07 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 755/11126/16-а
адміністративне провадження № К/9901/9364/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Стародуба О.П., суддів - Коваленко Н.В., Кравчука В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві про визнання дій протиправним,
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила:
визнати незаконними дії відповідача при призначенні їй компенсаційної виплати, як особі, що доглядає за особою старшою 80-ти років, стягнути з відповідача недоплачені компенсаційні виплати у розмірі 25 375 грн. 73 коп., моральні збитки у розмірі 26000,00 грн. та зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації призначити та виплачувати їй компенсаційну виплату у розмірі прожиткового мінімуму для осіб працездатного віку, встановленого законом України про державний бюджет на відповідний рік.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 16.02.2017 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2017, апеляційну скаргу задоволено частково. Скасовано рішення суду першої інстанції, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації щодо не нарахування та не виплати позивачу щомісячної компенсаційної виплати як непрацюючій особі, яка здійснює догляд за інвалідом І групи або особою похилого віку, що досягла 80-річного віку, у розмірі прожиткового мінімуму для осіб працездатного віку, встановленому законом України про державний бюджет на відповідний рік, починаючи з 14.01.2016.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити нарахування та виплату позивачу щомісячної компенсаційної виплати як непрацюючій особі, яка здійснює догляд за інвалідом І групи або особою похилого віку, що досягла 80-річного віку, у розмірі прожиткового мінімуму для осіб працездатного віку, встановленому законом України про державний бюджет на відповідний рік, починаючи з 14.01.2016.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 07.10.2020р. касаційні скарги ОСОБА_1 та Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації задоволено частково.
Постанову Дніпровського районного суду м. Києві від 16.02.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2017 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21.10.2020р. справу передано до Окружного адміністративного суду м. Києва, за предметною та територіальною підсудністю.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 21.10.2020р. повернуто.
17.03.2021р. до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, подано зазначену касаційну скаргу.
Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Передбачене статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перевищення розміру судового збору 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік є умовою відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору.
Водночас, підставою для такого звільнення є майновий стан особи і доведення неспроможності сплати судового збору, внаслідок неналежного майнового стану, покладається на цю особу.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2020р. у задоволені клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2020р.у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виконання ухвали суду відмовлено, оскільки апеляційна скарга подана у листопаді 2020р., а докази, на які вона посилається в підтвердження своїх доводів щодо важкого майнового стану містять відомості про її доходи виключно за 2019р.
Жодних доказів, які б підтверджували відсутність у неї фінансової спроможності сплати судового збору та/або важкого майнового стану на час звернення з цією апеляційною скаргою ( листопад 2020р.) апелянтом не надано.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що доводам апелянта щодо її доходів за 2019 рік у контексті вирішення питання щодо можливості її звільнення від сплати судового збору за подання цієї апеляційної скарги вже була надана оцінка суду в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2020р. про відмову в задоволенні її клопотання про звільнення від сплати судового збору. Оскільки, станом на 17.02.2021 визначені недоліки апеляційної скарги апелянтом не усунуті, то суд прийшов до висновку, що така апеляційна скарга підлягає поверненню.
Враховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а тому суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись пунктом 5 частини 1, пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві про визнання дій протиправним.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді
О.П. Стародуб
В.М. Кравчук
Н.В. Коваленко