Справа № 600/1270/20-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький В.К.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
07 квітня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Чернівецької області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу на суму 41230,48 грн.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.12.2020 позов задоволено, зокрема стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг на суму 41230,48 грн. до місцевого бюджету.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі. В апеляційній скарзі скаржник вказав, що податковий борг ним було погашено, тому суд повинен був закрити провадження у справі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги, у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, згідно з наданим контролюючим органом витягу з реєстру платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, загальна площа 1802 м2.
Відповідно до відомостей, що вказані у інтегрованій картці платника за відповідачем рахується заборгованість по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 41230,48 грн. Зазначене також підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості по ОСОБА_1 .
Вказану заборгованість нараховано відповідачу згідно з податковими повідомленнями-рішеннями форми “Ф” №0015296-5002-2410 від 11.05.2018 та №0003253-5506-2410 від 22.04.2019 по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму податкового зобов'язання 7688,11 грн. за 2017 рік та на суму 33542,37 грн. за 2018 рік відповідно.
Податкові повідомлення-рішення форми “Ф” №0015296-5002-2410 від 11.05.2018 та №0003253-5506-2410 від 22.04.2019 належним чином надіслані та вручені відповідачеві 15.07.2019 року, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Зазначені вище податкові повідомлення-рішення платником не оскаржувались ані в адміністративному, ані в судовому порядку.
У зв'язку із наявністю податкового боргу станом на 06.10.2019, що утворився внаслідок несплати відповідачем податкового зобов'язання в розмірі 46039,06 грн., відповідачу надіслано на офіційну адресу податкову вимогу форми “Ф” від 07.10.2019 року №50041-55 та, як свідчить відмітка пошти, відправлення отримано відповідачем.
Суд першої інстанції вказав, що на день розгляду справи у суді вказана податкова вимога є не відкликаною.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що ГУ ДПС у Чернівецькій області правомірно заявлені до стягнення узгоджені суми податкового зобов'язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями №0015296-5002-2410 від 11.05.2018 та №0003253-5506-2410 від 22.04.2019 в межах строків, передбачених ст. 102 ПК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до визначень, наведених у пп. 14.1.39. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.п. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно із п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (п.п. 266.7.2. п. 266.7 ст. 266 ПК України).
Відповідно до п.п. 266.10.3. п. 266.10 ст. 266 ПК України, податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) у межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
Згідно із п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України, податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п.п.59.1 ст.59 ПК України - у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно із ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
З матеріалів справи вбачається, що податковим органом ОСОБА_1 винесені податкові повідомлення-рішення форми “Ф” №0015296-5002-2410 від 11.05.2018 та №0003253-5506-2410 від 22.04.2019 по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму податкового зобов'язання 7688,11 грн. за 2017 рік та на суму 33542,37 грн. за 2018 рік.
Вищевказані податкові повідомлення-рішення направлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу відповідача та отримано адресатом.
Відомостей про оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень до суду не надано.
Відповідно до п.п. 14.1.175 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання не сплаченого відповідачем у встановлений строк набрала статусу податкового боргу.
Згідно ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган фіскальної служби надсилає йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 59.5 ст.59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
З метою погашення податкового боргу позивачем було сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 07.10.2019 № 50041-55 на суму 46039,06 грн.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що податкова вимога є дійсною, в судовому порядках не оскаржувалась, не є скасованою, зміненою або відкликаною.
Податкова вимога в розумінні підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України це - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Відтак, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому, грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків.
Відповідно до п.87.11 ст.87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку-фізичної особи.
Оскільки відповідач не оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення та не сплатив визначені ними податкові зобов'язання у строк, передбачений п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України, такі податкові зобов'язання вважаються узгодженими з моменту спливу вказаного строку.
Щодо доводів апелянта, що на момент постановлення рішення податковий борг було погашено, а тому суд повинен був закрити провадження у справі, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач дійсно відповідно до квитанції від 28.12.2020 року (а.с.44), сплатив борг у сумі 41231 грн., однак дана сплата відбулась у день прийняття оскаржуваного рішення, до того ж відповідач ніяким чином не повідомив суд про дані обставини. Тому на момент винесення рішення у суду першої інстанції не було доказів сплати податкового боргу та інформації щодо зарахування коштів на відповідні казначейські рахунки, а тому рішення законним та обґрунтованим.
Відповідно до частини 4 статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
До того ж, суд апеляційної інстанції, зауважує що статтею 238 КАС України, чітко визначений перелік підстав для закриття провадження у справі, і вказаною статтею не передбачено закриття провадження у справі у зв'язку з виконанням особою рішення суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 податкового борг у сумі 41230, 48 грн., на момент винесення рішення судом першої інстанції були обґрунтованими та підлягали задоволенню.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо відмови у задоволенні позову у повному обсязі.
Щодо вимоги апелянта про стягнення на його користь сплачений при зверненні до суду судовий збір, за подання позовної заяви, за подання апеляційної скарги, а також витрати на правову допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає, що у зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати відповідно до статті 139 КАС України розподілу не підлягають. Відсутні також підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.