Справа № 640/7980/20
08 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.
За участю секретаря: Кондрат Л.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року, суддя Клочкова Н.В., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України № 218 від 30 серпня 2016 року в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 ;
- зобов'язати Державну міграційну службу України проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Службу Безпеки України, Національну поліцію України, Міністерство закордонних справ України та Національний банк України про скасування наказу Державної міграційної служби України № 218 від 30 серпня 2016 року в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 і бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , та необхідність вилучення із баз даних загублених, викрадених та оголошених недійсними документів, відомостей про визнання недійсними (анулювання) паспорта громадянина України НОМЕР_1 та паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , а також вилучити відомості про визнання недійсними (анулювання) цих паспортів із відповідної бази даних Державної міграційної служби України.
Відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погодившись з рішенням Окружногно адміністративного суду м. Києва Державна міграційна служба України подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову повністю.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи вимоги, викладені у заяві, вважає за можливе розглянути дане питання у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія судідв вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , документована паспортом громадянина України НОМЕР_1 , виданим Желєзнодорожним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим 10 грудня 2010 року, та паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , виданим 14 грудня 2010 року органом 0103 (АР Крим).
30 серпня 2016 року Державною міграційною службою України прийнято наказ № 218, яким, зокрема, визнано недійсними (анульовано) бланк паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , а також зобов'язано ДПГР забезпечити інформування Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України та Національного банку України про визнання вказаних бланків недійсними.
20 березня 2020 року відповідачем, у відповідь на адвокатський запит представника позивача, було повідомлено позивача про видання ним 30 серпня 2016 наказу № 218, яким визнано недійсними (анульовано) бланки паспортів громадянина України, у тому числі, бланк паспорту громадянина України НОМЕР_1 та бланк паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 .
У зазначеному листі відповідач обґрунтовує видання наказу № 218 від 30 серпня 2016 фактом тимчасової окупації АР Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької та Луганської областей. При цьому, Відповідач не наводить про фактичні обставини, які стали підставою для визнання недійсними саме паспортів, оформлених на ім'я позивача.
Окрім того, в обґрунтування оскаржуваного наказу позивач послався на наявність Постанови Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07 листопада 2014 року "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" та статті 7 Закону України "Про основи національної безпеки України".
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія судідв зазначає нас тупне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 1, абзаців "а", "б", пункту 1 частини 1 статті 13, частини 1 статті 16, частин 1, 2 статті 21, частин 1, 2 статті 22 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, переоформленням, продовженням строку дії, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Оформлення, видача, обмін, переоформлення, продовження строку дії документів (у тому числі для осіб, які не досягли шістнадцятирічного віку, осіб з фізичними вадами, недієздатних та обмежено дієздатних осіб), їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються у порядку, встановленому законодавством України, якщо інше не передбачено цим Законом.
Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України на території України.
Кожен громадянин України незалежно від віку зобов'язаний отримати паспорт громадянина України у порядку, визначеному цим Законом.
Паспорт громадянина України; для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, за кордоном і дає право цій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Кожен громадянин України має право на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" не передбачено можливості (процедури) визнання певними органами недійсними (анулювання) паспорту громадянина України та/або паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
Відповідно до пункту 10.4 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 квітня 2012 року № 320 (далі - Порядок № 320), погашаються, вважаються недійсними та знищуються паспорти:
- які обмінюються у зв'язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові;
- у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах);
- у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки);
- осіб, громадянство України яких припинено;
- знайдені, замість яких видано нові; померлих громадян;
- зіпсовані під час заповнення;
- оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України; не отримані власником протягом року.
Згідно з пунктів 50 та 55 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152 (далі - Порядок № 152), паспорт для виїзду за кордон вважається недійсним та знищується в разі:
1) коли він підлягає обміну у зв'язку із зміною прізвища, імені та по батькові;
2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті для виїзду за кордон, записам в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження);
3) непридатності паспорта для виїзду за кордон для подальшого використання;
4) припинення громадянства особи;
5) коли паспорт для виїзду за кордон знайдено, а замість нього видано новий паспорт для виїзду за кордон;
6) смерті особи, якій було видано такий паспорт;
7) зіпсуття паспорта для виїзду за кордон під час заповнення;
8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.
При цьому, суд звертає увагу, що оскаржуваний наказ № 218 прийнято відповідачем у зв'язку з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької і Луганської областей, ураховуючи положення статті 7 Закону України "Про основи національної безпеки України" відповідно до пункту 5.1 наказу ДМС України "Про порядок використання, обліку та зберігання бланків документів суворого обліку та суворої звітності в ДМС України" від 18 липня 2012 року № 153.
