07 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 500/1996/20
адміністративне провадження № К/9901/11524/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
розглянув матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.11.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2021 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
31.03.2021 ОСОБА_1 подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на вище зазначені судові рішення.
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 відкрито провадження у цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження; у рішенні Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.11.2020 також зазначено про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Загальна сума податкових зобов'язань, визначених позивачці згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, становить 41 982,89 грн., що менше 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Відтак, ця справа є справою незначної складності відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.
Довід про наявність виключної обставини, передбаченої підпунктом «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, заявлений ОСОБА_1 без належного обґрунтування. Так, позивачка вказує на те, що справа становить значний суспільний інтерес, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими визначені податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, прийняті на підставі рішення Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області від 27.06.2018 № 1275. На підставі цього рішення органу місцевого самоврядування були прийняті податкові повідомлення-рішення й іншим жителям Скалатської об'єднаної територіальної громади Підволочиського району Тернопільської області. Разом з тим, рішення Скалатської міської ради від 27.06.2018 № 1275 містить дефекти, наявність яких була підтверджена судами першої та апеляційної інстанцій. Таке обґрунтування, однак, не відповідає правовому навантаженню норми підпункту «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вказаним дефектам рішення органу місцевого самоврядування суди попередніх інстанцій дали оцінку, встановивши, що описка у пункті 1 рішення № 1275 не вплинула на законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Суд першої інстанції не порушив норми частин другої, четвертої та пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання щодо розгляду справи у спрощеному позовному провадженні.
Керуючись статтею 248, пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.11.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2021.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.Б. Гусак