Справа № 640/28586/20 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.
08 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М, при секретарі - Вінокурової І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2021 року у справі за позовом Національного антикорупційного бюро України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування рішень,
Національне антикорупційне бюро України звернулося до суду з позовом, в якому просило:
- скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. від 22.10.2020 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №63385788;
- скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. від 22.10.2020 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №63385788;
- скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. від 22.10.2020 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 63385702;
- скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. від 22.10.2020 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 63385702.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що пред'явлення виконавчого документа, за якими стягувачем є державний орган, має відбуватися не пізніше трьох місяців з моменту набрання судовим рішенням законної сили. Наказ Господарського суду м. Києва від 27.07.2020 року №910/1346/19 був пред'явлений після спливу строку, визначеного Законом України «Про виконавче провадження». Відтак, зважаючи на безпідставність відкриття виконавчих проваджень №63385788 та №63385702, усі виконавчі дії та рішення, які вчинені/прийняті у межах цих виконавчих проваджень є незаконними та підлягають скасуванню.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2021 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апелянт вказує, що у державного виконавця були відсутні підстави для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, оскільки у наказі Господарського суду м. Києва №910/1346/19 від 27.07.2020 року було зазначено, що наказ дійсний для пред'явлення до виконання до 30.06.2023 року.
Поруч з цим наголошує, що спірні постанови про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження прийняті у межах та у спосіб визначений статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 25.02.2020 року у справі № 910/1346/19 частково задоволено позов Служби безпеки України до Національного антикорупційного бюро України про спростування недостовірної інформації, а саме:
- визнано недостовірною інформацію такого змісту: «одна з цих операцій стосувалася фіксації «кришування» грального бізнесу і до цього грального бізнесу також були причетні керівники, окремі керівники Служби безпеки України...»;
- зобов'язано Національне бюро спростувати вказану недостовірну інформацію про Службу безпеки України у спосіб найбільш подібний д ) способу її поширення - шляхом повідомлення Директором Національного бюро на офіційному публічному заході (зокрема, брифінгу) про недостовірність поширеної інформації, із запрошенням представників ЗМІ;
- зобов'язано Національне бюро в письмовому вигляді повідомити Комітет Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції та членів цього Комітету - народних депутатів України, які були присутні на йог засіданні 03.10.2018, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 про недостовірність вказаної інформації про Службу безпеки України, поширеної Директором Національного бюро.
- у решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 року апеляційну скаргу Національного бюро залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 року залишено без змін.
27.07.2020 року Господарським судом м. Києва видано Службі безпеці України видано виконавчий документ - наказ від 27.07.2020 року № 910/1346/19.
22.10.2020 року Службою безпеки України подано до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подано заяву про примусове виконання.
22.10.2020 року Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинською О.М. прийнято постанови про відкриття виконавчих проваджень №63385788 та №63385702 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 27.07.2020 №910/1346/19, а також постанови про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в межах даних виконавчих проваджень.
Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон України №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина 5 статті 26 Закону №1404-VIII) .
За змістом частини 1 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчим збором є збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Частиною 4 статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до статті 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Згідно з пунктом 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року (далі - Інструкція №512/5) витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Зміст викладених правових норм дає підстави для висновку про те, що питання стягнення виконавчого збору та розміру мінімальних витрат виконавчого провадження пов'язується з початком примусового виконання рішення.
Виконавче провадження розпочинається з моменту прийняття виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.
При цьому, всі наступні дії державного виконавця, зокрема, щодо прийняття постанов про стягнення виконавчого збору чи про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, вчиняються в межах виконавчого провадження, відкритого на підставі відповідної постанови.
Судом встановлено, що ухвалами Господарського суду м. Києва від 17.12.2020 року у справі №910/1346/20, залишеними без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 року, скарги Національного антикорупційного бюро України на рішення головних державних виконавців Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено.
Визнано неправомірними та скасовано постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчих проваджень №63385788 та №63385702.
За встановлених обставин, враховуючи, що оскаржувані у справі постанови про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження винесені в межах виконавчих проваджень, постанови про відкриття яких скасовано судовими рішеннями, які набрали законної сили, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування відповідних постанов.
Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта на те, що у відповідача були відсутні підстави для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, оскільки протиправність постанов про відкриття виконавчих проваджень №63385788 та №63385702 встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили.
В свою чергу, відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду попередньої інстанції та не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального права.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя В.П.Мельничук
суддя О.М.Оксененко