Справа № 620/5971/20 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.
06 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Романович І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій незаконними та протиправними
02.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), яким просив визнати незаконними та протиправними дії відповідача щодо попередження його про звільнення з військової служби. На обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ним було отримано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020 у справі №620/1804/20, у якій колегією суддів зазначено, що засідання атестаційної комісії щодо його звільнення з військової служби у 2016 році не проводилось, тому рішення про звільнення позивача не приймалось та протоколу засідання також не існує. За наведених обставин ОСОБА_1 вважає, що у відповідача були відсутні підстави для письмового попередження його про дострокове припинення (розірвання) контракту з ініціативи командування. При цьому, у поданому позові ОСОБА_1 зазначав, що про порушення своїх прав дізнався лише 03.11.2020, отримавши вказану вище постанову суду апеляційної інстанції, тому ним дотримано строки звернення до суду з позовом.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 р. позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій незаконними та протиправними - залишено без розгляду на підставі ч.3 ст.123 КАС України.
Не погоджуючись з такою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На думку апелянта, судом першої інстанції було допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, а від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, яке вмотивовано запровадженням обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Перевіривши доводи клопотання про зупинення провадження у справі, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення, оскільки відповідно до статті 310 КАС України, апеляційний розгляд здійснюється апеляційним судом за правилами спрощеного позовного провадження і участь в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, а тому сторони помилково вважають, що за їх відсутності засідання не може відбутися або не буде прийнята судом до уваги їх правова позиція, викладені в позові, апеляційній скарзі та/або у письмових поясненнях.
Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до ч.1 ст. 309 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Колегія суддів також враховує рекомендації Вищої ради правосуддя, викладені у рішенні від 26 березня 2020 року «Про доступ до правосуддя в умовах пандемії гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», зокрема, безперервно здійснювати судочинство у невідкладних справах, які визначені процесуальними кодексами та судами (суддями), з дотриманням балансу між правом на безпечне довкілля для суддів, сторін у справах та правом доступу до правосуддя; за можливості проводити судові засідання в режимі реального часу у мережі Інтернет тощо.
Разом з тим, від сторін клопотань про розгляд справ у мережі Інтернет не надходило.
Отже, з огляду на вищевикладене та терміні розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, колегія суддів не вбачає підстав для зупинення провадження у справі.
Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що наказом начальника Чернігівського прикордонного загону № 27-ОС від 14.12.2016 року ОСОБА_1 (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту) було виключено із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.
В квітні 2020 року позивач звернувся із заявою до відповідача про надання інформації та документів, які стосувались прийняття наказу про виключення із списків особового складу та попередження про звільнення.
23.04.2020 на адресу позивача надійшов лист (відповідь на запит), в якому заначено, що стосовно ОСОБА_1 атестаційна комісія на предмет звільнення з військової служби насправді не проводилась.
З цього приводу ОСОБА_1 22.05.2020 було подано позов (справа №620/1804/20).
Разом з тим, як зазначає позивач, підставою для звернення позивача до суду з даним позовом слугувало те, що у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020 (справа №620/1804/20) колегією суддів зазначено, що «засідання атестаційної комісії щодо звільнення позивача з військової служби у 2016 році не проводилось, тому рішення про його звільнення не приймалось та протоколу засідання також не існує.».
При цьому зазначає, що про вказані обставини йому стало відомо лише 03.11.2020, після отримання вказаної постанови.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність поважних причин для поновлення позивачу строку звернення до суду з даним позовом з наступних підстав.
З огляду на частину першу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За змістом частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відтак, строк для оскарження рішень, з приводу правомірності яких виник спір, становить один місяць і його відлік розпочинається з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Положеннями частини першої статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З матеріалів справи вбачається, що з адміністративним позовом позивач звернувся лише 02 грудня 2020, тобто з пропуском встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України строку на звернення до суду з таким адміністративним позовом.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року відкрито провадження у справі.
Однак, відповідно до приписів частини третьої статті 123 КАС , якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянт наполягає, що про порушення свого права дізнався лише 03.11.2020, після отримання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020 (справа №620/1804/20), в якій було зазначено, що «засідання атестаційної комісії щодо звільнення позивача з військової служби у 2016 році не проводилось, тому рішення про його звільнення не приймалось та протоколу засідання також не існує.».
Однак, дані твердження апелянта спростовуються встановленими обставинами у справі, зокрема, обгрунтуванням позову у справі №620/1804/20, де ОСОБА_1 зазначав, що після отримання 23.04.2020 листа від начальника Чернігівського прикордонного загону він дізнався, що у 2016 році атестаційна комісія щодо його звільнення не проводилась та не існує документів, прийнятих за результатами її проведення.
Крім того, в ухвалі Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 (справа №620/1804/20) встановлено, що «як слідує з постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.08.2017 у справі № 825/134/17 за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського прикордонного загону військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, коштів за надання юридичних послуг та моральної шкоди, судом надавалася оцінка протоколу засідання атестаційної комісії № 80 від 28.09.2016, в якому викладене рішення стосовно клопотання перед начальником загону про попередження щодо звільнення з військової служби у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем. Вказаний доказ досліджувався судом в судовому засіданні, за участю позивача. Отже, про порушення своїх прав та інтересів позивачу було відомо в серпні 2017 року.»
З огляду на все вище наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що обставини, на підставі яких позивач звернувся до суду з даним позовом (непроведення у 2016 році засідання атестаційною комісією щодо його звільнення, відсутність документів, прийнятих за результатами її проведення), ОСОБА_1 були відомі ще в серпні 2017 року, а не у листопаді 2020 року.
Колегія суддів зазначає, що підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Таким чином, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства, зокрема в спорах, які виникають у зв'язку з проходженням публічної служби, потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об'єктивні причини.
Даний правовий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеного в ухвалі від 21 липня 2020 року у справі № №9901/185/20.
Колегія суддів зазначає, що в обсязі встановлених обставин пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду із цим позовом суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про недоведеність позивачем поважності причин пропуску строків звернення до суду, оскільки зазначені позивачем підстави спростовуються матеріалами справи.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів неможливості звернутись до суду за захистом порушеного права у строк, визначений частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, адже оскаржувану ухвалу суд першої інстанції постановив з дотриманням норм процесуального права, викладені у скарзі міркування та твердження позивача не спростовують правильності висновків суду.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Повний текст постанови виготовлено 07.04.2021 року.
Керуючись ст.ст. 243, 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 р. - залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій незаконними та протиправними - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
Л.В. Губська
О.В. Епель