польового виходу, термін відрядження 35 діб: з 15 березня 2008 року по 18 квітня 2008 року (а.с. 21), про що було видано наказ командира військової частини А 0501 від 14.04.2008 року №60 про направлення позивача у відрядження (а.с. 31).
Як зазначено в довідці військової частини А 1314 від 19.04.2010 р. № 177 (а.с. 52), військова частина А 0501 безпосередньо підпорядковується військовій частині А 1314.
Згідно довідки, виданої військовою частиною А 0501, від 01.02.2010 року №4/64 (а.с. 32) та довідки від 08.02.2010 року №4/108 (а.с. 30), на момент від'їзду у відрядження ОСОБА_1 коштів на оплату відряджень на рахунках та в касі військової частини не було, позивачу при від'їзді у відрядження аванс не видавався.
Таким чином, суд приходить до висновку, що порядок оформлення документів щодо направлення позивача до с. Тучін Рівненської області свідчить про те, що позивача було направлено саме у відрядження, а не у польовий вихід, як це зазначено представником відповідача - Військової частини А1314 у письмових запереченнях. Підставою для направлення позивача у відрядження стало розпорядження начальника штабу військової частини А 1314, тобто вищого штабу.
Частиною 6 ст. 14 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ встановлюються пільги військовослужбовцям та членам їх сімей, а саме: при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 1.13 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міноборони України від 17.01.2000 р. № 9 (надалі - Інструкція № 9) військовослужбовцю перед від'їздом у відрядження видається аванс у межах сум, передбачених на виплату добових та відшкодування витрат на проїзд та наймання житлового приміщення. Протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження військовослужбовець подає у фінансовий орган військової частини авансовий звіт про витрачені у зв'язку з відрядженням суми, до якого додаються належно оформлене посвідчення про відрядження, оригінали документів про витрати на наймання житлового приміщення та проїзні документи. Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо. Витрати у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені документально (крім добових витрат), військовослужбовцю не відшкодовуються.
Як встановлено судом під час розгляду справи, не заперечувалося позивачем та підтверджено довідкою військової частини А 0501 від 23.11.2009 року № 13/3625 (а.с. 22), авансовий звіт по відрядженню позивачем не складався та не затверджувався командиром військової частини А 0501; заборгованості по виплатам за відрядження позивача у військової частини А 0501 не рахується.
Також з наказів командира військової частини А0501 №117 від 13.02.2008 року про організацію та проведення тактичного навчання з бойовою стрільбою з зенітним ракетно-артилерійським взводом „Тунгуска” (а.с. 45-46) та наказу командира військової частини А 0501 від 21.02.2008 року №145 про призначення зведених екіпажів для проведення тактичних навчань з бойовою стрільбою зенітного ракетно-артилерійського взводу (а.с. 138) вбачається, що ОСОБА_1 був направлений у відрядження у складі 3-х зведених розрахунків, тобто у складі військового підрозділу.
Відповідно до п.п. 1.23.1, 1.23.2 Інструкції № 9 виплата добових, у тому числі за час перебування в дорозі, не провадиться у разі відряджень (поїздок) у складі військових частин або у складі підрозділів військових частин.
На підставі зазначеного, суд прийшов до висновку, що позивач не має права на отримання добових за час відрядження для проведення тактичного навчання з бойовою стрільбою до с. Тучін Рівненської області з 15 березня 2008 року по 18 квітня 2008 року, оскільки перебував у відрядженні у складі військового підрозділу.
Щодо витрат на проїзд судом встановлено наступне.
Вартість проїзду згідно довідки військової частини А 0501 від 27.04.2010 року №4/276 складає 65,72 грн. (а.с. 60). Доказів понесення позивачем витрат в більшому розмірі, про що зазначено ним в позовній заяві, суду не надано. Як пояснював представник військової частини А 1314 В.Порубай в судовому засіданні, будь-які нарахування військовослужбовцям військової частини А 0501 не здійснювалися, на підтвердження чого надано довідку військової частини А 1314 від 27.04.2010 р. № 162, згідно якій польовий вихід за участю ОСОБА_1 командуванням військової частини А 1314 не забезпечувався (а.с. 55).
Згідно пп. «а»п. 1 ч.1 ст. 14 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” військовослужбовці мають право на безоплатний проїзд залізничним, повітряним, водним та автомобільним (за винятком таксі) транспортом у відрядження.
Згідно п. 1.38. Інструкції №9 військовослужбовцю, відрядженому в межах України, витрати на проїзд до місця відрядження та назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов'язаних з придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.
Як встановлено судом, позивач не склав авансовий звіт після повернення з відрядження, отже, належний фінансовий документ, який би встановлював обов'язок здійснити відшкодування зазначених витрат на проїзд до місця відрядження та назад відсутній.
Таким чином, вимоги позивача щодо відшкодування витрат на проїзд не є обґрунтованими з огляду на відсутність належного документального оформлення зазначених витрат.
Крім того, суд зазначає, що представник відповідача - Військової частини А0501 в судовому засіданні просив суд застосувати пропуск позивачем річного строку звернення до суду з вимогою про стягнення коштів за службове відрядження як підставу для відмови в задоволенні позову.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовною заявою 04 листопада 2009 року. Спірні правовідносини виникли у період березень-квітень 2008 року. Позивачем не надано доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду. Тобто, позов подано поза межами річного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами.
Застосування судом до вимог про стягнення витрат на відрядження норми ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року, не є можливим. Так, зазначена норма встановлює, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. З п. 1.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року N 260, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 р. за № 638/15329, вбачається, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців не входять витрати на відрядження.
З таких умов, суд не вважає за можливе застосувати положення Кодексу законів про працю України щодо строків звернення позивача до суду.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позов поданий поза межами строку звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України.
Однак, з урахуванням встановлених обставин по справі, висновків суду щодо необґрунтованості вимог позивача, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову по суті заявлених позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 1, 2 статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ, ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260, Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил витрат на службові відрядження в межах України затвердженої наказом Міноборони України від 17.01.2000 № 9, ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159-163, 167, 186 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини А 0501, Військової частини А 1314 про визнання дій неправомірними та незаконними, відшкодування невиплачених сум - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.
У повному обсязі постанова виготовлена 30 квітня 2010 року.
Суддя Білова О.В.