Статтею 7 Закону України "Про основи національної безпеки України" визначено основні реальні та потенційні загрози національній безпеці України та стабільності в суспільстві на сучасному етапі. При цьому, про підстави та/або інші питання, пов'язані з визнанням недійсними (анулюванням) бланку(ів) паспорта громадянина України та/або бланку(ів) паспорта громадянина України для виїзду за кордон, у статті 7 вказаного Закону не зазначено.
Відповідно до пункту 5.1 Інструкції про порядок замовлення, постачання, обліку, зберігання, передачі та знищення бланків документів суворого обліку та суворої звітності в Державній міграційній службі України, затвердженій наказом ДМС України від 18 липня 2012 року № 153 (далі - Інструкція № 153), недійсними бланками вважаються: зіпсовані (при виготовленні документа), анульовані (дія не відбулася), дефектні (відсутність пошкодження захисної сітки, друкованого тексту, водяних знаків, серій або номерів на бланках, наявність дубльованих номерів тощо), відсутні (що виявлено при відкритті пачки) та викрадені.
Згідно з підпунктів 11.1 та 11.4 Порядку № 320, бланки паспортів громадянина України (далі - бланки) є документами суворої звітності, їх зберігання організовується таким чином, щоб запобігти їх втратам або крадіжкам.
У разі втрати чи крадіжки паспортів комісіями для роботи з бланками паспортів проводиться службове розслідування. Матеріали розслідування не пізніше 10-денного строку подаються до територіального органу, який негайно повідомляє ДМС України про втрату чи крадіжку бланків, а надалі інформує про вжиті заходи.
Згідно з пунктом 56 Порядку № 152, у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон з порушенням вимог законодавства керівник територіального органу чи підрозділу ДМС проводить службове розслідування. За результатами розслідування складається висновок у двох примірниках, який надсилається до ДМС для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу апарату ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, другий - у територіальному органі або підрозділі ДМС.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідачем не надано суду належних доказів існування підстав, визначених пунктом 5.1 Інструкції № 153 для прийняття оскаржуваного наказу № 218, як і не було надано суду належних доказів того, що бланк паспорта громадянина України НОМЕР_1 , бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , станом на час виникнення обставин тимчасової окупації Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької і Луганської областей, знаходились на вказаній території та не були використані раніше, або ж втрати чи крадіжки спірних бланків паспортів, оформлення спірних паспортів з порушенням вимог законодавства.
Доводи відповідача на виникнення обставин тимчасової окупації Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької і Луганської областей, як на підставу для прийняття оскаржуваного наказу №218, є безпідставни ми.
Відповідно до відмітки Залізничного РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим у паспорті громадянина України НОМЕР_1 у період з 10 грудня 2010 року по 27 грудня 2014 року місце проживання позивача було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
Так, відповідно до відмітки Зміївського РС ГУ ДМС України в Харіківській області у паспорті громадянина України НОМЕР_1 у період з 27 грудня 2014 року по сьогоднішній день місце проживання позивачки зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
Отже, наведені обставини реєстрації місця проживання позивача у період з 10 грудня 2010 року по сьогодні, беззаперечно підтверджують те, що бланк паспорта громадянина України НОМЕР_1 було використано задовго до моменту початку тимчасової окупації Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької та Луганської областей.
Крім того, відповідач не надав доказів, які б свідчили, що відносно правомірності документування позивача паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду закордон у період 2010 року здійснювалася перевірка.
Єдиний висновок, який підтверджують надані документи це те, що позивач не звертався до Комісії при Президентові України з питань громадянства про отримання громадянства України.
Як встановлено судом, та дану обставину підтвердив відповідач, не звернення позивача до Комісії при Президентові України з питань громадянства для отримання громадянства України стало підставою для визнання бланку паспорту припинення громадянина України серії НОМЕР_1 недійсним (анульованим) - видача з порушенням вимог чинного законодавства України.
Відповідно до наказу № 218 від 30 серпня 2016 року ДМС України підставою для рішення прийняття стало залишення на території АР Крим бланків паспортів громадянина України НОМЕР_1 та громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 у зв'язку з тимчасовою окупацією АР Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької та Луганської областей згідно переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення", з урахуванням положень статті 7 Закону України "Про основи національної безпеки України".
Щодо правомірності та законності прийняття наказу № 218 від 30 серпня 2016 року ДМС України.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , документована паспортом громадянина України НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України НОМЕР_1 , виданим Желєзнодорожним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АРК Крим 10 грудня 2010 року, тобто до початку анексії АР Крим, у зв'язку з чим, суд дійшов вірного висновку, що бланк паспорта до моменту окупації вже був використаний, в тому числі, і для отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
Згідно з пунктом 10.4 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 13 квітня 2012 року № 320 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ № 161 від 01 березня 2018 року, чинний станом на 30 серпня 2016 року), погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти: які обмінюються у зв'язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові; у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки); осіб, громадянство України яких припинено; знайдені, замість яких видано нові; померлих громадян; зіпсовані під час заповнення; оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України; не отримані власником протягом року.
У разі оформлення паспорта з порушенням вимог чинного законодавства керівником територіального органу (територіального підрозділу) проводиться службове розслідування, за результатами якого складається висновок у двох примірниках, який надсилається до Державної міграційної служби України для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу ДМС України. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС України, другий - у територіальному органі (підрозділі).
Рішення про визнання недійсним (анульованим) бланку паспорту громадянина України позивача серії НОМЕР_1 відповідачем було прийнято без проведення службового розслідування та, відповідно, без наявності передбачених законодавством підстав, тоді як у даному випадку результати службового розслідування могли стати підставою для ініціювання питання про скасування рішення про оформлення набуття позивачем громадянства України, а не про визнання недійсним (анульованим) бланку паспорту громадянина України.
Згідно статті 22 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 від 14 грудня 2010 року, виданий позивачу органом 0103, згідно чинного станом на 14 грудня 2010 року порядку. Докази на спростування цього в матеріалах справи відсутні.
Згідно з пунктом 48 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що додається, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152 (в редакції станом на 30 серпня 2016 року), особа, стосовно якої громадянство України припинено відповідно до Закону України "Про громадянство України", зобов'язана у порядку, встановленому законодавством про громадянство України, повернути паспорт для виїзду за кордон територіальному органу або підрозділу ДМС, що здійснив його оформлення та видачу, а якщо така особа проживає за кордоном, - закордонній дипломатичній установі України.
Пунктами 55, 56 Порядку № 152 визначено, що паспорт для виїзду за кордон вважається недійсним та знищується в разі:
1) коли він підлягає обміну у зв'язку із зміною прізвища та імені;
2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті для виїзду за кордон, записам в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження);
3) непридатності паспорта для виїзду за кордон для подальшого використання;
4) припинення громадянства особи;
5) коли паспорт для виїзду за кордон знайдено, а замість нього видано новий паспорт для виїзду за кордон;
6) смерті особи, якій було видано такий паспорт;
7) зіпсуття паспорта для виїзду за кордон під час заповнення;
8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.
У разі оформлення паспорта для виїзду за кордон з порушенням вимог законодавства керівник територіального органу чи підрозділу ДМС проводить службове розслідування. За результатами розслідування складається висновок у двох примірниках, який надсилається до ДМС для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу апарату ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, другий - у територіальному органі або підрозділі ДМС.
З огляду на зазначене, питання визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон позивача є похідним або від факту припинення громадянства України або від встановлення факту оформлення його з порушенням вимог законодавства.
Проте, рішення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України щодо позивача відсутнє, а отже відсутні підстави для визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Крім того, слід зазначити, що позивачем було надано суду засвідчені копії документів з яких вбачається, позивач 04 грудня 2010 року звернувся до ГУ МВС України в АР Крим з заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про громадянство України" собі та своїм неповнолітнім дітям. Відповідно до довідки ГУ МВС України в АР Крим № 10/Б-55 від 04 грудня 2010 року позивачу було оформлено набуття громадянства України за територіальним походженням.
Суд першої інстанції вірно вказав, що у даному випадку судом не досліджується питання обґрунтованості висновків відповідача щодо безпідставності документування позивача паспортом громадянина України за відсутності передбачених частиною 1 статті 8 Закону України "Про громадянство України" підстав, оскільки таке питання бути предметом відповідного службового розслідування та прийняття відповідного рішення компетентним органом, тоді як суд першої інстанції встановив факт недотримання відповідачем процедури, а саме неприйняття рішення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України щодо позивача.
Правова позиція у подібній справі була висловлена Верховним Судом у постанові №640/18649/18 від 25.06.2020 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправним та скасування наказу Державної міграційної служби України № 218 від 30 серпня 2016 року в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 .
Щодо позовних вимог про зобов'язання Державної міграційну служби України проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України про необхідність вилучення із баз даних загублених, викрадених та оголошених недійсними документів, відомостей про визнання недійсними (анулювання) паспорта громадянина України НОМЕР_1 та паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , а також вилучити відомості про визнання недійсними (анулювання) цих паспортів із відповідної бази даних Державної міграційної служби України, то суд першої інстанції вірно відмовив у їх задоволенні, з огляду на те, що такі вимоги є передчасними, так як докази вчинення відповідачем таких дій відсутні. Окрім того, позивачка не зазначила, з якої саме бази даних вона просить виключити вказану інформацію, яким саме порядком регулюється вказана процедура, та не надає будь-яких належних та допустимих доказів, що така інформація вносилась та до якої саме бази даних.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повина довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державної міграційної служби залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Кобаль М.І.