Справа № 640/3883/21
07 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Губської Л.В., суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у м.Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року по справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у м.Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Кепітал Груп» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна, -
24.03.2021 року Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - заявник, ГУ ДПС у м. Києві) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Кепітал Груп» (далі - відповідач, ТОВ «Нафта Кепітал Груп») про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна «Нафта Кепітал Груп».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2021 року у відкритті провадження за заявою ГУ ДПС у м. Києві відмовлено на підставі п. 2 ч. 4 ст. 283 КАС України.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, заявник подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.
Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без розгляду з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 КАС України провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо, зокрема, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Приписи ч. 4 ст. 283 КАС України визначають, що суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо:
1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті;
2) із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
Згідно ч. 6 ст. 283 КАС України ухвалу про відмову в прийнятті заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 24 годин з моменту її постановлення.
Положення ч. ч. 1, 2 ст. 270 КАС України встановлюють, що на обчислення строків, встановлених статтями 273-277, 280-283 цього Кодексу, не поширюються правила частин другої - десятої статті 120 цього Кодексу. Строки, встановлені у справах, визначених цією статтею, обчислюються календарними днями і годинами.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана ухвала постановлена 19.02.2021 року без зазначення часу її прийняття. Указане свідчить про те, що строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції закінчився о 23 годині 59 хвилин 20.02.2021 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 270 КАС України днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв і апеляційних скарг, встановлені у справах, визначених цією статтею, не може бути поновлено. Позовні заяви, апеляційні скарги, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду.
Як вбачається з відбитку штампу реєстрації вхідної кореспонденції Окружного адміністративного суду міста Києва на першій сторінці поданої ГУ ДПС у м. Києві апеляційної скарги, остання, була подана до суду першої інстанції 01.03.2021 року, тобто поза межами встановленого процесуальним законом двадцятичотирьохгодинного строку. При цьому у даному випадку подання апеляційної скарги до відділення поштового зв'язку 25.02.2021 року не має правого значення, оскільки в силу вже згаданих вище положень ст. 270 КАС України правила, зокрема, частини 9 статті 120 цього Кодексу не поширюються.
Таким чином, враховуючи, що оскаржувана ухвала постановлена 19.02.2021 року, а апеляційну скаргу подано до Окружного адміністративного суду міста Києва 01.03.2021 року, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі ч. 5 ст. 270 КАС України.
У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
У п. 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскільки апеляційна скарга подана з пропуском встановленого процесуальним законом двадцятичотирьохгодинного строку апеляційного оскарження ухвали суду про відмови в прийнятті заяви, який в силу приписів ст. 270 КАС України не може бути поновлений, остання підлягає залишенню без розгляду.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) сплачена сума судового збору повертається у разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
За приписами ч. 2 ст. 9 Закону № 3674-VI суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Так, зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено відповідною випискою.
Відповідно до п. 5 Наказу Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів» у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до органу Казначейства подається оригінал або належним чином засвідчена копія ухвали суду.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення суми судового збору сплаченого відповідно до платіжного доручення від 29 березня 2021 року №644 на суму 2 270, 00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Керуючись ст. 7 Закону України «Про судовий збір», 241, 243, 248, 256, 270, 272, 283 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року по справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у м.Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Кепітал Груп» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна - залишити без розгляду.
Повернути Головному управлінню Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19; ідентифікаційний код: 44116011) зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір сплачений згідно платіжного доручення від 29 березня 2021 року №644 у розмірі 2 270, 00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена в силу приписів ч. 3 ст. 272 КАС України.
Суддя-доповідач Л.В. Губська
Судді О.В. Карпушова
А.Г. Степанюк