08 квітня 2021 року
Київ
справа №760/17126/20
адміністративне провадження №Зі/9901/34/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., Соколова В.М. у справі №760/17126/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції міста Києва про визнання дій протиправними, скасування постанови, закриття провадження у справі,
15 лютого 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року в справі №760/17126/20.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 лютого 2021 року для розгляду вказаної справи було визначено колегії суддів у складі: судді доповідача Жука А.В. , суддів Мельник-Томенко Ж.М. , Соколова В.М.
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збори та у зв'язку із складанням касаційної скарги російською мовою, запропоновано позивачці усунути її недоліки шляхом сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн та поданням примірників касаційної скарги українською мовою.
05 квітня 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід суддів Жука А.В. , Мельник-Томенко Ж.М. , Соколова В.М. у справі №760/17126/20.
У заяві про відвід позивачка висловлює свою незгоду з мотивами, з яких виходив Верховний Суд, залишаючи ухвалою від 11 березня 2021 року касаційну скаргу без руху.
Зокрема, позивачка зазначає, що в прохальній частині касаційної скарги вона вимагала передати справу «В Большую Палату для рассмотрения вопроса об изменении предметной юрисдикции и дальнейшего рассмотрения дела в уголовном процессе компетентными судьями, имеющими специализацию в уголовном праве - для защиты от обвинения и выполнения требовании ч.ч.2, 3 ст.6 Европейской Конвенции». Позивачка наполягає на тому, що ця справа відповідно до практики Європейського суду з прав людини є кримінальною, а тому судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не могли вирішувати питання про відкриття провадження в ній.
При цьому позивачка зазначає, що «Судьи Жук А.В. , Мельник-Томенко Ж.М. , Соколов В.М , не имея соответствующей квалификации судей в уголовном процессе, нарушая мое право на защиту от обвинения в деле, имеющем уголовно-правовой характер с предметом о снятии обвинения и осуждения, потребовали от меня заплатить за право на защиту от обвинения».
На думку позивачки, «Суд должен рассматривать дело с учетом особенностей КУпАП, а особенностью КУпАП является то, что в нем не установлен судебный сбор за обжалование постановления о привлечении к административной ответственности. Таким образом, требование судебного сбора является умышленным превышением своих полномочий (ст.364, 365 УК Украины) и коррупционным деянием».
Щодо вимог ухвали Верховного Суду від 11 березня 2021 року викласти касаційну скаргу українською мовою, позивачка у заяві про відвід зазначає, що такі висновки колегії суддів є «Формой подрывной деятельности, а именно провоцированием межнациональных конфликтов, разжиганием межнациональной вражды и ненависти и унижением национальной чести и достоинства неукраиноязычных граждан Украины; пропагандой, направленной на внедрение в сознание населения Украины и Российской Федерации ложных идеологем относительно неправильности нынешнего курса Украины и провокации межэтнического украинско-русского конфликта, создавая у населения Российськой Федерации впечатление об унижении, дискриминации, лишении доступа к правосудию русскоязычного населения в Украине и необходимость его защиты, в том числе вооруженным путем».
Вирішуючи питання про відвід, Суд виходить з такого.
Відповідно до частин першої, другої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, установлених статтею 37 цього Кодексу.
Головна мета відводу - гарантувати безсторонність суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігти будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність.
У рішенні від 09 листопада 2006 року в справі «Білуха проти України», заява N33949/02 ЄСПЛ з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед іншого, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).
Стосовно об'єктивного критерію ЄСПЛ указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52).
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами. Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Проаналізувавши аргументи, якими позивачка обґрунтовує заявлений відвід, Суд дійшов висновку, що такі не доводять наявності обставин, які могли б за суб'єктивними чи об'єктивними критеріями викликати сумнів в заінтересованості, об'єктивності або неупередженості суддів при розгляді цієї справи як підстави для відводу відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 36 КАС України.
Фактично аргументи, якими обґрунтовано відвід суддям Жуку А.В. , Мельник-Томенко Ж.М. , Соколову В.М., зводяться до незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху, а отже, не можуть свідчити про упередженість та/або необ'єктивність судді і, за наведеними правилами процесуального закону, не є підставою для відводу судді.
З урахуванням зазначеного, обґрунтованих підстав для задоволення заяви про відвід немає.
Керуючись статтями 36, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., Соколова В.М. у справі №760/17126/20 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська